Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №140/7711/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року ЛуцькСправа № 140/7711/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач 1), військової частини НОМЕР_1 (далі – в/ч НОМЕР_1 , відповідач 2) з наступними позовними вимогами:

1) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про позивача як про особу, яка перебуває у статусі військовозобов`язаного;

2) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести відомості щодо виключення з військового обліку позивача згідно паперового військово облікового документа.

3) визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 13.05.2026 № 327/7 про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, в особливий період для проходження військової служби;

4) зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу військової частини.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.07.2023 позивача було виключено з військового обліку військовозобов?язаних при ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу».

Крім того, вказує на те, що був засуджений до позбавлення волі за частиною 2 статті 121 КК України, відтак, відповідно до частини 6 статті 37 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, не може бути призваний як особа, яка має судимість.

Ухвалою суду від 24.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

29.06.2026 на адресу суду надійшов відзив від представника відповідача 2, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на те, що процедура призову на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

У поданому до суду відзиві від 15.07.2026 представник відповідача 1 позовні вимоги не визнав, вказав на те, що відповідно до абз. 2, 3 п.4 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджений постановою КМУ №560 від 16.05.2024 (далі - Порядок) на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, особливо тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України.

Зважаючи на вищевикладене, можна прийти до висновку, що громадяни, які раніше були виключені з військового обліку за вчинення тяжких/особливо тяжких злочинів підлягають поновленню на військовому обліку, з метою подальшого комплектування відповідних підрозділів Збройних Сил України.

Відтак, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у поданій до суду відповіді на відзив від 20.07.2026 просить задовольнити позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Судом встановлено, що 06.07.2023 ОСОБА_1 було виключено з військового обліку військовозобов?язаних при ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», що підтверджується записами у військовому квитку серії НОМЕР_2 від 01.11.2001.

Факт того, що позивач був засуджений за частиною 2 статті 121 КК України до позбавлення волі на 7 років підтверджується довідкою про звільнення серії РІВ №11872.

Згідно з інформації із застосунку «Резерв+» позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , а відомості щодо виключення з військового обліку відсутні.

25.05.2026 позивачем було направлено заяву про внесення змін до даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів, на яку листом від 05.06.2026 №4678 ІНФОРМАЦІЯ_6 зазначив, що даний військовозобов?язаний призваний на військову службу під час мобілізації 13.05.2026 після проходження ВЛК 13.05.2026 при ІНФОРМАЦІЯ_7 . Відповідно до Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 13.05.2026 №327/7 "Про призов військовозобов?язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період" сержант ОСОБА_1 1988 року народження призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлений до військової частини НОМЕР_1 відповідно до поіменного списку №4048 від 13.05.2026. Позивач не виявив добровільної згоди на взяття на військовий облік особи, яка раніше була виключена з військового обліку.

Вважаючи такі дії ІНФОРМАЦІЯ_8 протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно з частиною 2 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною 3 статті 1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Згідно з цим Указом мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Ці строки неодноразово продовжувалися аналогічними Указами Президента України та тривають надалі.

Відповідно до пунктів 1, 8, 9, 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил, ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних встановлено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487.

Згідно з пунктом 1 Порядку механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління, військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності, а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.

Відповідно до пункту 79 Порядку районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки:

організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;

здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;

проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього.

Відповідно до частини 9 статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

1) допризовники громадяни чоловічої статі віком до 18 років;

2) призовники громадяни віком від 18 до 27 років, що приписані до призовних дільниць;

3) військовослужбовці громадяни, які проходять військову службу;

4) військовозобов`язані громадяни, які перебувають у запасі для комплектування ЗСУ та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

5) резервісти громадяни, які проходять службу у військовому резерві ЗСУ, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини 5 статті 1 Закону №2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини 1 статті 39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі та не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Приймаючи рішення в справі, суд враховує, що ОСОБА_1 був засуджений Попаснянським районним судом Луганської області до 7 років позбавлення волі (довідка серії РІВ №11872).

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 від 01.11.2001, позивача 06.07.2023 виключено з військового обліку за пунктом 6 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Однак, суд звертає увагу, що до Закону №2233-XII внесені зміни Законом України від 11.04.2024 №3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (набрав чинності 18.05.2024) і статтю 37 Закону №2233-XII викладено в новій редакції.

Зокрема, частиною 6 статті 37 №2233-XII встановлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

А отже, з 18.05.2024 редакція частини 6 статті 37 Закону №2232-ХII не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, більш того, з цього часу передбачена можливість особи, яку раніше було засуджено до позбавлення волі, за вчинення тяжкого злочину, проходити військову службу.

Крім того, згідно з вимогами Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» а саме підпункт 2 пункту 1 статті 37 Закону містить норму, відповідно до якої військовому обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни, які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.

Отже, підстава «громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі» була виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення з військового обліку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2024 затверджено «Зміни щодо окремих питань ведення військового обліку та призову громадян під час мобілізації, що вносяться до Постанов Кабінету Міністрів України», а саме внесені зміни до Постанови Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 - в абзац 4 пункту 4 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період:

4. На військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані: особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_6 не допущено протиправних дій при відмові у внесенні відомостей про виключення громадянина України ОСОБА_1 з військового обліку, відповідно до інформації, яка міститься у військовому квитку серії НОМЕР_2 .

Виходячи з аналізу вищезазначених норм законодавства, а також наведених фактів, правовий статус позивача з дня відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тобто з дня, який встановлений у наказі про його призов на військову службу змінився з військовозобов`язаного на військовослужбовця. З моменту видання спірного наказу в/ч НОМЕР_1 виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом №2232-ХІІ та Положенням №1153/2008.

Цими актами не передбачено звільнення з військової служби у спосіб скасування наказу про призов. Цей наказ вже реалізовано, а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача.

Подібну правову позицію у своїй постанові від 05.02.2025 у справі за №160/2592/23 висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

Так, згідно з пп. 51, 52, 52.1, 56 розділу V вищезгаданої постанови Верховного Суду “51. Обраний же позивачем спосіб захисту порушеного права […] звільнення з військової служби - є неефективним, адже не вирішує правомірності акту, який приймається за результатом проведеної процедури призову позивача на військову службу”

Таким чином, правовідносини, пов`язані з мобілізацією ОСОБА_1 , завершилися прийняттям наказу про призов по мобілізації та направлення позивача у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 . Направлення позивача у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 свідчить про реалізацію такого наказу та виникнення нових правовідносин, правовідносин між позивачем та військовою частиною НОМЕР_1 , які стосуються не мобілізації, а проходження військової служби.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачами доведено правомірність оскаржуваних дій та наказів в порядку статті 77 КАС України.

Відтак на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Дмитрук