Рішення від 23 липня 2026 р. у справі №380/7128/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/7128/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням іншого, ніж січень 2008 року, місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та виплатити з відрахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації – різниці грошового забезпечення відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 за період з 01.03.2018 по 08.12.2020 включно;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію – різницю грошового забезпечення відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 у розмірі 4215,34 грн на місяць за період з 01.03.2018 по 08.12.2020 включно та виплатити із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з січня 2016 року по день фактичної виплати індексації.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що у спірний період проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні у відповідача, однак останній при нарахуванні індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 неправомірно застосував як базовий місяць квітень 2013 року, тоді як таким мав бути січень 2008 року – місяць останнього до спірного періоду підвищення посадових окладів військовослужбовців. Крім того, зазначив, що з березня 2018 року відповідач протиправно не нараховував та не виплачував йому індексацію – різницю грошового забезпечення відповідно до абз.3, 4, 5, 6 п.5 Порядку №1078, оскільки розмір підвищення його доходу у березні 2018 року не перевищив суми можливої індексації у цьому місяці. Указав також на обов`язок відповідача виплатити компенсацію сум податку на доходи фізичних осіб та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Просить позов задовольнити повністю.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що індексація грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 правомірно нарахована із застосуванням раніше встановленого базового місяця – квітня 2013 року, оскільки у цей період підвищення посадового окладу позивача не відбувалося, а Постанова №1013 не зобов`язує змінювати раніше встановлений базовий місяць. Зазначає, що зміна тарифних ставок (окладів) військовослужбовців відбулася лише з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, а тому саме березень 2018 року став місяцем для обчислення індексу споживчих цін (базовим місяцем). Стверджує, що при порівнянні грошового забезпечення за лютий та березень 2018 року з розміру доходу за лютий 2018 року слід виключити щомісячну додаткову грошову винагороду у сумі 3391,92 грн, нараховану за січень 2018 року, у зв`язку з чим грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становить 5709,73 грн, за березень 2018 року – 9014,40 грн, а розмір підвищення доходу у березні 2018 року (3304,67 грн) перевищує суму можливої індексації за цей місяць (2331,13 грн), що виключає право позивача на індексацію – різницю. Щодо компенсації втрати частини доходів вказує, що суми індексації позивачу не нараховані, а тому підстави для її виплати відсутні.

Ухвалою судді від 20.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач, ОСОБА_1 , у спірний період з грудня 2015 року по 08.12.2020 включно проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), що підтверджується особистими картками грошового забезпечення та заробітної плати за 2015-2020 роки.

Згідно з Витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.12.2020 №566-ОС ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 08.12.2020.

На адвокатський запит представника позивача від 17.03.2026 відповідач листом від 23.03.2026 №09/2929-26-Вих надав інформацію та документи, з яких убачається, що індексацію грошового забезпечення позивача за період з липня 2015 року по лютий 2018 року включно нараховано та виплачено з урахуванням квітня 2013 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця). Згідно з довідкою про нараховану та виплачену індексацію ОСОБА_1 за період з 01.07.2015 року по 28.02.2018 року від 20.03.2026 №09/40 загальна сума нарахованої індексації становить 47040,80 грн, з якої відраховано військовий збір і, з урахуванням компенсації податку на доходи фізичних осіб, на картковий рахунок позивача зараховано 46335,20 грн.

Відповідно до відомостей особистих карток грошового забезпечення та заробітної плати за 2018-2020 роки, а також індивідуальних відомостей про застраховану особу (форми ОК-5 та ОК-7), у період з березня 2018 року по 08.12.2020 включно відповідач нараховував та виплачував позивачу поточну індексацію з урахуванням березня 2018 року як місяця, з якого здійснюється обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком; індексація – різниця грошового забезпечення відповідно до абз.3, 4, 5, 6 п.5 Порядку №1078 позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

Вважаючи дії відповідача щодо визначення базового місяця та його бездіяльність щодо ненарахування індексації – різниці протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Згідно ст.43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі – Закон №2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (тут і надалі – в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі – Закон №1282-XII).

Згідно визначення, наведеного в абз.2 ст.1 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення – встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.2 Закону №1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 4 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі – Порядок №1078). Згідно з п.1 цього Порядку, він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно з п.2 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення; у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення у редакції, яка застосовувалася до 01.12.2015, містив поняття «базовий місяць». Базовим місяцем вважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій, виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати). Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової.

У зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі – Постанова №1013), яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015, істотно змінився порядок індексації. У редакції Постанови №1013 п.5 Порядку №1078 викладено у такій редакції: у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків; обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення; сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу; якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Таким чином, починаючи з 01.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, у тому числі військовослужбовець. Внаслідок змін, запроваджених Постановою №1013, Порядок проведення індексації грошових доходів населення у редакції, що застосовується з 01.12.2015, не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати; замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яким є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів). Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад); зростання заробітної плати за рахунок інших її постійних складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.

Водночас норми Постанови №1013 не встановлювали підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовцям, а отже грудень 2015 року не став для них місяцем підвищення тарифних ставок (окладів), з якого починається обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації грошового забезпечення, для цілей застосування Порядку №1078 (зі змінами, внесеними Постановою №1013). Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у п.58 постанови від 21.03.2023 у справі №620/7687/21 та п.62 постанови від 22.03.2023 у справі №380/1730/22 з подібними правовідносинами.

Суд звертає увагу, що посадові оклади військовослужбовців визначаються постановами Кабінету Міністрів України.

На час виникнення спірних правовідносин схеми посадових окладів військовослужбовців були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою підвищено посадові оклади військовослужбовців; указана постанова була чинною з 01.01.2008 до 01.03.2018. Таким чином, розмір посадового окладу за посадою позивача від січня 2008 року не змінювався; він змінився лише в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (далі – Постанова №704), якою встановлені нові розміри окладів військовослужбовців.

З урахуванням місяця підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців та з огляду на правила п.п.5, 10-2 Порядку №1078, суд дійшов висновку про те, що січень 2008 року є місяцем підвищення доходу ОСОБА_1 , за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018. Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 29.11.2021 у справі №120/313/20-а, від 26.01.2022 у справі №400/1118/21, від 20.04.2022 у справі №420/3593/20, від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, і у суду відсутні підстави для відступу від неї.

На основі усталеної практики тлумачення поняття дискреційних повноважень та з огляду на об`єкти, підстави й умови для проведення індексації, що встановлені ст.ст.2, 4 Закону №1282-XII та п.п.1-1, 2, 5, 10-2 Порядку №1078, суд вважає, що повноваження відповідача стосовно визначення січня 2008 року місяцем підвищення доходу позивача, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, не є дискреційними, оскільки місяць підвищення доходу для такої індексації визначається нормативно і залежить тільки від місяця підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займав позивач. Відповідно, зростання інших постійних складових грошового забезпечення, без підвищення таких ставок (окладів), не має наслідком зміну місяця підвищення доходу позивача.

Посилання відповідача на правомірність застосування ним як базового місяця квітня 2013 року суд відхиляє, оскільки квітень 2013 року не є місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою позивача, а тому не міг визначати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.

З огляду на наведене та зважаючи на те, що завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення (вчинення дій) суб`єктом владних повноважень, порушене право позивача у цій частині підлягає відновленню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням іншого, ніж січень 2008 року, місяця для обчислення індексу споживчих цін, та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за цей період із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу), з відрахуванням раніше виплачених сум.

Щодо вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання його нарахувати і виплатити позивачу індексацію – різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 08.12.2020 включно суд зазначає таке.

Як уже зазначалося, 01.03.2018 набрала чинності Постанова №704, якою затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців та у п.2 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Таким чином, у березні 2018 року відбулося зростання грошового забезпечення військовослужбовців, а березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Порядком №1078 передбачено можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної індексації» та «індексації – різниці». Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абз.2 п.1-1, абз.6 п.5 Порядку №1078); сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абз.абз.2, 5 п.4 Порядку №1078). З 01.12.2015 в абз.абз.3-6 п.5 Порядку №1078 по суті йдеться про поняття індексації – різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу) сума індексації нараховується, то абз.6 п.5 Порядку №1078 додатково передбачає, що ця сума індексації – різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз п.1, абз.абз.3-6 п.5 Порядку №1078 дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації – різниці мають щомісячний характер, гарантуються законом і є обов`язковими; повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними, а обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення.

Суд враховує, що з огляду на приписи абз.4 п.5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації – різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації – різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу. Для правильного застосування абз.абз.3-6 п.5 Порядку №1078 суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А), який визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року, причому в обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абз.5 п.5 Порядку №1078); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б), яка визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абз.5 п.4 Порядку №1078); а також чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Указані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21, від 11.05.2023 у справі №260/6386/21 з подібними правовідносинами.

Спірним у цій частині є питання визначення розміру грошового доходу позивача за лютий та березень 2018 року, в т.ч. підстави врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, виплаченої позивачу у лютому 2018 року. Відповідач наполягає на тому, що при обчисленні доходу за лютий 2018 року з нього слід виключити щомісячну додаткову грошову винагороду у сумі 3391,92 грн, оскільки її нараховано за січень 2018 року, з посиланням на п.6 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 №73 (далі – Інструкція №73), згідно з яким винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.

Суд відхиляє наведені доводи відповідача з огляду на таке.

Відповідно до пп.163.1.1 п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний оподатковуваний дохід; згідно з п.164.1 ст.164 цього Кодексу загальний оподатковуваний дохід – будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду, а за пп.164.1.2 п.164.1 ст.164 цього Кодексу загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

З аналізу наведених норм слідує, що місячним грошовим доходом є дохід, нарахований або виплачений протягом відповідного місяця. Визначальним для врахування видів грошового забезпечення при визначенні розміру доходу позивача у лютому та березні 2018 року є факт виплати у конкретному місяці складових грошового забезпечення, а не період, за який вони виплачені, що відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 11.11.2021 у справі №240/5760/19 та від 14.11.2021 у справі №240/12040/19.

Установлений Інструкцією №73 порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не змінює факту отримання позивачем у лютому 2018 року конкретної суми оподатковуваного грошового доходу. При цьому суд ураховує, що в особистій картці грошового забезпечення та заробітної плати фіксується нарахування грошового забезпечення та дані усіх утримань, тоді як п.6 Інструкції №73, на який посилається відповідач, стосується виплати винагороди, а не її нарахування.

Аналогічний підхід, за яким при порівнянні грошового доходу за лютий і березень 2018 року складові грошового забезпечення враховуються у місяці їх фактичної виплати, незалежно від того, за який місяць їх нараховано, застосований Верховним Судом у постановах від 04.04.2024 у справі №160/4155/22 та від 23.12.2025 у справі №420/35557/23. До схожих висновків дійшов Верховний Суд і у постанові від 09.04.2026 у справі №380/2810/24, ухваленій за подібних спірних правовідносин за участю того самого відповідача, зазначивши, що виключення судом апеляційної інстанції щомісячної додаткової грошової винагороди з доходу лютого 2018 року на підставі п.6 Інструкції №73 є передчасним, оскільки в особовій картці зафіксовано нарахування грошового забезпечення, а не його виплату.

За таких обставин суд відхиляє запропонований відповідачем спосіб обчислення грошового доходу позивача за лютий 2018 року та виходить із того, що до складу грошового доходу позивача за лютий і березень 2018 року включаються всі складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру, фактично виплачені у відповідному місяці. Із урахуванням наведеного та даних особистих карток грошового забезпечення грошовий дохід позивача за лютий 2018 року, за виключенням виплат разового характеру (надбавки за особливий характер служби у сумі 222 грн) та з урахуванням фактично виплаченої у цьому місяці щомісячної додаткової грошової винагороди у сумі 3391,92 грн, становив 8823,12 грн, а за березень 2018 року, за виключенням виплат разового характеру (матеріальної допомоги у сумі 740 грн), – 9070,93 грн.

Отже, розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) у зв`язку із підвищенням на законодавчому рівні посадових окладів військовослужбовцям згідно з Постановою №704 становить 247,81 грн (9070,93 грн – 8823,12 грн). Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) з урахуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, визначається множенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.03.2018 (1762,00 грн) на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року (253,30 відсотка), поділеним на 100 відсотків, і становить 4463,15 грн. Такий розмір індексації грошового забезпечення, який припадав на місяць підвищення посадових окладів військовослужбовцям (березень 2018 року), підтверджується постановою Верховного Суду від 22.06.2023 у справі №520/6243/22.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи суд приходить висновку, що розмір підвищення грошового доходу позивача у сумі 247,81 грн не перевищив розмір можливої індексації, яка припадала на місяць підвищення посадових окладів (березень 2018 року), – 4463,15 грн, а тому в силу вимог абз.абз.3, 4, 6 п.5 Порядку №1078 у відповідача не було законних підстав не виплачувати позивачу індексацію – різницю з 01.03.2018.

Відповідно до вимог абз.4 п.5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації – різниці грошового забезпечення в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн мінус 247,81 грн, та становить 4215,34 грн. Оскільки у період з березня 2018 року до дня звільнення позивача (08.12.2020) чергового підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців не відбувалося, зазначений розмір індексації – різниці, згідно з абз.6 п.5 Порядку №1078, підлягав виплаті позивачу щомісячно за період з 01.03.2018 по 08.12.2020 включно.

Доводи відповідача про те, що розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (3304,67 грн) перевищує суму можливої індексації (2331,13 грн), а індексація – різниця за спірний період становить 0,00 грн, суд відхиляє, оскільки вони ґрунтуються на безпідставному виключенні з доходу лютого 2018 року фактично виплаченої щомісячної додаткової грошової винагороди та, крім того, на визначенні суми можливої індексації із застосуванням помилково обраного відповідачем базового місяця квітня 2013 року замість січня 2008 року.

Таким чином, бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації – різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 08.12.2020 включно є протиправною, а відповідача належить зобов`язати нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію – різницю грошового забезпечення у розмірі 4215,34 грн на місяць за цей період, розраховану як різниця між сумою індексації і розміром підвищення його доходу у березні 2018 року, відповідно до абз.абз.3, 4, 6 п.5 Порядку №1078.

Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб суд зазначає таке. Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, визначено Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі – Порядок №44).

Відповідно до п.п.2-5 Порядку №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб; виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців і, як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Отже, з урахуванням наведеного правового регулювання та фактичних обставин справи нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу (як за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, так і у вигляді індексації – різниці за період з 01.03.2018 по 08.12.2020) має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку №44. Аналогічний підхід застосував Верховний Суд у постановах від 27.09.2023 у справі №420/23176/21, від 31.01.2024 у справі №320/6441/22, від 18.04.2024 у справі №160/10789/22, від 30.04.2024 у справі №360/700/23 та від 08.05.2025 у справі №380/6610/24.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати суд враховує таке.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III (далі – Закон №2050-III).

Статтею 2 Закону №2050-III визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст.3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі ст.4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що основними умовами для виплати компенсації втрати частини доходів є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та факт виплати нарахованих доходів, а сама виплата компенсації здійснюється у день виплати основної суми доходу.

Ураховуючи те, що індексація грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу та індексація – різниця за період з 01.03.2018 по 08.12.2020 позивачу ще не нараховані та не виплачені, суд приходить висновку про відсутність виплати основної суми доходу в розумінні Закону №2050-III, за наявності якої можлива виплата суми компенсації. Таким чином, у цій частині позовні вимоги є передчасними, а тому задоволенню не підлягають. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.10.2022 у справі №140/862/19.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Щодо судового збору, то згідно з п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від його сплати, а відтак розподіл судових витрат на підставі ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням іншого, ніж січень 2008 року, місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення, виплату здійснити з відрахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації – різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 08.12.2020 включно, розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення його доходу у березні 2018 року, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) індексацію – різницю грошового забезпечення у розмірі 4215,34 грн на місяць за період з 01.03.2018 по 08.12.2020 включно, розраховану як різниця між сумою індексації і розміром підвищення його доходу у березні 2018 року, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, виплату здійснити із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.