Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №759/5058/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/5058/26

пр. № 2/759/7531/26

15 травня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва П`ятничук І.В., розглянувши без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства СП «Партнер» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних за фактичне користування послугами,

ВСТАНОВИВ:

ПрАТ СП «Партнер» 24.02.2026 звернулось до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, пені, індексу інфляції, 3% річних внаслідок не виконання грошового зобов`язання за договором, яким просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за користування послугами автостоянкив розмірі 25000,00 грн., 3 % річних в розмірі 711,56 грн., інфляційні втрати у розмірі 2565,40 грн., судовий збір у розмірі 3328,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 4500,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що являється користувачем та власником металевого гаражного боксу № НОМЕР_1 , який знаходиться на земельній ділянці відведеній позивачу для експлуатації та обслуговування за адресою: м. Київ, пр-т Корольова.

Зазначив, що позивач охороняє гаражний бокс № НОМЕР_1 , який належить відповідачу і розташований на земельній ділянці, землекористувачем та балансоутримувачем якої є ПрАТ СП «Партнер». Однак відповідач грубо порушує чинне законодавство, категорично відмовляється сплачувати заборгованість за фактичне користування послугами та охорону автомобіля, незважаючи на те, що послугами автостоянки користується регулярно, у зв`язку з чим останній вимушений звернутися до суду з позовом про примусове стягнення заборгованості за користування послугами автостоянки.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 10.03.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву, позивачу роз`яснено право подати відповідь на відзив, та відповідачам право на подання заперечень на відповідь на відзив.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду відзиву від відповідача не надходило. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідача та/або позивач до суду не подавали.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що спільне підприємство «Партнер» створено у відповідності до вимог діючого законодавства і є правонаступником МДКП « Партнер» відповідно до розпорядження Ленінградської районної державної адміністрації м. Києві № 1292 від 09.10.1996 року.

Відповідно до п.1 Рішення Виконавчого комітету Ленінградської ради народних депутатів № 138 від 09.03.1992 р. « Про передачу відкритої автостоянки на в. Жмеринській, 1-а в м. Києві передано в експлуатацію малому підприємству « Партнер», правонаступником якого є ПрАТ СП « Партнер».

Відповідно до акту прийому-передачі майна засновниками Спільного підприємства «Партнер» в формі акціонерного товариства закритого типу, Ленінградська районна державна адміністрація м. Києва, (частка в статутному капіталі 10%) передала частку свого вкладу до статутного фонду Спільного підприємства «Партнер» в формі АТЗТ майном, а сааме, незавершене будівництво автомобільної стоянки індивідуального транспорту по пр. Корольова АС № 2 .

З прийняттям Рішення Виконавчого комітету Ленінградської ради народних депутатів « Про передачу відкритої автостоянки АДРЕСА_1 та ведення фінансової - господарської діяльності на автостоянці малим підприємством «Партнер» - власникам транспортних засобів, видавалися направлення Державної районної адміністрації, для отримання місця на автостоянці №2 по пр. Корольова , яка в подальшому була передана позивачу в експлуатацію, з автовласниками укладались договори по зберіганню і охороні автомобілів.

Як вказує позивач, ОСОБА_1 став користувачем та власником металевого гаражного боксу № НОМЕР_1 з 1992 року, який знаходиться на земельній ділянці відведеній Позивачу для експлуатації та обслуговування за адресою : по пр. Корольова, однак до позовної заяви не додано жодних доказів того, що відповідач є власником чи користувачем вказаного гаражного боксу, також не надано жодних документів про існування вказаного гаражного боксу і будь-яких договірних зобов`язань мі позивачем і відповідачем.

Направлені позивачем претензіі на адресу відповідача не свідчать про існування зобов`язань та можуть надати суду вичерпну інформацію про укладений між сторонами договір.

Згідно з п.27 зазначених Правил, автостоянки гарантують схоронність транспортних засобів, прийнятих на зберігання, а у разі їх зникнення, розукомплектовування або пошкодження під час зберігання, несуть повну матеріальну відповідальність у встановленому законом порядку.

Зазначена автостоянка обладнана відповідно до вимог Державних будівельних норм України «Споруди транспорту, автостоянки і гаражі для легкових автомобілів ДБР В.2.З.- 15:2007».

Для обслуговування автостоянки та утримання її в належному стані позивач вживає всі чинні вимоги, укладає договори з постачальниками електроенергії, здійснює пропускний і внутрішній режим, забезпечує цілодобову охорону об`єкта, сплачує всі податки згідно чинного законодавства, що підтверджується рахунками по сплаті електроенергії,оплата заробітної плати електромонтеру , охоронцям , податки на зарплату, прибирання території, покос трави та ін.

Відповідно до ст. 977 ЦК України за договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов`язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця.

Однак, матеріали справи не містять жодного договору про зберігання транспортного засобу відповідача.

Відповідно до частини першої статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно зі статтею 977 ЦК України, якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним. За договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов`язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця. Договір зберігання транспортного засобу поширюється також на відносини між гаражно-будівельним чи гаражним кооперативом та їх членами, якщо інше не встановлено законом або статутом кооперативу. Прийняття автотранспортного засобу на зберігання посвідчується квитанцією (номером, жетоном).

За змістом статей 208, 218, 936, 937 ЦК України недодержання сторонами письмової форми угоди не позбавляє їх права у разі виникнення спору доводити наявність останньої іншими засобами доказування, до яких можуть бути віднесені, зокрема письмові докази (розписки, чеки, платіжні доручення та ін.).

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що проста письмова форма договору зберігання в залежності від речі, що передається на зберігання, та виду діяльності зберігача, може мати вигляд квитанції, чеку, чи іншого документа, яким може бути журнал.

За змістом ч. 1 ст. 901, частини першої статті 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.. 4 Цивільного - процесуального кодексу України Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов Приватного акціонерного товариства СП «Партнер» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних за фактичне користування послугамиє необгрунтованим, та таким що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.Однак, в даному випадку, судом не встановлено обставин які б дали змог

Керуючись статтями 76-81, 141, 263-268, 280-282 ЦПК України, статтями 11, 525-526, 530, 536, 549, 551, 610, 626, 629, 1046-1056 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства СП «Партнер» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних за фактичне користування послугами - залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І.В. П`ятничук