Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №537/89/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 537/89/25 Номер провадження 22-ц/814/1736/26Головуючий у 1-й інстанції МУРАШОВА Н. В. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Панченка О.О.,

Суддів: Одринської Т.В., Обідіної О.І.

при секретарі: Філоненко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 листопада 2025 року ухвалене у складі головуючого судді Мурашової Н.В. повний текст рішення складено 04.12.2025

у справі за позовом заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Національної служби здоров`я України, Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи внаслідок вчинення кримінального правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог

У січні 2025 року заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Національної служби здоров`я України, Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача: 1) на користь Національної служби здоров`я України витрати на лікування потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від кримінального правопорушення в розмірі 33592,00 грн., які перерахувати до Державного бюджету України; 2) на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області витрати на лікування потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від кримінального правопорушення в розмірі 87750,90 грн., які перерахувати до бюджету міста Кременчука.

В обґрунтування позову зазначав, що 17 лютого 2023 року ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Opel Zafira, д.н.з. НОМЕР_1 , в салоні якого перебували пасажири ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , допустив зіткнення з транспортним засобом Geely MK, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 .

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №403 від 19.04.2023 пасажир ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кісток тазу без порушення цілісності тазового кільця, перелому нижньої та верхньої гілок лобкової кістки з допустимим зміщенням, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забоїв і саден обличчя, кінцівок та тулуба і за ступенем тяжкості, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №399 від 20.04.2023 водій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого багато уламкового перелому лівої стегнової кістки зі зміщенням проникаючої в суглоб рани правого колінного суглобу.

Встановлені тілесні ушкодження, за ступенем тяжкості, визначаються як ушкодження середнього ступеня тяжкості, за критерієм тривалого розладу здоров`я і відсутністю небезпечних для життя наслідків.

З отриманими тілесними ушкодженнями потерпілу ОСОБА_2 госпіталізовано до КНМП «Кременчуцька міська дитяча лікарня», де вона знаходилася на стаціонарному лікуванні з 17.02.2023 року по 10.03.2023 року.

Потерпілого ОСОБА_3 госпіталізовано до КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька», де він перебував на стаціонарному лікуванні з 17.02.2023 року по 20.03.2023 року.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 30.05.2023 року по справі №537/1818/23, яка набрала законної сили 07.06.2023 року, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.286 КК України на підставі ст.46 КК України у зв`язку з примиренням з потерпілим ОСОБА_3 та з потерпілою ОСОБА_2 в особі законного представника потерпілої ОСОБА_6 . Цивільний позов про відшкодування витрат на лікування потерпілих в межах даного кримінального провадження не заявлявся, в добровільному порядку вказані кошти не відшкодовані.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КНМП «Кременчуцька міська дитяча лікарня» Кременчуцької міської ради припинило свою діяльність на підставі рішення про реорганізацію. Правонаступником юридичної особи є КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька». За повідомленням КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» вартість лікування ОСОБА_3 становить 56116,61 грн., з яких 22759,61 грн. витрачено з місцевого бюджету м. Кременчука, 33357,00 грн. – з Державного бюджету України, вартість лікування ОСОБА_2 становить 65226,29 грн., з яких 64991,29 грн. витрачено з місцевого бюджету м. Кременчука, 235,00 грн. – з Державного бюджету України.

Механізм фінансування КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» та КНМП «Кременчуцька міська дитяча лікарня» на момент лікування потерпілих здійснювався Національною службою здоров`я України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом оплати наданих лікарнею медичних послуг за програмами медичних гарантій відповідно до укладеного між КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» та Національною службою здоров`я України та відповідно із КНМП «Кременчуцька міська дитяча лікарня» договорами про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій.

У 2023 році на момент перебування потерпілої ОСОБА_7 на лікуванні у закладі охорони здоров`я діяв укладений між КНМП «Кременчуцька міська дитяча лікарня» та Національною службою здоров`я України договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій №1968-У123-Р00 від 15.02.2023 року.

На момент перебування ОСОБА_3 на стаціонарному лікуванні КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» діяв укладений договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій №1687-Е123-Р000/01 від 13.02.2023 року. Оскільки Національна служба здоров`я України витратила державні (бюджетні) кошти при наданні медичних послуг потерпілим, які перебували на стаціонарному лікуванні з вини відповідача, на підставі зазначених договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, то дані кошти підлягають стягненню з відповідача.

Кременчуцькою окружною прокуратурою повідомлено Кременчуцьку міську раду Кременчуцького району Полтавської області, Національну службу здоров`я України про необхідність звернення до суду. Однак уповноваженими органами упродовж тривалого часу не вжито жодних заходів, спрямованих на відшкодування витрат, понесених на стаціонарне лікування потерпілих, внаслідок чого не надходять кошти до державного та місцевого бюджетів, порушуються інтереси держави в галузі охорони здоров`я та забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій, і такі витрати негативно впливають на фінансування інших хворих, порушуються інтереси держави у сфері дотримання прав і свобод людини і громадянина та в галузі охорони здоров`я, забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій. Ненадходження коштів до відповідного бюджету призводить до порушень діяльності зазначеного лікувального закладу щодо безоплатного надання медичних послуг населенню та порушує інтереси держави, внаслідок чого виникає передбачене законом право прокурора на звернення до суду з позовом для їх захисту.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 листопада 2025 року позов заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Національної служби здоров`я України, Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування осіб внаслідок вчинення кримінального правопорушення – задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 витрати на лікування потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від кримінального правопорушення на користь Національної служби здоров`я України у розмірі 33592 грн. 00 коп., які перераховано до Державного бюджету України на рахунок UA978999980313080115000026011, код ЄДРПОУ 37993783, отримувач ГУК у м. Києві/Шевченківський р-н/24060300, банк отримувача Казначейство України (ЕАП).

Стягнуто з ОСОБА_1 витрати на лікування потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від кримінального правопорушення на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області у розмірі 87750,90 грн., які перераховано до місцевого бюджету на рахунок UA378999980314030544000016706, код ЄДРПОУ 37959255, отримувач ГУК у Полт.обл./тг м. Кременчук/24060300, банк отримувача Казначейство України (ЕАП).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

З рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 листопада 2025 року не погодився ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку подавши до суду апеляційну скаргу, в якій прохав скасувати рішення в частині стягнення з відповідача вартості лікування ОСОБА_2 в КНМП «Кременчуцька міська дитяча лікарня» за період часу з 17.02.2023 по 10.03.2023. Ухвалити в цій частині нове рішення яким відмовити в задоволенні зазначених позовних вимог.

Зазначає, що оскаржуване судове рішення ухвалено внаслідок неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Вказує, що довідка про вартість лікування ОСОБА_2 в КНМП «Кременчуцька міська дитяча лікарня» за період часу з 17.02.2023 по 10.03.2023, складена з порушенням чинного законодавства, вважає, що довідка-розрахунок вартості лікування потерпілої ОСОБА_2 не може бути належним та допустимим доказом.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 30.05.2023 року у справі №537/1818/232, яка набрала законної сили 07.06.2023 року, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.286 КК України, на підставі ст. 46 КК України, у зв`язку із примиренням обвинуваченого ОСОБА_1 з потерпілим ОСОБА_3 та потерпілою ОСОБА_2 в особі законного представника потерпілої ОСОБА_6 .

Закрито кримінальне провадження №12023170500000442 від 18.02.2023 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.

З вказаної ухвали вбачається, що 17 лютого 2023 року близько 18 год. 00 хв. в темний час доби по мокрому асфальтобетонному покритті вулиці Набережна Лейтенанта Дніпрова поблизу будинку №12А, в напрямку від вулиці Кузнечної, до провулку АДРЕСА_1 , керуючи автомобілем Opel Zafira, державний номер НОМЕР_1 , рухався ОСОБА_1 . В салоні автомобіля Opel Zafira, державний номер НОМЕР_1 , в якості пасажирів знаходилися: ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 . В цей же час в зустрічному напрямку по вулиці Набережна Лейтенанта Дніпрова в місті Кременчуці Полтавської області, керуючи автомобілем Geely MK, державний номер НОМЕР_2 , рухався водій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час руху у вказаному напрямку, в заданій дорожній обстановці, водій ОСОБА_1 порушивши вимоги п.10.1 Правил дорожнього руху України, де відповідно вказано: п.10.1 перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, перед зміною напрямку руху не переконався в безпеці виконання маневру, змінив напрямок руху ліворуч, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем Geely MK, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 .

Відповідно висновку судово-медичної експертизи №403 від 19.04.2023 пасажир ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кісток тазу без порушення цілісності тазового кільця, перелому нижньої та верхньої гілок лобкової кістки з допустимим зміщенням, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забоїв і саден обличчя, кінцівок та тулуба і за ступенем тяжкості, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я. Відповідно висновку судово-медичної експертизи №399 від 20.04.2023 водій ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого багато уламкового перелому лівої стегнової кістки зі зміщенням проникаючої в суглоб рани правого колінного суглобу. Встановлені тілесні ушкодження, за ступенем тяжкості, визначаються як ушкодження середнього ступеня тяжкості, за критерієм тривалого розладу здоров`я і відсутністю небезпечних для життя наслідків.

Отже кримінальне провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_1 закрито з нереабілітуючих підстав. ОСОБА_1 в своїх поясненнях по суті справи не заперечував, що внаслідок ДТП потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості саме з його вини.

Потерпілий ОСОБА_3 внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_1 , що містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, перебував на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» з 17.02.2023 року по 20.03.2023 року (ліжко днів 32) з діагнозом: Закритий багатоуламковий перелом лівої стегнової кістки. Рвана рана правого колінного суглобу. Операція: 22.02.2023 року – відкрита репозиція, МОС перелому лівої стегнової кістки блокуючим інтрамедулярним стрижнем.

07.03.2023 року ревізія післяопераційної рани. Вартість лабораторних досліджень 2647,20 грн. Вартість медичних препаратів 626,85 грн. Вартість одного ліжко-дня у травматологічному відділенні 1651,33 грн. Вартість 32 ліжко-днів - 52842,56 грн. Загальна сума лікування складає 56116,61 грн., з них з Державного бюджету (кошти НСЗУ) 33357,00 грн., з місцевого бюджету 22759,61 грн., що підтверджується листом КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» від 14.04.2023 року №01-16/1671.

Потерпіла ОСОБА_2 внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_1 , що містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, перебувала на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні педіатричного центру «Дитяча-лікарня» (колишня КНМП «Кременчуцька міська дитяча лікарня») з 17.02.2023 року по 10.03.2023 року (21 ліжко-день) з діагнозом: Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку. Перелом кісток тазу без порушення цілісності тазового кільця. Вартість медичних препаратів становить 950,15 грн. Вартість лабораторних досліджень 1542,00 грн. Вартість 1 ліжко-дня у травматологічному відділенні педіатричного центру 2987,34 грн. Вартість 21 ліжко-дня – 62734,14 грн. Загальна вартість витрат закладу охорони здоров`я на лікування потерпілої склала 65226,29 грн., з них з Державного бюджету (кошти НСЗУ) 235,00 грн., з місцевого бюджету 64991,29 грн., що підтверджується листом КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» від 13.08.2024 року №01-16/1745., яка є правонаступником КНМП «Кременчуцька міська дитяча лікарня» та довідкою КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» від 01.08.2025 року.

Медичні послуги в КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» на момент перебування ОСОБА_3 надавалися за програмою медичних гарантій пацієнтам, на підставі укладеного Договору №1687-Е123-Р000 від 13.02.2023 року про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій з Національною службою здоров`я України.

Медичні послуги в КНМП «Кременчуцька міська дитяча лікарня» на момент перебування ОСОБА_7 надавалися за програмою медичних гарантій пацієнтам, на підставі укладеного Договору №1968-У123-Р00 від 15.02.2023 року про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій з Національною службою здоров`я України.

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували відшкодування ОСОБА_1 в добровільному порядку вищезазначених витрат, понесених медичними закладами.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

Згідно з ч. 1 ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Частиною 3 цієї статті Кодексу встановлено, що якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 №11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» роз`яснено, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебуває на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

Пунктом 6 цієї ж Постанови також передбачено, що відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв`язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікуванні.

Положеннями п. 1, 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 №545, передбачено, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003 (у) або інших документів, які підтверджують дати госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу.

Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (про захист прав людини і основоположних свобод) та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа «Серявін та інші проти України», №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Предметом даного позову є стягнення з ОСОБА_1 до Державного бюджету України витрат на лікування потерпілих від кримінального правопорушення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в сумі 33592,00 грн. та до бюджету м. Кременчука витрат на лікування потерпілих від кримінального правопорушення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в сумі 87750,90 грн.

Розглядаючи цей спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 56 ЦПК України передбачено, що прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно із частиною третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частин першої, третьої статті 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.

Питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 №545.

Згідно з пунктом 2 Порядку сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день.

Пунктом 3 Порядку встановлено, що визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора.

Стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я (пункт 4 Порядку).

Особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров`я на лікування потерпілої відповідно до статті 1206 ЦК України.

Наведене узгоджується із правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 01.04.2019 у справі №450/1335/15-ц (провадження №61-33915св18) та від 19.06.2019 у справі №295/2579/17 (провадження №61-33266св18).

Аналогічна за змісто правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.11.2025 у справі №308/1463/19, провадження №61-17459св24.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Як правильно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 30.05.2023 року у справі №537/1818/232, яка набрала законної сили 07.06.2023 року, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.286 КК України, на підставі ст. 46 КК України, у зв`язку із примиренням обвинуваченого ОСОБА_1 з потерпілим ОСОБА_3 та потерпілою ОСОБА_2 в особі законного представника потерпілої ОСОБА_6 .

Закрито кримінальне провадження №12023170500000442 від 18.02.2023 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач не сплатив кошти у добровільному порядку у повернення витрат на лікування потерпілих від злочину, оскільки між діями відповідача та перебуванням потерпілих на лікуванні існує прямий причинний зв`язок.

Доводи апеляційної скарги про те, що довідка про вартість лікування ОСОБА_2 в КНМП «Кременчуцька міська дитяча лікарня» за період часу з 17.02.2023 по 10.03.2023, складена з порушенням чинного законодавства спростовуються матеріалами справи. Колегія суддів зазначає, що під час обчислення розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру враховуються основна та додаткова заробітна плата, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

З цього вбачається, що оплата праці встановлена на рівні не менше відповідної суми, а також до неї враховуються і інші особливості праці лікарів.

Розрахунок наведений апелянтом є безпідставним та не відображає реальних витрат які були понесені закладами охорони здоров`я на лікування потерпілих від злочину.

До позовної заяви прокурором додано належним чином оформлену довідку про вартість стаціонарного лікування потерпілої ОСОБА_2 від 13.08.2024 № 01-16/1745 КНМП «ЛІЛ «Кременчуцька», в якій визначено вартість одного ліжко-дня та загальну вартість стаціонарного лікування з урахуванням його тривалості. Розрахунок підписано уповноваженою особою – директором, скріплено печаткою лікувального закладу.

Також матеріали справи містять розширену довідку-розрахунок КНМП «ЛІЛ «Кременчуцька» від 01.07.2025 № 01-16/1703 в якій наведені арифметичні розрахунки вартості стаціонарного лікування, зазначено перелік та вартість придбаних медикаментів, проведених лабораторних досліджень, визначено вартість одного ліжко-дня та загальну вартість стаціонарного лікування з урахуванням його тривалості. Зазначений розрахунок не спростований апелянтом належними та допустимими доказами чи контрозрахунком.

За ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що витрати, понесені на лікування потерпілих, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у відповідності до наданих розрахунків

Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Наведені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не вбачає.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Щодо судових витрат

За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд не задовольняє вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 , не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст.375, 382 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 листопада 2025 року- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 липня 2026 року.

Головуючий О.О. Панченко

Судді Т.В. Одринська

О.І. Обідіна