Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №532/2653/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 532/2653/25 Номер провадження 22-ц/814/2467/26Головуючий у 1-й інстанції Тесленко Т. В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

розглянув в порядку письмового провадження без виклику учасників в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 04 березня 2026 року (час ухвалення судового рішення не зазначений, дата виготовлення повного текста судового рішення - 04 березня 2026 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

у с т а н о в и в :

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, просив стягнути з ГУ ПФУ в Полтавській області на його користь неотриману померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 матір`ю ОСОБА_2 пенсію у розмірі 4 049,45 грн.

В обгрунтування позову вказував, що відповідачем відмовлено у виплаті неотриманої його померлою матір`ю пенсії, не дивлячись на те, що рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 13 червня 2025 року за позивачем у порядку спадкування визнано право на неотриману його матір?ю пенсію.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 04 березня 2026 року позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Полтавській області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування задоволено.

Стягнуто з ГУ ПФУ в Полтавській області на користь ОСОБА_1 недоотриману померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 матір`ю ОСОБА_2 пенсію в розмірі 4 049,45 грн.

В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Полтавській області посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що позивачу було правомірно відмовлено у видачі коштів, оскільки він не надав свідоцтво про право на спадщину, також у рішенні суду від 13 червня 2025 року відсутнє зобов`язання щодо видачі будь яких коштів.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 4 ст.82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , що підтверджено копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 08.07.2025 (а.с.18).

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 26 квітня 2024 року ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_1 (а.с.12)

Як вбачається з рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 16 липня 2024 року, після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку за адресою: с. Світлогірське, Полтавського району, Полтавської області, двох земельних ділянок та заборгованості з виплати пенсії у розмірі 4 049,45 грн.

У встановлений законом строк позивач звернувся до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину після померлої матері. Йому стало відомо, що його мати складала заповіти, але оригінали заповітів відсутні, що стало перешкодою для отримання ним у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 16 липня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено та визнано за ним право власності на спадкове майно: житловий будинок в с. Світлогірське Полтавського району Полтавської області та на дві земельні ділянки (а.с.7-11)

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 13 червня 2025 року у цивільній справі № 532/2953/25 вимоги ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Полтавській області задоволено та визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері – ОСОБА_2 , право власності на спадкове майно, а саме заборгованість по пенсії у розмірі 4 049,45 грн.

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області з заявою про виплату йому недоотриманої пенсії ОСОБА_2 .

Рішенням Головного управління пенсійного фонду України № 91612012637 від 06.08.2025 позивачу відмовлено у виплаті недоотриманої пенсії у зв`язку з тим, що :«Згідно пункту 2.26 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, для виплати недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини, у зв`язку з відсутністю членів сім`ї або у разі звернення ними за виплатою вказаної Суми протягом шести місяців підряд з дня відкриття спадщини, до органу, що призначає пенсію, надається документ , що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину. Іншого чинним законодавством не передбачено. Оскільки ОСОБА_1 для отримання недоотриманої пенсії ОСОБА_2 не надав свідоцтво про право на спадщину вирішено відмовити ОСОБА_1 у виплаті не одержаної пенсії ОСОБА_2 ».( а.с.5)

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з доведеності та обгрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 ..

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.

Статтями 1216, 1217 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

В силу частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з частиною першою статті 1269, частиною першою статті 1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Із положень частини першої статті 1227 ЦК України слідує, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Як передбачено статтею 52 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон №1058-IV), сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 Закону України від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонеру і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Згідно з статтею 46 Закон №1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що спадщиною є сукупність прав та обов`язків, які в разі смерті фізичної особи (спадкодавця) переходять від нього до інших осіб (спадкоємців). Об`єктом спадкування можуть бути лише права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент його смерті.

Право на спадщину переходить лише до спадкоємців, які прийняли спадщину в установленому порядку. У разі неприйняття спадщини спадкоємцями за заповітом право на спадкування виникає у спадкоємців за законом.

Суми пенсії, які не були одержані спадкодавцем за життя, входять до складу спадщини за сукупності наступних умов: спадкодавець за життя мав право на їх одержання та не реалізував це право; після смерті спадкодавця відсутні члени його сім`ї (або їх неможливо встановити). Водночас, якщо вина пенсіонера у неотриманні нарахованих сум пенсії відсутня, то ці суми виплачуються спадкоємцям за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Положення частин другої, третьої статті 52 Закону №1058-IV, які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 вересня 2020 року (справа №428/6685/19), яка згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.

Водночас положення статті 46 Закон №1058-IV, які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не поширюються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 лютого 2022 року у справі №428/10113/20).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі №243/13575/19 зазначено, що припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю.

Зібрані докази вказують на те, що за життя ОСОБА_2 не отримала пенсію за віком у розмірі 4 049,45 коп., ці пенсійні виплати увійшли до складу її спадщини, що підтверджено рішенням суду, яке набрало законної сили. ОСОБА_1 як єдиний спадкоємець за законом прийняв цю спадщину в установленому порядку та одержав у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину.

За таких обставин суд першої інстанції правомірно виходив з того, що ГУ ПФУ в Полтавській області зобов`язане виплатити ОСОБА_1 недоотримані ОСОБА_2 за життя суми пенсії.

Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, в тому числі з положеннями Закону №1058-IV. Доводи апеляційної скарги про те, що суд не дотримався норм матеріального права є безпідставними.

Проаналізувавши питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, наведені апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Враховуючи встановлене, конкретні обставини справи і характер спірних правовідносин, апеляційний суд вважає, що інші доводи апеляційної скарги не є істотними та такими, що потребують детального аналізу задля забезпечення вимог п.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 04 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 27 липня 2026 року.

Головуючий суддя О.А. Лобов

Судді: А.І.Дорош

В.М.Триголов