Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №300/3479/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2026 р. справа № 300/3479/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій

В С Т А Н О В И В:

22.05.2026 адвокат Кириленко Андрій Володимирович звернувся до суду через систему "Електронний суд" в інтересах ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті грошової винагороди ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служб в бойових умовах у розмірі 1 мільйон гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану";

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень внаслідок захворювання одержаного під час захисту Вітчизни у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану" від 11.02.2025 № 153.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 21.04.2023 прийнятий на військову службу на підставі контракту до складу Національної гвардії України. Під час проходження військової служби ОСОБА_1 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій у період з 03.03.2023 по 31.03.2023, з 01.04.2023 по 13.04.2023, з 10.12.2023 по 31.12.2023, з 01.01.2024 по 28.01.2024, з 30.01.2024 по 31.01.202, з 01.02.2024 по 29.02.2024, з 01.03.2024 по 19.03.2024, з 17.06.2024 по 30.06.2024, з 01.07.2024 по 03.07.2024, що підтверджується довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення з України, військовою захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку агресією РФ проти України, виданою Військовою частиною НОМЕР_2 за №5225 від 14.06.2025. Позивач 20.03.2024 отримав поранення під час захисту Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення контузії, каліцтва) від 26.04.2024 №319/2024, виданою Військовою частиною НОМЕР_2 . ОСОБА_1 звернувся до відповідача із рапортом щодо виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 мільйон гривень, передбаченої постановою КМУ від 11 лютого 2025 р. № 153, однак листом №72/12-1743-2026 від 09.04.2026 повідомлено позивача про відсутність правових підстав для здійснення нарахування та виплати такої винагороди, оскільки ОСОБА_1 брав безпосередню участь у бойових діях 159 днів (5 місяців та 9 днів), тобто менше шести місяців. Представник позивача вважає таку відмову протиправною, оскільки ОСОБА_1 21.04.2023 під час дії воєнного стану був прийнятий на службу на підставі контракту, брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій та 20.03.2024 отримав поранення під час захисту Батьківщини.

Ухвалою від 25.05.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

04.06.2026 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_1 від 04.06.2026 на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. Представник відповідача зазначив, що п. 4 Постанови № 153 чітко визначає перелік осіб, які мають право на отримання грошової винагороди, та умови для отримання такої грошової винагороди. Так, військовослужбовець має провести не менше шести місяців безпосередньої участі у бойових діях станом на дату набрання чинності постановою (13.02.2025). Також, на ці категорії не поширюються винятки, передбачені абзацами третім і четвертим пункту 4 Постанови, а саме: право на пропорційну виплату за менший період участі у бойових діях; право на отримання винагороди у разі поранення, встановлення інвалідності або перебування у полоні, незалежно від тривалості участі у бойових діях. Отже, додатково визначені постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 № 942 категорії військовослужбовців мають право на винагороду лише за умови наявності повних шести місяців участі у бойових діях станом на 13.02.2025, і винятки, що дозволяють пропорційну або особливу виплату (поранення, інвалідність, полон), до них не застосовуються. Згідно з довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 14.06.2025 № 5225 виданої військовою частиною НОМЕР_2 , позивач брав безпосередню участь у бойових діях 159 днів (5 місяців та 9 днів). За таких обставин представник відповідача вважає, що ОСОБА_1 не відповідаєте вимогам, які визначені постановою для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, а отже, у відповідача відсутні правові підстави для здійснення нарахування та виплати такої винагороди. Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 29-33).

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 17.11.2021 проходив строкову військову службу, а з 21.04.2023 прийнятий на військову службу до складу Національної гвардії України на підставі контракту, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_3 від 17.11.2021 (а.с. 13-15).

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 від 14.06.2025 № 5225 ОСОБА_1 під час проходження військової служби брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України в періоди: з 03.03.2023 по 31.03.2023, з 01.04.2023 по 13.04.2023, з 10.12.2023 по 31.12.2023, з 01.01.2024 по 28.01.2024, з 30.01.2024 по 31.01.2024, з 01.02.2024 по 29.02.2024, з 01.03.2024 по 19.03.2024, з 17.06.2024 по 30.06.2024, з 01.07.2024 по 03.07.2024 (а.с. 16).

Згідно копії довідки Військової частини НОМЕР_2 від 26.04.2024 № 319/2024 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), позивач 20.03.2024 отримав вогнепальне осколкове сліпе поранення при безпосередній участі військовослужбовця у бойових діях, участі у заходах національної безпеки та оборони, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (зворотній бік а.с. 16).

Представник позивача подав до Військової частини НОМЕР_2 адвокатський запит Вих. №ОМ/608917/01 від 01.12.2025, з вимогою отримання довідки про відсутність дисциплінарних стягнень та копії довідки про відсутність випадків притягнення до кримінальної та адміністративної відповідальності щодо ОСОБА_1 (а.с. 20).

Листом від 12.12.2025 № 10/29/12-К-577-Аз Військова частина НОМЕР_2 повідомила представника позивача, що за час проходження служби у Військовій частині НОМЕР_2 ОСОБА_1 до адміністративної, кримінальної чи дисциплінарної відповідальності не притягувався (а.с. 21).

ОСОБА_1 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із рапортом щодо виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 мільйон гривень, передбаченої постановою КМУ від 11.02.2025 № 153 (а.с. 22).

Листом від 09.04.2026 № 72/12-1743-2026 Військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача, що постановою КМ від 30.07.2025 № 942 внесено зміни до постанови КМ від 11.02.2025 № 153 (далі - Постанова), якими розширено коло військовослужбовців, що мають право на отримання одноразової грошової винагороди, а саме, пункт 4 доповнено абзацом «виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу, проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу "молодший лейтенант", проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання». Разом з тим, чинна редакція пункту 4 Постанови встановлює, що зазначені категорії військовослужбовців можуть отримати одноразову грошову винагороду лише за умови відповідності вимогам абзацу другого пункту 4, зокрема наявності не менше шести місяців безпосередньої участі у бойових діях станом на дату набрання чинності постановою (13.02.2025). Також, на ці категорії не поширюються винятки, передбачені абзацами третім і четвертим пункту 4 Постанови, а саме: право на пропорційну виплату за менший період участі у бойових діях, на отримання винагороди у разі поранення, встановлення інвалідності бойових діях або перебування у полоні, незалежно від тривалості участі у бойових діях. Отже, додатково визначені постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 № 942 категорії військовослужбовців мають право на винагороду лише за умови наявності повних шести місяців участі у бойових діях станом на 13.02.2025, і винятки, що дозволяють пропорційну або особливу виплату (поранення, інвалідність, полон), до них не застосовуються. В зв`язку із вище зазначеним та враховуючи те, що згідно Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України від 14.06.2025 № 5225 виданої військовою частиною НОМЕР_2 НГ України, позивач брав безпосередню участь у бойових діях 159 днів (5 місяців та 9 днів), отже, позивач не відповідаєте вимогам, які визначені Постановою для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, а отже відсутні правові підстави для здійснення нарахування та виплати такої винагороди (а.с. 23).

Вважаючи протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , щодо відмови у нарахуванні та виплаті грошової винагороди ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служб в бойових умовах у розмірі 1 мільйон гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану", представник позивача звернувся до суду з цим позовом, в якому просить суд зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень внаслідок захворювання одержаного під час захисту Вітчизни у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану" від 11.02.2025 № 153.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року за №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно з частинами першою та другою статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (надалі по тексту також - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Законом, що відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

За змістом частини першої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону №2011-XII).

Приписами частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII унормовано, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Кабінет Міністрів України 11.02.2025 прийняв постанову № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" (далі - Постанова №153).

Пунктом 2 Постанови №153 затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу (надалі по тексту також Порядок №153).

Відповідно до пункту 1 Порядку №153, цей Порядок визначає механізм реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Держприкордонслужбі під час воєнного стану (надалі по тексту також - експериментальний проект) та особливості залучення під час воєнного стану на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу громадян України віком від 18 до 25 років, проходження ними військової служби, а також створення для цього відповідних умов.

Метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

За змістом підпункту 1 пункту 3 Постанови №153 учасниками експериментального проекту є громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Відповідно до пункту 4 Постанови № 153 (з урахуванням змін, внесених постановами Кабінету Міністрів України від 01.04.2025 № 387 та від 30.07.2025 № 942) встановлено, що:

абзац другий: громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій РФ території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

абзац третій: військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

абзац четвертий: військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон), винагорода виплачується в повному обсязі;

абзац п`ятий: військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

абзац шостий: виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та: були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу; проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант»; проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Аналіз наведених положень пункту 4 Постанови № 153 свідчить про те, що законодавець визначив основні умови набуття військовослужбовцем права на одноразову грошову винагороду: громадянство України; приналежність до рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань (у тому числі Національної гвардії України), а також правоохоронних органів спеціального призначення; прийняття або призов на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років; проходження військової служби станом на дату набрання чинності Постановою № 153 (13.02.2025); безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (з різними варіантами тривалості такої участі та її наслідків, які впливають на обсяг виплати).

При цьому абзаци третій та четвертий пункту 4 Постанови № 153 встановлюють особливості розміру виплати винагороди залежно від тривалості участі у бойових діях та наявності або відсутності поранень, контузій, каліцтв чи перебування у полоні.

Положеннями абзацу шостого пункту 4 Постанови № 153 (у редакції Постанови № 942 від 30.07.2025) розширено коло осіб, які мають право на отримання винагороди, шляхом включення до нього додаткових категорій військовослужбовців, серед яких військовослужбовці, прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану з числа осіб, які проходили строкову військову службу.

Судом встановлено, що позивач є громадянином України; проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 ; на дату набрання чинності Постановою № 153 (13.02.2025) йому було менше 25 років; на строкову військову службу призваний в листопаді 2021 року, тобто до введення воєнного стану; прийнятий на військову службу за контрактом 21.04.2023, тобто під час дії воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу; брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України в періоди: з 03.03.2023 по 31.03.2023, з 01.04.2023 по 13.04.2023, з 10.12.2023 по 31.12.2023, з 01.01.2024 по 28.01.2024, з 30.01.2024 по 31.01.2024, з 01.02.2024 по 29.02.2024, з 01.03.2024 по 19.03.2024, з 17.06.2024 по 30.06.2024, з 01.07.2024 по 03.07.2024; 20.03.2024 отримав вогнепальне осколкове сліпе поранення при безпосередній участі військовослужбовця у бойових діях, участі у заходах національної безпеки та оборони, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України; до кримінальної, адміністративної або дисциплінарної відповідальності не притягувався (що підтверджується листом від 12.12.2025 № 10/29/12-К-577-Аз).

Таким чином, позивач, який був прийнятий на військову службу за контрактом під час воєнного стану з числа осіб, які проходили строкову військову службу, належить до категорії військовослужбовців, прямо визначеної абзацом шостим пункту 4 Постанови № 153 (у редакції Постанови № 942).

Доводи відповідача про те, що для категорії військовослужбовців, додатково визначеної Постановою № 942 (тобто прийнятих на військову службу за контрактом під час воєнного стану з числа осіб, які проходили строкову військову службу), право на одноразову грошову винагороду виникає виключно за умови безпосередньої участі у бойових діях строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на 13.02.2025, ґрунтуються на неправильному тлумаченні положень пункту 4 Постанови № 153.

Суд звертає увагу, що абзац шостий пункту 4 Постанови № 153 у редакції Постанови №942 від 30.07.2025 містить пряме посилання на те, що військовослужбовці додатково визначеної категорії повинні «відповідати вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту». Тобто абзац шостий не встановлює окремої, додаткової умови про обов`язкову наявність не менше шести місяців безпосередньої участі у бойових діях, а лише поширює дію абзацу другого на додаткову категорію осіб, які прийняті на службу за контрактом з числа строковиків.

Системне тлумачення положень пункту 4 Постанови № 153 дозволяє дійти висновку, що військовослужбовці, додатково визначені абзацом шостим пункту 4, після включення їх до кола осіб, які мають право на винагороду, набувають всіх прав, передбачених іншими абзацами цього пункту, у тому числі прав, передбачених абзацами третім та четвертим, які встановлюють особливості виплати винагороди залежно від тривалості участі у бойових діях та наявності або відсутності поранень.

Інше тлумачення положень абзаців другого, третього, четвертого та шостого пункту 4 Постанови № 153 призводило б до явної дискримінації військовослужбовців, які проходили строкову службу до повномасштабного вторгнення, а потім добровільно уклали контракт у воєнний час, у порівнянні з військовослужбовцями, які були вперше прийняті на службу за контрактом під час воєнного стану. Така дискримінація суперечила б принципу рівності перед законом, закріпленому в статті 24 Конституції України, а також меті прийняття Постанови № 153 підвищення мотивації молоді до добровільної участі у захисті Вітчизни.

Принципи правової визначеності та правомірних очікувань вимагають, щоб норми права тлумачилися на користь військовослужбовців, які реально захищали Україну. Сам факт того, що позивач, проходячи строкову службу до введення воєнного стану, у віці до 25 років добровільно уклав контракт на проходження військової служби в Національній гвардії України під час воєнного стану та брав безпосередню участь у бойових діях, де отримав поранення під час захисту Вітчизни, свідчить про повну відповідність позивача цілям та змісту Постанови № 153.

Суд також звертає увагу на те, що зміни до Постанови № 153, внесені Постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 № 942, мають за мету розширити коло осіб, які мають право на отримання одноразової грошової винагороди, а не звузити обсяг прав, які вже були гарантовані первинною редакцією Постанови № 153.

Тлумачення абзацу шостого пункту 4 у спосіб, який позбавляє нової категорії осіб права на пропорційну виплату (передбачену абзацом третім) або повну виплату при пораненні (передбачену абзацом четвертим), суперечило б самій меті прийняття Постанови № 942.

Окремо суд звертає увагу на те, що позивач, не лише брав безпосередню участь у бойових діях, а й отримав 20.03.2024 вогнепальне осколкове сліпе поранення при безпосередній участі військовослужбовця у бойових діях, участі у заходах національної безпеки та оборони, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, що підтверджується копією довідки Військової частини НОМЕР_2 від 26.04.2024 № 319/2024 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) (зворотній бік а.с. 16).

Згідно з абзацом четвертим пункту 4 Постанови № 153 військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, винагорода виплачується в повному обсязі (1 млн. гривень).

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що у разі неоднозначності правової норми перевага надається тлумаченню, яке забезпечує більш повну реалізацію прав особи. Це узгоджується з положеннями статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Статтями 1 та 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Постановою від 10.01.2024 у справі №240/4894/23 Верховний Суд сформував правовий висновок, де наголосив, що принцип тлумачення закону на користь особи не передбачає ігнорування закону, але вказує на те, що в спірних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію закону, яка максимально захищає права та інтереси саме особи "у вагомих сумнівах - на користь людини".

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивач, звернувшись до ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ), дотримався умов, в разі виконання яких військовослужбовцю може бути виплачена одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн. гривень.

Таким чином, відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 грн. за тривалість проходження військової служби в бойових умовах на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що для відновлення порушених прав позивача необхідно зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та здійснити виплату ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1000000 грн. за тривалість проходження військової служби в бойових умовах на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”.

Таким чином, суд дійшов до висновку, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 грн. за тривалість проходження військової служби в бойових умовах на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та здійснити виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) одноразову грошову винагороду у розмірі 1000000 грн. за тривалість проходження військової служби в бойових умовах на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Григорук О.Б.