Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №320/18896/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року м. Київ справа №320/18896/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного військово-медичного клінічного госпіталю «Головний військовий клінічний госпіталь» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Національного військово-медичного клінічного госпіталю «Головний військовий клінічний госпіталь» (далі по тексту також відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо непроведення позивачу виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 35 років військової служби;

- зобов`язати відповідача нарахувати та здійснити доплату позивачу одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 35 років служби.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомила, що проходила військову службу в Національному військово-медичному клінічному госпіталі «Головний військовий клінічний госпіталь» та була звільнена з військової служби наказом від 06.02.2024.

Позивач пояснила, що загальна вислуга років становить понад 35 років, з яких у календарному обчисленні - понад 20 років, у пільговому обчисленні - понад 14 років. Проте, на думку позивача, їй протиправно було нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 20, а не за 35 років служби, що і слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що позивачу при звільненні з військової служби було нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 20 років календарної служби у повному обсязі.

Відповідач наголошує на відсутності правових підстав для нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення з урахуванням пільгової вислуги років.

Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

Наказом начальника Національного військово-медичного клінічного госпіталю «Головний військовий клінічний госпіталь» від 06.02.2024 №5-РС позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» (через сімейні обставини (як військовослужбовець, яка самостійно виховує дитину віком до 18 років)) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Вислуга років у календарному обчисленні позивача становить 20 років 09 місяців 11 днів, у пільговому обчисленні - 14 років 08 місяців 22 дні, загальна - 35 років 06 місяців 03 дні.

Наказом начальника Національного військово-медичного клінічного госпіталю «Головний військовий клінічний госпіталь» від 05.03.2024 №66 позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з виплатою, зокрема, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 20 повних календарних років служби.

Не погоджуючись з правомірністю обрахунку розміру ОГД, виходячи з календарного, а не пільгового, обчислення вислуги років, позивач звернулася з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей врегульовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі по тексту також - Закон №2011-ХІІ), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, визначено відповідно до Конституції України.

Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За приписами пункту 2 частини другої статті 15 Закону України №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби, зокрема, через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не виявили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до абзаців 1, 2 частини четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що обрахунок розміру ОГД здійснюється за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше.

Суд наголошує, що поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги, а саме: в розмірі «50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби».

Верховним Судом було сформовано правову позицію, зокрема, у постановах від 01.04.2018 у справі №806/2104/17, від 24.11.2020 у справі №822/3008/17, від 21.04.2021 у справі №380/2427/20, від 26.07.2023 у справі №200/17688/21, відповідно до якої поняття «календарна вислуга років» застосовується для визначення розміру грошової допомоги: «в розмірі 25/50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби».

Як встановлено судом, на час звільнення позивача її вислуга у календарному обчисленні становила повних 20 років, що мало наслідком виникнення у відповідача обов`язку з нарахування та виплати ОСОБА_1 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, тобто за 20 календарних років служби, що і було зроблено Національним військово-медичним клінічним госпіталем «Головний військовий клінічний госпіталь».

Враховуючи викладене, у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування та виплати позивачу ОГД в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 35 років служби, обчислених пільговим, а не календарним способом.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.