Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №240/5744/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Житомир справа № 240/5744/26

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 яка полягає у не виплаті ОСОБА_1 в повному розмірі додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 із розрахунку 100000 грн на місяць за час стаціонарного лікування внаслідок отриманого тяжкого поранення пов`язаного із захистом Батьківщини та за час перебування у відпустці для лікування внаслідок тяжкого поранення пов`язаного із захистом Батьківщини за період: з 01.11.2024 по 31.12.2024; з 07.01.2025 по 23.01.2025; з 27.01.2025 по 04.04.2025; з 22.04.2025 по 30.04.2025.

- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 467849,46 грн додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 із розрахунку 100000 грн на місяць за час стаціонарного лікування внаслідок отриманого тяжкого поранення пов`язаного із захистом Батьківщини та за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення пов`язаного із захистом Батьківщини за період: з 01.11.2024 по 31.12.2024; з 07.01.2025 по 23.01.2025; з 27.01.2025 по 04.04.2025; з 22.04.2025 по 30.04.2025.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 15.10.2024 під час участі в бойових діях отримав поранення, що підтверджено довідкою військової частини НОМЕР_1 про обставини травми від 11.11.2024 № 85 та карткою форма 100, внаслідок якого проходив стаціонарне лікування. Відповідно до довідки ВЛК від 12.11.2024 № 829 потребує відпустки для лікування тривалістю 30 календарних днів. Відповідно до довідки ВЛК від 04.03.2025 №2025-0304-1000 поранення ТАК пов`язано із захистом Батьківщини. Травма тяжка. Потребує відпустки для лікування тривалістю 30 календарних днів. Відповідно до довідки ВЛК від 15.04.2025 №2025-0415-1405-0121-7 поранення ТАК пов`язано із захистом Батьківщини. Травма тяжка. У позові зазначає, що за час стаціонарного лікування внаслідок отриманого поранення (травми) пов`язаного із захистом Батьківщини та за час перебування у відпустці для лікування внаслідок тяжкого поранення пов`язаного із захистом Батьківщини Позивач набув право на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова № 168) у розмірі 100000,00 грн. на місяць, однак відповідач таку додаткову винагороду не виплатив. Просить позов задовольнити.

Суддя своєю ухвалою від 10.03.2026 прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на позовну заяву надійшов до суду 20.03.2026 (вх. від 23.03.2026). Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що відповідно до довідки військово-лікарської комісії № 829 від 12.11.2024 (первинної, після поранення), по закінченню стаціонарного лікування, виданої військовою частиною НОМЕР_2 , травма ОСОБА_1 , згідно наказу МОЗ України від 04.07.2007 відноситься до легких травм, що унеможливлює включення ОСОБА_1 до наказу на виплату додаткової винагороди в розрахунку 100 000 (сто тисяч) гривень оскільки, згідно чинного законодавства, виплати у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень нараховуються пораненим військовослужбовцям за час перебування на стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування, якщо поранення є тяжким.

Представник відповідача зазначає, що оскільки у ОСОБА_1 наявні довідки військово-лікарської комісії із іншим статусом тяжкості травми, що викликає суперечливість, щодо прийняття рішення стосовно включення його до наказів командира військової частини НОМЕР_1 про виплату додаткової винагороди в розрахунку 100 000 (сто тисяч) гривень, то, ОСОБА_1 , має право оскаржити рішення щодо ступеню тяжкості його травми (поранення) у Центральній військово-лікарській комісії. На основі рішення Центральної військово-лікарської комісії, якщо травму (поранення), ОСОБА_1 , буде визнано тяжкого ступеню, можливий переогляд, щодо включення ОСОБА_1 до наказів командира військової частини НОМЕР_1 про виплату додаткової винагороди в розрахунку 100 000 (сто тисяч) гривень за вказані період (окрім тих періодів, за які виплати були здійснені). Так, за період стаціонарного лікування позивача за період з 01.11.2024 року по 12.11.2024 позивача було включено в накази на виплату йому додаткової винагороди з розрахунку 100 тис. грн. За цей період стаціонарного лікування військовою частиною суму додаткової винагороди йому було нараховано та виплачено відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.12.2024 року № 907. Відтак, після відпустки для лікування військовослужбовцям, хто отримав поранення легкого або середнього ступеня тяжкості, додаткова грошова винагорода в розмірі 100 000 грн. не поновлюється, не нараховується і не виплачується. На переконання представника відповідача, військова частина НОМЕР_1 не порушувала вимоги чинного законодавства і чітко дотримувалась положень постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 в частині обчислення та виплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди в розмірі 100000 грн після отримання поранення легкого ступеню тяжкості. Просить відмовити у задоволенні позову.

У період із 13.07.2026 по 27.07.2026 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, судом встановлено наступне.

Під час виконання бойового завдання щодо захисту суверенітету, незалежності та територіальної цілісності України, виконання обов`язків військової служби, пов`язаних із захистом Батьківщини, ОСОБА_1 отримав вибухову травму, множинні вогнепальні осколкові уламкові сліпі поранення обох нижніх кінцівок. Ппоранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини, що підтверджено довідкою військової частини НОМЕР_1 про обставини травми від 11.11.2024 № 85 (а.с. 22)

Госпітальною військово - лікарською комісією Військової частини НОМЕР_2 було проведено медичний огляд ОСОБА_1 , за результатом якого прийнято рішення у формі довідки від 12.11.2024 №829, яким визначено, що поранення позивача відноситься до легких травм. У довідці вказано, що ОСОБА_1 потребує відпустки для лікування після поранення (а.с. 28).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 13.11.2024 №327 позивач вибув у відпустку за станом здоров`я, а відповідно до наказу від 11.12.2024 №355, ОСОБА_1 вважається таким, що прибув 11.12.2024 із відпустки.

У період із 15.10.2024 по 18.10.2024 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у Військовій частині НОМЕР_3 , що підтверджується випискою № 242/535, а.с. 23-24).

Із 18.10.2024 по 29.10.2024 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні (виписка № 10106, а.с. 25-26).

На стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві Таращанської міської ради "Таращанська міська лікарня" позивач перебував із 29.10.2024 по 12.11.2024, що підтверджується випискою № 03003 ( а.с. 27).

У Київській міській клінічній лікарні №18 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у період із 11.12.2024 по 31.12.2024 (виписка № 15726, а.с. 29-31).

Із 07.01.2025 по 23.01.2025 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві "Малинська міська лікарня", що підтверджується випискою № 67 ( а.с. 32).

На стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві "1 територіальне медичне об`єднання м. Львова" позивач знаходився із з 27.01.2025 по 14.02.2025 (виписка № 7869, а.с. 34) та із 14.02.2025 по 05.03.2025 (виписка № 14126, а.с. 35).

Військово-лікарською комісією Комунального некомерційного підприємства "Львівське територіальне медичне об`єднання "Баготопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги", ВП "Святого Пантелеймона" було проведено медичний огляд ОСОБА_1 , за результатом якого прийнято рішення у формі довідки від 04.03.2025 №2025-0304-1000, у якому вказано: "Згідно Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості дана травма відноситься до тяжких". Травма, Так, пов`язана із захистом Батьківщини. У довідці вказано, що позивач потребує відпустки на лікування після поранення на 30 календарних днів (а.с. 36-37)

Гарнізонною Військово-лікарською комісією №1 "Національний військово-медичний клінічний центр " Головний військовий клінічний госпіталь" проведено медичний огляд ОСОБА_1 , за результатом якого прийнято рішення у формі довідки військово-лікарської комісії від 15.04.2025 №2025-0415-1405-0121-7 (а.с. 40-41), у якій вказано: "За ступенем тяжкості (Наказ МОЗ України від 04.07.2007 №370): Травма відноситься до тяжких" (а.с. 40). Поранення, Так, пов`язане із захистом Батьківщини.

Із 22.04.2025 по 08.05.2025 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві "Малинська міська лікарня", що підтверджується випискою № 1549 ( а.с. 38-39).

Зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 позивача виключено із 25липня 2025 року, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25.07.2025 №228.

У Довідці від 05.02.2026 №112 Військова частина НОМЕР_1 (а.с. 15) зазначає, що додаткову винагороду позивачу виплачено у:

жовтні 2024 року в розмірі 84193,54 грн, у листопаді 2024 року - 40000,00 грн, та із травня по липень 2025 року.

Звертаючись до суду з позовом позивач вважає протиправним та таким, що порушує його права, ненарахування та невиплата додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 із розрахунку 100000 грн на місяць за час стаціонарного лікування внаслідок отриманого тяжкого поранення пов`язаного із захистом Батьківщини.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно до статті 1 Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

За змістом частин першої-четвертої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до пункту а) статті 9-2 Закону № 2011-ХІІ на період дії воєнного стану (особливого періоду) військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Президентом України 24.02.2022 прийнято Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX. Відповідно до пункту 1 Указу № 64/2022 воєнний стан діє з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України, та який триває по день розгляду даної справи.

Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260), визначено механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Наказом Міністерства оборони № 44 від 25.01.2023, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за № 177/39233, Порядок № 260 було доповнено розділом XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану», який набрав чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з 01.02.2023.

Пунктом 11 розділу XXXIV Положення № 260 передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн також включаються військовослужбовці у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», статті 9-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1-2 Постанови № 168, виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

За змістом пункту 9 розділу XXXIV Порядку № 260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Відповідно до пункту 10 розділу XXXIV Порядку № 260 накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Пунктом 12 розділу XXXIV Положення № 260 встановлено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Відтак, аналіз наведених норм дає підстави для висновку про необхідність встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, за час перебування військовослужбовця на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини та факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.

Постановою № 168 встановлено також умови, необхідні для виплати винагороди у розмірі 100000 грн за час перебуванні військовослужбовця у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини та факт перебування у чітко визначеному виді відпустки, а саме: у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Тобто для отримання додаткової винагороди за період перебування військовослужбовця у відпустці для лікування після поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, таке поранення має бути визнано тяжким за висновком ВЛК.

З матеріалів справи вбачається, що Госпітальною військово - лікарською комісією Військової частини НОМЕР_2 було проведено медичний огляд ОСОБА_1 , за результатом якого прийнято рішення у формі довідки від 12.11.2024 №829, яким визначено, що поранення позивача відноситься до легких травм. У довідці вказано, що ОСОБА_1 потребує відпустки для лікування після поранення (а.с. 28).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 13.11.2024 №327 позивач вибув у відпустку за станом здоров`я, а відповідно до наказу від 11.12.2024 №355, ОСОБА_1 вважається таким, що прибув 11.12.2024 із відпустки.

Отже, позивачу відпустку надано для лікування поранення, яке Госпітальною військово - лікарською комісією Військової частини НОМЕР_2 , віднесено до легких травм.

З огляду на вказані обставини, суд дійшов висновку, що при відмові у нарахуванні та виплаті позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000 грн за період із 13.11.2024 по 11.12.2024 відповідач діяв правомірно, а тому підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Військово-лікарською комісією Комунального некомерційного підприємства "Львівське територіальне медичне об`єднання "Баготопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги", ВП "Святого Пантелеймона" було проведено медичний огляд ОСОБА_1 , за результатом якого прийнято рішення у формі довідки від 04.03.2025 №2025-0304-1000, у якому вказано: "Згідно Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості дана травма відноситься до тяжких". Травма, Так, пов`язана із захистом Батьківщини. У довідці вказано, що позивач потребує відпустки на лікування після поранення на 30 календарних днів (а.с. 36-37)

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.03.2025 №70 позивач вибув у відпустку за станом здоров`я, а відповідно до наказу від 04.04.2025 №105, ОСОБА_1 вважається таким, що прибув 07.04.2025 із відпустки.

Отже, у період із 06.03.2025 по 07.04.2025 позивач перебував у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення, однак відповідач не здійснив нарахування та виплату йому додаткової винагороди у розмірі 100000 грн, передбаченої Постановою №168.

Ураховуючи викладене, суд висновує про задоволення позовних вимог в частині, що стосується перебування позивача у відпустці для лікування після тяжкого поранення за період із 06.03.2025 по 07.04.2025.

При цьому відповідач помилково вважає, що виплата додаткової винагороди із розрахунку 100000 грн за час перебування на стаціонарному лікуванні пов`язана із тяжкістю отриманого особою поранення, оскільки така прив`язка, відповідно до вимог Постанови КМУ №168 має значення при нарахуванні виплаті такої винагороди за період перебування військовослужбовця у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва).

У справі, що розглядається, спірним також є невиплата додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я.

Довідкою військової частини НОМЕР_1 про обставини травми від 11.11.2024 № 85 підтверджено, що 15 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання щодо захисту суверенітету, незалежності та територіальної цілісності України, виконання обов`язків військової служби, пов`язаних із захистом Батьківщини, ОСОБА_1 отримав вибухову травму, множинні вогнепальні осколкові уламкові сліпі поранення обох нижніх кінцівок. Поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини (а.с. 22).

У період із 15.10.2024 по 18.10.2024 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у Військовій частині НОМЕР_3 , що підтверджується випискою № 242/535, а.с. 23-24).

Із 18.10.2024 по 29.10.2024 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні (виписка № 10106, а.с. 25-26).

На стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві Таращанської міської ради "Таращанська міська лікарня" позивач перебував із 29.10.2024 по 12.11.2024, що підтверджується випискою № 03003 ( а.с. 27).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 13.11.2024 №327 позивач вибув у відпустку за станом здоров`я, а відповідно до наказу від 11.12.2024 №355, ОСОБА_1 вважається таким, що прибув 11.12.2024 із відпустки.

У Київській міській клінічній лікарні №18 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у період із 11.12.2024 по 31.12.2024 (виписка № 15726, а.с. 29-31).

Із 07.01.2025 по 23.01.2025 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві "Малинська міська лікарня", що підтверджується випискою № 67 ( а.с. 32).

На стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві "1територіальне медичне об`єднання м. Львова" позивач знаходився із з 27.01.2025 по 14.02.2025 (виписка № 7869, а.с. 34) та із 14.02.2025 по 05.03.2025 (виписка № 14126, а.с. 35).

Із 22.04.2025 по 08.05.2025 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві "Малинська міська лікарня", що підтверджується випискою № 1549 ( а.с. 38-39).

Отже, з урахуванням позовних вимог, позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у період із 11.12.2024 по 31.12.2024, із 07.01.2025 по 23.01.2025, із 27.01.2025 по 05.03.2025, із 22.04.2025 по 08.05.2025.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 05.12.2024 №907 "Про виплату додаткових винагород" наказано виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100000 грн за період із 01.11.2024 по 12.11.2024.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 визначено, що виплата додаткової винагороди із розрахунку 100000 грн може бути виплачена виключно у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, суд вбачає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», додаткову грошову винагороду за період стаціонарного лікування у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, за період із 11.12.2024 по 31.12.2024, із 07.01.2025 по 23.01.2025, із 27.01.2025 по 05.03.2025 та із 22.04.2025 по 30.04.2025, пропорційно в розмірі 100 000,00 грн, з урахуванням вже виплачених сум.

Вказаний спосіб захисту порушених прав є належним та достатнім, оскільки розрахунок сум додаткової винагороди передбаченої Постановою №168 є дискреційним повноваженням відповідача.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на встановлені обставини, що підтверджуються належними доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Частково задовольнити позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів,

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди передбаченої постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період стаціонарного лікування внаслідок поранення пов`язаного із захистом Батьківщини за період із 11.12.2024 по 31.12.2024, із 07.01.2025 по 23.01.2025, із 27.01.2025 по 05.03.2025 та із 22.04.2025 по 30.04.2025 та за час перебування у відпустці для лікування після поранення пов`язаного із захистом Батьківщини за період із 06.03.2025 по 07.04.2025.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період стаціонарного лікування внаслідок поранення пов`язаного із захистом Батьківщини за період із 11.12.2024 по 31.12.2024, із 07.01.2025 по 23.01.2025, із 27.01.2025 по 05.03.2025 та із 22.04.2025 по 30.04.2025, а також за час перебування у відпустці для лікування після поранення пов`язаного із захистом Батьківщини за період із 06.03.2025 по 07.04.2025.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук

28.07.26