Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №161/4533/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/4533/26 Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т. М.

Провадження № 22-ц/802/800/26 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів – Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І.,

секретар Русинчук М.М.

з участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 подану його представником ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 квітня 2026 року в складі судді Філюк Т. М.,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів, мотивуючи тим, що з відповідачем по справі мають спільну дитину - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.05.2020 ухвалено стягувати з ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1700,00 грн. щомісячно і до досягнення дитиною повноліття. 27.01.2025 Луцьким міськрайонним судом ухвалено рішення, яким змінено спосіб стягуваних аліментів, визначених рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.05.2020 та ухвалено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітнього сина – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки від усіх видів доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

На даний час у позивача змінився сімейний стан, а саме народилась ще одна дитина – донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дитина хворіє, що потребує додаткових коштів для лікування. Його дружина – ОСОБА_8 не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трьохрічного віку. Сам позивач на даний час також хворіє після отриманого поранення.

Просив суд зменшити розмір аліментів, встановлений рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.01.2025, з частини заробітку (доходу) щомісячно на 1/6 частини заробітку (доходу)

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 квітня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що суд формально підійшов до вирішення спору, не надав належної правової оцінки поданим доказам, у той час як позивачем доведено належними доказами свій майновий стан.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення, спростовує аргументи апеляційної скарги, вважає недоведеним погіршення майнового стану позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.05.2020 ухвалено стягувати з ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1700,00 грн. щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.

27.01.2025 Луцьким міськрайонним судом ухвалено рішення у справі № 161/23237/24, яким змінено спосіб стягуваних аліментів, визначених рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.05.2020 та ухвалено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітнього сина – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки від усіх видів доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний стан та погіршився матеріальний стан, внаслідок чого він не має можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.

Заслухавши пояснення учасників справи апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 (провадження № 61-7397св21) зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Позивач зазначав, що визначений судом розмір аліментів він не має можливості сплачувати, оскільки його сімейний стан змінився.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дитину, яка народилась в іншому шлюбі, а також дружину, без доведення погіршення майнового становища, самі по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів.

Посилання заявника в суді апеляційної інстанції на те, що він винаймає квартиру з новою сім`єю, проходить лікування та несе витрати у зв`язку із отриманим пораненням не доведені належним та допустимими доказами в суді першої інстанції.

З довідки гарнізонної військово-лікарської комісії від 20 березня 2025 року вбачається, що травми, пов`язані з проходженням військової служби, заявник отримав 12.11.2022, 11.07.2023, отже такі обставини щодо стану здоров`я існували на час ухвалення 27.01.2025 Луцьким міськрайонним судом рішення у справі № 161/23237/24, яким змінено спосіб стягуваних аліментів із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_5 , та були вже враховані судом при визначенні розміру аліментів. З наведених причин подана довідка не підтверджує погіршення стану здоров" заявника та свідчить про отримані бойові травми.

Згідно з приписами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Ураховуючи зміст вказаної норми ЦПК України, апеляційний суд не приймає до уваги долучену до апеляційної скарги довідки про стан здоров`я дитини ОСОБА_7 , оскільки така довідка не була предметом дослідження суду першої інстанції, заявник не подав доказів неможливості подання такої довідки до суду першої інстанції.

Місцевий суд обґрунтовано зазначив у рішенні про те, що позивач не подав доказів про зміну майнового стану в сторону зменшення. Зокрема, позивач подав довідку про доходи за червень - липень 2025 року, у той час як рішенням Луцького міськрайонного суду від 27 січня 2025 року у справі № 161/2323/24 було змінено спосіб стягнення аліментів. Відсутність відомостей про доходи заявника за період, що передував ухваленню рішення в справі № 161/2323/24 та відомостей про доходи за період з січня 2025 року по день звернення до суду з цим позовом не дозволяє зробити висновок про погіршення майнового стану платника аліментів.

Аргументи апеляційної скарги про необґрунтованість рішення суду першої інстанції зводяться до незгоди з наведеними судом першої інстанції мотивами відмови у позові про зменшення розміру аліментів.

Рішення суду є законним і обґрунтованим, в мотивувальній частині надано належну правову оцінку поданим позивачем доказам.

Відповідно до приписів статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи встановлені судом обставини справи та приписи статті 375 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції – без змін.

Керуючись статтями 368, 374, 375, 382, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 подану його представником ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 квітня 2026 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді