Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №159/661/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 159/661/26 Провадження №33/802/776/26 Головуючий у 1 інстанції:Шишилін О. Г.

Доповідач: Гапончук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Гапончук В.В., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 березня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , проживає: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. (сімнадцять тисяч гривень), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Визначено стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. судового збору.

Згідно з постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 27.09.2025 о 22:34:51 по вул. Володимирська-Брестська в м. Ковелі водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем марки «MERCEDES-BENZ 213CDI» н.з. НОМЕР_2 ( власник ОСОБА_1 ) в стані наркотичного сп`яніння. Огляд на стан наркотичного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку у медичному закладі охорони здоров`я Ковельське МТМО, Висновок лікаря №625 від 07.10.2025 року, чим порушив п.2.9А ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з постановою суду першої інстанції у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також неповнотою та необ`єктивністю з`ясування усіх обставин події, просить оскаржену постанову скасувати та закрити провадження у справі. Вказує, що судовий розгляд відбувся без його повідомлення та участі, матеріали справи не містять доказів отримання ним судової повістки. Апеляційні доводи мотивує тим, що подія мала місце 27.09.2025, а протокол про адміністративне правопорушення складено лише 29.01.2026, тобто через 4 місяці та не у його присутності, що позбавило можливості ознайомитися із складеним протоколом про адміністративне правопорушення. Обставини вживання наркотичних засобів категорично заперечує, як і факт перебування його у стані наркотичного сп`яніння 27.09.2025.

Крім того просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, оскільки судовий розгляд відбувся без його участі, копію судового рішення не отримував.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 , який підтримав подану апеляційну скаргу, доходжу наступного висновку.

Перш за все, ураховуючи ту обставину, що строк апеляційного оскарження згаданої постанови,на переконання апеляційного суду, пропущений із поважних причин, що належним чином доведено стверджується матеріалами справи, тому йогонеобхідно поновити.

Відповідно до ст. 245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 278 КпАП України визначено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, питання чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КпАП України особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Дані вимоги Закону в повному обсязі суддею першої інстанції при розгляді справи дотримані не були.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечує факт його повідомлення про судовий розгляд, що знайшло своє підтвердження в матеріалах справи. Зокрема в справі наявні поштові відправлення (а.с. 11, 12), яке адресоване ОСОБА_1 та повернулося до суду у зв`язку з тим, що адресат відсутній за вказаною адресою, що свідчить про неповідомлення останнього про судовий розгляд справи стосовно нього. Відомості, що судом ОСОБА_1 про судовий розгляд повідомся будь-яким з можливих, та передбачених нормами КпАП України, способів відсутні. Отож, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції безпідставно розглянув справу у відсутності ОСОБА_1 .

З такою позицією місцевого суду апеляційний суд не погоджується, оскільки відповідно до ст. 268 КпАП України справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а у її відсутності може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 неналежним чином був повідомлений про судове засідання, суд всупереч цьому розглянув справу у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому апеляційний суд вважає, що в даному випадку ОСОБА_1 був позбавлений передбаченого законодавством права на захист.

За таких обставин, ураховуючи допущені судом першої інстанції порушення вимог ч. 1 ст. 268 КпАП України, доходжу висновку про необхідність скасування постанови судді та прийняття нової постанови, як це передбачено п. 3 ч. 8 ст. 294 КпАП України, з метою відновлення порушеного права ОСОБА_1 на захист.

Разом з тим, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що провадження у справі необхідно закрити у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАп України, оскільки фактично апеляційна скарга не містить чітких та окреслених доводів про незаконність судового рішення, які б знайшли своє підтсавердження в матеріалах справи.

Відповідно до приписів ч. 7 ст. 294 КпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

За положеннями ст.ст. 245, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, за положеннями ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Судом вжито всіх заходів, передбачених КпАП України, для з`ясування питання, зокрема про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.

ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, об`єктивна сторона якого, відповідно до диспозиції цієї норми закону, полягає: 1) у керуванні особою (водієм) транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння ........; 2) або ж у діях особи (водія), яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного, наркотичного чиіншого сп`яніння, спрямованих на ухилення від проходження у встановленому законом порядку огляду на виявлення стану сп`яніння.

Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення, а саме керування транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння, за обставин зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами, а саме: направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння від 27.09.2025; висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції за № 625 від 07.10.2025; рапортом працівника поліції від 27.09.2025; інформацією з витягу бази Armor; інформацією про наявність посвідчення водія у ОСОБА_1 , відеозаписом доданим до протоколу про адмінінстративне правопорушення,

Під час апеляційного перегляду оскарженої постанови встановлено, що ОСОБА_1 в його апеляційній скарзі фактично не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки доведеність його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.

Твердження про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а постанова підлягає скасування з закриттям провадження у справі є формальними без належного їх обґрунтування і ґрунтуються суто на незгоді з судовим рішенням, яким ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням безальтернативного стягнення.

Апеляційний суд не вбачає порушень вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП, яка визначає, що протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У цій справі наявні обставини, що перевірка обставин керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння здійснювалася шляхом лабораторного дослідження біологічного середовища, що було здано водієм 27.09.2025.

За таких обставин у даній справі, момент виявлення особи, яка вчинила правопорушення, не збігається з датою скоєння правопорушення, оскільки проведення лабораторного дослідження біологічного середовища і отримання працівниками поліції встановленого результату займає певний час, а отже уповноваженою особою здійснювались певні дії з метою виявлення особи, яка вчинила правопорушення.

Отже після виконання дій, спрямованих на встановлення такої особи, 29 січня 2026 року у присутності ОСОБА_1 було складено відповідний протокол стосовно нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що відповідає приписам ч. 2 ст. 254 цього Кодексу.

Доводи апелянта про те, що протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КпАП України стосовно нього складався без його участі і він з його змістом не був ознайомлений цілком безпідставні враховуючи наявність в матеріалах справи відеозапису. На відеозаписі з бодікамер поліцейських належним чином та чітко зафіксовано як працівники поліції за місцем проживання ОСОБА_1 спілкуються з ним стосовно вчиненого правопорушення, щодо надходження до поліції висновку з результатом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції за № 625 від 07.10.2025, роз`яснюють права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КпАП України, та зачитують складений протокол. Про відмову ОСОБА_1 від підпису у протоколі, наданні пояснень по суті вчиненого ним правопорушення та відмову в отриманні копії згаданого протоколу обґрунтовано зазначено у відповідних графах (пунктах) протоколу про адміністративне правопорушення, що стверджується відеозаписом.

Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено будь-яких даних, які би давали підстави вважати, що поліцейські були упереджені при складанні стосовно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КпАП України та оформленні інших матеріалів справи. З відеозапису вбачається, що після зупинки його транспортного засобу на поведінку ОСОБА_1 , який агресивно спілкується, не бажає надавати відповіді на запитання поліцейських, останні реагували адекватно та жодних упереджених дій не вчиняли. Після першочергової відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, але ще до моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення, за бажанням водія його доставили до медичного закладу для проходження відповідного огляду на стан наркотичного сп`яніння, що відповідає обставинам викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№578258 від 29.01.2026 та іншим доказам у справі.

Крім того, апеляційний суд бере до уваги і те, що до апеляційної скарги апелянт не приєднав жодного доказу, який може свідчити про те, що поліцейські діяли всупереч закону.

Тому, перевіривши матеріали справи, дослідивши приєднаний до протоколу відеозапис у сукупності з іншими письмовими доказами можливо дійти висновку, що поліцейські при виконанні своїх функціональних обов`язків діяли у межах наданих їм повноважень.

Таким чином, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не заперечується самим апелянтом та належним чином доводиться матеріалами справи, факт перебування водія у стані наркотичного сп`яніння 27.09.2025 стверджується висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції за № 625 від 07.10.2025.

Отже, доводи апелянта про безпідставність визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, а саме у керуванні транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння,та необхідність закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, апеляційний суд вважає цілком необґрунтованими.

Що стосується інших посилань в апеляційній скарзі, то вони мають суто формальний характер.

Апеляційним розглядом даної справи установлено, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, тому його слід визнати винним у його вчиненні.

При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КпАП України, суд враховує фактичні обставини справи, дані про особу правопорушника, та доходить висновку про необхідність накладення на останнього безальтернативного адміністративного стягнення, передбачено санкцією ч. 1 ст. 130 КпАП України, у виді однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Водночас, у відповідності до ст. 40-1 КпАП України та Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КпАП України,

ПОСТАНОВИВ

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 березня 2026 року.

Апеляційну скаргу Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 березня 2026 року скасувати та постановити нову.

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КпАП України у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського

апеляційного суду В. В. Гапончук