Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №160/12479/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 рокуСправа №160/12479/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

11.05.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 09.05.2026 року через систему “Електронний суд” позовна заява ОСОБА_1 до Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України”, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” № 6267/26/80 від 19.02.2026 року;

- зобов`язати Центр оцінювання функціонального стану особи Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я провести огляд ОСОБА_1 на предмет визнання його особою з дослідженням медичних документів.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач не погоджується з рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» №6267/26/80 від 19.02.2026 року, яким залишено без задоволення його скаргу на рішення ЕКОПФО №81/26/92 від 21.01.2026 року щодо відмови у встановленні групи інвалідності. Позивач зазначає, що необхідність проведення оцінювання його повсякденного функціонування та встановлення інвалідності зумовлена суттєвим погіршенням стану здоров`я, яке настало після проходження військової служби. Так, 24.08.2024 року він був мобілізований до лав Збройних Сил України, при цьому, за його твердженням, попри наявні хронічні захворювання серцево-судинної системи та інші проблеми зі здоров`ям, військово-лікарською комісією його було визнано придатним до військової служби. Позивач вказує, що під час проходження базової загальновійськової підготовки його стан здоров`я різко погіршився, з`явилися інтенсивні болі у хребті, оніміння лівої руки, регулярні серцеві напади. У подальшому, після проведення медичних обстежень, у нього було виявлено патологічні зміни шийного відділу хребта, зокрема міжхребцеві грижі, що, за висновками лікарів, потребували оперативного втручання. Позивач зазначає, що у травні 2025 року за сприяння Міністерства оборони України він був направлений до клініки «Феофанія», де йому проведено оперативне лікування із встановленням металевої конструкції у шийному відділі хребта. Після проходження лікування та реабілітації повторним оглядом військово-лікарської комісії його було визнано непридатним до військової служби за станом здоров`я відповідно до статті 64-а графи II Розкладу хвороб. На думку позивача, наявні у нього захворювання, наслідки оперативного втручання та стійкі функціональні порушення відповідають критеріям встановлення інвалідності, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338, однак ці обставини не були належним чином досліджені відповідачем. Позивач вважає, що оскаржуване рішення прийняте без повного та всебічного дослідження його медичних документів, без належної оцінки характеру захворювань, ступеня обмеження життєдіяльності та наслідків перенесеного оперативного втручання. Крім того, зазначає, що рішення експертної команди було прийнято фактично заочно, без забезпечення належного дослідження його стану здоров`я, що, на його переконання, свідчить про порушення відповідачем вимог законодавства щодо проведення оцінювання повсякденного функціонування особи. У зв`язку з наведеним позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №6267/26/80 від 19.02.2026 року та зобов`язати відповідача провести повторне оцінювання його стану здоров`я із належним дослідженням усіх наданих медичних документів.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 12.05.2026 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.

У встановлений ухвалою суду від 18.05.2026 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.

27.05.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано від Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України”: засвідчену належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копію рішення № 6267/26/80 від 19.02.2026 року; засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копії усіх документів, які слугували підставою для прийняття рішення № 6267/26/80 від 19.02.2026 року. Судом зобов`язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 26.06.2026 року. Судом попереджено Центр оцінювання функціонального стану особи Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штраф та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.

10.06.2026 року від Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що оскаржуване рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи №6267/26/80 від 19.02.2026 року прийняте у межах наданих повноважень, у порядку та спосіб, визначені чинним законодавством України. Відповідач вказав, що з 01.01.2025 року в Україні запроваджено нову систему оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 року №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», якою затверджено Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, Порядок проведення такого оцінювання, критерії направлення на оцінювання, порядок функціонування електронної системи та критерії встановлення інвалідності. Зазначив, що наказом Міністерства охорони здоров`я України від 03.12.2024 року №2022 на Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» покладено права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи, до повноважень якого належить, зокрема, розгляд скарг на рішення експертних команд щодо результатів оцінювання, перевірка обґрунтованості прийнятих рішень, а також за наявності відповідних підстав - їх скасування або формування нового рішення. Відповідач наголосив, що до Центру оцінювання функціонального стану особи надійшла скарга позивача на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №81/26/92 від 21.01.2026 року, яким позивачу було відмовлено у встановленні групи інвалідності. Вказана скарга була розглянута експертною командою Центру відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №1338, наказу МОЗ України №2022 від 03.12.2024 року та інших нормативно-правових актів. За твердженням відповідача, під час розгляду скарги експертною командою було здійснено аналіз медико-експертної справи позивача, досліджено наявні медичні документи, результати додаткових методів обстеження, зокрема МРТ, ЕНМГ та консультативні висновки лікарів. За результатами такого оцінювання встановлено, що порушення функцій опорно-рухового апарату у позивача мають легкий ступінь вираженості, обмежують його повсякденне функціонування у незначному ступені та не досягають критеріїв встановлення інвалідності, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 року №1338. Відповідач зазначив, що за результатами розгляду скарги експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи дійшла висновку про відсутність правових підстав для скасування рішення первинної експертної команди або формування нового рішення, у зв`язку із чим рішення ЕКОПФО №81/26/92 від 21.01.2026 року було підтверджено. Також відповідач послався на положення пункту 68 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, відповідно до якого за результатами розгляду скарги експертна команда Центру може прийняти рішення про підтвердження оскарженого рішення, його скасування або формування нового рішення. На думку відповідача, у спірних правовідносинах процедура розгляду скарги була дотримана, а підстав для зміни результатів оцінювання не встановлено. Крім того, відповідач зазначив, що питання встановлення чи невстановлення особі інвалідності належить до компетенції спеціалізованих установ у сфері охорони здоров`я, які володіють спеціальними знаннями та здійснюють оцінювання на підставі медичних документів, результатів обстежень та визначених законодавством критеріїв. При цьому відповідач послався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17.03.2020 року у справі №240/7133/19, від 25.09.2018 року у справі №804/800/16 та від 26.09.2018 року у справі №817/820/16, відповідно до яких суд не може підміняти спеціалізований орган у медичній сфері та здійснювати власну оцінку медичних висновків, а судовий контроль у таких спорах має здійснюватися виключно щодо дотримання процедури прийняття рішення та відповідності його вимогам законодавства. Відповідач також звернув увагу суду, що рішення Центру оцінювання функціонального стану особи №6267/26/80 від 19.02.2026 року є рішенням, прийнятим за результатами розгляду скарги, тоді як безпосереднім рішенням щодо встановлення або невстановлення інвалідності є рішення первинної експертної команди №81/26/92 від 21.01.2026 року. На думку відповідача, оскарження саме рішення за результатами розгляду скарги не може призвести до ефективного поновлення прав позивача. Таким чином, відповідач вважає, що ним доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, воно прийняте з дотриманням вимог законодавства, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог. У зв`язку з цим відповідач просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України та був звільнений із військової служби за станом здоров`я.

Як убачається з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.08.2025 № 240, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 21.08.2025 № 84-РС солдата ОСОБА_1 було звільнено у відставку за підпунктом «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - за станом здоров`я на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби.

Вказаним наказом визначено, що 22.08.2025 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, направлено для постановки на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому, відповідно до зазначеного витягу, вислуга років позивача у Збройних Силах України станом на дату звільнення становила 00 років 11 місяців 27 днів. Під час звільнення позивачу було визначено виплату грошового забезпечення, зокрема щомісячної премії у розмірі 633 % посадового окладу, надбавки за особливості проходження військової служби у розмірі 65 % посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років по 22.08.2025 включно.

Також матеріалами справи підтверджено, що позивачу під час звільнення передбачалася виплата грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2024 рік у кількості 10 календарних днів та за 2025 рік у кількості 15 календарних днів, а також грошова допомога при звільненні зі служби за 11 повних календарних місяців служби відповідно до вимог наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260.

З матеріалів справи також убачається, що після звільнення зі служби позивач звернувся за проведенням оцінювання повсякденного функціонування особи з метою встановлення інвалідності.

Так, 22.01.2026 експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи було проведено відповідне оцінювання позивача у Комунальному некомерційному підприємстві «Берестинська міська лікарня» Харківської області.

Згідно з витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 81/26/92 від 22.01.2026, позивачу було проведено оцінювання за основним діагнозом М50.1 - порушення шийного диска з радикулопатією. У витягу також зазначено супутні та ускладнюючі діагнози, зокрема:

І25.1 - ішемічна хвороба серця;

К21.0 - гастроезофагеальний рефлюкс із езофагітом;

Н52.1 - міопія;

М54.12 - радикулопатія, шийний відділ;

М51.1 - порушення поперекових та інших міжхребцевих дисків з радикулопатією.

Як зазначено у рішенні експертної команди, позивач переніс оперативне втручання на хребті 05.05.2025, а саме передню полісегментарну дискектомію С4-С5, С5-С6 із міжтіловим кейджевим спондилодезом на рівнях С3-С4, С4-С5. Разом із тим експертною командою зазначено, що на момент проведення оцінювання не було виявлено парезів, порушень функцій кінцівок та хребта, а також зроблено висновок, що наявна патологія із легким ступенем обмеження здатності до трудової діяльності не відповідає критеріям встановлення інвалідності, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338.

За результатами оцінювання експертною командою прийнято рішення не встановлювати позивачу інвалідність, оскільки, за висновком комісії, наявні функціональні порушення не досягають рівня, необхідного для встановлення відповідної групи інвалідності.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач 13.02.2026 року звернувся зі скаргою до Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України».

Із витягу з рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги № 6267/26/80 від 19.02.2026 убачається, що скарга позивача була розглянута заочно, без його участі, на підставі наданих медичних документів.

За результатами розгляду скарги експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи зазначила, що:

«порушення функції опорно-рухового апарату у легкому ступені обмежують повсякденне функціонування пацієнта (враховуючи дані додаткових методів обстеження: МРТ, ЕНМГ, консультативних висновків невролога) та відповідно до постанови КМУ №1338 від 15.11.2024 року не досягають критеріїв встановлення групи інвалідності».

У зв`язку з цим експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи прийнято рішення про підтвердження рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 81/26/92 від 22.01.2026, яким позивачу було відмовлено у встановленні інвалідності.

Таким чином, предметом спору у цій справі є правомірність рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи від 19.02.2026 № 6267/26/80, прийнятого за результатами розгляду скарги позивача, яким підтверджено попереднє рішення про невстановлення йому інвалідності.

Вважаючи рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” № 6267/26/80 від 19.02.2026 року протиправним, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходячи з положень норм законодавства, які діяли на момент їх виникнення, суд виходив із такого.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення у разі інвалідності. Реалізація зазначеного конституційного права здійснюється шляхом проведення відповідної медичної експертизи та встановлення факту наявності або відсутності стійких порушень функцій організму, які зумовлюють обмеження життєдіяльності особи.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.

Водночас, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з незгодою позивача ОСОБА_1 із рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» від 19.02.2026 № 6267/26/80, яким за результатами розгляду його скарги було підтверджено рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 22.01.2026 № 81/26/92 про невстановлення йому інвалідності.

Як убачається з матеріалів справи, позивач проходив військову службу у Збройних Силах України та був звільнений зі служби за станом здоров`я.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.08.2025 № 240, солдата ОСОБА_1 було звільнено у відставку на підставі підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - за станом здоров`я, на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби.

При цьому матеріалами справи підтверджено, що після звільнення з військової служби позивач звернувся для проведення оцінювання повсякденного функціонування особи з метою встановлення інвалідності.

22.01.2026 експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи було проведено відповідне оцінювання позивача.

З витягу з рішення експертної команди №81/26/92 від 22.01.2026 встановлено, що основним діагнозом, за яким позивача було направлено на оцінювання, є М50.1 - порушення шийного диска з радикулопатією.

Крім того, експертною командою враховано наявність супутніх захворювань та ускладнень, а саме:

І25.1 - ішемічна хвороба серця;

К21.0 - гастроезофагеальний рефлюкс із езофагітом;

Н52.1 - міопія;

М54.12 - радикулопатія шийного відділу;

М51.1 - порушення поперекових та інших міжхребцевих дисків з радикулопатією.

Також у рішенні зазначено, що 05.05.2025 позивачу проведено оперативне втручання на хребті, а саме передню полісегментарну дискектомію С4-С5, С5-С6 із міжтіловим кейджевим спондилодезом.

Разом із тим експертна команда дійшла висновку, що на момент оцінювання:

парези відсутні;

порушення функцій кінцівок та хребта не виявлені;

наявна патологія спричиняє лише легкий ступінь обмеження повсякденного функціонування;

наявні порушення не досягають критеріїв встановлення групи інвалідності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338.

Не погоджуючись із таким рішенням, позивач 13.02.2026 року подав скаргу до Центру оцінювання функціонального стану особи.

За результатами розгляду скарги 19.02.2026 експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи прийнято рішення № 6267/26/80.

У зазначеному рішенні експертна команда, дослідивши медичну документацію позивача, зазначила, що порушення функції опорно-рухового апарату у позивача мають легкий ступінь вираженості та не досягають критеріїв встановлення групи інвалідності.

За результатами розгляду скарги було прийнято рішення про підтвердження рішення експертної команди від 22.01.2026 № 81/26/92.

Оцінюючи правомірність такого рішення відповідача, суд враховує наступне.

З 01.01.2025 набрали чинності положення постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», якою запроваджено нову систему оцінювання повсякденного функціонування особи та визначено порядок діяльності експертних команд.

Відповідно до пункту 68 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою КМУ №1338, під час розгляду скарги експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи:

вивчає рішення експертної команди, яке оскаржується;

досліджує медичні документи;

за наявності підстав проводить повторне оцінювання;

за результатами розгляду може підтвердити, скасувати або сформувати нове рішення.

Отже, відповідач при розгляді скарги діяв у межах повноважень, визначених нормативно-правовими актами, що регулюють процедуру оцінювання повсякденного функціонування особи.

Суд також враховує усталену практику Верховного Суду щодо меж судового контролю за рішеннями медичних експертних органів.

Так, у постанові Верховного Суду від 25.09.2018 у справі №804/800/16 та постанові Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №817/820/16 зазначено, що рішення медико-соціальної експертної комісії приймається після повного медичного обстеження особи, проведення необхідних досліджень, на підставі медичних документів та результатів об`єктивного обстеження.

У постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №240/7133/19 сформовано правову позицію, відповідно до якої суди не можуть підміняти собою спеціалізовані медичні органи та здійснювати власну оцінку медичних висновків щодо стану здоров`я особи. Судова перевірка має здійснюватися саме щодо дотримання процедури прийняття рішення, наявності повноважень та відповідності такого рішення встановленим законом критеріям.

Таким чином, адміністративний суд не наділений повноваженнями самостійно визначати ступінь функціональних порушень організму позивача, встановлювати наявність чи відсутність медичних критеріїв інвалідності або надавати перевагу одним медичним доказам над іншими, оскільки це належить до виключної компетенції відповідних експертних команд.

Разом із тим суд зобов`язаний перевірити, чи було дотримано процедуру прийняття рішення та чи є воно обґрунтованим.

У даній справі судом встановлено, що:

позивача було направлено на оцінювання уповноваженим закладом охорони здоров`я;

експертною командою досліджено медичні документи;

враховано результати МРТ, ЕНМГ та консультацій невролога;

рішення оформлено належним чином;

позивач скористався правом адміністративного оскарження;

його скаргу було розглянуто уповноваженим органом.

Доказів того, що відповідачем було порушено процедуру оцінювання, перевищено межі повноважень або прийнято рішення без урахування медичних документів, матеріали справи не містять.

Посилання позивача на те, що він фактично не може повноцінно працювати, має больовий синдром, наслідки оперативного втручання та супутні захворювання, самі по собі не є безумовною підставою для встановлення інвалідності, оскільки законодавство пов`язує встановлення такого статусу не лише із наявністю діагнозу, а із визначенням ступеня стійкого порушення функцій організму та обмеження життєдіяльності особи.

Верховний Суд у своїх правових висновках неодноразово зазначав, що сам факт наявності захворювання не означає автоматичного встановлення інвалідності, оскільки необхідним є встановлення відповідного рівня функціональних обмежень.

Отже, враховуючи встановлені у справі обставини, суд приходить до висновку, що рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи від 19.02.2026 №6267/26/80 прийнято уповноваженим органом, у межах компетенції, із дотриманням визначеної законом процедури та з урахуванням наявних медичних документів.

За таких обставин підстави для визнання зазначеного рішення протиправним та його скасування відсутні.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволенню не підлягають.

Згідно із ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У рішенні по справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно із його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене вище, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Враховуючи відмову у задоволені позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник