Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №140/2923/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року ЛуцькСправа № 140/2923/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі – в/ч НОМЕР_1 , відповідач), в якому просить:

визнати протиправними дії відповідача, що полягають у невиплаті грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проєкту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі – Постанова №153);

зобов`язати здійснити нарахування та виплату грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн гривень, передбаченої Постановою №153.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 25.08.2021 уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком на три роки.

На момент закінчення строку контракту позивача (серпень 2024 року) діяла чинна редакція частини восьмої статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ), яка передбачає автоматичне продовження дії контрактів понад встановлені строки на період дії воєнного стану. Це забезпечує безперервність проходження позивачем військової служби без укладення нового контракту. Контракт ОСОБА_1 від 25.08.2021 строком на три роки після закінчення визначеного строку не припинив свою дію, а був автоматично пролонгований на весь період дії воєнного стану, що підтверджує безперервність проходження позивачем військової служби з 25.08.2021.

01.09.2025 позивач уклав новий контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського складу строком на три роки та продовжив проходити військову службу у в/ч НОМЕР_1 .

Під час проходження військової служби позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Факт такої участі підтверджується: посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_2 ; довідкою про безпосередню участь № 15855/А від 19.01.2026, виданою в/ч НОМЕР_1 . Згідно з вказаної довідки, сукупна тривалість безпосередньої участі в бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій станом на 13.02.2025 становить понад 1000 днів (більше 33 місяців).

Представник позивача адвокат Трунілов Я.О. засобами електронного зв`язку через Міністерство оборони України (далі – МО України) направив на адресу в/ч НОМЕР_1 адвокатський запит та заяву, в яких порушив питання щодо виплати позивачу одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченої абзацами другим та четвертим пункту 4 Постанови №153.

На вказаний адвокатський запит та заяву від відповідача надійшов лист вихідний №307/фс від 23.02.2026, підписаний тимчасово виконуючим обов`язки командира частини ОСОБА_2 , в якому повідомлено про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової винагороди в розмірі 1 млн гривень.

У листі відповідач посилається на такі підстави для відмови: ОСОБА_1 уклав контракт 25.08.2021 (наказ командира частини №174 від 25.08.2021, прибув за наказом № 224-РС від 25.09.2021), тобто до введення воєнного стану (24.02.2022), і проходив службу за цим контрактом з 2021 року по теперішній час; позивач не був призваний або прийнятий на військову службу під час воєнного стану до набрання чинності Постановою №153 (13.02.2025), а лише продовжував службу за раніше укладеним контрактом. Відсутні підстави для застосування пункту 4 Постанови №153, оскільки позивач не відповідає критерію «прийняті або призвані ... під час воєнного стану» у віці до 25 років до 13.02.2025.

Позивач вважає відмову відповідача необґрунтованою та такою, що суперечить пункту 4 Постанови №153 (у редакції зі змінами від 30.07.2025) та офіційним роз`ясненням Міністерства оборони. Зазначеною Постановою не вимагається, щоб первинне прийняття/призов відбулося виключно після 24.02.2022. Критерій «під час воєнного стану» стосується періоду, коли служба фактично проходилася під цим режимом. Контракт позивача від 25.08.2021 автоматично продовжив дію на весь період воєнного стану відповідно до частини восьмої статті 23 Закону №2232-ХІІ, тому з 24.02.2022 і по теперішній час служба є проходженням під час воєнного стану безперервно.

З наведених підстав позивач просив задовольнити позов повністю.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.32).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с.35-38) представник відповідача позов не визнав та зазначив, що метою прийняття Постанови №153 є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

Мотивом визначених заходів є саме залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом, що реалізується шляхом створення додаткових фінансових стимулів та забезпечення відповідного матеріального підґрунтя для підвищення престижу служби.

При цьому йдеться не про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, звільненим із військової служби до моменту набрання чинності Постановою №153, а про застосування механізмів, спрямованих на формування належної мотивації для потенційних військовослужбовців, а також стимулювання діючих військовослужбовців, які прийняті на військову службу у віці до 25 років та продовжують проходити військову службу.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.08.2021 №174 солдата за контрактом ОСОБА_1 з 25.08.2021 зараховано до списків особового складу частини.

Відповідно до положень абзацу 2 Постанови №153 реалізація права особи на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 гривень можлива виключно за умови дотримання встановлених цією Постановою вимог, які мають існувати в сукупності, а саме:

- бути особами рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;

- бути прийнятою або призваною на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за № 64 , затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за №2102-IX до набрання чинності цією постановою (до 13.02.2025) у віці до 25 років;

- проходити військову службу;

- брати безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави агресора, на території держави-агресора (надалі по тексту також - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести цією постановою місяців (13.02.2025).

Отже, станом на дату набрання чинності Постанови №153 (13.02.2025) та на дату подання позивачем заяви березень 2026 року, щодо здійснення нарахування та виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 мільйон гривень, позивач не проходив військову службу та не був діючим військовослужбовцем.

Просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Інші заяви по суті справи не надходили.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 25.08.2021 був призваний на військову службу та цього ж дня з ним укладений контракт про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України строком на 3 (три) роки з 25.08.2021 по 25.08.2024.

Станом на момент укладення даного контракту вік позивача становив 19 років.

Згідно з наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 25.08.2024 №363-РС дію контракту продовжено понад встановлений строк на період з 25.08.2024 до оголошення демобілізації.

01.09.2025 позивач уклав новий контракт про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України строком на 3 (три) роки.

Вказані обставини підтверджуються послужним списком позивача та копіями контрактів (а.с.16-19, 44).

Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 19.01.2026 №15855/А ОСОБА_1 брав участь в таких заходах в період з 25.02.2022 по 05.05.2022, з 10.05.2022 по 20.11.2022, з 27.11.2022 по 23.11.2023, з 05.12.2023 по 29.07.2024, з 15.08.2024 по 05.10.2024, з 26.10.2024 по 17.02.2025, з 06.03.2025 по теперішній час (а.с.15).

Позивач є учасником бойових дій, про що слідує з відповідного посвідчення серії НОМЕР_2 (а.с.14).

Представник позивача - адвокат Трунілов Я.О. звернувся до в/ч НОМЕР_1 із заявою та адвокатським запитом щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до п.4 Постанови №153 (а.с.22-23, 24).

В той самий день, представник позивача надіслав скаргу до Міністерства оборони України щодо проведення перевірки та зобов`язання відповідальної особи в/ч НОМЕР_1 завершити формування та подання документів ОСОБА_1 для нарахування одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови №153; прийняття рішення щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до пункту 4 Постанови №153.

Листом від 25.09.2025 №307/фс в/ч НОМЕР_1 повідомила представника позивача про те, що на момент прийняття Постанови №153 позивач проходив військову службу за контрактом з 2021 року, а не призваний на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64. Таким чином ОСОБА_1 не відповідає критеріям згідно з Постановою №153 (а.с.20).

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом №2232-ХІІ, норми якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом частин першої та третьої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII визначені види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також інші види.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч.14 ст.2 Закону №2232-XII).

Відповідно до частини першої 1 статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, як це передбачено частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII)).

За правилами частини другої статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною четвертою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Кабінет Міністрів України 11.02.2025 прийняв Постанову №153.

Так, пунктом 1 Постанови №153 вирішено погодитися з пропозицією Міністерства оборони та Міністерства внутрішніх справ стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект).

Пунктом 2 Постанови №153 затверджено, зокрема, Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - Порядок №153).

Пунктом 3 Постанови №153 установлено, що:

1) учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби;

2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;

3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Пунктом 4 Постанови №153 (із змінами, внесеними згідно з постановою КМУ №942 від 30.07.2025) установлено, що:

громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант»;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин, приписи Постанови №153 встановлюють такі обов`язкові умови, в разі виконання яких військовослужбовцю може бути виплачена одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн гривень (диспозиція правової норми), а саме:

1) приналежність військовослужбовця на дату виплати до певної категорії: особи рядового, сержантського і старшинського складу рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;

2) вік на дату прийняття або призову на військову службу до набрання чинності Постановою №153: до 25 років;

3) факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану, тобто після 24 лютого 2022 року, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні»;

4) фактичне проходження служби на дату звернення за вказаною виплатою;

5) безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних бойових дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153 (11 лютого 2025 року) (абз.2 п.4); або безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153 у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) (абз.4 п.4).

Варто зауважити, що така винагорода виплачується військовослужбовцям за умови, якщо вони не були притягнуті до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення.

Разом з тим, Міністром оборони України видано Доручення №5601/уд від 26.09.2025 (далі - Доручення №5601/уд), яким командирів військових частин зобов`язано провести аналіз наявності зазначених вище військовослужбовців (у тому числі, які після 13.02.2025 загинули (померли) або були звільнені зі служби та виключені зі списків особового складу військових частин (установ) та не отримали Винагороду, за результатами аналізу скласти контрольні списки; провести серед цих військовослужбовців роз`яснювальну роботу щодо умов та особливостей виплати Винагороди; організувати роботу, в тому числі шляхом здійснення відповідних запитів до інших військових частин (установ), в яких проходили службу військовослужбовці або до яких вони відряджались для виконання бойових (спеціальних) завдань; за результатами проведеної роботи здійснювати розрахунки потреби в коштах для виплати винагороди та до 10.09.2025 подати узагальнену інформацію (заявки) за підпорядкованістю до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України; у разі документального підтвердження факту невиплати Винагороди військовослужбовцям за місцем фактичного проходження служби на день після набрання чинності Постановою (з 13.02.2025) по даний час, виплату провести за місцем проходження служби таких військовослужбовців станом на день видання цього доручення у відповідності до вимог пункту 4 Постанови згідно наказів командирів військових частин (установ).

Підготовку проектів наказів для здійснення виплат, передбачених Постановою, покласти на відповідні служби персоналу (підрозділи, що відповідають за облік особового складу).

Отже, Постанова КМУ №153 від 11.02.2025 запровадила механізм додаткової мотивації військовослужбовців віком до 25 років, які були призвані або прийняті на військову службу під час воєнного стану та безпосередньо брали участь у бойових діях. Право на одноразову винагороду у розмірі 1 млн грн виникає за умови відповідності визначеним критеріям щодо віку, проходження служби, участі у бойових діях та відсутності дисциплінарних чи кримінальних порушень. Доручення Міністерства оборони №5601/уд додатково покладає саме на командирів військових частин обов`язок забезпечити виявлення осіб, які мають право на таку виплату, та організувати її фактичне нарахування і виплату, у тому числі тим військовослужбовцям, які раніше її не отримали.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 25.08.2021 уклав контракт про проходження військової служби та проходив службу на посадах осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (а.с.18-19). У зв`язку з введенням воєнного стану дія контракту була продовжена понад встановлений строк з 25.08.2024.

На момент прийняття на військову службу позивачу виповнилось 19 років та станом на дату набрання чинності Постановою №153 (13.02.2025) він продовжував проходити військову службу.

Також станом на дату набрання чинності Постановою №153 (13.02.2025) безпосередня участь позивача у бойових діях в районах ведення воєнних бойових дій становила більше шести місяців, що підтверджується довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 19.01.2026 №15855/А.

За таких обставин суд приходить до переконання, що позивач фактично та юридично відповідає усім суттєвим критеріям, передбаченим пунктом 4 Постанови №153, а саме: є військовослужбовцем Збройних Сил України, проходить військову службу за контрактом, на момент дії відповідних положень Постанови не досяг визначеного вікового критерію, має підтверджений строк безпосередньої участі у бойових діях понад шість місяців та не має обмежень, які б виключали можливість отримання відповідної виплати.

Крім того, в/ч НОМЕР_1 подала до суду довідку про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин від 24.03.2026 №244 (а.с.42-43), складену за формою, що наведена у додатку до Доручення №5601/уд, яка фактично підтверджує право позивача на отримання на одноразової винагороди у розмірі 1 млн грн.

Щодо доводів відповідача про те, що позивач не набув права на отримання одноразової грошової винагороди виключно з тієї підстави, що первинний контракт про проходження військової служби був укладений 25.08.2021, тобто до введення на території України воєнного стану, суд зазначає таке.

Аналіз положень Постанови №153 як у редакції, чинній на момент її прийняття, так і з урахуванням подальших змін свідчить про відсутність будь-яких обмежень чи виключень щодо осіб, які до введення воєнного стану вже проходили військову службу та в подальшому, під час дії воєнного стану, продовжили проходження служби шляхом продовження чинного контракту або укладення нового.

Суд зазначає, що тлумачення положень Постанови №153 у спосіб, запропонований відповідачем, фактично призводило б до нерівного ставлення до військовослужбовців, які до досягнення 25-річного віку вступили на військову службу за контрактом ще до введення воєнного стану, однак після його запровадження продовжили виконання військового обов`язку. Такий підхід суперечив би принципам рівності та справедливості, оскільки ставив би зазначену категорію військовослужбовців у гірше становище порівняно з особами, прийнятими на службу вже після введення воєнного стану.

Також суд звертає увагу, що ні положення пункту 4 Постанови №153, ні інші положення зазначеної Постанови не містять прямої норми, відповідно до якої військовослужбовці, які уклали первинний контракт до 24.02.2022, автоматично позбавляються права на отримання одноразової грошової винагороди.

Отже, з урахуванням установлених у справі обставин, принципів верховенства права, законності, правової визначеності та рівності громадян перед законом, суд доходить висновку, що позивач набув право на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень відповідно до пункту 4 Постанови №153, а дії в/ч НОМЕР_1 щодо відмови у її нарахуванні та виплаті з мотивів укладення первинного контракту до введення воєнного стану є такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, порушують принцип рівності перед законом та є протиправними.

Щодо визначення відповідачу обов`язку нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову винагороду відповідно до пункту 4 Постанови №153 в розмірі 1 млн гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини другої та частини четвертої статті 245 КАС України суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення на користь позивача лише за умови, що:

позивач виконав усі вимоги закону для отримання відповідного рішення;

орган влади не має дискреції, тобто не має права обирати між кількома варіантами поведінки.

Якщо ж для вирішення питання орган влади повинен здійснити оцінку документів, перевірити їх відповідність, витребувати додаткові відомості, усунути розбіжності або використати інші інструменти, що належать до його компетенції, суд не вправі підміняти собою адміністративний орган, а має лише зобов`язати його розглянути заяву та ухвалити рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Така позиція є усталеною і узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 18 березня 2014 року у справі № 21-11а14 та від 22 квітня 2014 року у справі № 21-484а13, та у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2022 року у справі № 520/12333/21, від 09 травня 2024 року у справі № 580/3690/23, від 08 грудня 2025 року в справі № 420/13975/24.

В даному випадку усі умови для виплати позивачу одноразової винагороди виконуються, отже у відповідача відсутня дискреція обрати інший варіант поведінки.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 Постанови №153, та зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень у порядку та спосіб, визначені чинним законодавством України.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проєкту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн гривень на підставі пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проєкту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );

Відповідач: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій