Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №120/2988/26 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 липня 2026 р. Справа № 120/2988/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_3 у видачі ОСОБА_1 посвідчення повнолітньої дитини — особи з інвалідністю з дитинства військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 видати ОСОБА_1 посвідчення повнолітньої дитини — особи з інвалідністю з дитинства військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 №379.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 помер батько позивачки солдат ОСОБА_2 . 07.10.2025 року звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про видачу їй посвідчення дитини військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, на яку отримала відповідь від 31.10.2025 року із відмовою видати посвідчення. Свою відмову відповідач обґрунтував тим, що згідно висновку експерта Сумського обласного бюро судово-медичної експертизи № 10 від 03.01.2025 року у померлого військовослужбовця ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт: у крові – 3,39 о/оо та в сечі 4,76 о/оо. Послався п. 2 ст. 3 розділу І Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та на п. 11 Постанови КМУ від 28 травня 1993 р. № 379 «Про посвідчення членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби», згідно яких посвідчення не видається в тому разі, коли військовослужбовець загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. Відтак, законних підстав для видачі посвідчення немає, про що повідомив заявницю.

Ухвалою суду від 13.03.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

20.03.2026 через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник заперечив проти задоволення позову та зазначив, що відповідно до висновку експерта № 10 від 13.01.2025 р., складеного Сумським обласним бюро судово-медичної експертизи, вбачається, що за результатом судово - медичної експертизи крові, сечі від трупа ОСОБА_2 , виявлено етиловий спирт: у крові – 3,39 ‰, у сечі – 4,76‰. Так, розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів є адміністративним правопорушенням, відповідальність за яке передбачена статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Провадження за фактом скоєння даного адміністративного правопорушення не розпочиналося у зв`язку зі смертю особи (п. 9 ч. 1 ст. 247 КУпАП). Таким чином, рішення Відповідача про відмову у видачі посвідчення було правомірним.

23.03.2026 через підсистему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача не погодилась з доводами відповідача та зазначила, що сам лише факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного/наркотичного сп`яніння не може бути підставою для висновку, що його загибель є наслідком такого стану. Схожий підхід до вирішення причинно-наслідкового зв`язку між фактом сп`яніння та смертю військовослужбовця застосував Верховний Суд у постановах від 29.06.2022 №640/6477/19, від 11.04.2018 (справа №802/1869/17-а), від 04.03.2020 (справа №813/2071/17) та від 15.06.2022 (справа № 826/4813/18)».

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивачка є дочкою померлого військовослужбовця ОСОБА_2 . Має другу групу інвалідності (з дитинства – з 01.01.2015 року).

Батько позивачки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 під час проходження військової служби помер в с. Ганнівка-Тернівська Сумського району Сумської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, лікарським свідоцтвом про смерть № 18 від 03.01.2025 року та довідкою про причину смерті, згідно яких хвороба (паталогічний стан), що призвела до смерті – набряк голового мозку, енцефалопатія неуточненої етиології.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.01.2025 № 3 (по стройовій частині) солдата військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_2 знято з усіх видів забезпечення з 02.01.2025 у зв`язку зі смертю.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.03.2025 № 72 (по стройовій частині) солдата військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 03 січня 2025 року.

Протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії № 2025-0604-1602-2810-3 від 04.06.2025 «11 регіональна ВЛК ( АДРЕСА_1 )» постановлено, що захворювання солдата ОСОБА_2 , яке призвело до смерті та причина смерті "ТАК, пов`язане з проходженням військової служби".

На підставі наявних документів позивачка 07.10.2025 року звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про видачу їй посвідчення дитини військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, на яку отримала відповідь від 31.10.2025 року із відмовою у видачі посвідчення.

Зазначена відмова обґрунтована тим, що згідно висновку експерта Сумського обласного бюро судово-медичної експертизи № 10 від 03.01.2025 року у померлого військовослужбовця ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт: у крові – 3,39 о/оо та в сечі 4,76 о/оо. Послався п. 2 ст. 3 розділу І Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та на п. 11 Постанови КМУ від 28 травня 1993 р. № 379 «Про посвідчення членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби», згідно яких посвідчення не видається в тому разі, коли військовослужбовець загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.

Не погоджуючись із зазначеними діями відповідача, позивачка звернулася до суду з даним позовом за захистом свого порушеного права.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.5 ст.17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Водночас основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-XII), у ст.1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.3 Закону №2011-ХІІ його дія поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Статтею 1-2 Закону №2011-ХІІ передбачено, що у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з ч.6 ст.18 Закону №2011-ХІІ, вдова (вдівець), батьки загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік), у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, мають право на пільги, передбачені цим Законом.

Особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України (ч.13 ст.14 Закону №2011-ХІІ).

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 року №379 затверджено Порядок видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (далі Порядок №379).

В розумінні п.2 цього Порядку №379 посвідчення є документом, що підтверджує статус члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, на підставі якого надаються пільги, гарантії та компенсації, встановлені для таких осіб Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з п.3 Порядку №379, підставою для видачі посвідчення є: витяг із наказу про виключення військовослужбовця із списків особового складу у зв`язку із смертю, визнанням його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим або копія такого наказу; свідоцтво про смерть військовослужбовця або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім; документ про причини та обставини смерті військовослужбовця (відповідний наказ (витяг із наказу), акт проведення розслідування, довідка про обставини травми (поранення, контузія, каліцтво) тощо), який підтверджує, що військовослужбовець загинув (помер) не внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або що загибель (смерть) сталася не внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження; постанова військово-лікарської комісії (крім випадків, коли військовослужбовець пропав безвісти).

Пунктом 4 Порядку №379 встановлено, що посвідчення видаються батькам, дружині (чоловіку) у разі, коли вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, дітям, які не досягли повноліття, або повнолітнім дітям - особам з інвалідністю з дитинства військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти (і за рішенням суду визнані безвісно відсутніми) під час проходження військової служби.

Для отримання посвідчення особа із числа зазначених у пункті 4 цього Порядку (далі - заявник) звертається особисто або через свого представника із заявою (в довільній формі) до територіального центру комплектування та соціальної підтримки - про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця Збройних Сил або Держспецтрансслужби, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби (п.5 Порядку №379).

Згідно з п.6 Порядку №379 у заяві зазначаються прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка звертається для отримання посвідчення, спосіб комунікації (поштова адреса та/або адреса електронної пошти, номер телефону), сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, військове звання такого військовослужбовця, його прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), військове формування, у списках особового складу якого він/вона перебував/перебувала на дату смерті/зникнення безвісти. Також визначено перелік документів, які подаються разом із заявою.

Відповідно до п.11 Порядку №379 посвідчення не видається в тому разі, коли військовослужбовець загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.

Проаналізувавши зміст п.11 Порядку №379, суд приходить висновку про те, що посвідчення не видається лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп`яніння. Сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного/наркотичного/токсичного сп`яніння на час настання смерті не є підставою для відмови у видачі посвідчення.

Матеріалами справи підтверджено, що причини та обставини загибелі (смерті) солдата ОСОБА_2 не пов`язані з вчиненням ним кримінального правопорушення чи адміністративного правопорушення та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Захворювання «набряк головного мозку, енцефалопатія неуточненої етиології» перебуває у причинному зв`язку з настанням смерті солдата ОСОБА_2 .

З наведеного слідує, що солдат ОСОБА_2 помер внаслідок захворювання, а не в результаті вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, що мали своїм наслідком його смерть.

Ураховуючи вищезазначені обставини, суд приходить висновку, що відмова відповідача у видачі позивачці посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, є протиправною.

Схожий підхід до вирішення причинно-наслідкового зв`язку між фактом сп`яніння та смертю військовослужбовця застосував Верховний Суд у постановах від 29.06.2022 року №640/6477/19, від 11.04.2018 року у справі №802/1869/17-а, від 04.03.2020 року у справі №813/2071/17, від 15.06.2022 року у справі №826/4813/18 та від 26.01.2023 року справі №825/1503/17.

При цьому, відмовляючи позивачці у видачі посвідчення, відповідач виходив з того, що згідно висновку судово-медичного експерта при судово-токсикологічному дослідженні крові у померлого виявлено етиловий спирт, концентрація якого у крові становить 3,39% (проміле).

Разом з тим, відповідачем, як органом, що уповноважений видавати посвідчення, не вимагалось дооформлення поданих позивачами документів, перелік яких наведено у п.6 Порядку №379, чи подання додаткових документів.

Тобто позивачем, як суб`єктом звернення, було дотримано визначеної законом процедури видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби. У такому разі обов`язок видати посвідчення є безумовним, а зобов`язання судом вчинити таку дію не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, а є належним і єдиним ефективним способом захисту порушеного права позивачки.

З огляду на наведене та зважаючи на те, що завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення (вчинення дій) суб`єктом владних повноважень, то порушене право позивачки у даному випадку підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача видати ОСОБА_1 посвідчення членів сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, відповідно до Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 року №379.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у видачі ОСОБА_1 посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, оформлену листом від 31.10.2025 року за вих. №952/9/19880.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 видати ОСОБА_1 посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби (солдата ОСОБА_2 ), відповідно до Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 року №379.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Рішення суду складено 28.07.2026.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна