Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №120/8851/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 липня 2026 р. Справа № 120/8851/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у видачі оновленої довідки про обставини травми із зазначенням повного переліку ушкоджень (травм), отриманих 20.03.2023 року, включно із ЗЧМТ та травмами колінних суглобів;

- визнати протиправним та скасувати акт службового розслідування від 27.04.2024 року, виданий військовою частиною НОМЕР_1 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повторно провести службове розслідування із залученням компетентних незалежних фахівців та видати оновлену довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) із зазначенням усіх, підтверджених медичними документами пошкоджень (травм), включаючи ЗЧМТ та травми колінних суглобів, із врахуванням висновків суду.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду, постановленою суддею Яремчуком К.О. від 30.06.2025 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 в частині позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування акту службового розслідування від 27 квітня 2024 року.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду, постановленою суддею Яремчуком К.О. від 30.06.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Розпорядженням керівника апарату Вінницького окружного адміністративного суду №37 від 18 березня 2026 року, у зв`язку із тим, що суддя Яремчук Костянтин Олександрович відповідно до наказу Вінницького окружного адміністративного суду №004-К від 27.02.2026 виключений зі штату Вінницького окружного адміністративного суду, призначений повторний автоматизований розподіл справи №120/8851/25.

За результатами повторного автоматизованого розподілу, адміністративну справу №120/8851/25 передано на розгляд судді Свентуху В.М.

Ухвалою суду адміністративну справу прийнято до провадження.

Згідно із частиною 1 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.

Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали про відкриття провадження у справі та ухвали про прийняття адміністративної справи до провадження було доставлено відповідачу до його електронного кабінету, що підтверджується довідками про доставку електронного листа /а.с. 70, 81/.

Втім, як у встановлений судом строк, так і станом на дату ухвалення рішення відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2024 року у справі №640/22958/21 дійшов висновку, що довідка про доставку електронного листа є допустимим доказом, що підтверджує вручення стороні судового рішення, надісланого в електронній формі.

Відповідно до положень частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №207 від 14.04.2023 року молодший сержант ОСОБА_1 , старший розвідник другого відділення розвідувального взводу НОМЕР_2 окремого батальйону територіальної оборони, в результаті вогневого зіткнення з противником на вогневій позиції "ГОЛЬФ" НОМЕР_3 мотопіхотного батальйону НОМЕР_4 омбр в м. Бахмут Донецької області 20.03.2023 року одержав акубаротравму.

ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом від 24.04.2025 у якому просив надати оновлену довідку про обставини травми, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №154 від 10.04.2024 року, по факту з`ясування обставин травмування із зазначенням повного переліку ушкоджень, отриманих 20.03.2023 року включно із ЗЧМТ та травми колінних суглобів.

Листом від 31.05.2025 року №1611/2000 військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача, що у 2024 році він уже звертався з рапортом, в якому зазначав про те, що довідка про обставини травми №207 від 14.04.2023 оформлена з порушенням.

Вказано, що за даним фактом було проведено службове розслідування, оформлене актом службового розслідування від 27.04.2024, за наслідками якого встановлено, що довідка про обставини травми №207 від 14.04.2023 оформлена з дотриманням чинного законодавства

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся із даним адміністративним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Поряд з цим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану" (далі - Указ №64/2022) у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває до теперішнього часу.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

За приписами частин 1-3 статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

У силу частини четвертої статті 2 Закону №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-XII).

За нормами статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 №548-XIV, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).

Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (стаття 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).

У силу вимог статті 255 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці, які захворіли раптово або дістали травму, направляються до медичного пункту частини негайно, у будь-який час доби.

Згідно з пунктом 260 Статуту на стаціонарне лікування та/або реабілітацію у сфері охорони здоров`я поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються в порядку направлення пацієнтів до закладів охорони здоров`я за висновком лікаря військової частини, а для надання допомоги у разі виникнення невідкладного стану за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. За необхідності, з огляду на стан здоров`я військовослужбовця, хворі доставляються до лікувальних закладів у супроводі медичного працівника (фельдшера, санітарного інструктора тощо).

У разі направлення на лікування та/або реабілітацію у сфері охорони здоров`я поза розташуванням частини військовослужбовці повинні бути одягнені відповідно до пори року і мати при собі номер електронного направлення (а в разі відсутності технічної можливості виписування направлень в електронній формі - направлення в паперовій формі), медичну книжку, документ, який посвідчує особу, необхідні особисті речі, атестат на продовольство, довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) і медичну характеристику, а в разі вибуття на лікування та/або реабілітацію у сфері охорони здоров`я за межі гарнізону - додатково атестат на речове і грошове забезпечення, проїзні документи до місця розташування лікувального закладу і назад.

Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається начальником медичної служби військової частини, як правило, після проведення відповідного розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва).

У разі якщо обстановка не дозволяє надати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) до направлення військовослужбовця, який одержав травму (поранення, контузію, каліцтво), на лікування поза розташуванням військової частини, така довідка направляється до закладу охорони здоров`я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо захворювання, травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця спричинені діями противника, в тому числі під час перебування в полоні, відповідне розслідування обставин отримання військовослужбовцем захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) не проводиться. Довідка про обставини захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) складається протягом п`яти днів з дня отримання військовослужбовцем первинного облікового медичного документа, затвердженого Міністерством оборони України, а за його відсутності - довідки про перебування в закладі охорони здоров`я, та у такий самий строк направляється до закладу охорони здоров`я, в якому військовослужбовець перебуває на стаціонарному лікуванні, або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року №608 (далі - Порядок №608).

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №608 службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2023 №901 затверджено Порядок здійснення в особливий період обміну медичними та іншими документами військовослужбовців між закладами охорони здоров`я державної та комунальної власності, державними установами Національної академії медичних наук, в яких військовослужбовці перебували (перебувають) на лікуванні, військовими частинами і територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, відповідно до абзацу третього пункту 9 якого оригінал довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) надсилається військовою частиною військовослужбовцю за його зверненням на зазначену ним адресу та у разі потреби до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зазначеного в його рапорті, або закладу охорони здоров`я, де він проходить лікування.

Як визначено пунктом 21.25 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800, для прийняття постанови про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті) військовослужбовця, до штатної ВЛК разом із заявою військовослужбовця (члена сім`ї, батьків, утриманців загиблого (померлого) військовослужбовця) або разом із листом командира (начальника) військової частини (закладу, установи), ТЦК та СП надаються такі документи (засвідчені копії документів), зокрема: довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення - для військовослужбовців, які одержали травму (поранення, контузію, каліцтво).

Формою довідки про обставини травми, наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України передбачено, що її підписує командир військової частини.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) є документом, який містить відомості про обставини та характер отриманих військовослужбовцем ушкоджень і надалі враховується військово-лікарською комісією під час вирішення питання про їх причинний зв`язок із проходженням військової служби чи захистом Батьківщини.

У зв`язку з цим рішення командира військової частини щодо оформлення або відмови в оформленні такої довідки повинно ґрунтуватися на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин травмування військовослужбовця, дослідженні всіх наявних медичних документів та наданні належної оцінки відомостям, які містяться у таких документах.

Як встановлено судом, довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №207 від 14.04.2023 року підтверджено отримання позивачем 20.03.2023 року акубаротравми внаслідок вогневого зіткнення з противником у місті Бахмуті Донецької області.

Водночас, у подальшому позивачем до військової частини НОМЕР_1 подано медичні документи, у яких містяться відомості про інші ушкодження, які позивач пов`язує з подіями 20.03.2023 року.

Так, у виписці з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №3840 від 27.03.2024 року, виданій НВМКЦ "ГВКГ", зазначено діагноз: наслідки травми (20.03.23) обох колінних суглобів ліковані артроскопічно - парціальна резекція тіла та заднього рога латерального меніска лівого колінного суглоба (12.05.23 та 11.08.23), артроскопічна парціальна резекція заднього рога медіального меніска правого колінного суглоба (16.06.2023) у вигляді посттравматичного гонатроза обох колінних суглобів І стадія з больовим синдромом при незначному порушенні функції. Післятромбофлебітична хвороба лівої нижньої кінцівки, змішана форма, стадія реканалізації, фазі ремісії. Гіпертонічна хвороба І стадія, ІІ ст., ризик низький. ІХС: Дифузний кардіосклероз. Вторинний пролапс передньої стулки мітрального клапану та стулок трикуспідального клапану з регургітацією І ст. СН Іст зі збереженою фракцією лівого шлуночка. Хронічна венозна недостатність ІІ ст. з незначним порушенням кровообігу та функції. Солітарні кісти нирок без порушення функції. Кісти печінки без порушення функції. Поширений міжхребцевий остеохондроз всіх відділів хребта, ускладнений протрузіями та килами міжхребцевих дисків з больовим синдромом при помірному порушенні функції. Хронічна лівобічна люмбоішіалтія без ознак радикулопатії. Наслідки акубаротравми (20.03.2023) у вигляді хронічної нейросенсорної туговухості 1 ступеня. Венозна ангіома правої тім`яної частки без ознак порушення мозкового кровообігу. Дисциркуляторне енцефалопатія І ст. із розсіяною дрібновогнищевою симптоматикою, стійким цефалгічним, астено-вегетативним синдромом із незначним порушенням функцій центральної нервової системи. Астено-невротичний стан, соматогено зумовлений, незначно виражений.

Крім того, у розділі "Лікувальні і трудові рекомендації" зазначеної виписки міститься рекомендація щодо надання командиром військової частини довідки про отримання позивачем ЗЧМТ та травми колін 20.03.2023 під час виконання бойового завдання при здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації під час бойових дій на території України при виконанні службових обов`язків, щодо захисту Батьківщини.

Зміст акту службового розслідування від 27.04.2024 року свідчить, що наведена виписка досліджувалася під час проведення службового розслідування. В акті відтворено встановлений у ній діагноз та зазначену рекомендацію.

Разом із тим, акт службового розслідування не містить належної оцінки таким відомостям, зокрема не зазначено, з яких мотивів висновок спеціалізованого військово-медичного закладу про наслідки травми від 20.03.2023 року та рекомендацію щодо оформлення відповідної довідки відхилено або визнано такими, що не підтверджують доводів позивача.

Висновок службового розслідування про відсутність підтвердження травмування колінних суглобів ґрунтується переважно на тому, що такі ушкодження не були встановлені під час первинного медичного огляду позивача, а опитані військовослужбовці не змогли конкретизувати локалізацію та обсяг отриманих ним травм.

Проте сама собою відсутність фіксації певного ушкодження у первинному медичному документі не є безумовною підставою для неврахування медичних документів, складених у подальшому за результатами спеціалізованих обстежень і лікування.

Відповідач повинен був надати оцінку всій сукупності медичної документації, послідовності встановлення діагнозів, проведеним оперативним втручанням та можливості причинного зв`язку виявлених ушкоджень із подіями 20.03.2023 року.

Показання свідків також не можуть бути визначальним доказом характеру та обсягу тілесних ушкоджень, оскільки встановлення діагнозу і медична оцінка травм потребують спеціальних знань.

При цьому, залученим до службового розслідування спеціалістом зазначено, що зробити однозначний висновок про травмування колінних суглобів позивача під час бойових дій у місті Бахмуті неможливо.

Однак, такий висновок не свідчить про безумовну відсутність відповідного причинного зв`язку та не усуває необхідності додаткового з`ясування суперечностей між первинною медичною документацією і подальшими висновками спеціалізованих закладів охорони здоров`я.

Незважаючи на це, відповідач не вжив заходів для отримання додаткових пояснень від закладу охорони здоров`я, який видав виписку №3840 від 27.03.2024 року, не з`ясував медичних підстав для зазначення у ній відповідного діагнозу.

Отже, висновок про відсутність підстав для оформлення позивачу оновленої довідки викладено без повного та всебічного дослідження всіх обставин, які мають значення для вирішення порушеного ним питання.

Суд також критично оцінює посилання відповідача у листі від 31.05.2025 року №1611/2000, що питання про видачу іншої довідки вже перевірялося у 2024 році.

Попереднє звернення особи та його розгляд не позбавляють її права на подання наступного звернення, зокрема у разі незгоди з результатами попереднього розгляду, необхідності врахування додаткових обставин або неналежної оцінки раніше поданих документів.

Відповідач був зобов`язаний розглянути рапорт позивача від 24.04.2025 року по суті, перевірити наведені у ньому доводи та надати мотивовану відповідь щодо кожного з них.

Саме лише посилання на результати службового розслідування 2024 року без наведення мотивів неврахування медичних документів не відповідає критеріям обґрунтованості, добросовісності й розсудливості, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

За таких обставин суд доходить висновку, що дії військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 від 24.04.2025 року стосовно видачі оновленої довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) є протиправними.

Водночас, суд не наділений повноваженнями самостійно визначати повний перелік отриманих позивачем травм, встановлювати медичний діагноз або причинний зв`язок кожного ушкодження з подіями 20.03.2023 року, оскільки вирішення таких питань потребує спеціальних медичних знань та належить до компетенції відповідних військових і медичних органів.

Тому позовна вимога про зобов`язання відповідача видати довідку із зазначенням у ній закритої черепно-мозкової травми та травм колінних суглобів задоволенню не підлягає.

Враховуючи встановлені судом недоліки розгляду рапорту позивача, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 24.04.2025 року стосовно видачі оновленої довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), з урахування правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до положень статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору та ним не понесено витрат, пов`язаних з розглядом справи, тому судові витрати у даній справі не розподіляються.

Керуючись ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 від 24.04.2025 року стосовно видачі оновленої довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 24.04.2025 року стосовно видачі оновленої довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), з урахування правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 );

Відповідач: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).

Суддя Свентух Віталій Михайлович