Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №140/5070/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року ЛуцькСправа № 140/5070/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Техніка і гаджети” до Волинської митниці про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Техніка і гаджети” (далі – ТзОВ “Техніка і гаджети”) звернулося з позовом до Волинської митниці про визнання протиправними дій та скасування рішення, оформленого листом від 08 грудня 2025 року №UA7.3-2/28-04/14/14112, про відмову у задоволенні заяви від 01 грудня 2025 року щодо надання дозволу на внесення змін до митної декларації (далі – МД) №25UA205050046284U2 від 25 листопада 2025 року; зобов`язання внести згідно із заявою від 01 грудня 2025 року зміни до МД №25UA205050046284U2 від 25 листопада 2025 року шляхом виготовлення аркуша коригування.

Позов обґрунтований тим, що на підставі зовнішньоекономічного контракту від 01 квітня 2024 року №0101/24/01 та відповідно до інвойсу від 27 жовтня 2025 року №DKL20251027001 для ТзОВ “Техніка і гаджети” поставлено товар (планшети). Для митного оформлення товару в режимі імпорту до Волинської митниці подана МД №25UA205050046284U2 від 25 листопада 2025 року, у якій декларант помилково вказав шостий метод визначення митної вартості товару. З метою внесення змін до митної декларації уповноваженою особою позивача згідно зі статтею 269 Митного кодексу України (далі - МК України) було подано заяву від 01 грудня 2025 року про надання дозволу на внесення змін до митної декларації. Проте листом від 08 грудня 2025 року №UA7.3-2/28-04/14/14112 відповідач повідомив про відмову у внесення змін до МД №25UA205050046284U2 від 25 листопада 2025 року у зв`язку із відсутністю підстав.

Позивач вважає, що митний орган формально відмовив у внесенні змін до митної декларації та не вказав конкретних підстав, які унеможливлюють внесення змін, про які йшлося в заяві, тоді як подані документи не містили жодних розбіжностей і надавали право задекларувати митну вартість за першим методом. Про допущену брокером механічну помилку вказує, зокрема, і той факт, що в частині митної декларації вказано шостий метод, а в частині - перший метод, хоч товар був придбаний за одним договором, за одним інвойсом і оплачений одним платіжним документом.

На переконання позивача, рішення Волинської митниці не відповідає вимогам щодо чіткості та зрозумілості, що впливає на можливість реалізації права на внесення змін до митної декларації та повернення надмірно сплачених митних платежів.

З наведених підстав просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (а.с.67).

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.71-77). В обґрунтування цієї позиції вказав, що 03 грудня 2025 року надійшла заява ТзОВ “Техніка і гаджети” від 01 грудня 2025 року щодо надання дозволу на внесення змін до МД №25UA205050046284U2 від 25 листопада 2025 року. У цій митній декларації декларант сам вказав шостий метод визначення митної вартості товару №1, №2 та №4 та перший метод визначення митної вартості товару №3 та №5. Внесена в митну декларацію інформація збігається з інформацією, що вказана у поданій до митного контролю та митного оформлення декларації митної вартості (ДМВ), у графі 7 якої декларантом наведено обґрунтування застосування резервного методу та митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації наявної у митного органу. Джерелом інформації є МД №25UA205050043133U2 від 03 листопада 2025 року, згідно з якою саме ТзОВ “Техніка і гаджети” раніше здійснювало митне оформлення подібного товару.

Відповідач вважає, що оскільки декларант сам у митній декларації та ДМВ вказав розмір митної вартості по кожному з п`яти товарів, метод визначення такої вартості та джерело інформації згідно зі статтею 33 МК України, то це спростовує обґрунтування щодо помилкового зазначення ним резервного методу та наявність підстав для внесення змін до митної декларації. При цьому оскільки митний орган не приймав рішення про визначення митної вартості товарів, а погодився з митною вартістю, визначеною декларантом, то нема підстав вважати дії Волинської митниці такими, що вчинені всупереч вимогам МК України.

Відповідач зауважив, що відповідно до Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року №450 (далі – Положення №450), не дозволяється внесення змін до митної декларації, якщо з поданих документів не випливає, що відомості, зазначені у цій митній декларації, необхідно змінювати або у разі відсутності документів, що підтверджують необхідність внесення таких змін або її відкликання. З поданих до митного контролю та митного оформлення документів не випливає необхідність у внесенні змін до поданої ТзОВ “Техніка і Гаджети” митної декларації, про що позивачу повідомлено у листі від 08 грудня 2025 року №7.3-2/28-04/14/14112.

Також відповідач наголосив, що не може бути задоволена вимога щодо зобов`язання митний орган внести зміни до митної декларації шляхом виготовлення аркуша коригування, оскільки суд не повинен перебирати на себе функції та повноваження, визначені статтею 269 МК України та Положенням №450.

Ухвалою суду від 13 травня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.156-157).

У відповіді на відзив (а.с.158-160) позивач підтримав вимоги і доводи позову, повторно наголосивши, що ненаведення конкретних підстав відмови є порушенням статті 269 МК України, яка прямо зобов`язує митний орган невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови.

Відповідач заперечення на відповідь на відзив не подав.

Перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.

01 квітня 2024 року між ТзОВ “Техніка і гаджети” (покупець) та Doke Communication (HK) Limited (продавець) укладено контракт №0101/24/01, предметом якого є поставка мобільних телефонів, планшетів в асортименті, побутової електроніки, аксесуарів та деталей до них (далі також товар) (а.с.12-15).

Поставка окремої партії товару - планшетів (в кількості 1370 штук загальною вартістю 108147,60 доларів США) здійснювалася на умовах FCA Гонконг, Китай відповідно до інвойсу від 27 жовтня 2025 року №DKL20251027001 (а.с.20, переклад а.с.21). Зокрема, згідно із цим інвойсом партія товару складалася з таких товарних позицій: 1) планшет Mega 2 LTE 12/256 Gb – 270 шт. на суму 32076,00 доларів США; 2) планшет Tab 16 Pro LTE 8/256 Gb – 300 шт. на суму 29700,00 доларів США; 3) планшет Tab 20 WiFi – 600 шт. на суму 26730,00 доларів США; 4) планшет Tab 90 8/128 Gb – 100 шт. на суму 7425,00 доларів США; 5) планшет Zeno10 5G 8/128 Gb – 40 шт. на суму 4672,80 доларів США; 6) планшет Zeno10 5G 8/256 Gb – 60 шт. на суму 7543,80 доларів США.

Для митного оформлення вказаного товару декларант в інтересах позивача подав до Волинської митниці МД №25UA205050046284U2 від 25 листопада 2025 року, в якій у графі 43 вказано шостий (резервний) метод визначення митної вартості товару №1, №2, №4 та перший (основний) метод визначення митної вартості товару №3 та №5 (а.с.45-49). Одночасно було подано ДМВ з розрахунком митної вартості за кожним із методів (а.с.105-106).

Разом із декларацією подані такі документи: договір купівлі-продажу від 01 квітня 2024 року №0101/24/01; рахунок-фактуру від 27 жовтня 2025 року DKL20251027001; пакувальний лист від 27 жовтня 2025 року; платіжний документ на підтвердження оплати товару від 05 листопада 2025 року №14; автотранспортну накладну від 24 листопада 2025 року №4565; авіаційну вантажну накладну від 14 листопада 2025 року №176-16183731; договір про перевезення від 17 вересня 2025 року №17-09; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 24 листопада 2025 року №5716; документ, що підтверджує вартість перевезення від 24 листопада 2025 року №2411/1; декларацію про походження товару DKL20251027001 від 27 жовтня 2025 року, що не є спірним.

Надалі уповноваженою особою позивача до Волинської митниці подано заяву від 01 грудня 2025 року про надання дозволу на внесення змін до МД №25UA205050046284U2 від 25 листопада 2025 року щодо товару №1, №2, №4 (а.с.50).

Листом від 08 грудня 2025 року №UA7.3-2/28-04/14/14112 за результатами розгляду заяви (вх. від 03 грудня 2025 року №22975/14/7.3-2-08/41) Волинська митниця роз`яснила, що для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами, в установленому порядку подається декларація митної вартості. Декларантом визначено та заявлено митну вартість за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної у митного органу відповідно до статті 33 МК України. Покликаючись на пункт 34 Положення №450, митний орган повідомив про відмову у внесення змін до МД №25UA205050046284U2 від 25 листопада 2025 року у зв`язку із відсутністю підстав: не дозволяється внесення змін до митної декларації, якщо з поданих документів не випливає, що відомості, зазначені у цій митній декларації, необхідно змінювати та внесення змін до митної декларації у разі відсутності документів, що підтверджують необхідність внесення таких змін (а.с.51-52).

При вирішенні справи суд керується такими нормативно-правовими актами.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

У частині першій статті 4 МК України терміни і поняття вживаються в такому значенні:

митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури;

митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

За приписами частини першої статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Як установлено частиною восьмою статті 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів:

1) заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення;

2) відомості про утримувача митного режиму, декларанта, митного представника декларанта, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору;

3) відомості про найменування країн відправлення та призначення;

4) відомості про транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для міжнародного перевезення товарів та/або їх перевезення митною територією України під митним контролем, та контейнери;

5) відомості про товари: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД; ґ) назва країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів;

6) відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про надання забезпечення сплати митних платежів: а) ставки митних платежів; б) застосування пільг зі сплати митних платежів; в) суми митних платежів; г) офіційний курс валюти України до іноземної валюти, у якій складені рахунки, визначений відповідно до статті 3-1 цього Кодексу; ґ) спосіб і особливості нарахування та сплати митних платежів; д) спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі надання забезпечення сплати митних платежів);

7) відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), та його основні умови;

8) відомості, що підтверджують дотримання встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України;

9) відомості про документи, передбачені частиною третьою статті 335 цього Кодексу;

10) номер загальної декларації прибуття або декларації тимчасового зберігання;

11) довідковий номер декларації (за бажанням декларанта).

Як встановлено з матеріалів справи, 25 листопада 2025 року декларантом позивача подано до митного оформлення МД №25UA205050046284U2 та у графі 43 було вказано шостий (резервний) метод визначення митної вартості щодо товару №1, №2, №4 та перший (основний) метод визначення митної вартості щодо товару №3 та №5 (а.с.45-49).

Згідно зі статтею 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною восьмою статті 52 МК України унормовано, що у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Пунктом 5 частини третьої статті 52 МК України передбачено, що декларант, який заявляє митну вартість товару, має право приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів.

Такий випадок може мати місце, коли імпортер виявив арифметичну помилку, що вплинула на вартість, або коли після завершення оформлення змінилася фактична ціна (наприклад, через перерахунок транспортних витрат, знижки чи доплати за якість).

Як передбачено частинами першою та другою статті 269 МК України, відповідно до положень цієї статті за письмовим зверненням декларанта та з дозволу митного органу відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу митний орган зобов`язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови.

Внесення змін до митної декларації, прийнятої митним органом, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення. Зміни повинні стосуватися лише товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у митній декларації.

Отже, МК України передбачено обов`язок декларанта заявляти митну вартість. Закон надає декларанту право звернутися до митного органу за дозволом внести зміни до відомостей, зазначених ним в митній декларації, зокрема, і після завершення митного оформлення товарів. Подання заяви декларантом покладає на митний орган надати дозвіл на внесення змін у митну декларацію або відмовити у наданні такого дозволу, повідомивши декларанта про причини і підстави такої відмови.

За обставин цієї справи ТзОВ “Техніка і гаджети” подало в порядку статті 269 МК України до Волинської митниці заяву від 01 грудня 2025 року про надання дозволу на внесення змін до МД №25UA205050046284U2 від 25 листопада 2025 року (а.с.50). У заяві йшлося про внесення змін у графу 12 “Відомості про вартість”, а також у графи 43 “Метод визначення вартості Код”, 45 “Коригування”, 46 “Статистична вартість”, B “Подробиці розрахунків”, 47 “Розрахунок податків” щодо товару №1 та в графи 43, 45, 46, 47 щодо товару №2 та №4.

Порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними визначається Кабінетом Міністрів України (частина сьома статті 269 МК України).

Кабінет Міністрів України постановою від 21 травня 2012 року №450 затвердив Положення про митні декларації, у якому з-поміж іншого деталізував порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними, підтвердження відомостей про вивезення товарів за межі митної території України.

Пунктом 37 цього Положення встановлено, що після завершення митного оформлення зміни до митної декларації за формою єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування за формою згідно з додатком 4.

Аркуш коригування заповнюється та оформлюється митним органом у разі:

необхідності виправлення відомостей, пов`язаних з доплатою або поверненням митних платежів, у тому числі у зв`язку із скасуванням рішення митного органу;

необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта відомостей, пов`язаних з коригуванням ціни товару, що вивозиться за межі митної території України, для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням, якщо таке коригування не призведе до зменшення суми податків, що підлягає сплаті до бюджету;

необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта помилково зазначених в оформленій митній декларації за формою єдиного адміністративного документа відомостей про товари, не пов`язаних з перерахуванням сум митних платежів за такою митною декларацією;

необхідності відображення за письмовим зверненням декларанта відомостей про товари, що стали відомі після закінчення митного оформлення товарів, не пов`язаних з перерахуванням сум митних платежів за митною декларацією за формою єдиного адміністративного документа.

Порядок оформлення аркуша коригування затверджено наказом Міністерства фінансів України від 06 листопада 2012 року №1145 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2012 року за №1995/22307).

Пунктом 3 цього Порядку встановлено, що аркуш коригування складається у випадках, визначених пунктом 37 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року №450, посадовою особою митного органу, яким здійснювався випуск товарів за митною декларацією, у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня надходження до митного органу інформації про доплату (повернення) сум митних платежів або реєстрації заяви декларанта (уповноваженої особи) у митному органі. Пунктом 12 визначено порядок заповнення аркуша коригування у випадку доплати або повернення митних платежів та штрафних санкцій.

Водночас за приписами пункту 34 Положення №450 не дозволяється:

внесення змін до граф 1 (перший і другий підрозділи), 14, 37 (перший підрозділ) і 54 митної декларації за формою єдиного адміністративного документа;

внесення змін або відкликання митної декларації у разі виявлення порушень митних правил щодо задекларованих у цій митній декларації товарів;

внесення змін до митної декларації, якщо з поданих документів не випливає, що відомості, зазначені у цій митній декларації, необхідно змінювати;

внесення змін або відкликання митної декларації після надання декларанту митним органом, якому подана така митна декларація, інформації про призначення митним органом митного огляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення або перевірки документів на товари (крім випадків, коли після проведення зазначених митних формальностей порушень митних правил не виявлено);

внесення змін до митної декларації або її відкликання у разі відсутності документів, що підтверджують необхідність внесення таких змін або її відкликання;

внесення змін до митної декларації за формою єдиного адміністративного документа з метою подання відомостей у випадках, коли Митним кодексом України передбачена необхідність подання з цією метою додаткової декларації.

Відповідач листом від 08 грудня 2025 року №UA7.3-2/28-04/14/14112 відмовив ТзОВ “Техніка і гаджети” у внесенні змін до митної декларації до МД №25UA205050046284U2 від 25 листопада 2025 року (а.с.51-52).

Отже, саме відмова у внесенні змін до митної декларації і є предметом судового контролю.

За змістом листа така відмова ґрунтувалася на тому, що відповідно до статті 52 МК України декларант самостійно заявляє митну вартість товарів та разом із митною декларацією подає декларацію митної вартості, а декларант визначив та заявив митну вартість за другорядним, а саме резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної у митного органу відповідно до статті 33 МК України. Відповідач вказав правові підстави, визначені у пункті 34 Положення №450, які не дозволяють вносити зміни до митної декларації: з поданих документів не випливає, що відомості, зазначені у митній декларації, необхідно змінювати та відсутні документи, які підтверджують необхідність внесення змін.

Суд зазначає, що обов`язок доведення необхідності внесення змін до митної декларації покладається на декларанта, оскільки саме він звертається із відповідною заявою та просить змінити раніше заявлені ним відомості.

На це вказує пункт 33 Положення №450, згідно з яким у заяві за формою згідно з додатком 3, підписаній декларантом, зазначаються причини зміни або відкликання митної декларації. Якщо відповідні нові відомості або причини відкликання митної декларації підтверджуються документами, що не подавались під час декларування, до заяви додаються завірені в установленому порядку копії таких документів.

З поданої декларантом заяви від 01 грудня 2025 року про внесення змін до митної декларації не вбачається належного обґрунтування необхідності таких змін (є лише посилання на пункт 33 Положення №33 та статтю 269 МК України, якими таке право передбачено).

Позиція позивача у суді зводиться до того, що декларант допустив механічну помилку та вказав про застосування резервного методу визначення митної вартості товарів №1, №2, №4, який за одним інвойсом від 27 жовтня 2025 року №DKL20251027001 та відповідно до пакувального листа від 27 жовтня 2025 року поставлявся в Україну, був оплачений одним платіжним документом, що й товар №3, №5, щодо якого вказано перший (основний) метод визначення митної вартості.

Між тим зазначені у заяві числові показники не обмежувалися лише зміною цифрового позначення методу визначення митної вартості (з шостого на перший) у графі 43 митної декларації.

Як видно з додаткового аркуша Б аркуша №3 до ДМВ (а.с.106 зворот), у ньому вказано відомості у разі визначення митної вартості за резервним методом та зазначено основу для визначення митної вартості 1581282,9335 грн (щодо товару №1), 1492444,2999 грн (щодо товару №2) та 458881,1790 грн (щодо товару №4), яка одночасно відображена в рядках 45, 46, 47 митної декларації. У графі 7 ДМВ декларант навів обґрунтування для застосування для другорядного (резервного) методу визначення митої вартості товару відповідно до статті 64 МК України та на підставі цінової інформації, наявної у митного органу (стаття 33 МК України).

Позивач не пояснив ні митниці, ні суду, чому відомості, заявлені ним при митному оформленні, слід вважати технічною помилкою. Наявність у декларанта при митному оформленні документів, які могли бути використані для визначення митної вартості за основним методом, свідчить лише про можливість застосування такого методу, однак не спростовує той факт, що під час митного оформлення декларант самостійно заявив інший метод визначення митної вартості та подав ДМВ з відповідними відомостями щодо застосування резервного методу (зазначення методу, посилання на статтю 64 МК України, джерела інформації та розрахунку), при тому, що митний орган не приймав рішення про коригування митної вартості.

Нових документів до заяви від 01 грудня 2025 року позивач також не надав.

Також важливо розуміти, що право декларанта на внесення змін до митної декларації, передбачене статтею 269 МК України, не означає право ініціювати після завершення митного оформлення зміну самостійно обраного методу її визначення. Предметом розгляду такої заяви є перевірка наявності підстав для виправлення відомостей, заявлених під час митного оформлення, а не питання про правильність застосування першого чи резервного методу під час первинного оформлення. Тому саме на декларанта покладається обов`язок довести, що заявлені ним зміни зумовлені помилкою у відомостях митної декларації, яка підлягає виправленню, а не зміною раніше прийнятого ним рішення щодо визначення митної вартості товарів. Інакше процедура, передбачена статтею 269 МК України, фактично перетворилася б на спосіб повторного декларування відомостей після завершення митного оформлення за заявою декларанта про внесення змін.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2020 року у справі №809/984/18 щодо того, що сам по собі факт можливого перерахунку митних платежів не може бути підставою для відмови у внесенні змін до митної декларації.

Водночас у цій справі підставою для відмови митного органу не був сам факт можливого зменшення митних платежів, а відсутність належного підтвердження необхідності внесення змін до митної декларації, оскільки заявлені декларантом зміни не стосувалися виправлення окремої технічної (арифметичної) неточності чи зміни відомостей на підставі додаткових документів.

При цьому суд не погоджується із твердженнями позивача про те, що прийняте рішення митного органу є немотивованим. Хоча у листі нема аналізу граф митної декларації, проте з його змісту можливо встановити як правові підстави відмови (наведені положення пункту 34 Положення №450), так і фактичні, а саме: відсутність документально підтверджених підстав для внесення змін з огляду на те, що декларант самостійно визначив митну вартість за резервним методом і подав відповідні відомості (навів розрахунок) в ДМВ. Наведений у листі від 08 грудня 2025 року №7.3-2/28-04/14/14112 перелік документів за МД №25UA205050046284U2 від 25 листопада 2025 року демонструє, що відповідач їх аналізував, але не встановив обставин, які вказують на необхідність зміни відомостей у вказаній митній декларації.

Отже, мотиви відмови полягали не у визнанні неможливості застосування першого методу визначення митної вартості, а у відсутності передбачених законодавством підстав для зміни вже заявлених декларантом відомостей після завершення митного оформлення (до заяви від 01 грудня 2025 року нові документи на подавалися). Оскільки заява не містила фактичного обґрунтування необхідності внесення змін, то митний орган не мав спростовувати доводи, які заявник не навів. Тож не кожен недолік мотивування автоматично є підставою для скасування рішення. У розглядуваному випадку матеріалами справи не підтверджено законної підстави для самих змін, тобто, що відомості щодо застосування резервного методу були помилково внесені до ДМВ та митної декларації, а не відображали прийняте декларантом на момент митного оформлення рішення щодо способу визначення митної вартості товарів.

За таких обставин суд дійшов висновку, що митний орган, відмовляючи у внесенні змін до митної декларації, діяв у межах наданих повноважень та відповідно до вимог митного законодавства (невідкладно письмово повідомив декларанта про причини і підстави такої відмови).

Отже, підстави для визнання протиправною та скасування відмови митного органу у внесенні змін до митної декларації відсутні, а відтак не підлягає задоволенню і похідна вимога про внесення змін до МД №25UA205050046284U2 від 25 листопада 2025 року шляхом виготовлення аркуша коригування згідно із заявою від 01 грудня 2025 року.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати не підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Техніка і гаджети” (61072, Харківська область, місто Харків, проспект Науки, будинок 58, офіс 20, ідентифікаційний код юридичної особи 43902196) до Волинської митниці (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 43958385) про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк