Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №562/4002/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 року

м. Рівне

Справа № 562/4002/25

Провадження № 22-ц/4815/1283/26

Головуючий у Здолбунівському районному суді

Рівненської області: суддя Шуляк А.С.

Рішення суду першої інстанції

(вступна і резолютивна частини) проголошено:

о 15 год. 30 хв. 30 березня 2026 року

у м. Здолбунів Рівненської області

Повний текст рішення складено: 03 квітня 2026 року

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Боймиструк С.В., Гордійчук С.О.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ;

відповідач – ОСОБА_2 ;

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 30 березня 2026 року,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2025 року в суд звернулася ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини – дочки ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 81 925,00 гривень і 7 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що судовим наказом Здолбунівського районного суду Рівненської області від 06 лютого 2025 року у справі №562/281/25 стягнуто з ОСОБА_2 на користь неї аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 в розмірі заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 28 січня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

З 27 лютого 2025 року по 01 березня 2025 року дочка перебувала на лікуванні в Центрі пластичної хірургії та лазерної косметології. 28 лютого 2025 року їй провели підслизову вазотомію нижніх носових раковин, септопластику та ринопластику. Вартість цього оперативного втручання становить 84 000,00 гривень. Також з 23 лютого 2024 року по 22 жовтня 2025 року дочка пройшла стоматологічне лікування з брекетами, загальна вартість якого складає 84 700,00 гривень, а 29 вересня 2025 року зроблено контрольний знімок щелеп, вартість якого становить 1 450,00 гривень.

Зауважувала, що сторони домовились, що лікування оплачуватимуть у рівних частках. Вибір та вартість лікування, а також вартість брекетів було погоджено з відповідачем у присутності лікаря. Лікування ОСОБА_2 частково оплатив, заплативши 150 доларів (6300,00 гривень) авансу за брекет-систему. Після цього жодних коштів ним більше не сплачувалось.

Відповідач з 12 жовтня 2019 року перебуває на обліку в Головному управлінні Державної податкової служби в Рівненській області як фізична особа-підприємець. Отримує заробітну плату у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Морган Феніче» (далі – ТОВ "Морган Феніче") та пенсію. Інших дітей у боржника немає, батьки на його утриманні не перебувають, стягнення по виконавчих документах, крім аліментів, з нього не здійснюються. Він відмовляється нести додаткові витрати на утримання дочки, тому вимушена звернутися до суду за стягненням додаткових витрат в розмірі 81 925,00 гривень (163 850 гривень : 2 осіб), тобто 50% від суми понесених нею витрат на лікування дочки.

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 30 квітня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання дочки ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 81 925, 00 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 у дохід держави судовий збір у розмірі 1 211, 20 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000, 00 гривень.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 , вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, що полягало у порушенні норм процесуального права та недоведеності обставин, які суд визнав установленими, просить його скасувати і відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи її, зазначалося про те. що всупереч вимогам ст. 185 СК України, ст.ст. 77, 78, 81 ЦПК України позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження обставин необхідності понесення додаткових витрат на дитину. При цьому у позовній заяві та в судовому засіданні не наведено і переконливих доказів наявності особливих обставин, таких як медичні показання, щодо проведення такого лікування.

Не погоджувався і з необхідністю здійснення оперативного втручання у Центрі пластичної хірургії та лазерної косметології. Так, у дочки не було жодних проблем зі здоров`ям, в т.ч. пов`язаних з утрудненням носового дихання. Цей факт стверджується і тим, що будь-яких медичних документів, обстежень, консультаційних висновків спеціалістів, які б обґрунтовували підстави та необхідність проведення оперативного втручання, ОСОБА_1 надано не було.

З приводу консультативного висновку лікаря-отоларинголога від 19 січня 2024 року, то цей доказ вважає недопустимим, адже не відповідає формі, встановленій Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації №027/о "Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року №110 і зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за №682/20995. Тому єдино правильним доказом лікування, необхідності лікування, довгострокової хвороби, в т.ч.. з дитинства, є виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого або витяг з Реєстру медичних записів.

При цьому про намір чи необхідність проведення пластичної операції дочці його, як батька, повідомлено не було. Про операцію дізнався від дитини безпосередньо перед її проведенням, а про її вартість – із позовної заяви. На його думку, позивач сама, без його згоди, прийняла рішення про оперативне лікування дочки та понесення відповідних витрат. Лікування дитини (вибір лікаря, вибір методу лікування тощо) вона не погоджувала з ним.

Звертає увагу, що копії чеків на оплату послуг за оперативне втручання є нечитабельними, незрозумілими є дата операції, хто є платником, за які саме послуги, також відсутні договір чи акт виконаних робіт.

Покликаючись на роз`яснення Національної служби здоров`я України від 20 березня 2021 року, зауважує, що малі хірургічні втручання пацієнт отримує або в амбулаторно-поліклінічних умовах, або в умовах денного стаціонару. Ці послуги надаються безкоштовно. При цьому ОСОБА_1 не зверталася до сімейного лікаря з приводу отримання направлення. Не було використано і можливість отримати безоплатну медичну допомогу.

Щодо стягнення грошових коштів на ортопедичне лікування, то вважає їх безпідставними. Так, погоджена з ним сума на встановлення брекет-системи уже сплачена. Протягом часу з 2024 року по лютий 2025 року ним добровільно сплачувалися кошти на утримання дочки і витрати на її лікування шляхом перерахунку на картку позивача НОМЕР_1 в АТ "Універсал Банк". При необхідності кошти давав дочці готівкою або перераховував на її картку НОМЕР_2 . Сумарно сплачені грошові кошти склали 250 доларів США (10 482, 50 гривень) і 2 000 гривень, тобто 12 482, 50 гривень. Ці факти підтверджуються випискою з банківського рахунку в АТ УкрСиббанк" та знімками екрану мобільного телефону з перепискою з дочкою у соціальній мережі Viber.

Наведені обставини визнавалися позивачем, проте судом відповідної оцінки їм надано не було.

Вважає, що він не ухиляється від обов`язку утримувати дочку, а сума, яка щомісячно утримується з його заробітку на аліменти, складає близько 7 500 гривень, що є удвічі більшим за прожитковий мінімум для дитини відповідного віку. Отже, спірні додаткові витрати повністю покриваються стягнутими з нього аліментами.

З огляду на наведене судом залишено без уваги висновки Верховного Суду, що висловлені у постановах від 13 вересня 2017 року у справі №6-1489цс17, від 26 березня 2018 року у справі №487/3431/15-ц, від 17 травня 2018 року у справі №643/11742/16-а, від 26 вересня 2018 року у справі №761/6933/17, від 29 квітня 2022 року у справі №761/27222/20, від 05 серпня 2025 року у справі №390/2379/24.

Судом не було враховано і те, що він є інвалідом ІІІ групи, має хронічні захворювання, потребує лікування та обстеження, хоча продовжує працювати.

Долучені позивачем докази про наявність у заявника нерухомого майна не свідчать про отримання ним будь-якого доходу, а це майно набуте у порядку спадкування.

Між тим, ОСОБА_1 має у власності земельну ділянку.

Ці обставини судом не досліджувалися та не оцінювалися, а тому ним неналежно застосовано і норми ст.ст. 182, 185 СК України.

У поданому відзиві представник ОСОБА_1 – адвокат Світлична Н.В., вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 263, 367 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , що сторонами не заперечується і підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області 07 листопада 2008 року.

Судовим наказом Здолбунівського районного суду Рівненської області від 06 лютого 2025 року у справі №562/281/25 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 28 січня 2025 року до досягнення дитиною повноліття.

З виписного епікризу, виданого 01 березня 2025 року Центром пластичної хірургії та лазерної косметології, видно, що дитина - ОСОБА_3 , 2008 року народження, має діагноз: "Деформація зовнішнього носа. Викравлення переділки носа. Вазомоторний риніт".

За актами виконаних робіт, договором 23022024 від 23 лютого 2024 року про надання стоматологічних послуг (ортодонтичне лікування), фіскальними чеками, квитанціями до прибуткових ордерів у 2024-2025 роках позивачем сплачено 163 850 гривень.

Довідкою про доходи № МФ000000121 від 18 грудня 2025 року, виданою ТОВ "Морган Феніче", встановлено, що ОСОБА_2 має постійне місце роботи та регулярний дохід. Також ОСОБА_2 знаходиться на обліку як отримувач пенсії в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Відповідно до довідки правової інформаційної системи "Ліга360" відповідач з 12 жовтня 2019 року перебуває на обліку в Головному управлінні Державної податкової служби в Рівненській області як фізична особа-підприємець.

Вважаючи, що нею особисто оплачено проведення дочці хірургічної операції із підслизової вазотомії нижніх носових раковин, септопластики та ринопластики, а також стоматологічного лікування з брекетами, у листопаді 2025 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 81 925, 00 гривень додаткових витрат на дитину як частку від сплачених грошових коштів.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позову, оскільки вимоги закону і обставини стану здоров`я дитини, принцип рівності прав та обов`язків батьків щодо дітей, а також те, що відповідач офіційно працевлаштований, отримує регулярний дохід, інших осіб на утриманні не має, свідчать про необхідність покладення на батька неповнолітньої ОСОБА_3 зобов`язання оплатити половину понесених ОСОБА_1 додаткових витрат на дитину, що становить 81 925, 00 гривень.

Проте з такими висновками частково погодитися не можна.

У принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття покладений на батьків на підставі ст. 180 СК.

Стягнення додаткових витрат на дитину регулюється нормами ст.185 СК України, яка передбачає обов`язок батьків брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Системне тлумачення ч. 2 ст. 185 СК України і ст. 182 СК України дозволяє констатувати, що розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Так, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.

Аналіз наведених норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються і додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Сімейний кодекс України виходить з критерію рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.

Згідно із ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з її хворобою. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.

За правилами частини другої ст. 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Отже, доведенню підлягає наявність у дитини хвороби та потреба в лікуванні, що є особливими обставинами і є підставою для стягнення з іншого із батьків додаткових витрат.

У постанові Верховного Суду від 08 травня 2023 року у справі № 756/9882/19 зроблено висновок, що відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно (ч. 2 ст. 185 СК України).

Аналіз відповідних приписів закону свідчить про те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Ці правила стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.

Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, потрібно враховувати, якою мірою кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У разі, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2022 року у справі № 761/27222/10.

У постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 320/383/19 Верховний Суд виснував, що доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які підтверджують, зокрема, витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватися відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Наведені висновки щодо застосування ст. 185 СК України підлягають врахуванню у кожній справі про стягнення додаткових витрат на дитину.

Приходячи до переконання про часткове задоволення апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги, що проходження дочкою ОСОБА_3 протягом часу із 23 лютого 2024 року по 22 жовтня 2025 року стоматологічного лікування з брекетами, вартість якого становить 84 700, 00 гривень, та пов`язаного із лікуванням зробленого 29 вересня 2025 року контрольного знімка щелеп вартістю 1 450, 00 гривень, не є тими особливими обставинами, що спричинили додаткові витрати на дитину.

Так, зазначене стоматологічне лікування не відноситься до тих випадків, які потребують додаткових витрат на дитину у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи лікуванням тяжкої хвороби. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Отже, встановлення брекетів дитині не може бути тим негативним фактом (хворобою), що вимагає додаткових матеріальних витрат на її утримання.

При цьому витрати на ремонт технічних пристроїв, на лікування, відвідування секцій і позашкільних закладів не є додатковими витратами у розумінні вимог Сімейного кодексу України та охоплюються розміром аліментів, що стягуються з одного з батьків на утримання дитини (постанова Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19)

Самі по собі показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у судовому засіданні про те, що ОСОБА_2 було відомо про стоматологічне лікування з брекетів та існування домовленості сторін про спільну оплату цього лікування не впливає на правильність визначення витрат як додаткових у розумінні ч. 1 ст. 185 СК України.

Щодо доводів апеляційної скарги про хибність оскаржуваного рішення у частині стягнення додаткових витрат із відповідача на користь ОСОБА_1 на проведення дочці хірургічної операції із підслизової вазотомії нижніх носових раковин, септопластики та ринопластики, то вони не заслуговують на увагу. Так, з урахуванням наданих доказів ця операція була очевидно спрямована на усунення захворювання з метою нормалізації функціонування дихальної системи дитини як невід`ємної частини людського організму. Отже, ця обставина є особливою, а тому об`єктивно потребувала додаткових витрат.

Отже, стягненню із ОСОБА_2 на користь позивача підлягають 42 000, 00 гривень (84 000, 00 гривень : 2 особи) додаткових витрат, що понесені в зв`язку із хірургічною операцією із підслизової вазотомії нижніх носових раковин, септопластики та ринопластики.

Щодо судового збору і витрат на професійну правничу допомогу, то колегія суддів враховує таке.

Згідно із ч.ч. 1, 2, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки колегією суддів частково задоволено апеляційну скаргу, зменшивши розмір додаткових витрат на дитину із 81 925, 00 гривень до 42 000, 00 гривень, тому судовий збір слід зменшити із 1 211, 20 гривень до 605, 60 гривень, а витрати на професійну правничу допомогу - з 7 000, 00 гривень до 3 500, 00 гривень, тобто пропорційно до частково задоволеного позову.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio – дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Підставою для зміни оскаржуваного рішення відповідно до прутків 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 30 березня 2026 року змінити, зменшивши стягувані із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на дитину – дочку ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , із 81 925 (вісімдесят одна тисяча дев`ятсот двадцять п`ять) гривень 00 копійок до 42 000 (сорок дві тисячі) гривень 00 копійок, витрати на професійну правничу допомогу - із 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок до 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок, а судовий збір у дохід держави – з 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок до 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: С.В.Боймиструк

С.О.Гордійчук