Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №160/12947/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 рокуСправа №160/12947/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

12.05.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці у розмірі 3996,61 грн. щомісячно за період з 01.03.2018 року по 08.10.2018 року у сумі 29 007,65 грн. відповідно до абзаців 3, 4, 5, б пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою КМУ №1078 від 17.07.2003 р.;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різниці у розмірі 3996,61 грн. щомісячно за період з 01.03.2018 року по 08.10.2018 року у сумі 29 007,65 грн. відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою КМУ №1078 від 17.07.2003 р., з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 08.10.2018 року, за весь час затримки її виплати, а саме за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати цієї індексації.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач, ОСОБА_1 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у період з 26.02.2015 року по 08.10.2018 року. Позивач зазначає, що під час проходження військової служби відповідачем не було здійснено належного нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року як базового місяця для обчислення індексу споживчих цін, а також не проведено перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 08.10.2018 року із урахуванням суми індексації-різниці відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року. Позивач вказує, що у квітні 2026 року звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату належних йому сум індексації грошового забезпечення, здійснення доплати індексації-різниці за період після березня 2018 року, а також виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації. Однак відповіді на вказане звернення не отримав, у зв`язку з чим вважає таку бездіяльність відповідача протиправною. Позивач зазначає, що індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення військовослужбовця та однією із державних гарантій щодо оплати праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті незалежно від наявності бюджетного фінансування. Також позивач посилається на те, що з 01.03.2018 року у зв`язку із набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, однак розмір такого підвищення був меншим за суму індексації, що склалася у березні 2018 року, а тому, на його думку, виникло право на отримання щомісячної індексації-різниці у розмірі 3996,61 грн. Крім того, позивач вважає, що у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних йому сум індексації грошового забезпечення відповідач зобов`язаний здійснити компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 року. У зв`язку з викладеним позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 та зобов`язати відповідача здійснити нарахування і виплату належних сум індексації грошового забезпечення, індексації-різниці та компенсації втрати частини доходів.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 13.05.2026 року передана судді Пруднику С.В.

19.05.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_2 строк звернення до суду із позовною заявою. Прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Клопотання позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано у військової частини НОМЕР_1 : довідки про розмір нарахованого грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 08.10.2018 року включно ОСОБА_1 ; довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 за лютий 2018 року, а також довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 за березень 2018 року, із зазначенням складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру; письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені ОСОБА_1 при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати; розрахунок належної ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 08.10.2018 (по день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ) із зазначенням базових місяців для розрахунку індексу споживчих цін та щомісячної фіксованої суми індексації грошового забезпечення, за кожний рік окремо; довідки про розмір нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціальнопобутових питань за період 2016 по 2018 роки, із зазначенням всіх складових грошового забезпечення за кожний рік окремо; довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , що передували виключенню зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ; довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за лютий та березень 2018 року за відповідною та/або аналогічною посадою, яку займав за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 ; витяги з наказів про зарахування та виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Судом зобов`язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 12.06.2026 року. Судом попереджено військову частину НОМЕР_1 про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.

28.05.2026 року від військової частини НОМЕР_1 до суду надійшла заява про виконання ухвали суду, в якій відповідач зазначив, що надати витребувані ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2026 року документи не має можливості у зв`язку з передачею документів на зберігання до Галузевого державного архіву Львівського територіального архівного відділу Міністерства оборони України. Відповідачем зазначено, що архівні документи військової частини НОМЕР_1 за 2016, 2017 та 2018 роки здані до Фонду №3670, опису №2 справ з питань особового складу, у зв`язку з чим витребувані судом довідки, розрахунки та інші документи перебувають поза межами фактичного володіння військової частини.

29.05.2026 року від військової частини НОМЕР_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначає, що виплата індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 здійснювалась частково, а підстави для її перерахунку із застосуванням січня 2008 року як базового місяця відсутні. Відповідач посилається на роз`яснення Міністерства соціальної політики України, зокрема листи від 03.10.2022 №3148/0/290-22/51 та від 17.03.2023 №3246/0/2-23/51, та вказує, що застосування січня 2008 року як базового місяця призводить до неефективного використання бюджетних коштів та виникнення непередбачених видатків. Також відповідач зазначає, що визначення базового місяця для проведення індексації, розрахунок її розміру та встановлення наявності підстав для виплати індексації-різниці належить до компетенції військової частини як органу, який здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення, а відповідні повноваження мають дискреційний характер. При цьому, на думку відповідача, наведена позивачем судова практика Верховного Суду є нерелевантною, оскільки не стосується аналогічних обставин справи. Щодо вимоги про виплату індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 08.10.2018 відповідач вказує, що у березні 2018 року відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, у зв`язку з чим березень 2018 року є базовим місяцем для подальшого обчислення індексу споживчих цін. На думку відповідача, розмір підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року перевищив суму можливої індексації, а тому правові підстави для виплати індексації-різниці відсутні. Крім того, відповідач заперечує проти вимоги про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації, зазначаючи, що така вимога є передчасною, оскільки право на компенсацію виникає лише після фактичної виплати заборгованості з індексації. Відповідач також посилається на положення Бюджетного кодексу України, зазначаючи, що бюджетна установа може здійснювати видатки виключно в межах затверджених бюджетних асигнувань, а відсутність відповідного фінансового ресурсу унеможливлює здійснення додаткових виплат. На підставі викладеного військова частина НОМЕР_1 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Крім того, відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено клопотання про розгляд справи у судовому засіданні проводити з залученням сторін (відповідача).

Щодо вказаного клопотання суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

За приписами ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї зі сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Тож, відповідно до ч. 6 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Аксен проти Німеччини", заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі "Варела Ассаліно проти Португалії", заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

ЄСПЛ вказав на те, що відмову в проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.

В даному випадку кожен з учасників справи може користуватися своїми процесуальними правами та обов`язками, визначеними ст. 44 КАС України із урахуванням норм, передбачених главою 10 "Розгляд справ за правилами спрощеного позовного провадження" КАС України.

Відповідач не навів обґрунтованих підстав того, що справа не може бути розглянута без попереднього усного заслуховування пояснень сторін щодо суті спору.

Бажання сторін у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, висловлені ними в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення справи до розгляду з викликом її учасників.

Проаналізувавши матеріали позовної заяви, беручи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, суд не вбачає необхідності надання пояснень представниками сторін у зазначеній справі, а тому дійшов висновку, що підстави для її розгляду за участю сторін відсутні. У зв`язку з чим відсутні і підстави для задоволення клопотання військової частини НОМЕР_1 про розгляд справи у судовому засіданні проводити з залученням сторін (відповідача).

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у період з 26.02.2015 року по 08.10.2018 року.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проходження військової служби позивач перебував на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 , яка здійснювала нарахування та виплату йому грошового забезпечення.

Позивач зазначає, що у період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року відповідачем не було проведено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року як базового місяця для обчислення індексу споживчих цін відповідно до положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року.

Крім того, позивач вказує, що за період з 01.03.2018 року по 08.10.2018 року відповідачем не було здійснено належного перерахунку індексації грошового забезпечення із врахуванням фіксованої суми індексації, яка, на думку позивача, мала бути визначена відповідно до абзаців третього, четвертого, п`ятого та шостого пункту 5 Порядку №1078 у редакції, чинній після 01.03.2018 року.

У зв`язку з цим 02.04.2026 року позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою, у якій просив здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, провести перерахунок та виплату індексації за період з 01.03.2018 року по 08.10.2018 року з урахуванням фіксованої суми індексації, а також нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації.

Факт звернення позивача до відповідача підтверджується копією заяви від 02.04.2026 року та доказами її направлення засобами поштового зв`язку.

Разом з тим, відповіді на зазначене звернення позивач, як він зазначає, не отримав, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим адміністративним позовом, вважаючи бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати належних сум індексації грошового забезпечення протиправною.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначених Конституцією та законами України. Зазначений конституційний імператив є безумовним та виключає можливість довільного тлумачення чи застосування норм підзаконних актів суб`єктом владних повноважень.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на належну, своєчасну та повну оплату праці, що включає також гарантії її індексації як елементу державних соціальних гарантій, спрямованих на збереження реальної купівельної спроможності грошових доходів.

Згідно з частинами першою третьою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Частиною другою статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ організацій незалежно від форми власності.

Так, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із абзацом другим статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Частиною шостою статті 2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно із статтею 3 Закону №1282-XII індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. При цьому, відповідно до визначення, яке міститься в абзаці третьому статті 1 Закону №1282-XII індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Згідно із статтею 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин другої, шостої статті 5 Закону №1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно із статтею 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №1078).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до абзацу 5 пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно з абзацами першим, другим, п`ятим, шостим пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії. Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Абзацами першим - шостим пункту 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. з індексацією за виплати індексації Додатково звертаю увагу суду на те, що правове регулювання визначає умови (якщо величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

У рішенні від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України Конституційний Суд України зазначив про те, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Як зазначив Верховний Суд у постановах від 19.06.2019 (справа №825/1987/17), від 20.11.2019 (справа №620/1892/19), від 05.02.2020 (справа №825/565/17) індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв`язку зі зростанням спспоживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

За відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а саме відповідно до Порядку №1078. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті. На підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутності затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку - Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003. Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Підставою для не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення відповідач зазначає відсутність фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України.

Відсутність механізму виплати індексації не може позбавляти позивача права отримання належних йому сум невиплаченого доходу.

Також, у рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013 зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Доводи відповідача про те, що проведення індексації грошових доходів здійснюється виключно у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів є необґрунтованими, оскільки ч. 6 ст. 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" не обмежує проведення передбачених чинним законодавством України виплат, а вказує на джерела походження цих коштів. Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення. Наведене в сукупності свідчить про те, що доводи відповідача щодо відсутності коштів для виплати індексації судом не заслуговують на увагу, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №825/874/17.

З огляду на наведене посилання відповідача на відсутність фінансового ресурсу, як на підставу для невиплати позивачу індексації грошового забезпечення є безпідставними. Стосовно визначення січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, зазначаю наступне.

З аналізу положень Закону № 2011-XII і Закону № 1282-XII вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Суд звертає увагу, що повноваження державних органів базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.

Зазначені висновки Верховний Суд виклав у постановах від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а, від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20.

Розтлумачивши пункти 2, 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, у згаданих справах № 400/1118/21 i 420/3593/20 Верховний Суд указав, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Одночасно з цим, Верховний Суд зазначив, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу.

З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця.

Водночас нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Зрештою на основі аналізу наведених норм Верховний Суд дійшов висновку, що місяць, у якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Правовідносини у наведених справах і справі, що розглядається є подібними, тому указаний висновок є релевантним до цієї справи.

У цьому контексті звертаю увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

Указана постанова була чинна з 01.01.2008 до 01.03.2018.

З січня 2008 року посадовий оклад позивача не змінювався.

Він змінився лише в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.

Отже, відповідно до положень Порядку № 1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 03.08.2016 до 28.02.2018.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 600/524/21-a.

Виходячи із вказаного, належним способом захисту моїх прав є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити мені індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).

Щодо виплати індексації у період з 01.03.2018 р. по 08.10.2018 рік включно, із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 3996,61 гривень (щомісячно) відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2023 року № 1078.

Відповідачем не враховано абз. 4, 5, 6 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078 «Про затвердження Порядку індексації грошових доходів населення» не виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення у фіксованому розмірі 3996,61 грн.

Оцінюючи позовні вимоги в частині виплати фіксованої суми індексації, ані Закон № 1282-ХІІ, ані Порядок № 1078 не містять такого визначення як «фіксована сума індексації». Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Проте постановою Уряду № 1013 від 9 грудня 2015 року цей Додаток був викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави дійти висновку, що нарахування та виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, а тому з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21, від 6 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі № 320/8554/21 та від 07 вересня 2023 року у справі №160/16084/22.

Так, відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію-різницю з 01.03.2018 р. до 08.10.2018 р.

З огляду на приписи абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Так, Верховний Суд у зазначених вище постановах дійшов висновку, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 необхідно встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078). Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Як було зазначено, для правильного вирішення цієї справи слід також визначити суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року, яка з урахуванням абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 вираховується шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділеного на 100 відсотків. Актуальний розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» становив 1762 гривні.

За нормативними правилами, які визначають проведення індексації доходів, розрахунок індексу наростаючим підсумком починається з наступного після перевищення порога місяця до чергового перевищення. При кожному наступному перевищенні порогу індексації приріст рахуватиметься за формулою: ПІСЦН = ІСЦІ х ІСЦ 2 х... - 100%, де: ПІСЦН - приріст індексу споживчих цін, %; ІСЦІ - перевищення індексу споживчих цін уперше (розраховується наростаючим підсумком), %; ІСЦ2 - перевищення індексу споживчих цін удруге (розраховується наростаючим підсумком), %.

При підрахунку показника ПІСЦ необхідно враховувати, що ІСЦ розраховується наростаючим підсумком. Також кількість ІСЦ залежить від того, скільки разів було перевищено поріг індексації за розглядуваний період (звісно, не перерваний підвищенням зарплати). Наприклад, ІСЦ перевищив поріг один раз отже слід враховувати лише ІСЦ1, двічі – ІСЦ1 та ІСЦ2, тричі ІСЦ1, ІСЦ2, ІСЦ3 тощо.

За офіційними даними Державної служби статистики України за період з січня 2008 року по березень 2018 року (https://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ct/cn_rik/isc/isc_u/ise_m_u.htm) поріг індексації перевищував 38 разів, а саме: у 2008 році 9 разів: січень-травень, вересень-грудень; у 2009 році 5 разів: січень, лютий, березень, червень, листопад; у 2010 році 4 рази: січень, лютий, серпень, вересень; у 2011 році 3 рази: січень, березень, квітень; у 2012 році поріг індексації не перевищував 101%; у 2013 році поріг індексації не перевищував 101%; у 2014 році 8 разів: березень-червень, вересень-грудень; у 2015 році 8 разів: січень-травень, вересень-листопад; у 2016 році 1 раз: квітень; у 2017 році поріг індексації не перевищував 103%; у січні - березні 2018 року поріг індексації не перевищував 103%. Величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в березні 2018 року розрахована наступним шляхом: лютий 2008 - 102,7% (Індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно даних Держстата) = 1,027; березень 2008 - 103,8% = 1,038; Квітень 2008 - 103,1% = 1,031; травень 2008 - 101,3% = 1,013; вересень 2008 - 101,3% = 100,8% (червень 2008) х 99,5% (липень 2008) x 99,9% (серпень 2008) х 101,1% (вересень 2008) = 1,013; жовтень 2008 – 101,7% = 1,017; листопад 2008 - 101,5% = 1,015; грудень 2008 - 102,1% = 1,021; січень 2009 – 102,9% = 1,029; лютий 2009 – 101,5% = 1,015; березень 2009 – 101,4% = 1,014; травень 2009 – 101,4% = 100,9% (квітень 2009) х 100,5% (травень 2009) = 1,014; червень 2009 - 101,1% = 1,011; жовтень 2009 - 101,4% = 99,9% (липень 2009) х 99,8% (серпень 2009) х 100,8 (вересень 2009) x 100,9% (жовтень 2009) = 1,014; листопад 2009 – 101,1% = 1,011; січень 2010 – 102,7% = 100,9% (грудень 2009) x 101,8% (січень 2010) = 1,027; лютий 2010 - 101,9% = 1,019; вересень 2010 - 103,5% = 100,9% (березень 2010) x 99,7% (квітень 2010) х 99,4% (травень 2010) х 99,6% (червень 2010) х 99,8% (липень 2010) х 101,2% (серпень 2010) х 102,9% (вересень 2010) = 1,035; грудень 2010 - 101,6% = 100,5% (жовтень 2010) х 100,3% (листопад 2010) х 100,8% (грудень 2010) = 1,016; березень 2011 - 103,3% = 101,0% (січень 2011) x 100,9% (лютий 2011) x 101,4% (березень 2011) = 1,033; квітень 2011 – 101,3% = 1,013; Червень 2011 - 101,2% = 100,8% (травень 2011) х 100,4% (червень 2011) = 1,012; березень 2014 – 101,98% = 98,7% (липень 2011) x 99,6% (серпень 2011) x 100,1% (вересень 2011) x 100,0% (жовтень 2011) х 100,1% (листопад 2011) х 100,2% (грудень 2011) x 100,2% (січень 2012) x 100,2% (лютий 2012) х 100,3% (березень 2012) x 100,0% (квітень 2012) х 99,7% (травень 2012) х 99,7% (червень 2012) х 99,8% (липень 2012) x 99,7% (серпень 2012) х 100,1% (вересень 2012) x 100,0% (жовтень 2012) x 99,9% (листопад 2012) x 100,2% (грудень 2012) x 100,2% (січень 2013) x 99,9% (лютий 2013) x 100,0% (березень 2013) х 100,0% (квітень 2013) x 100,1% (травень 2013) х 100,0% (червень 2013) x 99,9% (липень 2013) х 99,3% (серпень 2013) х 100,0% (вересень 2013) x 100,4% (жовтень 2013) x 100,2% (листопад 2013) x 100,5% (грудень 2013) x 100,2% (січень 2014) x 100,6% (лютий 2014) x 102,2% (березень 2014) = 1,020; Квітень 2014 - 103,3% = 1,033; травень 2014 - 103,8 = 1,038; липень 2014 - 101,4% = 101,0% (червень 2014) x 100,4% (липень 2014) = 1,014; вересень 2014 103,72% = 100,8% (серпень 2014) x 102,9% (вересень 2014) = 1,037; жовтень 2014 - 102,4% = 1,024; листопад 2014 - 101,9% = 1,019; грудень 2014 - 103,0% = 1,030; січень 2015 — 103,1% = 1,031; лютий 2015 - 105,3 = 1,053; березень 2015 - 110,8% = 1,108; квітень 2015 – 114% = 1,140; травень 2015 - 102,2% = 1,022; Листопад 2015 - 101,55% = 100,4% (червень 2015) x 99,0% (липень 2015) x 99,2% (серпень 2015) х 102,3% (вересень 2015) x 98,7% (жовтень 2015) x 102,0% (листопад 2015) = 1,016; квітень 2016 - 105,79% = 100,7% (грудень 2015) x 100,9% (січень 2016) x 99,6 (лютий 2016) x 101,0% (березень 2016) x 103,5 (квітень 2016) = 1,058; Жовтень 2016 - 104,0% = 100,1% (травень 2016) x 99,8% (червень 2016) х 99,9% (липень 2016) х 99,7% (серпень 2016) x 101,8% (вересень 2016) x 102,8% (жовтень 2016) = 1,040; січень 2017 – 103,85% = 101,8% (листопад 2016) x 100,9% (грудень 2016) х 101,1% (січень 2017) = 1,038; Квітень 2017 - 103,74% = 101,0% (лютий 2017) х 101,8% (березень 2017) х 100,9% (квітень 2017) = 1,037; Липень 2017 - 103,13% = 101,3% (травень 2017) x 101,6% (червень 2017) x 100,2% (липень 2017) = 1,031; Жовтень 2017 – 103,12% = 99,9% (серпень 2017) x 102,0% (вересень 2017) x 101,2% (жовтень 2017) = 1,031; Січень 2018 - 103,44% = 100,9% (листопад 2017) x 101,0% (грудень 2017) х 101,5% (січень 2018) = 1,034. 1,027 x 1,038 x 1,031x 1,013 x 1,013 x 1,017 х 1,015 x 1,021 x 1,029 x 1,015 х 1,014 x 1,014 x 1,011 x 1,014 х 1,011 x 1,027 x 1,019 x 1,035 x 1,016 x 1,033 x 1,013 x 1,012 x 1,020 x 1,033 x 1,038 x 1,014 x 1,037 x 1,024 x 1,019 x 1,030 x 1,031 x 1,053 x 1,108 x 1,140 x 1,022 x 1,016 x 1,058 x 1,040 x 1,038 x 1,037 x 1,031 x 1,031 x 1,034 = 3,533 => 353,3% 353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 253,3% (величина приросту індексу споживчих цін).

Отже величина приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року складала 253,30%.

За наведеними розрахунками, з урахуванням практики Верховного Суду, сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року складала 1762 грн*253,30% 4 463,15 грн.

Відповідно до довідки пенсійного фонду України «Форми ОК-5» розмір мого грошового забезпечення у лютому 2018 року склав – 9307,20 грн., а у березні 2018 року - 9773, 74 грн. 9773, 74 -9307,20 грн =466,54 грн.

Отже, грошовий дохід позивача у березні 2018 року в порівнянні з лютим 2018 року збільшився на 466,54 грн.

З огляду на те, що розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу, то індексація-різниця (фіксована індексація) складає 3996,61 гривень (4463,15 – 466,54).

Отже у даному випадку суд вважає, що відповідач протиправно не виконав вимоги абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення в фіксованому розмірі, що свідчить про допущення протиправної бездіяльності.

Таким чином, відповідач повинен нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 08.10.2018 р. відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, врахувавши при цьому висновки суду, наведені у цьому рішенні.

Стосовно способу захисту права позивача на отримання невиплачених сум індексації грошового забезпечення, суд звертає увагу на таке.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2021 року у справі №420/7110/19 зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту повинен: а) відповідати змісту порушеного права (вимога повинна співвідноситися із обставинами порушення права чи законного інтересу); б) забезпечувати реальне поновлення прав у випадку задоволення позову (у результаті виконання рішення суду особа фактично повернеться в той стан, у якому перебувала до моменту порушення її права чи законного інтересу).

У постановах від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

На тлі вказаних постанов Верховний Суду постанові від 23.03.2023 р. у справі №400/3826/21 зауважив, що такий спонукаючий спосіб захисту як зобов`язати відповідача нарахувати й виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення у конкретних, розрахованих ним, сумах, є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову.

Щодо неможливості віднесення до дискреційних повноважень відповідача питання розрахунку належної позивачу індексації грошового забезпечення. Стосовно дискреційних повноважень, Верховний Суд неодноразово зазначав, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один із правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку (до прикладу, постанови Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі №802/412/17-а, від 11 квітня 2018 року у справі №806/2208/17, від 05 квітня 2023 року у справі №320/12971/21).

Сума індексації-різниці з 01.03.2018 р. по 08.10.2018 р., що належить позивачу розраховується за формулою:

1. За період з 01.03.2018 по 30.09.2018.

Загальна кількість повних місяців:

Розрахунок: 3996,61 грн х 7 місяців = 27 976,27 грн.

2. За жовтень 2018 року позивач перебував на службі з 01.10.2018 по 08.10.2018 (8 днів)

Розрахунок: 3996,61 грн : 31 днів х 8 днів = 1031,38 грн.

3. Загальна сума невиплаченої індексації: 27 976,27 грн. + 1031,38 грн =29 007,65

Щодо компенсації податку з доходів фізичних осіб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до пункту 2 Порядку №44 компенсація виплачується військовослужбовцям для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення.

Оскільки позивачу підлягають виплаті додаткові суми грошового забезпечення за результатами перерахунку, відповідач зобов`язаний одночасно здійснити компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до вимог Порядку №44.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-III) підприємства, установи та організації всіх форм власності та господарювання зобов`язані компенсувати громадянам втрату частини доходів у разі порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу.

Згідно зі статтею 2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки виплати доходів на один і більше календарних місяців. При цьому під доходами у розумінні цього Закону слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують у грошовій формі та які не мають разового характеру.

Статтею 3 Закону №2050-III визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на приріст індексу споживчих цін у період невиплати доходу.

Водночас, відповідно до статті 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що право на отримання компенсації втрати частини доходів виникає не лише у зв`язку із самим фактом несвоєчасної виплати належних особі сум, а й у момент фактичного проведення виплати заборгованості за відповідний період.

У спірних правовідносинах судом встановлено, що позивачу за результатами судового розгляду підлягає нарахуванню та виплаті заборгованість з індексації грошового забезпечення за відповідний період. Разом з тим, на час розгляду справи відповідачем остаточний розрахунок із позивачем щодо таких сум не проведено, а фактична дата виплати заборгованості відсутня.

За таких обставин суд позбавлений можливості встановити факт порушення строків виплати саме щодо фактично виплаченої заборгованості, визначити період прострочення, а також здійснити оцінку правильності нарахування компенсації відповідно до положень Закону №2050-III.

При цьому суд не може під час вирішення спору надавати оцінку правовідносинам, які ще не виникли, оскільки адміністративне судочинство спрямоване на захист уже порушених прав, свобод чи інтересів особи, а не на попередження можливих майбутніх порушень.

Верховний Суд у постановах від 14 травня 2020 року у справі №816/379/16 та від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20 зазначив, що право на компенсацію втрати частини доходів виникає у разі фактичної виплати заборгованості, оскільки саме в момент проведення такої виплати можливо визначити період затримки та розмір компенсації відповідно до вимог Закону №2050-III.

Аналогічний правовий підхід викладений Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2020 року у справі №826/13003/16 та від 10 листопада 2022 року у справі №420/2473/20, де суд касаційної інстанції звернув увагу, що вимоги про компенсацію втрати частини доходів, заявлені до фактичного погашення основної заборгованості, є передчасними, оскільки на момент їх заявлення відсутній остаточно визначений розмір доходу, період затримки його виплати та сума компенсації.

Таким чином, оскільки на момент ухвалення рішення відповідачем не здійснено остаточний розрахунок із позивачем щодо належних до виплати сум індексації грошового забезпечення, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів, а також про зобов`язання відповідача здійснити відповідне нарахування та виплату такої компенсації, є заявленими передчасно.

Разом із тим, після фактичної виплати відповідачем заборгованості з індексації грошового забезпечення позивач не позбавлений права звернутися до відповідача із вимогою про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону №2050-III, а у разі відмови або бездіяльності відповідача – оскаржити такі дії (бездіяльність) у встановленому законом порядку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оскільки відповідно до положень Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, в силу вимог статті 139 КАС України, судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці у розмірі 3996,61 грн. щомісячно за період з 01.03.2018 року по 08.10.2018 року у сумі 29 007,65 грн. відповідно до абзаців 3, 4, 5, б пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою КМУ №1078 від 17.07.2003 р.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різниці у розмірі 3996,61 грн. щомісячно за період з 01.03.2018 року по 08.10.2018 року у сумі 29 007,65 грн. відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою КМУ №1078 від 17.07.2003 р., із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати грошового щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими Міністрів України та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету від 15 січня 2004 року №44.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник