Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №280/4740/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 липня 2026 року Справа № 280/4740/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прудивуса О.В. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовною заявою: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

до: Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 )

про: визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень та зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

18.05.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі – відповідач), в якому позивач просить:

– визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягала у не нарахуванні та не виплаті позивачу за період з 20.07.2016 по 28.02.2018 індексації грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року;

– зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу за період з 20.07.2016 по 28.02.2018 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) – січень 2008 року відповідно до Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовна заява підписана представником позивача адвокатом Єрьоміною В.А., яка діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серія АН № 1960919 від 20.04.2026.

Позивач зазначає, що в період проходження ним військової служби у відповідача, зокрема, в період з 20.07.2016 по 28.02.2018, йому не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення в повному обсязі.

Представник позивача звернулася до відповідача із заявою, в якій просила нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з урахуванням відрахувань відповідно до вимог Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», з визначенням базового місяця – січень 2008 року.

Відповідач листом від 24.02.2026 № 453 повідомив представнику позивача про те, що оскільки він є бюджетною організацією, матеріальні цінності якої перебувають у державній власності, джерелом коштів для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та проведення індексації грошових доходів є Державний бюджет України, яким з 2015 року по березень 2018 року не було закладено асигнувань на індексацію грошового забезпечення. Грошове забезпечення, в тому числі індексація, виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Далі у листі відповідач повідомив, що з березня 2018 року індексація нараховувалась позивачу з урахуванням базового місяця – березень 2018 року.

Позивач вважає бездіяльність відповідача, яка полягала у не нарахуванні та не виплаті позивачу за період з 20.07.2016 по 28.02.2018 індексації грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року протиправною. З огляду на викладені обставини у їх сукупності, позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.05.2026 поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження).

04.06.2026 судом отримано відзив на позовну заяву (вх. № 31153 від 04.06.2026), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки відповідач вважає, що позивачем порушено строки звернення до адміністративного суду. Поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, на переконання відповідача, позивачем не наведено.

Відповідач у відзиві зазначив, що, оскільки він є бюджетною організацією, матеріальні цінності якої перебувають у державній власності, джерелом коштів для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та проведення індексації грошових доходів є Державний бюджет України, яким з січня 2016 року по березень 2018 року не було закладено асигнувань на індексацію грошового забезпечення. Грошове забезпечення, в тому числі індексація, виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. У зв`язку з відсутністю механізму нарахування індексації грошового забезпечення та не закладення до бюджету коштів для виплати індексації в період з 2016 року по грудень 2018 року, індексація грошового забезпечення не здійснювалась.

Крім того, відповідач зазначив, що правилами обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», не передбачено механізм нарахування та виплати індексації за попередні роки.

Також відповідач у відзиві зазначив, що відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» і зазначеного Порядку грудень 2015 року є місяцем підвищення грошових доходів населення (грошового забезпечення військовослужбовців) випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції. З огляду на викладені вище обставини, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з розглядом даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши матеріали і з`ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши всі наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідача зареєстровано як юридичну особу.

Позивач проходив службу у відповідача, зокрема, у період з 20.07.2016 по 28.02.2018, що підтверджується довідкою про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивача від 24.02.2026 № 453/1 (а.с.13) та копією військового квитка серії НОМЕР_4 (а.с.9-10).

Представник позивача звернулася до відповідача із заявою, в якій просила нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з урахуванням відрахувань відповідно до вимог Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі – Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ), Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі – Порядок № 1078), з визначенням базового місяця – січень 2008 року.

Відповідач листом від 24.02.2026 № 453 повідомив представнику позивача про те, що оскільки він є бюджетною організацією, матеріальні цінності якої перебувають у державній власності, джерелом коштів для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та проведення індексації грошових доходів є Державний бюджет України, яким з 2015 року по березень 2018 року не було закладено асигнувань на індексацію грошового забезпечення. Грошове забезпечення, в тому числі індексація, виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Далі у листі відповідач повідомив, що з березня 2018 року індексація нараховувалась позивачу з урахуванням базового місяця – березень 2018 року (а.с.11-12).

Оцінюючи наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягала у не нарахуванні та не виплаті позивачу за період з 20.07.2016 по 28.02.2018 індексації грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ, Порядку № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року, суд виходить із такого.

Згідно зі ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі – Закон України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ).

За приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч. 3 ст. 9 Закон України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ).

Згідно зі ст. 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (далі – Закон України від 05.10.2000 № 2017-III) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Нормою ст. 19 цього ж Закону встановлено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України від 03.07.1991 № 1282-XII.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з положеннями ст. 2 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У ст. 4 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII закріплено, що індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (абз. 4 ст. 4 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII).

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (абз. 2 ст. 5 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII).

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (абз. 2 ст. 6 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затверджено Порядок № 1078.

Згідно з п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу.

У п. 4 Порядку № 1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 96592005) зазначив, що механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Нормою ч. 1 ст. 9 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII встановлено, що індексація доходів громадян повинна проводитися за місцем їх одержання. Оскільки виплату заробітної плати (грошового забезпечення) здійснюють роботодавці, то і нараховувати індексацію за цим видом доходу також повинні усі без виключення роботодавці.

З 01.12.2015 положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (далі – Постанова КМУ від 09.12.2015 № 1013).

За змістом пояснювальної записки до проекту Постанови № 1013 метою цього акту є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.

У зв`язку із цим указаною постановою удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 викладено у новій редакції).

Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну "базовий місяць" на "місяць підвищення доходу", ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.

На відміну від правил визначення "базового місяця" (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), "місяцем підвищення доходу" є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.

Термін "підвищення тарифних ставок (окладів)" для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.

Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100%, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (ч.ч. 3 і 4 ст. 4 Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою КМУ від 09.12.2015 № 1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Отже, з 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.

Водночас, саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача з 01.12.2015 по 28.02.2018.

Аналогічна правова позиція викладена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в постанові від 10.09.2020 у справі № 200/9297/19-а, де судом вищої ланки прямо вказано, що базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 має застосовуватись січень 2008 року (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 91445050).

Стосовно вимог у частині виплати одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу» (далі – Порядок № 44), суд зазначає наступне.

За приписами пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПК України (пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу» затверджено Порядок № 44.

Згідно з п. 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пункти 4 та 5 Порядку № 44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Суд зазначає, що грошове забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці військовослужбовців, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Нарахування та виплата грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату.

Отже, з урахуванням наведеного правового регулювання нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку № 44.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.07.2023 у справі № 380/813/22 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 112470642), від 27.09.2023 у справі № 420/23176/21 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 113802390), від 18.04.2024 у справі № 160/10789/22 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 118464308), від 27.06.2024 у справі № 580/602/22 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 120036496), від 10.10.2024 у справі № 500/8015/23 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 122226913), від 07.05.2025 у справі № 560/15993/24(№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 127172149).

Так, судом встановлено, що позивач проходив службу у відповідача, зокрема, у період з 20.07.2016 по 28.02.2018, що підтверджується довідкою про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивача від 24.02.2026 № 453/1 (а.с.13) та копією військового квитка серії НОМЕР_4 (а.с.9-10).

Представник позивача звернулася до відповідача із заявою, в якій просила нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з урахуванням відрахувань відповідно до вимог Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ, Порядку № 1078, з визначенням базового місяця – січень 2008 року.

Відповідач листом від 24.02.2026 № 453 повідомив представнику позивача про те, що оскільки він є бюджетною організацією, матеріальні цінності якої перебувають у державній власності, джерелом коштів для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та проведення індексації грошових доходів є Державний бюджет України, яким з 2015 року по березень 2018 року не було закладено асигнувань на індексацію грошового забезпечення. Грошове забезпечення, в тому числі індексація, виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Далі у листі відповідач повідомив, що з березня 2018 року індексація нараховувалась позивачу з урахуванням базового місяця – березень 2018 року (а.с.11-12).

Враховуючи наведені норми та правові позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, суд доходить висновку, що відповідач повинен був нарахувати і виплатити позивачу за період з 20.07.2016 по 28.02.2018 індексацію грошового забезпечення відповідно до Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ, Порядку № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців – січень 2008 року, однак протиправно не зробив цього.

Також суд відхиляє твердження відповідача щодо пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, оскільки дане питання було вирішено на стадії відкриття провадження у даній справі. 18.05.2026 представником позивача було подано до суду заяву про поновлення строку, в якій вона просила поновити строк звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою. Проаналізувавши наведені у цій заяві підстави пропуску такого строку, суд дійшов висновку про їх поважність та наявність правових підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.05.2026 позивачу було поновлено строк звернення до адміністративного суду та відкрито провадження у справі.

Таким чином, позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягала у не нарахуванні та не виплаті позивачу за період з 20.07.2016 по 28.02.2018 індексації грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ, Порядку № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року, на переконання суду, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оцінюючи наявність правових підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу за період з 20.07.2016 по 28.02.2018 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) – січень 2008 року відповідно до Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ, Порядку № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку № 44, з урахуванням раніше виплачених сум, суд виходить із такого.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду.

Отже, із урахуванням обставин, встановлених під час надання правової оцінки бездіяльності відповідача, яка полягала у не нарахуванні та не виплаті позивачу за період з 20.07.2016 по 28.02.2018 індексації грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ, Порядку № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу за період з 20.07.2016 по 28.02.2018 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) – січень 2008 року відповідно до Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ, Порядку № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.

Таким чином, позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу за період з 20.07.2016 по 28.02.2018 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) – січень 2008 року відповідно до Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ, Порядку № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку № 44, з урахуванням раніше виплачених сум, на переконання суду, є обґрунтованими та такими, що також підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем, на переконання суду, обґрунтована наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягала у не нарахуванні та не виплаті позивачу за період з 20.07.2016 по 28.02.2018 індексації грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ, Порядку № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року, а також обґрунтована необхідність зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу за період з 20.07.2016 по 28.02.2018 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) – січень 2008 року відповідно до Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ, Порядку № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.

У свою чергу, відповідач не надав суду докази на спростування обставин, якими позивач обґрунтував свої позовні вимоги.

Таким чином, адміністративний позов, на переконання суду, є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», підстави для вирішення питання щодо розподілу суми судового збору відсутні.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 6, 8 – 10, 14, 90, 241 – 246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити повністю адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень та зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягала у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 за період з 20.07.2016 по 28.02.2018 індексації грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за період з 20.07.2016 по 28.02.2018 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) – січень 2008 року відповідно до Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 27 липня 2026 року.

Суддя О.В. Прудивус