Постанова від 16 липня 2026 р. у справі №702/393/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/821/481/26 Справа № 702/393/26 Категорія: ст. 124 КУпАП Головуючий у І інстанції Жежер Ю. М. Доповідач в апеляційній інстанції Люклянчук В. Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року м. Черкаси

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Черкаського апеляційного суду Люклянчук В.Ф., розглянувши апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на постанову судді Монастирищенського районного суду Черкаської області від 29 травня 2026 року

ВСТАНОВИВ

Постановою, що оскаржується, провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП України закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №648815 від 24 травня 2026 року випливає, що ОСОБА_2 24 квітня 2026 року о 11:40 по вул. Сагайдачного, 111 м. Монастирище, керуючи автомобілем HYNDAI IONIQ, д.н.з. НОМЕР_1 не був уважним при зміні напрямку руху не переконався у безпеці даного маневру та скоїв зіткнення з автомобілем HYNDAI SANTA FE НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався у попутному напрямку, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України (далі – ПДР).

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 просить скасувати вищевказану постанову та ухвалити нову постанову, якою притягнути ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Вказує на те, що згідно первинних пояснень ОСОБА_2 від 24.04.2026, останній не зазначав про існування свідків ДТП.

Однак, на думку апелянта, поява у судовому засіданні свідка ОСОБА_3 , яку не було встановлено та допитано на місці події, викликає у апелянта сумнів в достовірності її показань, як доказу.

Щодо самих показань свідка ОСОБА_3 , апелянт вважає, що вони фактично є аналогічними показанням ОСОБА_2 , які останній надавав саме в судовому засіданні. Утім, пояснення ОСОБА_2 , надані ним 24.04.2026 на місці події різняться з показаннями наданими в судовому засіданні. Зокрема, ОСОБА_2 в своїх поясненнях від 24.04.2026 не вказував, що окрім нього ще два інших автомобілі, які рухались попереду нього, здійснювали об`їзд його автомобіля перед моментом зіткнення. Вказані обставини щодо наявності двох автомобілів, які начебто здійснювали об`їзд його автомобіля, як перешкоду, були озвучені ОСОБА_2 з метою показати тривалість зупинки апелянта і що водії інших автомобілів вимушені були здійснювати такий маневр. Проте, вказані обставини не відповідають фактичним обставинам справи.

Апелянт стверджує, що його ніхто не об`їжджав, окрім самого ОСОБА_2 , який мав намір' виконати такі дії.

Вважає, що показання свідка ОСОБА_3 є ідентичними в цій частині з показами ОСОБА_2 та є вигаданими. Тому суд повинен їх оцінювати критично, враховуючи, що вони направлені виключно на виправдання дій самого ОСОБА_2 , як учасника пригоди.

Зазначає, що згідно зі схемою ДТП, його автомобіль HYNDAI SANTA FE СА8803А на проїзній частині розташований прямо по ходу свого руху, що свідчить про прямоліній рух до моменту ДТП. Разом з цим, автомобіль HYNDAI IONIQ, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , розташований під певним кутом по відношенню до його автомобіля, та відповідно до проїзної частини вулиці. Це в свою чергу свідчить, що вказане авто до моменту ДТП мало траєкторію руху не прямолінійно, а з перестроюванням та виїздом на дорогу в ліву сторону. Тому, позиція суду, що водій ОСОБА_2 в даній дорожній обстановці виконував маневр об`їзду і при цьому дотримувався вимог п.10.1 ПДР є передчасною та хибною.

Тобто, якщо водій ОСОБА_2 зазначає, що він розпочав маневр об`їзду мого авто, як нерухомої для нього перешкоди, та даний водій повинен переконатися, що такий об`їзд буде безпечним і не створить перешкод та небезпеки в подальшому. Фактично водій ОСОБА_2 повинен був завершити виконання вже розпочатого маневру з дотриманням вимог даного пункту Правил. В ситуації, яка склалась, водієві ОСОБА_2 не вдалось завершити маневр об`їзду, оскільки сталась ДТП, що свідчить саме про неврахування дорожньої обстановки останнім.

Звертає увагу суду на те, що зупинка його автомобіля на проїзній частині у своїй смузі руху була вимушена, оскільки попереду нього сталась ситуація, яка була аварійною, пов`язана з переходом дороги пішохода та рухом зустрічного автомобіля. Оцінивши дорожню обстановку, він прийняв рішення про зупинку свого автомобіля і в процесі стабілізації ситуації на дорозі, вимушено не міг розпочати рух.

Тому, апелянт вважає, шо для водія ОСОБА_2 першопочатково повинно було стати приводом для належної оцінки обстановки на дорозі, враховуючи, що автомобіль, який рухався попереду нього, здійснив зупинку на дорозі. Саме з вказаних обставин водій повинен максимально оцінити всю дорожню обстановку, яка включала в себе не тільки наявність його автомобіля, який зупинився, а й дії інших учасників дорожнього руху, що були попереду його автомобіля. Натомість водій ОСОБА_2 недостатньо врахував дані обставини і чомусь прийшов до висновку, що апелянт просто зупинився на дорозі, щоб з кимось поспілкуватись, оскільки так вказував на місці події.

У доповненнях до апеляційної скарги потерпілий зазначає, що в письмових поясненнях ОСОБА_2 від 24.04.2026 останній стверджує, що він вирішив здійснити об`їзд автомобіля HYNDAI SANTA FE праворуч і коли він зрівнявся з даним автомобілем, то водій автомобіля HYNDAI SANTA FE НОМЕР_2 розпочав рух, в результаті чого він здійснив зіткнення з даним автомобілем. Тобто, зіткнення відбулось в русі і цим свідченням ОСОБА_2 по суті визнає свою вину.

Проте, вже через місяць і п`ять днів після ДТП, в суді, 29.05.2026 ОСОБА_2 змінив показання, стверджуючи, що проїхавши стоячий автомобіль, він став змінювати свій маневр лівіше, щоб зайняти свою смугу руху (тобто він рухався не в смузі руху). В цей момент він помітив, що автомобіль HYNDAI SANTA FE розпочав рух, після чого він зупинив свій автомобіль та відразу відбулось зіткнення.

Тобто, в першому свідченні ОСОБА_2 вказує, що зіткнення відбулось в русі, а в другому - після того як він проїхав стоячий автомобіль.

Вказує, що на схемі ДТП та фото таблиці чітко видно, що обидва автомобілі після зіткнення стоять поряд бампер в бампер, що свідчить про те, що зіткнення відбулось в русі і по суті це був не об`їзд, а обгін справа, бо обидва автомобілі рухались. Причому обгін мав місце по прилеглій території, а не по проїзній частині вулиці.

Стверджує, що про дані обставини він вказував в суді, однак їх судом не взято до уваги, мотивуючи тим, що вони спростовуються показами свідка ОСОБА_3 , яка показала, що автомобіль ОСОБА_2 рухався прямо по вул. Сагайдачного. Така позиція суду є хибною, оскільки у вище наведених показаннях ОСОБА_2 стверджує, що він здійснював маневр вліво.

Заслухавши потерпілого ОСОБА_1 , який підтримав апеляційні вимоги та надав пояснення аналогічні їх змісту, перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Даних вимог закону суддею було дотримано.

У відповідності до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта тощо.

Згідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У відповідності до диспозиції ст. 124 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Відповідно до п.10.1 ПДР перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Уповноваженою особою патрульної поліції було встановлено, що ОСОБА_2 24 квітня 2026 року о 11:40 по вул. Сагайдачного, 111 м. Монастирище, керуючи автомобілем HYNDAI IONIQ, д.н.з. НОМЕР_1 не був уважним при зміні напрямку руху не переконався у безпеці даного маневру та скоїв зіткнення з автомобілем HYNDAI SANTA FE НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався у попутному напрямку, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п. 10.1 ПДР.

Ці обставини знайшли своє відображення у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №648815 від 24 квітня 2026 року.

У відповідності до національного законодавства протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти російської федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами.

Проте зазначені в протоколі обставини не підтверджуються дослідженими суддею суду першої інстанції іншими доказами.

Як встановлено в судовому засіданні, 24 квітня 2026 року о 11:40 по вул. Сагайдачного (Суворова), 111 м. Монастирище, водій автомобіля ОСОБА_1 , керуючи автомобілем HYNDAI SANTA FE НОМЕР_2 , здійснив зупинку транспортного засобу на проїжджій частині, при цьому будь-яких знаків оповіщення щодо аварійності цієї зупинки не здійснив (п. 15.1 ПДР). Водій транспортного засобу ОСОБА_2 , керував автомобілем HYNDAI IONIQ, д.н.з. НОМЕР_1 та здійснював об`їзд автомобіля HYNDAI SANTA FE НОМЕР_2 з правого боку, тобто здійснював об`їзд нерухомої перешкоди. При цьому, порівнявшись з автомобілем HYNDAI SANTA FE, водій якого розпочав рух після його зупинки, відбулося зіткнення автомобілів.

Тобто, під час здійснення маневру об`їзду для водія автомобіля HYNDAI IONIQ перешкода у вигляді стоячого попереду автомобіля була наявна та здійснюючи цей маневр водій переконався у безпечності свого маневру, розпочав рух. Про таких розвиток подій свідчать: розміщення автомобілів, зафіксоване в схемі місця ДТП і фототазображеннях, долучених до схеми та наданих учасниками судового провадження; пояснення учасників пригоди та свідка.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт порушення ОСОБА_2 саме п. 10.1 ПДР не знайшов свого підтвердження поза розумним сумнівом в ході судового засідання.

Внаслідок чого, за встановлених обставин, суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять достатніх доказів порушення ОСОБА_2 під час керування транспортним засобом зазначених у протоколі вимог ПДР, які б слугували причиною ДТП за його участі, оскільки останній своїми діями перешкод у русі іншим учасникам дорожнього руху не створював.

Інших доказів, які б підтверджували винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, матеріали справи не містять.

Попри доводи апелянта, апеляційним переглядом встановлено, що суддею районного суду відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, з урахуванням встановлення апеляційним судом відсутності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Разом з тим, з огляду на положення ч. 7 ст. 294 КУпАП щодо можливості вийти апеляційному суду за межі доводів апеляційної скарги, є необхідність змінити постанову судді районного суду та з її мотивувальної частини виключити посилання судді на оцінку дій потерпілого ОСОБА_1 .

Щодо цього апеляційний суд відзначає, що висновки суду першої інстанції про те, що водій автомобіля HYNDAI SANTA FE НОМЕР_2 ОСОБА_1 під час здійснення маневру – початку руху, не переконався у безпечності свого маневру, чи буде це безпечно для інших учасників дорожнього руху, розпочав рух транспортного засобу, внаслідок чого відбулось зіткнення автомобілів, є передчасним.

Суд повинен розглядати, зваживши на: сталу судову практику, презумпцію невинуватості та забезпечення доведеності вини, в межах складеного протоколу про адміністративне правопорушення стосовно водія ОСОБА_2 .

Оцінку діям іншого учасника ДТП суд повинен давати виключно в межах розгляду справи щодо такого учасника, у разі складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення.

Керуючись ст. 294 КУпАП

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Монастирищенського районного суду Черкаської області від 29 травня 2026 року в порядку ч. 7 ст. 297 КУпАП змінити.

Виключити з мотивувальної частини постанови висновки суду щодо оцінки дій водія HYNDAI SANTA FE НОМЕР_2 ОСОБА_1 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В.Ф. Люклянчук