Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №569/22674/24 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/22674/24

Провадження № 22-ц/4815/1210/26

Головуючий у Рівненському міському суді

Рівненської області: суддя Гордійчук І.О.

Рішення суду першої інстанції

(вступна і резолютивна частини) ухвалено:

23 березня 2026 року у м. Рівне Рівненської області

Повний текст рішення складено: 24 березня 2026 року

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Боймиструк С.В., Гордійчук С.О.

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго";

відповідач – ОСОБА_1 ;

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 березня 2026 року,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2024 року в суд звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (далі – ТОВ "Рівнетеплоенерго" або товариство) з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 71 137,71 гривень, витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 гривень, пеню в розмірі 2142,38 гривень, інфляційні витрати у розмірі 5717,64 гривень, 3% річних в розмірі 1756,12 гривень.

Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що ТОВ «Рівнетеплоенерго» здійснює відпуск теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання у житлове приміщення – квартиру АДРЕСА_1 , власником якого є відповідач .

З витягу оборотної відомості по особовому рахунку № НОМЕР_1 , що зареєстрований вказаною адресою, станом на 01 листопада 2024 року (за період з 01 листопада 2009 року по 31 жовтня 2024 року) виникла заборгованість за надані товариством послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 71 138,71 гривень. З урахуванням вимог ст.625 ЦК України позивачем нараховано штрафні санкції, а саме суму пені 2142,38 гривень, суму інфляційних втрат -5718,64 гривень, 3% річних за весь час прострочення оплати у сумі 1756,12 гривень.

Також зазначав, що про існування акту про відключення від системи централізованого опалення від 21 листопада 2007 року йому не було відомо, адже цей документ було видано КТП «Комуненергія», правонаступником якого є ТОВ «Рівнетеплоенерго». Нарахування здійснювалися добросовісно та правомірно, оскільки позивач не знав та не міг знати про фактичне неотримання відповідачем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23 квітня 2026 року ТОВ "Рівнетеплоенерго" відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

У поданій апеляційній скарзі ТОВ "Рівнетеплоенерго", вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, що полягало у неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати і стягнути із відповідача на його користь 4 495, 08 гривень заборгованості за послуги постачання теплової енергії на загальнобудинкові потреби, 109, 78 гривень пені, 320, 52 гривні інфляційних втрат, 90 гривень суми трьох процентів річних.

Обґрунтовуючи її, зазначалося про неврахування судом постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії". Цим нормативно-правовим актом передбачено, що типові договори з індивідуальними споживачами про надання послуги з постачання теплової енергії вважаються укладеними з відповідною категорією споживачів з дня набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України.

Новими договорами, які вступили в дію 01 листопада 2021 року, змінено підхід до розподілу обсягів спожитих у будівлі послуг, а саме встановлено застосування Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг", затвердженої наказом Мінрегіонбуду №315 від 22.11.2018. Розподіл обсягів спожитих у будинках послуг з постачання теплової енергії здійснюється між споживачами для житлових і нежитлових приміщень (у т.ч. вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом). Співвласники будівлі повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі.

Цей принцип унормовано і у пункті 2 ст. 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".

Звертає увагу, що приміщення відповідача не оснащене індивідуальним лічильником, у зв`язку з чим розрахунок використання теплової енергії здійснено відповідно до п. 6 р. ІІІ Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг", затвердженої наказом Мінрегіонбуду №315 від 22.11.2018.

Тому вважає, що пред`являючи позов, позивач діяв у рамках передбаченого законодавства.

Щодо порушення норм процесуального права, то покликається на позбавлення можливості реалізувати право на зменшення позовних вимог з урахуванням акту від 21 листопада 2007 року, тоді як судом не відкладено розгляд справи і не витребувано уточнений розрахунок, що суперечить принципам змагальності сторін і диспозитивності цивільного процесу.

Суд попередньої інстанції не врахував, що товариство визнало факт відключення та заявило про необхідність виключення нарахувань за індивідуальне опалення. При цьому суд не встановив фактичний розмір заборгованості після перерахунку заборгованості за опалення місць загального користування, котрі є складовою послуги з постачання теплової енергії.

Неправильність застосування норм матеріального права судом полягає у нехтування п. 6 ст. 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" і Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг", затвердженої наказом Мінрегіонбуду №315 від 22.11.2018.

На думку заявника, суд також не дослідив усіх обставин справи, не з`ясував дійсний розмір заборгованості та не врахував можливості часткового задоволення позову.

У поданому відзиві ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із відсутності правових і фактичних підстав для задоволення вимог позивача, оскільки документальними доказами підтверджено, що ОСОБА_1 протягом часу, за який вимагає ТОВ "Рівнетеплоенерго" стягнути спірну заборгованість, не користувався його послугами з постачання теплової енергії і такі послуги у квартиру АДРЕСА_1 не надавалися. Так, ця обставина встановлена із акту від 21 листопада 2007 року, складеного інженерами теплової інспекції КТП «Комуненергія», внаслідок пошкодження опалювальних приладів у місцях приєднання до стояків та підтопленої квартири поверхом нижче.

Оскільки права позивача ОСОБА_1 не порушувалися, тому не підлягають судовому захисту, з огляду на що у задоволенні позову товариству відмовлено.

З такими висновками погоджується колегія суддів.

Як з`ясовано судом, власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 , що сторонами не заперечується і підтверджується інформаційною довідкою №403749566 від 14 листопада 2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру про право власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек Єдиного реєстру заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна.

З витягу оборотної відомості по особовому рахунку № НОМЕР_1 , що зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 , вбачається, що станом на 01 листопада 2024 року (за період з 01 листопада 2009 року по 31 жовтня 2024 року) виникла заборгованість за надані ТОВ «Рівнетеплоенерго» послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 71 138,71 гривень. З урахуванням вимог ст. 625 ЦК України позивачем нараховано штрафні санкції, а саме суму пені у 2 142,38 гривень, суму інфляційних втрат у 5 718,64 гривень, 3% річних за весь час прострочення оплати у 1 756,12 гривень.

Разом з тим встановлено, що протягом періоду з 01 листопада 2009 року по 31 жовтня 2024 року, за який товариство просить стягнути заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 71 138,71 гривень, такі послуги фактично не надавалися. Так, належна відповідачу квартира АДРЕСА_1 була фізично відключена від системи центрального опалення (ЦГВ), що підтверджено відповідним актом від 21 листопада 2007 року, складеним інженерами теплової інспекції КТП «Комуненергія», внаслідок пошкодження опалювальних приладів у місцях приєднання до стояків та підтопленої квартири поверхом нижче.

Відповідно до ст.ст. 319, 322, 509, 526, 610-612 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, власність зобов`язує.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, і яке, згідно зі ст. 11 ЦК України, виникає в тому числі і з договорів.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води здійснюється у відповідності до положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги", а також Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21 серпня 2019 року, якими визначений порядок надання послуг, порядок їх обліку, оплати, права та обов`язки споживача і виконавця тощо.

Згідно із пунктом 6 ч. 1 ст. 1, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц зазначається, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Повно і правильно з`ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування не підлягають норми матеріального парва, на застосуванні яких наполягав позивач, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ТОВ "Рівнетеплоенерго" у задоволенні позову.

Щодо доводів апеляційної скарги про помилковість висновків суду стосовно відмови у позові, адже до стягнення на користь ТОВ "Рівнетеплоенерго" за встановлених обставин підлягають 4 495, 08 гривень заборгованості, то з ними погодитися не можна.

Так, зазначена сума, про стягнення якої заявник просить в апеляційній скарзі, заявлена ним як заборгованість за використану теплову енергію за опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення і гарячого водопостачання.

Натомість позов обґрунтовано існуванням заборгованості відповідача за постачання ТОВ "Рівнетеплоенерго" теплової енергії у квартиру АДРЕСА_1 , правовідносини з приводу чого регулюються іншими нормативно-правовими актами.

Отже, предмет і підстави позову та доводи і вимоги апеляційної скарги не є тотожними та відрізняються між собою обставинами справи і нормами матеріального права.

Згідно із ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі №657/1024/16-ц зазначила, що до завершення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову, подавши відповідну письмову заяву. Якщо справа розглядається за спрощеною процедурою, таку зміну можна зробити не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання.

Тож Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що, отримавши таку заяву, суд має визначити її зміст і вирішити, чи це подання нового позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміна предмета або підстав позову.

Оскільки предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, зокрема, ст. 16 ЦК України, то зміна предмета позову означає зміну самої вимоги позивача, тобто вибір іншого способу захисту свого права (відмінного від того, що був зазначений спочатку). А зміна підстав позову — це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Одночасно змінити і предмет, і підстави позову не можна, оскільки це фактично буде новий позов із іншою матеріально-правовою вимогою та новими обставинами.

Водночас збільшення або зменшення розміру позовних вимог стосується лише зміни кількісних показників за тією самою вимогою, яка була заявлена раніше. Це може стосуватися тільки вимог майнового характеру. Додавання нових вимог, які не були зазначені в тексті позовної заяви, під виглядом збільшення розміру позовних вимог є неправомірним.

Якщо у заяві про зміну предмета або підстав позову зазначено нову вимогу, яка базується на інших обставинах і правових підставах, це, по суті, є новим позовом.

Приходячи до переконання про залишення оскаржуваного рішення без змін, колегія суддів також бере до уваги, що заявником порушено принцип диспозитивності цивільного судочинства, оскільки ТОВ "Рівнетеплоенерго" в апеляційній скарзі вийшло за межі своїх позовних вимог, які судом попередньої інстанції не вирішувалися.

Тому не підлягають до задоволення як похідні і вимоги про стягнення із ОСОБА_1 на користь товариства 109, 78 гривень пені, 320, 52 гривні інфляційних втрат, 90 гривень суми трьох процентів річних.

Не можна погодитися і з аргументами про позбавлення позивача судом можливості реалізувати право на зменшення позовних вимог з урахуванням акту від 21 листопада 2007 року, не відкладено розгляд справи і не витребувано уточнений розрахунок, що суперечить принципам змагальності сторін та диспозитивності цивільного процесу.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 43, ч.ч. 2, 3 ст. 49 ЦПК України учасники справи мають право:

1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень;

2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам;

3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб;

4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти;

5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках;

6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Учасники справи зобов`язані:

1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу;

2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи;

3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою;

4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази;

5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні;

6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки;

7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу:

1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу;

2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;

3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Між тим, 23 березня 2026 року представник ТОВ "Рівнетеплоенерго" – Лоренц М.О., скориставшись своїми процесуальними правами, подала заяву про розгляд справи у суді першої інстанції без її участі, за наявними матеріалами справи. Тобто товариство самоусунулося від активних повноважень зі здійснення своїх процесуальних прав і обов`язків, тоді як суд не вправі перебирати на себе функції сторони, оскільки така поведінка свідчила би про його очевидну упередженість і необ`єктивність.

В решті доводи автора апеляційної скарги також не заслуговують на увагу як необґрунтовані і тому колегією суддів відхиляються.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio – дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 березня 2026 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: С.В.Боймиструк

С.О.Гордійчук