Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №160/13504/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 рокуСправа №160/13504/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

20.05.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про виключення ОСОБА_1 з військового обліку;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про виключення ОСОБА_1 з військового обліку.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 у паспорті громадянина України НОМЕР_1 має відмітку "Невійськовозобов`заний" від 24.10.2006 року. При цьому, у додатку «Резерв+» наявна відмітка, що його поставлено на військовий облік в статусі військовозобов`язаного. На адвокатський запит з цього питання, відповідач повідомив про відсутність підстав для зняття позивача з обліку, оскільки немає підтверджуючих документів, що стало причиною звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 24.06.2026, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

09.06.2026 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи наступним. Позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 . Відповідно до Порядку реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2024 року № 932, здійснено автоматичне взяття позивача на військовий облік як громадині України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, який на такому обліку не перебуває або був виключений з військового обліку. У паспорті позивача № НОМЕР_1 від 10.02.2000 наявна відмітка ІНФОРМАЦІЯ_4 від 24.10.2006 року про надання статусу «невійськовозобов`язаний», проте відсутні будь-які відомості, що підтверджують наявність у позивача підстав для виключення з військового обліку. Позивачем не було надано ні відповідачу, ні суду постанову військово-лікарської комісії, затверджену 20-ю регіональною військово-лікарською комісією, про визнання позивача непридатним до військової служби, яка б слугувала підставою для внесення відповідачем до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про виключення позивача з військового обліку. За таких обставин, на думку відповідача, з моменту взяття позивача на військовий облік протиправної бездіяльності останній не вчиняв.

10.06.2026 від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 заявлено до суду клопотання про витребування у позивача доказів по справі.

22.06.2026 суд розглянув клопотання відповідача про витребування доказів у справі та з метою забезпечення повного, всебічного та об`єктивного вирішення справи, ухвалив витребувати у ІНФОРМАЦІЯ_5 відомості та документи, на підставі яких було зроблено відмітку “невійськовозобовязаний” в паспорті громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , виданого 10.02.2000 Долинським РВ УМВС України в Дніпропетровській області.

Цією ж ухвалою запропоновано позивачу надати суду зіскановану кольорову копію усіх сторінок паспорта громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 безпосередньо з оригіналу цього документа; копію військового квитка та інших доказів, на підставі яких була здійснена вищевказана відмітка “невійськовозобовязаний” в паспорті громадянина України.

26.06.2026 та 01.07.2026 від представника позивача до суду надійшла кольорова сканкопія паспорта ОСОБА_1

08.07.2026 та 13.07.2026 ІНФОРМАЦІЯ_6 на виконання ухвали суду від 22.06.2026 подав до суду витребувані матеріали.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за відомостями військово-облікового документу «Резерв+», позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 в статусі військовозобов`язаного.

На сьомій сторінці паспорту громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , виданого 10.02.2000 Долинським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, є відмітка Долинського РВК Кіровоградської області від 24.10.2006 року "Невійськовозобов`заний".

Відповідно до копії протоколу засідань Долинської районної призовної комісії восени 2003 року від 16.09.2003 №2 (п/п №39/89) ОСОБА_1 при діагнозі гіпертонічна хвороба Іст, хронічний пієлонефрит в стадії ремісії, за ст. 39в; ст. 59б гр. І нак. МО № 2-94, нак. МО № 207-99 визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у військовий час.

Відповідно до Порядку реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2024 року № 932, здійснено автоматичне взяття позивача на військовий облік як громадині України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, який на такому обліку не перебуває або був виключений з військового обліку.

За відсутності підтверджуючих документів про виключення позивача з військового обліку, орган ТЦК та СП відмовив позивачу у відповідному проханні.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою, другою статті 17 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Згідно статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 "Про введення воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні" введений воєнний стан. У подальшому воєнний стан було неодноразово продовжено. На час розгляду справи воєнний стан триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно ч. 1-2 ст. 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону №2232-ХІІ).

Частиною 10 ст. 1 Закону №2232-ХІІ визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.

Згідно ч. 2 ст. 14 Закону №2232-ХІІ, взяття громадян України на військовий облік призовників здійснюється у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання.

Відповідно до частини 1, 3, 5 статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, і ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина 1 статті 34 Закону №2232-ХІІ).

Пунктом 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 (далі - Порядок №1487) визначено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством та проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього.

Відповідно до частини 6 статті 37 Закон №2232-XII виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі. У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, визначені Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» № 1951-VIII від 16.03.2017 (далі за текстом - Закон № 1951-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів - це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (стаття 2 Закону № 1951-VIII).

Згідно зі статтею 3 Закону № 1951-VIII, основними засадами ведення Реєстру є:

1) обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, наявних у Реєстрі.

Частиною 5 статті 5 Закону №1951-VIII передбачено, що органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (частини 8, 9 статті 5 Закону № 1951-VIII).

За змістом статті 6 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною (частина 3 статті 14 Закону № 1951-VIII).

Тотожні за змістом вказівки містяться у пункті 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, згідно яких районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони; надають громадянам України інформацію відповідно до статті 9 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» шляхом взаємодії (обміну інформацією) через інформаційні (інформаційно-телекомунікаційні) системи Мінцифри в порядку, визначеному спільним наказом Мінцифри з Міноборони.

Також, відповідно до частини першої статті 34 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", персонально-якісний облік призовників і військовозобов`язаних передбачає облік відомостей (біографічні дані, стан здоров`я, результати співбесід тощо) щодо призовників і військовозобов`язаних, які узагальнюються в особових справах призовників або в облікових картках військовозобов`язаних та реєструються в Єдиному державному реєстрі військовозобов`язаних. Ведення персонально-якісного обліку покладається на районні (міські) військові комісаріати.

З урахуванням зазначеного, суд зазначає, що Металургійно-Довгинцівський об`єднаний районний у місті Кривий ІНФОРМАЦІЯ_7 є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та здійснює функції із забезпечення актуалізації його бази даних.

Суд зазначає, що на момент виключення позивача з військового обліку, що згідно копії його паспорта громадянина України відбулося 24.10.2006, частина 6 статті 37 Закон №2232-XII була викладена в наступній редакції: «Виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України, які: 1) призвані чи прийняті на військову службу або направлені для проходження альтернативної (невійськової) служби; 2) проходять військову службу (навчання) у вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів; 3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку; 4) досягли граничного віку перебування в запасі; 5) припинили громадянство України; 6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину; 7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру; 8) не отримали до 40-річного віку військово-облікової або спорідненої з нею спеціальності; 9) померли.»

Отже, підставою виключення з військового обліку станом на 24.10.2006 міг бути тільки п. 3 ч. 6 вищевказаної статті: громадяни України, які «визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку».

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до протоколу засідань Долинської районної призовної комісії восени 2003 року від 16.09.2003 №2 (п/п №39/89) ОСОБА_1 при діагнозі гіпертонічна хвороба Іст, хронічний пієлонефрит в стадії ремісії, за ст. 39в; ст. 59б гр. І нак. МО № 2-94, нак. МО № 207-99 визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у військовий час.

На момент проходження позивачем медичної комісії 16.09.2003, було чинним Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затверджене наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року №2 (далі – Порядок №2).

Так, ст. 96 Порядку №2 була викладена у такій редакції: «Лікар виносить одну із таких постанов про придатність (тимчасову або повну непридатність) до строкової служби: а) "придатний до військової служби. Ступінь обмеження 1 (2, 3, 4)"; б) "тимчасово непридатний до військової служби. Ступінь обмеження 5"; в) "непридатний до військової служби у мирний час, обмежено здатний у воєнний час. Ступінь обмеження 6"; г) "непридатний до військової служби зі зняттям з військового обліку. Ступінь обмеження 7".»

Відтак, на вищевказаний момент часу, коли був складений протокол №2 Долинською районною призовною комісіє та проставлена відмітка у паспорті позивача, законодавцем були встановлені, зокрема, такі варіанти постанов лікаря: «в) непридатний до військової служби у мирний час, обмежено здатний у воєнний час» та «г) непридатний до військової служби зі зняттям з військового обліку».

Суд зауважує, що запис «в) непридатний до військової служби у мирний час, обмежено здатний у воєнний час» не містить вказівок щодо необхідності виключення з військового обліку.

Також, суд зазначає, що відповідно до додатку №1 «Розклад хвороб, станів і фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби у Збройних Силах України» до Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року №2:

за статтею 39 Гіпертонічна хвороба, пункт «в» - I стадія, за графою І особи визнаються «непридатними до військової служби у мирний час, обмежено здатними у воєнний час»;

за статтею 59 Хронічні захворювання нирок (хронічний гломерулонефрит, хронічний первинний пієло-нефрит, нефросклероз, неф-ротичний синдром, зморщена нирка, первинний амілоїдоз нирок, хронічний інтерсти-ціальний нефрит та нефропатії), пункт «б» - з помірним порушенням функцій, за графою І особи визнаються «непридатними до військової служби зі зняттям з військового обліку».

Суд зауважує, що згідно висновків Верховного Суду у постанові від 21 травня 2025 року у справі №280/2880/24, законодавець виокремлює поняття “зняття з військового обліку” та “виключення з військового обліку”, при цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов`язаного на такий облік. Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку. З аналізу положень Закону №2232 висновується, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач був визнаний «непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час».

Разом з тим, суд зазначає, що визнання «непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час» та «визнання непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку» не є тотожними поняттями.

Матеріали справи не містять документів, які б свідчили про прийняття відносно позивача рішення про визнання непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

За таких обставин, суд не вбачає протиправної бездіяльності відповідача, а відтак і підстав зобов`язувати його вносити дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про визнання позивача непридатним до проходження військової служби з виключенням з військового обліку.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з дотриманням норм чинного законодавства.

Таким чином, доводи позовної заяви не знайшли свого нормативного та документального підтвердження, спростовуються дослідженими матеріалами справи та висновками суду, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За приписами частини першої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини четвертої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно частини п`ятої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132,139,193,241-246, 250, 251,257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець