Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №240/27534/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Житомир справа № 240/27534/25

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, що полягають у відмові перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію з 01.02.2022 року на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 11.06.2024 №11/20262- суд, виданої станом на 01.01.2022, та з 01.02.2023 року на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 11.06.2024 №11/20263- суд, виданої станом на 01.01.2023, і у відповідності до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 у судовій справі №240/15729/24 (з урахуванням ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 03.10.2025 у справі №240/15729/24), без будь-якого обмеження її максимальним розміром;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2022 року на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 11.06.2024 №11/20262- суд, виданої станом на 01.01.2022, та з 01.02.2023 року на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 11.06.2024 №11/20263- суд, виданої станом на 01.01.2023, і у відповідності до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 у судовій справі №240/15729/24 (з урахуванням ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 03.10.2025 у справі №240/15729/24), без будь-якого обмеження її максимальним розміром, та проводити йому подальшу виплату перерахованої пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у 20-ти денний термін, з моменту набрання рішенням суду законної сили, виплатити ОСОБА_1 заборгованість у пенсійному забезпеченні, яка утворилась у період з 01.02.2022 до моменту здійснення відповідного перерахунку пенсії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в перерахуванні пенсії на підставі оновлених довідок без обмеження максимальним розміром, виданих Адміністрацією державної прикордонної служби України є протиправною, суперечить вимогам чинного законодавства та порушує право на отримання пенсії із врахуванням додаткових видів грошового забезпечення. Позивач вважає такі дії протиправними та такими, що порушують його право на соціальний захист.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статей 258-263 КАС України.

Через відділ документального забезпечення суду 19.01.2026 надійшов відзив на позов від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що у ГУ ПФУ в Житомирській області немає правових підстав для перерахунку і виплати йому пенсії з 01.02.2022 та з 01.02.2023 на підставі довідок Адміністрації Державної прикордонної служби України, оскільки нормативно-правові акти щодо визначення умов, порядку та розмірів, за якими має проводитись перерахунок пенсій після дати набрання законної сили рішенням суду у справі №826/3858/18, не приймались.

Щодо посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення з вказаним позовом, то суд його не приймає до уваги, оскільки позивач не знав та не міг знати про порушення своїх прав до моменту перерахунку пенсії на підставі оновлених довідок виданих Адміністрацією прикордонної служби України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Відповідно до наказу Житомирського окружного адміністративного суду №01-47-в-в від 09.06.2026 головуючий суддя Шуляк Л.А. перебувала у щорічній відпустці в період з 01.07.2026 по 20.07.2026 включно.

У відповідності до положень частини п`ятої статті 262, частини першої статті 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Адміністрацією Державної прикордонної служби України складено довідки за №11/20262-суд від 11.06.2024 та №11/20263-суд від 11.06.2024 про розмір грошового забезпечення з урахуванням додаткових складових станом на 01.01.2022, станом на 01.01.2023 та надіслано зазначені довідки до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області для перерахунку пенсії позивачу.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 у справі № 240/15729/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 01.02.2024 перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 11.06.2024 №11/20262-суд, виданої станом на 01.01.2022 та з 01.02.2023 на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 11.06.2024 №11/20263-суд, виданої станом на 01.01.20234, з урахуванням виплачених сум.

Під час перерахунку пенсії відповідачем застосовано обмеження пенсії максимальним розміром, внаслідок чого фактична сума пенсії до виплати склала 23 610,00 грн.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає та враховує наступне.

Згідно із ч.2 ст.51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992 (далі - Закон №2262-ХІІ) перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

Відповідно до ч.4 ст.63 Закону №2262-ХІІ від 09.04.1992 усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року за №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року за №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Таким чином, набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704, якою змінено (збільшено) грошове забезпечення військовослужбовців, у розумінні ч.2 ст.51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" є обставиною, що тягне за собою зміну розміру пенсії позивача, призначеної на підставі цього Закону.

Однак у подальшому Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 12 грудня 2018 року по справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, визнав протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку №45.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі №826/3858/18 залишено без змін постановою Верховного Суду від 12.112019, в якій суд касаційної інстанції зазначив, зокрема, що до повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна структури грошового забезпечення, а приводом для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій, саме розмір якого, а не складові, можуть змінюватись Кабінетом Міністрів України.

Оскільки зміни, внесені Постановою №103, зокрема, до додатка 2 Порядку №45, у якому визначено форму довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, були визнані судом протиправними та нечинними, то з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/3858/18 діє редакція додатка 2 до Порядку №45 до зазначених змін.

Таким чином, з 05 березня 2019 року (з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/3858/18) виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, оскільки з цієї дати позивач має право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою №704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ та статті 9 Закону №2011-ХІІ.

Адміністрацією Державної прикордонної служби України направлено відповідачу довідки про грошове забезпечення станом на 01.01.2022 та станом на 01.01.2023 для перерахунку пенсії позивача.

Таким чином, у Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у зв`язку з отриманням зазначеної довідки виник обов`язок перерахувати пенсію позивача з 01.02.2022 та з 01.02.2023.

Однак відповідачем було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії із урахуванням нових довідок про розмір його грошового забезпечення.

В подальшому, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 у справі № 240/15729/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 01.02.2024 перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 11.06.2024 №11/20262-суд, виданої станом на 01.01.2022 та з 01.02.2023 на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 11.06.2024 №11/20263-суд, виданої станом на 01.01.20234, з урахуванням виплачених сум.

Під час перерахунку пенсії відповідачем застосовано обмеження пенсії максимальним розміром, внаслідок чого фактична сума пенсії до виплати склала 23 610,00 грн.

Суд враховує, що обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011.

Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.

Отже, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ(у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI.

Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу “якості закону”, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових “прогалин” щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

А тому, з огляду на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.

Відтак, обмеження Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області з 17.04.2023 максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.

Такий висновок суду ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові 16 грудня 2021 року у справі №400/2085/19.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо здійснення позивачу перерахунку та виплати пенсії з 01.02.2022 з обмеженням максимальним розміром є протиправними й належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії з 01.02.2022 без обмеженням максимальним розміром на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 11.06.2024 №11/20262- суд, виданої станом на 01.01.2022, та з 01.02.2023 року на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 11.06.2024 №11/20263- суд, виданої станом на 01.01.2023.

Щодо позовних вимог, у яких позивач просить зобов`язати відповідача у 20 - ти денний термін з моменту набрання рішенням суду законної сили виплатити позивачу заборгованість у пенсійному забезпеченні, яка утворилась у період з 01.02.2022 до моменту здійснення відповідного перерахунку пенсії, суд зазначає наступне.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає, що положення певного акту впливають на його правове становище.

Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи дійсно щодо особи має місце факт порушення права, свободи чи інтересу, та це право, свобода або інтерес порушені відповідачем.

При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Право на захист - це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

Тобто, судовому захисту підлягають лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 01.12.2015 у справі №800/134/15 та постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №820/3327/16.

Водночас, перерахунок та виплата позивачу пенсії позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області ще не здійснений.

За таких обставин, вимоги про зобов`язання здійснити у 20 - ти денний термін з моменту набрання рішенням суду законної сили виплатити позивачу заборгованість у пенсійному забезпеченні, яка утворилась у період з 01.02.2022 до моменту здійснення відповідного перерахунку пенсії, є передчасними, адже спору в цій частині фактично не існує.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не було доведено в судовому порядку належними та допустимими доказами правомірність відмови у перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром, а тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Зважаючи на відсутність документально-підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирський район, Житомирська область, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо непроведення ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії з 01.02.2022 на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 11.06.2024 №11/20262-суд, виданої станом на 01.01.2022 та з 01.02.2023 на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 11.06.2024 №11/20263-суд, виданої станом на 01.01.2023, без обмеження максимальним розміром.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 01.02.2022 перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 11.06.2024 №11/20262-суд, виданої станом на 01.01.2022 та з 01.02.2023 на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 11.06.2024 №11/20263-суд, виданої станом на 01.01.2023, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.А.Шуляк

Повний текст складено: 27 липня 2026 р.

27.07.26