Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №161/584/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/584/26 Провадження №33/802/326/26 Головуючий у 1 інстанції:Олексюк А. В.

Доповідач: Гапончук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

судді - Гапончука В.В.,

за участю

захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – Плебановича А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника Плебановича Андрія Сергійовича в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, адреса: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31.03.2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 03.01.2026 року о 01.57 годині в місті Луцьк, вулиця Яровиця, 9, керуючи транспортним засобом марки Toyota Camry н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови, від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки авто у встановленому законом порядку за допомогою приладу Drager Alkotest та в закладі охорони здоров`я КП ВОПЛ відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України, чим вчинив правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КпАП України (а.с.42-43).

Не погоджуючись із постановою судді захисник Плебанович А.С. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій вважає оскаржувану постанову незаконною, безпідставною, необґрунтованою та ухваленою без повного та об`єктивного дослідження обставин справи, а викладені у ній обставини не відповідають фактичним та таким, які в дійсності мали місце.

Вказує на те, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Також працівниками поліції не було запропоновано останньому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в найближчому медичному закладі, не зафіксовано факту складання огляду на стан сп`яніння та направлення до медичного закладу , а також не зафіксовано факту ознайомлення із ними.

Просить скасувати постанову, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 КпАП України (а.с.48-51).

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника, який підтримав останню з мотивів, викладених в ній, та просив її задовольнити, приходжу до наступного висновку.

В судове засідання особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду справи не з`явився, клопотань про перенесення розгляду справи не подавав. Захисник не заперечував щодо продовження слухання справи у відсутності його довірителя. А тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст.268 КпАП України.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника, який підтримав останню з мотивів, викладених в ній, та просив її задовольнити, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до статтей 245, 252, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На думку апеляційного суду вказаних вимог закону при розгляді справи суд першої інстанції дотримався в повному обсязі.

Судом вжито всіх заходів, передбачених КпАП України, для з`ясування питання, зокрема про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, а тому вищевказаний висновок суду є правильним і повністю відповідає вимогам ст.280 КпАП України.

Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами. Так, його вина у вчиненні цього адміністративного проступку повністю доводиться:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 557823 від 03.01.2026 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КпАП України (а.с.1);

- направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 03.01.2026 року щодо ОСОБА_1 (а.с.3);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 03.01.2026 року щодо ОСОБА_1 (а.с.4);

- рапортом поліцейського взводу № 2 роти № 3 батальйону УПП у Волинській області Скринніка О.М. від 03.01.2026 року (а.с.6);

- відеозаписом з нагрудних боді - камер інспекторів поліції, відеореєстратора з автомобіля працівників поліції, відеозаписом з камер спостереження ЖК Яровиця, які знаходяться на DVD-R диску (а.с.7).

Згідно довідки від 05.01.2026 року, складеної інспектором відділу адміністративної практики УПП у Волинській області Пархомчук О. вбачається, що відповідно до бази даних ІКС ІПНП громадянин ОСОБА_1 не має повторності вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КпАП України. ОСОБА_1 отримав посвідчення водія на право керування транспортним засобом серії НОМЕР_2 від 12.07.2024 року (категорія В) (а.с.5).

При розгляді справи місцевим судом було допитано в якості свідків працівників поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .Взяті показання свідків судом першої інстанції належним чином обґрунтовані.

Долучені до матеріалів адміністративної справи відеозаписи підтверджують винуватість ОСОБА_1 в сукупності з іншими дослідженими судом доказами. Підстав вважати дії поліцейських незаконними, а зібрані у ході досудової підготовки матеріалів докази недопустимими, немає.

Апеляційним судом встановлено, що поліцейськими дотримано вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МОЗ та МВС України № 1452/735 від 09.11.2015 року.

Працівники поліції при виявленні руху транспортного засобу та зупинці ОСОБА_1 , пропозиції пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння та складенні адміністративних матеріалів діяли цілком у законний спосіб.

Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КпАП України, які містяться в матеріалах справи.

Вищевикладені докази у своїй сукупності відтворюють реальну картину перебігу подій, є чіткими та послідовними та не викликають сумніву в апеляційного суду.

Щодо доводів апелянта про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, то вони є безпідставними та не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи апеляційним судом, а також спростовуються відеозаписом з камер спостереження ЖК Яровиця, а такожвідеозаписом з нагрудних камер поліцейських, які були досліджені судом першої інстанції, на яких зафіксовано, зокрема, що ОСОБА_1 визнавав, що перебував в стані алкогольного сп`яніння та керував транспортним засобом.

Доводи захисникапро те, що судом першої інстанції не було з`ясовано факт вчинення його довірителем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КпАП України та що його вина не підтверджена належними і допустимими доказами, є безпідставними. Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно дослідив наявні докази, надав їм оцінку відповідно до вимог ст.252 КпАП України та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини особи. Наявні у справі докази є взаємопов`язаними, узгоджуються між собою та в сукупності підтверджують обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. При цьому апеляційна скарга не містить посилань на конкретні порушення норм матеріального чи процесуального права або обставини, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи свідчили про недопустимість або неналежність покладених в основу постанови доказів.

Посилання апелянта про те, що підставою для скасування постанови є те, що працівниками поліції не було запропоновано ОСОБА_4 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в найближчому медичному закладі, не зафіксовано факту складання огляду на стан сп`яніння та направлення до медичного закладу, а також не зафіксовано факту ознайомлення із складеними матеріалами, є безпідставними та необгрунтованими, оскільки повністю зафіксовані на відеозаписі з нагрудних боді камер поліцейських.

Таким чином усі доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, та наведені захисником в ході розгляду справи апеляційним судом, щодо незаконності судового рішення, жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а на думку апеляційного суду, фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України.

З огляду на те, що вивченням матеріалів справи не встановлено даних, які б свідчили про неповноту чи необ`єктивність дослідження судом обставин справи про адміністративне правопорушення, немає підстав вважати, що в ньому допущена суттєва неповнота судового розгляду.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84).

З огляду на зазначене викладені в обгрунтування поданої апеляційної скарги доводи, з урахуванням наявних по справі доказів, не дають жодних сумнівів в правильності висновків суду першої інстанції та не спростовують встановлені судом обставини події, а зводяться виключно до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що місцевий суд обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, постанова судді першої інстанції є законною та мотивованою, а накладене на ОСОБА_1 безальтернативне стягнення відповідає вимогам ст.ст.23, 33 КпАП України.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення, при цьому доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування оскаржуваної постанови.

На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КпАП України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника Плебановича Андрія Сергійовича в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.