Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №551/918/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 551/918/25 Номер провадження 22-ц/814/1815/26Головуючий у 1-й інстанції Вергун Н. В. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів Дряниці Ю.В., Чумак О.В.,

за участю секретаря судового засідання Філоненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 10 грудня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки та визнання відсутнім права оренди,

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» (далі - ТОВ «Райз Північ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Довженка» (далі - ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка»), відповідно до якого просило:

- визнати укладеною додаткову угоду № б/н від 13 травня 2025 року до договору оренди землі № б/н від 15 червня 2018 року, укладеного між ТОВ «Райз Північ» та ОСОБА_1 , у відповідній редакції;

- визнати відсутнім у ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5325780801:01:002:0046, площею 0,35 га, яка розташована на території с. Великий Перевіз Миргородського району Полтавської області, номер запису про інше речове право: 60694923;

- скасувати запис про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, площею 0,35 га, з кадастровим номером 5325780801:01:002:0046, яка розташована на території с. Великий Перевіз Миргородського району Полтавської області, номер запису про інше речове право: 60694923;

- витребувати у ОСОБА_1 належним чином засвідчену копію договору оренди землі б/н від 09 липня 2025 року.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 15 червня 2018 року ТОВ «Райз Північ» уклало з ОСОБА_1 договір оренди землі № б/н, на підставі якого набуло право оренди земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,3500 га, кадастровий номер 5325780801:01:002:0046, яка розташована на території Великоперевізького старостинського округу Шишацької селищної ради Полтавської області. Актом прийому-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) від 15 червня 2018 року за договором оренди землі № б/н від 15 червня 2018 року, який є невід`ємною частиною договору, підтверджується, що позивач прийняв зазначену земельну ділянку.

Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно по земельній ділянці з кадастровим номером 5325780801:01:002:0046, 09 липня 2025 року проведена реєстрація договору оренди землі № 647 від 24 червня 2025 року, укладеного між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» та ОСОБА_1 , запис про інше речове право: 60694923.

Згідно з пунктом 8 договору оренди землі № б/н від 15 червня 2018 року, він укладений строком на 7 років, а після закінчення цього строку орендар має переважне право поновлення його на новий строк, у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. З урахуванням дати державної реєстрації договору оренди, строк дії договору сплив 15 червня 2025 року.

Маючи намір реалізувати переважне право на поновлення договору оренди землі, 13 травня 2025 року ТОВ «Райз Північ» надіслало ОСОБА_1 лист-повідомлення про намір продовжити дію договору оренди землі № б/н від 15 червня 2018 року.

Отже, до закінчення строку дії договору оренди позивач, як добросовісний орендар, маючи обґрунтовані очікування на продовження дії договору оренди землі на новий строк, у встановленому порядку звернувся до орендодавця з метою реалізації переважного права на поновлення договору, яке йому гарантоване умовами договору та положеннями вказаної норми права та запропонував підписати додаткову угоду. ОСОБА_1 зобов`язаний був протягом місяця розглянути щодо відповідності вимогам закону, узгодити, за необхідності, істотні умови договору, а за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі, укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

Проте, будь-якої відповіді на вищевказаний лист відповідач не надав, тобто не скористався правами, передбаченими частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», а саме у місячний строк з моменту отримання листа-повідомлення не заперечив проти продовження договору на новий строк. При цьому позивач (орендар) належно виконував свої обов`язки за договором оренди, в установлений договором та законом строк повідомив орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк та надав проєкт додаткової угоди. Зазначена земельна ділянка перебувала в оренді позивача і не вибувала з його користування протягом строку дії договору оренди землі.

Позивач продовжує користуватися земельною ділянкою, а відповідач, у відповідь на отриманий проєкт додаткової угоди, не надіслав повідомлення про заперечення на пропоновані умови або зустрічну пропозицію, що вказує на існування правових підстав для визнання додаткової угоди укладеною. Отже, позивач вважає поновленим договір оренди землі № б/н від 15 червня 2018 року на підставі частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», а тому наявні підстави для визнання укладеною додаткової угоди про поновлення строку його дії в судовому порядку.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Вважає неправомірними дії відповідачів щодо укладення договору оренди на земельну ділянку, яка знаходилась в оренді у позивача, що порушує норми статті 33 Закону України «Про оренду землі», а заявлені позивачем у позові вимоги відповідають встановленим частиною другою статті 16, статті 651 ЦК України, частини другої статті 20, статті 188 ГК України та статтею 33 Закону України «Про оренду землі» способом захисту порушених прав позивача і є ефективним способом їх захисту у спірних правовідносинах.

Тому, вважає, що з урахуванням того, що ТОВ «Райз Північ» належно виконувало свої обов`язки за договором оренди, в установлений договором строк повідомило орендодавця про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, воно має право на поновлення договору на підставі статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Також просив стягнути витрати на правничу допомогу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 10 грудня 2025 року у задоволенні позову ТОВ «Райз Північ» до ОСОБА_1 , ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» про визнання укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки та визнання відсутнім права оренди відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Із вказаним рішенням не погодилося ТОВ «Райз Північ» та оскаржило його в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 10 грудня 2025 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Позиції учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення, у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди, дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі з огляду на частину шосту статті 33 Закону України «Про оренду землі», і саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Звертає увагу, що висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 скористався своїм правом орендодавця і завчасно відмовився від продовження договору оренди землі, не ґрунтується на нормах Закону України «Про оренду землі».

На переконання позивача, судом першої інстанції не враховано норми статті 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину та висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 20 листопада 2024 року у справі №918/391/23, яка звертала увагу на необхідність застосування принципу «збереження договору» (preservation of contract).

Акцентує увагу, що ТОВ «Райз Північ», як орендар, має переважне право перед іншими особами на продовження орендних правовідносин, оскільки у вересні 2025 року земельна ділянка все ще перебувала у користуванні позивача, отже наявні всі підстави для застосування положень частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та частини першої статті 764 ЦК України за принципом «мовчазної згоди», оскільки судом встановлено відсутність заперечень ОСОБА_1 в цей період.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції

У судовому засіданні представник ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» - адвокат Лубенець В.Ю. заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду, в судове засідання не з`явилися.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» - адвоката Лубенця В.Ю., перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15 червня 2018 року між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та ТОВ «Райз Північ», як орендарем, укладено договір оренди землі № б/н, предметом якого є земельна ділянка площею 0,3500 га, кадастровий номер 5325780801:01:002:0046, яка розташована на території Великоперевізького старостинського округу Шишацької селищної ради Полтавської області (а.с. 13 – 14).

Пунктом 8 вказаного договору передбачено, що договір укладено на 7 років.

Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 37 договору передбачено, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

У пункті 19 договору визначені інші умови передачі земельної ділянки в оренду, зокрема, в частині переважного права орендаря на отримання орендної земельної ділянки.

Як вбачається з акту приймання - передачі земельної ділянки (об`єкта оренди) від 15 червня 2018 року ОСОБА_1 передав, а ПрАТ «Райз Північ» прийняв в оренду зазначену земельну ділянку (а.с. 15).

06 травня 2025 року, у строк визначений пунктом 19 договору, ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Райз Північ» з заявою про небажання продовжувати строк дії договору № б/н від 15 червня 2018 року (а.с. 35).

Згідно з листом-повідомленням від 13 травня 2025 року, ТОВ «Райз Північ» повідомило ОСОБА_1 про намір продовжити дію договору оренди землі № б/н від 15 червня 2018 року, просило підписати додаткові угоди на продовження дії договору оренди землі № б/н від 15 червня 2018 року та направити один екземпляр (який був у додатку до листа) на адресу: АДРЕСА_1 (а.с. 17).

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, ОСОБА_1 отримав вищезазначений лист 23 травня 2025 року (а.с. 23 зворот).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав № 432388476 від 23 червня 2025 року, 18 червня 2025 року припинено право оренди, відповідно до пункту 37 договору оренди землі від 15 червня 2018 року (а.с. 55).

24 червня 2025 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», строком на 7 років 6 місяців 7 днів, тобто до 31 грудня 2032 року, укладено договір оренди земельної ділянки, з кадастровим номером 5325780801:01:002:0046 (а.с. 57 – 63).

09 липня 2025 року до Державного реєстру речових прав внесено запис про інше речове право за № 60694923 – право оренди земельної ділянки, орендарем якої являється ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» (а.с. 48).

Також, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , станом на 06 травня 2025 року, відмовився передавати свою земельну ділянку в оренду, про що і повідомив ТОВ «Райз Північ» письмово, виконавши вимоги пункту 19 договору оренди землі № б/н від 15 червня 2018 року (а.с. 55).

ОСОБА_1 24 червня 2025 року надав землю в оренду ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка».

Позиція апеляційного суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земель (частина перша статті 4 та частина п`ята статті 5 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до статті 13 вказаного вище Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

16 січня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», яким були внесені зміни до Закону України «Про оренду землі», зокрема в новій редакції викладено статтю 33 даного Закону в наслідок чого, відбулась заміна правової категорії «поновлення договору оренди землі» на «переважне право орендаря на укладання договору оренди землі на новий строк».

Відповідно до абзацу 4 Розділ IX Перехідні положення Закону України «Про оренду землі» правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

На момент укладання спірного договору оренди землі стаття 33 Закону України «Про оренду землі» існувала в нижче наведеній редакції.

«По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проєкт додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення».

Тобто дана норма покладає на орендаря обов`язок повідомити орендодавця про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк у строк, встановлений цим договором, а в якості присічного встановлює строк в один місяць.

Абзац 4 Перехідних положень Закону України «Про оренду землі» визначає, що поновлення договорів оренди землі, укладених до 16 січня 2020 року здійснюється на умовах та в строк, визначених такими договорами.

У постанові від 18 квітня 2018 року у справі №53/11000/14-ц Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду виклала наступний висновок про застосування норми права: у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення contra proferentem.

Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою.

Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party).

Відповідно до пункту 17 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270 внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою, згідно з тарифами оператора поштового зв`язку.

Послуга опису вкладення до поштового відправлення полягає в підтвердженні у визначеному оператором поштового зв`язку порядку відповідно до технологічного процесу здійснення такої операції вмісту вкладення до поштового відправлення із зазначенням індивідуальних ознак відповідного вкладення (конкретний вид, кількість тощо), що відрізняє його від інших речей.

З наданого договору оренди землі № б/н від 15 червня 2018 року вбачається, що у ньому наявні розбіжності щодо строків, в які орендар має повідомити орендодавця про намір поновити договір оренди на новий строк.

Так, у пункті 8 розділу «строк дії договору» вказано, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.

Разом з тим, у пункті 19 розділу «інші умови передачі земельної ділянки в оренду» договору вказано що орендар, який має право скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, має повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за 2 місяці до спливу строку договору оренди землі.

Суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яке передбачене частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі» можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків та наявності волевиявлення сторін.

Поряд з цим судом першої інстанції правильно вказано що ОСОБА_1 , станом на 06 травня 2025 року, відмовився передавати свою земельну ділянку в оренду, про що і повідомив ТОВ «Райз Північ» письмово, виконавши вимоги пункту 19 договору оренди землі № б/н від 15 червня 2018 року.

Тобто орендодавець письмово повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди, необхідної наявності юридичних фактів для поновлення такого договору не було. Крім того, Законом України «Про оренду землі» не передбачена форма волевиявлення орендодавця щодо відмови у поновленні договору.

Як встановив суд першої інстанції, зміст даного договору оренди землі повинен тлумачитись проти орендаря (позивача), а за наявності суперечностей у пунктах 8 та 19 даного договору щодо строку, протягом якого орендар має повідомити орендодавця про намір скористатись переважним правом на укладання договору на новий строк, перевагу має саме пункт 19 договору, як найбільш сприятливий для сторони, яка не займалася розробкою умов договору.

Отже, судом правильно встановлено, що було відсутнє волевиявлення сторін на продовження договірних відносин, так як запропонована позивачем додаткова угода до договору оренди землі № б/н від 15 червня 2018 року надіслана ОСОБА_1 з порушенням двомісячного строку, визначеного пунктом 19 договору оренди землі строки, та не була підписана останнім.

Суд першої інстанції правильно вказав, що незгода орендодавця на поновлення договору оренди землі, відповідно до вимог частини п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі», виключає можливість визнання поновленим договору оренди землі, оскільки переважне право користування земельною ділянкою належить її власнику.

Поряд з іншим, суд апеляційної інстанції акцентує увагу, що договір укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» містить більш вигідні для орендодавця умовидля ОСОБА_1 у порівнянні з запропонованими позивачем умовами.

Суд першої інстанції правильно вказав, що переважне право орендаря не було порушено відповідачами, оскільки ОСОБА_1 скористався своїм правом як орендодавець і завчасно відмовився від продовження договору оренди землі з позивачем, про що йому було доведено письмово.

Надалі ОСОБА_1 також не підписав надіслані позивачем додаткові угоди до договору оренди землі від 15 червня 2018 року, а після закінчення 15 червня 2025 строку договору оренди землі, як власник земельної ділянки, використав своє право і 24 червня 2025 року надав землю в оренду ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка».

Суд апеляційної інстанції зауважує, що доводи апеляційної скарги про те, що факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди, дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі з огляду на закон, а саме частину шосту статті 33 Закону України «Про оренду землі», і саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, Однак ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки, з огляду на встановлені судом фактичні обставини справи та положень пункту 19 договору оренди землі, який був розроблений позивачем.

Також не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи посилання скаржника про те, що судом першої інстанції не враховано норми статті 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину та висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 20 листопада 2024 у справі №918/391/23, оскільки у справі №918/391/23 прокурор в інтересах держави в особі ради звернувся до суду з позовом про розірвання договорів оренди земельних ділянок на підставі пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України та частини другої статті 651 ЦК України з огляду на систематичну несплату орендарем плати за землю, що, на думку прокурора, є істотним порушенням умов договорів оренди, тобто справи не є тотожними за предметом позову.

Тобто, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що переважне право орендаря не було порушено відповідачами, з даним висновком погоджується і суд апеляційної інстанції, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідив надані сторонами докази, із дотриманням норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального права і ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Отже, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 10 грудня 2025 року- без змін.

Щодо судових витрат

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат та відсутні підстави для розподілу судових витрат за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» – залишити без задоволення.

Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 10 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 липня 2026 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді Ю.В. Дряниця

О.В. Чумак