Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №159/1669/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 159/1669/26 Провадження №33/802/777/26 Головуючий у 1 інстанції:Губар В. Є.

Доповідач: Гапончук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Гапончук В.В., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 06 травня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , проживає: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. (сімнадцять тисяч гривень), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Визначено стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. судового збору.

Згідно з постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 16.03.2026 о 17 год 31 хв в м. Ковель, вул.Варшавська, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Мерседес, д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме поведінка, що не відповідає обстановці, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, від проходження медичного огляду у встановленому Законом порядку у медичному закладі охорони здоров`я з метою встановлення наркотичного сп`яніння відмовився, що зафіксовано на технічні засоби відеозапису портативні відеореєстратори (477374; 477932; 477365), чим порушив п.2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з постановою суду першої інстанції у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також неповнотою та необ`єктивністю з`ясування усіх обставин події, просить оскаржену постанову скасувати та закрити провадження у справі. Вказує, що судовий розгляд відбувся без його повідомлення та участі, матеріали справи не містять доказів отримання ним судової повістки. Апеляційні доводи мотивує тим, що його було незаконно та безпідставно зупинено, тому підстав проходити огляд підстав не було. Усі матеріали справи сфальсифіковані працівниками поліції у зв`язку з виниклим на місці зупинки транспортного засобу конфлікту між ним і працівниками поліції. Обставини вживання наркотичних засобів категорично заперечує.

Крім того просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, оскільки судовий розгляд відбувся без його участі, копію судового рішення не отримував.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 , який підтримав подану апеляційну скаргу, доходжу наступного висновку.

Перш за все, ураховуючи ту обставину, що строк апеляційного оскарження згаданої постанови,на переконання апеляційного суду, пропущений із поважних причин, що належним чином доведено і стверджується матеріалами справи, тому йогонеобхідно поновити.

Відповідно до ст. 245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 278 КпАП України визначено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, питання чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КпАП України особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Дані вимоги Закону в повному обсязі суддею першої інстанції при розгляді справи дотримані не були.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечує факт його повідомлення про судовий розгляд, що знайшло своє підтвердження в матеріалах справи. Зокрема в справі наявне поштове відправлення (а.с. 16), яке адресоване ОСОБА_1 та повернулося до суду у зв`язку з тим, що адресат відсутній за вказаною адресою, що свідчить про неповідомлення останнього про судовий розгляд справи стосовно нього. Відомості, що судом ОСОБА_1 про судовий розгляд повідомлявся будь-яким інших з можливих, та передбачених нормами КпАП України, способів відсутні. Отож, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції безпідставно розглянув справу у відсутності ОСОБА_1 .

З такою позицією місцевого суду апеляційний суд не погоджується, оскільки відповідно до ст. 268 КпАП України справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а у її відсутності може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 неналежним чином був повідомлений про судове засідання, суд всупереч цьому розглянув справу у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому апеляційний суд вважає, що в даному випадку ОСОБА_1 був позбавлений передбаченого законодавством права на захист.

За таких обставин, ураховуючи допущені судом першої інстанції порушення вимог ч. 1 ст. 268 КпАП України, доходжу висновку про необхідність скасування постанови судді та прийняття нової постанови, як це передбачено п. 3 ч. 8 ст. 294 КпАП України, з метою відновлення порушеного права ОСОБА_1 на захист.

Разом з тим, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що провадження у справі необхідно закрити у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАп України, оскільки фактично апеляційна скарга не містить чітких та окреслених доводів про незаконність судового рішення, які б знайшли своє підтвердження в матеріалах справи.

Відповідно до приписів ч. 7 ст. 294 КпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

За положеннями ст.ст. 245, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, за положеннями ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Судом вжито всіх заходів, передбачених КпАП України, для з`ясування питання, зокрема про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.

Під час апеляційного перегляду оскарженої постанови встановлено, що ОСОБА_1 в його апеляційній скарзі фактично не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати доведеність його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.

Апеляційні твердження про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а постанова підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі є формальними без належного їх обґрунтування і ґрунтуються суто на незгоді з судовим рішенням, яким ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням безальтернативного стягнення.

Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено будь-яких даних, які би давали підстави вважати, що поліцейські були упереджені при складанні стосовно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КпАП України та оформленні інших матеріалів справи.

Крім того, апеляційний суд бере до уваги і те, що до апеляційної скарги апелянт не приєднав жодного доказу, який може свідчити про те, що поліцейські діяли всупереч закону при зупининці автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , перевірці особи водія, встановленні наявності ознак наркотичного сп`яніння та під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, і що останній оскаржував дії працівників поліції, що фактично дає підстави для висновку про те, що ОСОБА_1 погодився із законністю дій працівників поліції.

Поміж тим, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апелянта про те, що працівники поліції незаконно зупинили транспортний засіб під його керуванням, а тому були відсутні підстави вимагати у нього пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, оскільки огляду на стан сп`яніння підлягають усі водії, щодо яких є докази керування ними транспортними засобами із ознаками певного виду сп`яніння, до яких, згідно із матеріалами справи, відноситься і ОСОБА_1 .

Тому, апеляційний суд, перевіривши матеріали справи, дослідивши приєднаний до протоколу відеозапис доходить висновку, що поліцейські при виконанні своїх функціональних обов`язків діяли у межах наданих їм повноважень.

Відповідно до пункту 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно із п. 2.9а ПДР, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Частина 1 ст. 130 КпАП України передбачає відповідальність як за керування, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, а саме відмови від проходження огляду у встановленому законом порядку на стан наркотичного сп`яніння повністю стверджується зібраними та дослідженими доказами: протоколом про адміністративне затримання від 16.03.2026, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 16.03.2026, довідкою травматологічного пункту №1940 від 16.03.2026, довідкою про фіксування тілесних ушкоджень, рапортом поліцейського з обслуговування роти м.Ковель УПП у Волинській області ДПП від 16.03.2026.

Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні згаданого вище адміністративного правопорушення доводиться відеозаписами з бодікамер працівників поліції на яких зафіксовано події, що викладені у протоколі, зокрема, зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у відповідному порядку. Такий відеозапис на думку суду є цілком належним і допустимим доказом, яким підтверджено ті події, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення та інших письмових доказах.

Отже, доводи апелянта про безпідставність визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та необхідність закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, апеляційний суд вважає цілком необґрунтованими.

Апеляційним розглядом даної справи установлено, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, тому його слід визнати винним у його вчиненні.

При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КпАП України, суд враховує фактичні обставини справи, дані про особу правопорушника, та доходить висновку про необхідність накладення на останнього безальтернативного адміністративного стягнення, передбачено санкцією ч. 1 ст. 130 КпАП України, у виді однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Водночас, у відповідності до ст. 40-1 КпАП України та Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КпАП України,

ПОСТАНОВИВ

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 06 травня 2026 року.

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 06 травня 2026 року скасувати та постановити нову.

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КпАП України у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського

апеляційного суду В. В. Гапончук