Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №538/2299/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 538/2299/25 Номер провадження 22-ц/814/2478/26Головуючий у 1-й інстанції Кунець М. Г. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді доповідача Лобова О. А.

суддів: Дорош А. І., Триголова В. М.

за участю секретаря судового засідання Грицак А. Я.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Схід» на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 17 лютого 2026 року (час ухвалення судового рішення не зазначений; повний текст рішення складений 17 лютого 2026 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-Схід" до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Пугач» про визнання додаткової угоди укладеною, визнання відсутнім права оренди та скасування запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

установив:

У грудні 2025 ТОВ "Райз-Схід" звернулося до суду із вказаним позовом, просило ухвалити рішення, яким

визнати укладеною додаткову угоду № б/н від 26 березня 2025 року до договору оренди землі № б/н від 12.06.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Райз-Схід» і ОСОБА_1 ;

визнати відсутнім у ФГ «Пугач» права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5322681100:00:007:0313 площею 1,83 га, що виникло на підставі договору оренди земельної ділянки від 01.09.2025;

скасувати запис щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5322681100:00:007:0313, зареєстрованого на підставі договору оренди земельної ділянки від 01.09.2025, номер запису про інше речове право 61585765.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що 12 червня 2015 року між ОСОБА_2 і ПрАТ «Райз-Максимко» укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 5322681100:00:007:0313, площею 1,83 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Бодаквянської сільської ради Лохвицького району Полтавської області. 05 березня 2018 року між ОСОБА_2 , ПрАТ «Райз-Максимко» і ТОВ «Райз-Схід» укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 12 червня 2015 року.

25 липня 2022 року право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5322681100:00:007:0313, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, перейшло до ОСОБА_1 .

21 лютого 2022 року між ТОВ «Райз-Схід» і ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 12 червня 2015 року, відповідно до умов якої сторони домовилися, що договір укладено строком до 01 липня 2025 року, а договір оренди від 12 червня 2015 року викладено у новій редакції. У зв`язку із закінченням 01 липня 2025 року строку дії договору та, маючи намір реалізувати переважне право на поновлення договору оренди землі, позивачем 26 березня 2025 року надіслано ОСОБА_1 лист-повідомлення вих. № 146 про намір продовжити дію договору.

Таким чином, до закінчення строку дії договору оренди позивач, як добросовісний орендар, маючи законні сподівання на продовження дії договору оренди землі на новий строк, у встановленому порядку звернувся до орендодавця з метою реалізації переважного права на поновлення договору, яке йому гарантоване умовами договору та положеннями вказаної норми права та запропонував підписати додаткову угоду, що підтверджується квитанцією установи поштового зв`язку про прийняття поштового відправлення та повідомленням про вручення поштового відправлення. ОСОБА_1 зобов`язана була протягом місяця розглянути на предмет відповідності вимогам закону, узгодити, за необхідності, істотні умови договору, а за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі, укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. Проте, будь-якої відповіді на вищевказаний лист відповідачка не надала, тобто не скористалася правами, передбаченими ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», а саме у місячний строк з моменту отримання листа-повідомлення не заперечила проти продовження договору на новий строк. При цьому, позивач (орендар) належно виконував свої обов`язки за договором оренди, в установлений договором та законом строк повідомив орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк та надав проєкт додаткової угоди. Зазначена земельна ділянка перебувала в оренді позивача і не вибувала з його користування протягом строку дії договору оренди землі. Позивач продовжує користуватися земельною ділянкою, а відповідачка у відповідь на отриманий проект додаткової угоди, не надіслала повідомлення про заперечення на пропоновані умови або зустрічну пропозицію, що вказує на існування правових підстав для визнання додаткової угоди укладеною.

Отже, позивач вважає поновленим договір на підставі статті 33 Закону України «Про оренду землі», а тому наявні підстави для визнання укладеною додаткової угоди про поновлення строку його дії в судовому порядку. Разом з тим, згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно по земельній ділянці з кадастровим номером 5322681100:00:007:0313 встановлено, що 18 вересня 2025 року проведена державна реєстрація договору оренди землі від 01.09.2025, укладеного між ФГ «Пугач» та ОСОБА_1 , номер запису про інше речове право: 61585765.

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 17 лютого 2026 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-Схід" до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Пугач» про визнання додаткової угоди укладеною, визнання відсутнім права оренди та скасування запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки відмовлено.

Відмовлено у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-Схід" на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.

В апеляційній скарзі ТОВ «Райз-Схід», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не надав можливості позивачу висловити свою позицію та бути заслуханим в суді, оскільки відмовив в клопотанні про перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження. Натомість, всупереч вимогам ЦПК України районний суд поклав в основу оскаржуваного рішення довідку про доходи ОСОБА_1 , яка була долучена до відзиву, що був поданий з пропущеним строком ніби-то представником відповідачки, оскільки до вказаного відзиву не було надано доказів представництва інтересів відповідачки ОСОБА_1 . А тому, висновок суду, що орендна плата виплачена саме за час користування земельною ділянкою у вересні 2025 року не може підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Зазначається, що орендар належним чином виконував умови договору та здійснював своєчасну виплату орендної плати, на підтвердження чого до позовної заяви було додано платіжні інструкції. За 2025 рік було сплачено орендну плату пропорційну періоду користування земельною ділянкою. Право оренди виникає після державної реєстрації такого права, зокрема у тому числі на підставі рішення суду про визнання додаткової угоди укладеною, яке набрало законної сили, відповідно, позивач не мав правових підстав для сплати орендної плати за повний рік.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази висловлення ОСОБА_1 будь-яких заперечень щодо укладення договору оренди на новий строк, а тому наявні всі зазначені ст.33 ЗУ «Про оренду землі» підстави для визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди від 12.06.2015.

На підтвердження наведених доводів зроблено посилання на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 10 квітня 2018 року у справі N?594/376/17-ц.

Судом першої інстанції не було враховано те, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту матиме місце при укладенні договору оренди: з новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право; ?у разі недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах і укладення з ним договору на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права; укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю в поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об`єкт оренди для власних потреб.

У відзиві адвокатка Панченко О.В., представниця ОСОБА_1 , просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін. Посилається на те, що направлення орендарем пропозиції про продовження договору оренди не є безумовною підставою для його продовження у разі відсутності волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди. Зазначила, що переважене право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав:

Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що 12 червня 2015 року між ОСОБА_2 і ПрАТ «Райз-Максимко» укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 5322681100:00:007:0313, площею 1,83 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Бодаквянської сільської ради Лохвицького району Полтавської області (а.с.22).

05 березня 2018 року між ОСОБА_2 , ПрАТ «Райз-Максимко» і ТОВ «Райз-Схід» укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 12 червня 2015 року (а.с.33).

25 липня 2022 року право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5322681100:00:007:0313 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перейшло до ОСОБА_1 (а.с. 31).

21 лютого 2022 року між ТОВ «Райз-Схід» і ОСОБА_1 (попередній орендодавець - ОСОБА_3 ) укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 12 червня 2015 року, відповідно до умов якої сторони домовилися, що договір укладено строком до 01 липня 2025 року, а договір оренди від 12 червня 2015 року викладено у новій редакції (а.с.23-25).

У зв`язку із закінченням 01 липня 2025 року строку дії договору та, маючи намір реалізувати переважне право на поновлення договору оренди землі, ТОВ «Райз Схід» 26 березня 2025 року надіслало ОСОБА_1 лист-повідомлення (вих. № 146) про намір продовжити дію договору (а.с.26-27).

Згідно платіжної інструкцій та довідки про доходи ОСОБА_1 остання отримувала орендну плату за укладеним з ТОВ «Райз Схід» договором оренди земельної ділянки, та за період з 2018 по 2025 рік їй сплачено орендну плату в розмірі 38 593,47 грн (а.с.36-39).

Стороною позивача долучено до позову копію листа-повідомлення від 26.03.2025 за вих. № 146 про намір продовжити дію договору оренди землі б/н від 12.06.2015, вжиття власником землі заходів для забезпечення виконання вимог ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» та недопущення порушення права землекористувача, а також копію примірника додаткової угоди № б/н від 26.03.2025 до договору оренди землі № б/н від 12.06.2015 (а.с.34-35).

На підтвердження направлення вказаних документів орендодавцю до матеріалів справи долучено список згрупованих відправлень, який містить прізвище відповідачки, адресу та номер відправлення відповідачці ОСОБА_1 , та копію поштового рекомендованого повідомлення про отримання листа відповідачкою ОСОБА_1 28.03.2025 (а.с. 28).

Судом встановлено, що долучена представницею відповідачки довідка про доходи ОСОБА_1 (а.с. 60) містить інформацію про виплату орендної плати за 2025 рік у розмірі 14 931,95 грн, що менше ніж сплачено за 2024 рік. Тобто, орендна плата виплачена саме за час користування земельною ділянкою у вересні 2025 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції керувався такими мотивами.

В матеріалах справи відсутні докази волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди землі з позивачем, а саме він висловив своє небажання продовжувати строк дії цього договору і не підписав додаткову угоду до нього, земельною ділянкою наразі користується інший орендар, а тому передбачене статтею 33 Закону № 161-XIV переважне право позивача на укладення договору оренди землі на новий строк припинилося.

Задля дотримання балансу між правами та законними інтересами власника та користувача (орендодавця та орендаря) законодавець передбачив, що власник-орендодавець захищений правом вибору, здавати або не здавати своє майно в оренду, та правом змінювати умови договору при його переукладенні на новий строк; орендар, захищений тим, що за прийнятності для нього нових умов, саме він має переважне право укладення нового договору перед будь-якими іншими особами. Крім того, ОСОБА_1 здійснено виплату орендної плати за 2025 рік у розмірі 14 931,95 грн, що менше ніж сплачено за 2024 рік, тобто саме за час користування земельною ділянкою у вересні 2025 року. Суд першої інстанції при розгляді справи зауважив, що до відзиву представником відповідачки не додано документів, що підтверджують її повноваження.

Оскільки представником відповідачки не надано доказів, зокрема: свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордеру на надання правничої допомоги, документу про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, доказів обсягу наданих послуг і виконаних робіт, суд першої інстанції дійшов висновку за необхідне відмовити у стягненні з ТОВ «Райз-Схід» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 8 000 гривень.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується такими міркуваннями.

Відповідно до п.7 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов?язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою судді суду першої інстанції від 10 грудня 2025 року відкрито провадження за позовною заявою ТОВ «Райз-Схід» (а.с.43-44). Суддею вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, оскільки спір є малозначним і справа не відноситься до категорії спорів, зазначених у ч.4 ст.274 ЦПК України.

05 лютого 2026 року судом отримане клопотання представника позивача про розгляд справи з викликом сторін (а.с.61-62).

Ухвалою судді суду першої інстанції від 17 лютого 2026 року (а.с.65-66) у задоволенні вказаного клопотання відмовлено з огляду, зокрема, на те, що судом створені для учасників справи належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів і учасники справи не позбавлена можливості користуватися своїми процесуальними правами та обов?язками.

Відповідно до ч.5, ч.6, ч.7 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

У постанові Верховного Суду від 14 липня 2021 року (справа № 761/28934/18) викладені такі висновки щодо застосування норм статті 279 ЦПК України.

«… приписи частини шостої статті 279 ЦПК України щодо можливості відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін можуть бути застосовані судом першої інстанції у випадку, якщо, по-перше, позивачем заявлені виключно вимоги майнового характеру і ціна позову менше ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а по-друге, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Якщо ж у справі, крім вимог майнового характеру, заявлені вимоги немайнового характеру, то за наявності такої заяви розгляд справи в суді першої інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.»

Як слідує із позову, ТОВ «Райз-Схід» заявлено три вимоги немайнового характеру (а.с.8 зворот – 15), отже ця справа за наявності клопотання позивача мала бути розглянута судом з повідомленням учасників справи.

З наведених мотивів рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті заявлених вимог.

Щодо суті спору.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» №340-ІХ, який набрав чинності 16 січня 2020 року, внесені зміни до ЗУ «Про оренду землі» і до ЗК України, зокрема:

у Земельному Кодексі України главу 19 доповнено статтею 126-1 такого змісту:

"Стаття 126-1. Поновлення договору оренди землі, договору про встановлення земельного сервітуту, договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови

1. Договором оренди землі, договором про встановлення земельного сервітуту, договорами про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови може встановлюватися умова щодо поновлення таких договорів.

Умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою.

2. Якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

3. Сторона договору, яка бажає скористатися правом відмови від поновлення договору не пізніш як за місяць до дати закінчення дії такого договору, подає до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заяву про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору.

4. У разі відсутності заяви про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору до дати закінчення дії такого договору після настання відповідної дати закінчення дії договору державна реєстрація речового права продовжується на той самий строк"

У Законі України "Про оренду землі" статтю 33 викладено в такій редакції:

"Стаття 33. Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк

Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі смерті орендодавця перебіг строків, визначених частинами другою і п`ятою цієї статті, зупиняється до моменту повідомлення орендаря про перехід права власності на земельну ділянку.

З дня, коли орендарю стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку до спадкоємця або територіальної громади, перебіг зазначених строків продовжується з урахуванням строку, що минув до їх зупинення.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді.

У разі зміни меж або цільового призначення земельної ділянки вимоги цієї статті не застосовуються";

Розділ IX "Перехідні положення" ЗУ «Про оренду землі» доповнено абзацами третім і четвертим такого змісту:

"Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України.

Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".

Як слідує з матеріалів справи, 21 лютого 2022 року (після набрання чинності Законом №340-ІХ (між ТОВ «Райз-Схід» і ОСОБА_1 (новим орендодавцем) укладена додаткова угода до договору оренди землі від 12 червня 2015 року – договір викладений у новій редакції (а.с.23-25), зокрема строк дії договору продовжений до 01 липня 2025 року. У п.6.2 договору (а.с.24) умови поновлення договору викладені згідно редакції ст.33 ЗУ «Про оренду землі», яка була чинною до 16 січня 2020 року, що суперечить приписам Закону №340-ІХ, який вимагає, що договори оренди землі, укладені до 16 січня 2020 року, у разі їх продовження, мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України.

Таким чином, до спірних правовідносин слід застосувати норми ст.33 ЗУ «Про оренду землі» у редакції, чинній з 16 січня 2020 року, а також норми ст.126-1 ЗК України.

Як убачається зі змісту додаткової угоди до договору оренди від 12.06.2015 року (а.с.8 зворот – 14), він містить відмінні істотні умови, ніж ті, що викладені у договорі, зокрема строк дії договору і розмір орендної плати, отже позивачем заявлена вимога про спонукання відповідача укласти договір на новий строк із зміненими умовами.

Згідно ст.33 ЗУ «Про оренду землі» умови договору можуть бути змінені за згодою сторін, а у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. При цьому відмова орендодавця змінити умови договору, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені орендарем в суді.

Відповідачкою не заперечуються і не спростований факт отримання нею 28 березня 2025 року від позивача листа-повідомлення разом із двома примірниками додаткової угоди до договору від 12.06.2025 року (а.с.26-27,28).

Відповідачкою не заперечується те, що вона, до або після отримання вказаного листа письмово не повідомила позивача про відсутність у неї намірів укласти договір на новий строк із зміненими умовами.

Разом з тим, позивач звернувся до суду із цим позовом у грудні 2025 року, тобто через вісім місяців після сплину місячного строку для надання орендодавцем (відповідачкою) відповіді на пропозицію укласти договір на новий строк. Справа не містить доказів про те, що позивач вживав заходів задля узгодження із відповідачкою істотних умов нового договору. Позивач (орендар) не скористався своїм правом оскаржити у суді очевидне зволікання відповідачки (орендодавця) в укладенні нового договору оренди землі.

Отже, з огляду на недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право позивача (орендаря) на укладення договору оренди землі слід вважати припиненим.

Враховуючи, що відповідачка (власниця земельної ділянки, орендодавиця) відповідно до приписів ч.3 ст.129-1 ЗК України не подала заяву про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору від 12.06.2015 року, державна реєстрація речового права за вказаним договором є продовженою на той самий строк (ч. четверта ст.126-1). Проте, з огляду на зміст заявлених позивачем вимог ця обставина не може бути підставою для задоволення позову.

На підставі наведеного апеляційний суд приходить до висновку, що позовні вимоги не є обгрунтованими, тому задоволенню не підлягають.

Оскільки у справі ухвалюється нове рішення, апеляційний суд відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 та п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на позовну заяву адвокатка Панченко О.В., представниця ОСОБА_1 , просила стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 8 000 грн (а.с.59).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

1. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

2. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

3. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч.3 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин четвертої, п`ятої та дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами четвертою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 не надано суду ордеру на надання правничої допомоги, документу про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, акту виконаних робіт та інших доказів обсягу наданих послуг і виконаних робіт, а отже у суду відсутні підстави для стягнення з ТОВ «Райз-Схід» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 8 000 гривень.

Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Схід» задовольнити частково.

Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 17 лютого 2026 року скасувати, ухвалити нове рішення по суті заявлених вимог.

Товариству з обмеженою відповідальністю "Райз-Схід" відмовити за недоведеністю у задоволенні позову до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Пугач» про визнання додаткової угоди укладеною, визнання відсутнім права оренди та скасування запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки, з мотивів, наведених у постанові апеляційного суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 липня 2026 року.

Головуючий суддя О.А.Лобов

Судді А.І.Дорош

В.М.Триголов