Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №759/119/18 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/119/18

пр. № 2/759/20/26

16 липня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Бабич Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Олійникової Н.О.,

позивача за первісним та відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

представника позивача за первісним та представника відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,

представника відповідача за первісним та представника позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_17,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві в режимі відеоконференцзв`язку в приміщенні суду цивільну справу запервісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 3-я особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення способу спілкування та виховання дітей, та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , 3-я особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації (далі - служба у справах дітей), в якому просив суд зобов`язати ОСОБА_3 усунути та не чинити йому перешкоди у вихованні та вільному спілкуванні з дітьми: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , також просив, зокрема: не перешкоджати його з дітьми систематичним особистим побаченням, відвідинам місця його проживання, спільному відзначанню свят, спільному відпочинку; інформувати та передавати першочергово йому дітей, кожного разу, коли ОСОБА_3 має намір виїхати з країни і залишити дітей під опікою інших осіб; повідомляти та погоджувати з ним питання щодо навчання, розвитку, лікування дітей та їх пересування країною за межі м. Києва (щоразу отримувати згоду не пізніше, ніж за два тижні).

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він мав сімейні стосунки з ОСОБА_6 , у тому числі, вони перебували у зареєстрованому шлюбі до травня 2016 року. За час сімейного життя у них народилися діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу діти почали проживати з ОСОБА_3 , яка одноособово, на власний розсуд почала вирішувати питання щодо способу виховання, лікування, місця навчання дітей, їх переміщення по країні, спілкування дітей, передачі дітей іншим особам на проживання, не погоджуючи ці питання з ним. З початку серпня 2017 року такі дії ОСОБА_3 стали постійними та систематичними. У серпні 2017 року він упродовж двох тижнів не мав змоги особистого спілкуватися з дітьми, оскільки мобільні телефони ОСОБА_3 були вимкнені, вдома, за місцем проживання ОСОБА_3 , останньої разом із дітьми не було. Він звертався до служби у справах дітей та правоохоронних органів із заявами про перешкоджання йому у спілкуванні з дітьми, на що отримав у відповідь рекомендації звернутися до суду. Він робив спроби домовитися з ОСОБА_3 щодо його участі у спілкуванні з дітьми, проте остання продовжувала чинити йому перешкоди у побаченні з дітьми, пояснюючи це відсутністю бажання зі сторони дітей.Згодом у помешканні ОСОБА_3 , разом із нею та їхніми спільними дітьми, почав проживати невідомий йому чоловік, до якого ОСОБА_3 налаштувала дітей позитивно, а до нього навпаки негативно. Ним виявився громадянин Естонії - ОСОБА_7 , який в подальшому став чоловіком ОСОБА_3 . Він звертався до органів поліції та служби у справах дітей з приводу створення йому перешкод у спілкуванні з дітьми. У листопаді-грудні 2017 року впродовж приблизно двох тижнів, поки ОСОБА_3 перебувала за межами країни у свого нового чоловіка, йому перешкоджала у спілкуванні з дітьми матір ОСОБА_3 , яка за дорученням доньки приїхала до м. Києва.Позивач зазначав, що перебування дітей в сім`ї ОСОБА_3 негативно впливає на їхнє виховання та здоров`я. ОСОБА_3 неодноразово відмовлялася від проведення медіації щодо налагодження конструктивної взаємодії у питаннях подальшого виховання дітей. ОСОБА_3 , незважаючи на рекомендації психологів та його пропозиції по медіації, не бажає домовлятися, чим діє всупереч інтересів дітей. Уважав, що безпосередня участь батька у житті дітей буде повністю відповідати їх інтересам. Він працевлаштований на посаді виконавчого директора в об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку «Звіринецьке», має гнучкий робочий графік, своєчасно отримує заробітну плату, в його квартирі створені умови для проживання дітей. ОСОБА_3 не має постійної роботи та самостійного джерела доходу, знаходиться на утриманні свого нового чоловіка. Поведінка ОСОБА_3 до членів сім`ї її власних дітей зі сторони батька характеризується грубістю, запереченням їх спорідненості. Вона емоційна, неврівноважена та схильна до психологічного насильства по відношенню до власних дітей, тому дітям краще буде проживати з батьком, тобто з ним, що відповідатиме їхнім інтересам. Він має можливість забезпечити їм належні умови проживання, повною мірою займатися їхнім вихованням. Спиртними напоями він не зловживає, не палить, веде активний спосіб життя, за місцем роботи і проживання характеризується позитивно.Зазначав, що він не чинитиме перешкод для спілкування ОСОБА_3 із дітьми. Він готовий сприяти тому, щоб діти через розлучення батьків не були позбавлені піклування матері.

З урахуванням наведеного та неодноразових уточнених позовних вимог та зміну предмету позову (останн редакція позовної заяви 15.09.2025р.) ОСОБА_1 просив суд наступний спосіб спілкування та виховання дітей та зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у вихованні та вільному спілкуванні з дітьми - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та забезпечити фактичне виконання:

- кожного місяця протягом 7 календарних днів поспіль в країні фактичного постійного проживання дітей - за місцем проживання батька в країні фактичного постійного проживання дітей;

- у святкові дні: на Різдво (25 грудня), Новий Рік (1 січня), Великдень - протягом 7 календарних днів поспіль перед або після дати свята включно, почергово рік через рік, за місцем проживання батька в країні фактичного постійного проживання дітей, з поїздками на відпочинок (за домовленістю між батькам);

- день народження батька, народження кожної дитини - протягом 2 календарних днів поспіль перед або після дати свята включно, почергово рік через рік, за місцем проживання батька в країні фактичного постійного проживання дітей (за домовленістю між батьками);

- під час літніх канікул протягом 21 календарних днів поспіль в країні фактичного постійного проживання дітей - за місцем проживання батька, з поїздками на відпочинок (за домовленістю між батьками); та зимових канікул протягом 14 календарних днів поспіль в країні фактичного постійного проживання дітей - за місцем проживання батька, з поїздками на відпочинок (за домовленістю між батьками);

- щоденне спілкування з сином ОСОБА_4 та донькою ОСОБА_8 з батьком ОСОБА_1 шляхом відеозв`язку (телефонного зв`язку), в тому числі, з використанням месенджерів Telegram, Viber, WhatsApp та/або програм Zoom, Skype тривалістю 1 год., щоденно, в період часу з 19:00 до 20:00 за київським часом (або в інший час за домовленістю між батьками);

зобов`язати ОСОБА_3 надавати відомості/інформацію батьку ОСОБА_1 шляхом надсилання кожного першого та шостого місяця рокулисти череж месенджери за контактним номером телефону НОМЕР_1 про важливі факти із життя дітей - надавати інформацію про про місця навчання та успіх дітей з моменту початку здобуття середньої освіти у закладах освіти Естонської Республіки,стан здоров`я, факти захворювання та лікування дітей у медичних закладах Естонської Республіки; про факти зміни місця навчання кожної дитини у заклах освіти Естонської Республіки або будь-якої іншої країни; про факти зміни місця проживання дітей.

У березні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей. Зустрічний позов обґрунтовано тим, що під час відносин з ОСОБА_1 у них народилися спільні діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу у травні 2016 року вона разом із дітьми переїхала до власної квартири АДРЕСА_1 . За спільною згодою колишнього подружжя діти залишилися проживати з матір`ю, тобто з нею, вони зареєстровані за її місцем проживання. Між нею та ОСОБА_1 почали виникати непорозуміння щодо виховання, спілкування, утримання та визначення місця проживання дітей. Вказувала, що ОСОБА_1 , забравши із дошкільного навчального закладу їхню доньку, п`ять днів не повертав дитину матері. На даний час вона створила нову сім`ю, уклавши 04 листопада 2017 року шлюб із ОСОБА_9 . Вони разом займаються утриманням дітей, ОСОБА_1 сплачує лише аліменти в мінімальному розмірі. З урахуванням інтересів дітей доцільним буде визначити місце їхнього проживання разом із нею. Вона має змогу надати дітям належний рівень виховання, постійно піклується про їхній розвиток, її сім`я має достатній дохід та належні житлово-побутові умови. Вона приділяє багато уваги дітям, опікується ними, створила для них комфортні умови проживання, навчання, розвитку, має позитивну характеристику, постійно приймає участь у житті дітей в школі та дошкільному навчальному закладі, раніше не судима, не має шкідливих звичок, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває. При цьому дітям подобається вітчим, якого вони вважають другим батьком.

З урахуванням наведеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_3 просила суд визначити місце проживання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із нею за місцем її проживання.

Протокольною ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 19 квітня 2018 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_3 до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 .

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15 липня 2024 року у складі судді П`ятничук І. В. позов ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Скасовано заходи забезпечення позову, які були вжиті ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 01 липня 2024 року.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про судові засідання, призначені на 01 липня 2024 року та 15 липня 2024 року, проте не з`явився в судове засідання і не скористався правом подати заяву про розгляд справи за його відсутності, а тому наявні підстави, передбачені пунктом 3 частини першої статі 257 ЦПК України, для залишення позову без розгляду.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 15 липня 2024 року у складі судді П`ятничук І. В. зустрічний позовом ОСОБА_3 задоволено. Визначено місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір`ю - ОСОБА_3 , за місцем її проживання.

Постановою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Незвіського Д. Я., задоволено частково. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15 липня 2024 року, ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 15 липня 2024 року про залишення позову без розгляду скасовано. Прийнято нову постанову, якою зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визначено місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір`ю - ОСОБА_3 , за місцем її проживання. У решті позову ОСОБА_3 - відмовлено. Направлено справу за первісним позовом ОСОБА_1 для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постановою Верховного суду від 28.05.2025 р. касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15 липня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2024 року у частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 про визначення місця проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , скасовано. Справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2024 року залишити без змін.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22.07.2025 під головуванням судді Петренко Н.О. об`єднано в одне провадження справу № 759/119/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей зі справою №759/119/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дітей. Справу передано на розгляд судді Святошинського районного суду м. Києва П`ятничук І.В. для подальшого розгляду по суті.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 29.07.2025 під головуванням судді П`ятничук І.В. об`єднано в одне провадження цивільну справу ун. № 759/119/18 пр. № 2/759/2782/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 3-я особа: Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей з цивільною справою ун. № 759/119/18 пр. № 2/759/5728/25 за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , 3-я особа: Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей. Присвоєно об`єднаному провадженню спільний єдиний унікальний номер справи № 759/13465/24 пр. № 2/759/2782/25. Суддею П`ятничук І.В. заявлено самовідвід від розгляду цивільної справи № 759/13465/24 пр. № 2/759/2782/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 3-я особа: Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , 3-я особа: Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей. Цивільну справу ун. № 759/13465/24 пр. № 2/759/2782/25 передано для повторного авторозподілу в порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Ухвалою суду від 30.07.2025 виправлено описку в ухвалі суду від 29.07.2025 р., а саме: в описовій частині в 10 абзаці вірно зазначено читати номери провадження справ - № 2/759/2782/25, № 2/759/5728/25, замість - № 759/13465/24, № 759/14489/24; у резолютивній частині вірно читати унікальний номер справи - № 759/119/18, замість - № 759/13465/24.

01.08.2025 р. здійснено автоматизований розподіл справи та призначено головуючого по справі Бабич Н.Д.

Ухвалою суду від 05.08.2025 р. під головуванням судді Бабич Н.Д., справу прийнято до провадження та призначено підготовче засідання.

15.09.2025 р. ОСОБА_1 подав до суду заяву про зміну предмету позову.

Ухвалою суду від 24.02.2026 р. закрито підготовче провадженя та призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні 16.07.2026 р. проведеного в режимі відоеконференцзв`язку за первісним та відповідача за зустрічним позовомостанній вимоги позову з врахуванням заяви від 15.09.2025 р. про зміну предмету позову підтримав та просив його задовольнити з підстав викладених в заяві, проти зустрічного позову заперечував.

В судовому засіданні 16.07.2026 р. представник позивача за первісним та представник відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_2 вимоги первісного позову підтримала, проти задоволення зустрічного заперечувала з підстав необгрунтованості.

В судовому засіданні 16.07.2026 р. представник відповідача за первісним та представник позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_17, проти первісного позову заперечував, вимоги зустрічного позову підтримав та просив його задовольнити.

В судовому засіданні, яке було проведено 27.05.2026 р. в режимі відоеконференцзв`язку відповідач за первісним та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_3 , проти первісного позову заперечувала, вимоги зустрічного позову підтримала та просила його задовольнити.

Представник третьої особи по справі - Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної ум. Києві державної адміністрації до суду не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

11.05.2026 р. представником третьої особи подано до суду заяву про неможливість надання висновоку щодо встановлення порядку участі батька у спілкуванні та зустрічі з дітьми, оскільки діти на території Святошинського району м. Києва не перебувають.

В судовому засіданні, яке було проведено 27.05.2026 р. в режимі відоеконференцзв`язку було допитано дітей сторін по справі за участю спеціаліста, які надали суду покази проте, що вони не бажають спілкуватися з батьком, живуть з матір`ю за кордоном - в Естонській Республіці, спогади про батька у них викликають негативні емоції (донька плакала).

Щодо первісного позову слід заначити наступне.

Правовідносини, що підлягають розгляду судом, врегульовано наступними нормами чинного законодавства.

Ст. 51 Конституції України кожному з подружжя гарантовані рівні права і обов`язки у шлюбі та сімї.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою.

Ст. 153 Сімейного кодексу України встановлює, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків з яким проживає дитина, не має право перешкоджати тому з батьків хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає розвитку дитини.

За приписами ст. 159 СК України якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я, та інші обставини, що мають істотне значення, втому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичним засобами.

В силу ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

20.11.1989 року Організацією Об`єднаних Націй була прийнята Конвенція про права дитини, яка ратифікована Україною 27.02.1991 року.

Згідно ст. 3 Конвенції, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 9 передбачено, що Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядами дитини приділяється належна увага згідно з її віком та зрілістю. З цією метою дитині, зокрема надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку передбаченому процесуальними нормами національного законодавства (ст.12).

Розкриваючи зміст принципу найкращих інтересів дитини і підходи до його реалізації Комітет ООН з прав дитини в своїх Зауваженнях загального порядку № 14 (2013) про право дитини на приділення першочергової уваги найкращому забезпеченню її інтересів (пункт 1 ст. 3) сформулював такі підходи :

Найкраще забезпечення інтересів дитини - це право, принцип та правило процедури, які засновані на оцінці сіх елементів, що відображають інтереси дитини або дітей, в конкретних обставинах. При оцінці та визначені найкращих інтересів дитини з метою прийняття рішення про застосування тієї чи іншої міри належить діяти в наступному порядку:

по-перше, з врахуванням конкретних обставин справи слід визначити, в чому полягають відповідні елементи оцінки найкращих інтересів, наповнити їх конкретним змістом і визначити значимість кожного з них у співвідношенні з іншими ;

по-друге, з цією метою необхідно слідувати правилам, що забезпечує юридичні гарантії та належну реалізацію цього права (пункт 46).

Комітет вважає, за доцільне скласти невичерпний, не субпідпорядкований перелік елементів, які могли б розглядатися при проведенні оцінки найкращих інтересів будь-якою особою, відповідальною за прийняття рішень, якій належить визначити найкращі інтереси дитини. Невичерпний характер переліку елементів означає, що можна вийти за його рамки і розглянути інші фактори, що мають відношення до конкретних обставин, в яких знаходиться та чи ніша дитина або група дітей. Всі елементи, що фігурують у переліку, повинні бути прийняті до уваги і зважені з урахуванням обставин кожного випадку. Перелік повинен служити конкретним керівництвом, забезпечуючи при цьому гнучкість (пункт 50).

У світлі цих міркувань Комітет вважає, що стосовно ситуації, яка розглядається доречними і такими, що підлягають врахуванню при оцінці та визначені найкращих інтересів є такі елементи : погляд дитини, індивідуальність дитини, збереження сімейного оточення і підтримання відносин, піклування, захист і безпеку дитини, вразливе положення, право дитини на здоров`я, право дитини на освіту.

Слід підкреслити, що базова оцінка найкращих інтересів - це загальна оцінка всіх відповідних елементів, що визначають найкращі інтереси дитини, зі зваженою оцінкою значимості кожного з них в порівнянні з іншими. Не всі елементи актуальні в кожному випадку, і в різних випадках різні елементи можуть використовуватися по-різному. Зміст кожного елемента неминуче буде неоднаковим залежно від конкретної дитини і конкретного випадку, в залежності від виду рішення і конкретних обставин; те саме стосується і значущості кожного елемента в контексті загальної оцінки (пункт 80).

При розгляді даної справи суд застосовує визначений підхід щодо найкращого забезпечення інтересів дітей.

За обставинами справи ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали разом у незареєстрованому шлюбі. Вони також проживали у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано у травні 2016 року.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 6-7, т. 1).

04 листопада 2017 року ОСОБА_3 зареєструвала шлюб з громадянином Естонії ОСОБА_10 (а. с. 33, т. 1).

Згідно з довідок Київського міського психоневрологічного диспансеру № 4 від 04 лютого 2019 року ОСОБА_3 та ОСОБА_7 на обліку у лікаря психіатра не перебувають (а. с. 174-175, т. 2).

Відповідно до довідки компанії «Харріс Сістемс Лтд» від 09 січня 2019 року ОСОБА_7 працює старшим менеджером по роботі з клієнтами з 2006 року та отримує місячну заробітну плату у розмірі 1 500,00 Євро (а. с. 181, т. 2).

Згідно з довідок про реєстрацію місця проживання особи Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_3 та неповнолітні: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , з 29 травня 2012 року зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 46-48, т. 1).

Актами обстеження умов проживання малолітніх дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , які затверджені начальником служби у справах дітей Святошинської РДА м. Києва в 2017 році, підтверджується, що за вищевказаним місцем їх проживання, а також в 2018 році за місцем їх проживання за адресою: АДРЕСА_3 , житлово-побутові умови проживання малолітніх дітей разом із матір`ю та вітчимом створені належним чином (а. с. 41, т. 1, а. с. 7, т. 2).

Відповідно до висновку Святошинської РДА м. Києва від 11 травня 2019 року № 107-40/3767 рекомендовано визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір`ю - ОСОБА_3 . Працівники служби у справах дітей та сім`ї проводили бесіду з малолітніми ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , під час бесіди діти повідомили, що бажають проживати з матір`ю. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини Святошинської РДА м. Києва ОСОБА_1 повідомив, що для стабілізації психо-емоційного стану дітей потрібно вилучити дітей від матері - ОСОБА_3 , та влаштувати їх до реабілітаційного центру або патронатної сім`ї (а. с. 11-17, т. 3).

Розпорядженням Святошинської РДА м. Києва від 03 березня 2020 року № 190 визначено способи участі у вихованні малолітніх дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а саме: у період навчання у школі щовівторка та щочетверга з 14:00 до 16:00 на території середньої загальноосвітньої школи № 125 Святошинського району м. Києва у присутності соціального педагога закладу; під час шкільних канікул щовівторка та щочетверга з 12:00 до 14:00 на території Святошинського районного у м. Києві центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді у присутності фахівця із соціальної роботи (а. с. 58, т. 4).

Згідно з актом обстеження умов проживання дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 28 лютого 2020 року головними спеціалістами служби у справах дітей та сім`ї Святошинської РДА м. Києва за адресою: АДРЕСА_3 , діти в розмові з працівником служби повідомили, що не мають бажання бачитися з батьком - ОСОБА_1 , навіть у присутності матері та вчителя. ОСОБА_4 повідомив, що його батьком є ОСОБА_13 ( ОСОБА_7 ) (а. с. 64, т. 4).

Під час судового розгляду справи встановлено, що ОСОБА_3 разом із дітьми з 2020 року проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Постановою Пярнуського Повітового суду Естонської республіки від 07 травня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про повернення до України дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , на підставі Гаазької Міжнародної конвенції від 25 жовтня 1980 року про застосування цивільного законодавства щодо викрадення дітей (а. с. 130-158, т. 4).

Іноземним судовим органом на підставі оцінки наявних у справі доказів, разом із іншим, установлено, що діти знаходяться у стійкому, соціально надійному та стабільному стані з осені 2020 року в Естонії у матері - ОСОБА_14 , її чоловіка - ОСОБА_15 , та його батьків. Діти були на літніх канікулах в Естонії у 2019 році, з вересня 2020 року ходили до школи недалеко від дому. Діти адаптувалися у своєму класному колективі, вивчають мову, вдома добра підтримка. Спеціаліст з захисту прав дітей зустрічалася з сім`єю у них вдомата встановила, що у дітей добрі умови для виховання - в обох своя кімната, мебльована для їх віку. При слуханнях у квітні 2021 року діти самі підтвердили суду, що живуть в Естонії вже 7 місяців, їм подобається жити в Естонії разом із мамою, татом -Вольдемаром, подобається ходити до школи, тут у них друзі, їм тут дуже спокійно, можна також ходити на двір. Беручи до уваги, що діти жили увесь час з мамою, з 2016 року батько разом із дітьми не живе, у дітей склався стійкий і стабільний спосіб життя в Естонії, до якого вони добре адаптувалися, буде явно шкідливим несподіване повернення дітей в Україну, де вони відчували постійний страх перед батьком. Заявник - ОСОБА_16 , дізнався про проживання дітей в іншій державі 22 вересня 2020 року. Заяву про повернення дітей в Україну подав до суду Естонії лише 29 березня 2021 року, тобто більш ніж через півроку. Іноземний судовий орган надав пріоритет найкращим інтересам дітей.

Згідно з прецедентною практикою ЄСПЛ, яка сформувалась в справах, що стосуються права на повагу до приватного та сімейного життя, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб національні органи влади намагались встановити справедливий баланс між інтересами дитини та інтересами батьків, приділяючи особливу увагу найкращим інтересам дитини.

Незважаючи на те, що практика суду вимагає врахування поглядів дітей, ці погляди не є обов`язковими, а заперечення дітей, які мають бути наділені належною вагою, не обов`язково є достатніми для подолання інтересів батьків, особливо в тому, щоб мати постійний контакт з дитиною (К.В. проти Хорватії № 3621613, параграф 143, 2017 року). Зокрема право дитини висловлювати свої власні погляди не повинно тлумачитися як надання безумовного права вето дітям без будь-яких інших факторів, що розглядаються, а також проведення експертиз для визначення їх найкращих інтересів (Р.В. проти Фінляндії № 8249\02 параграф 57-59, 9 травня 2006 року), такі інтереси зазвичай диктують, що зв`язки дитини з сім`єю повинні зберігатися, за винятком випадків коли це може зашкодити їх здоров`ю та розвитку ( справа Нойлінгер та Шурук проти Швейцарії, параграф 136).

Хоча основною метою ст. 8 Конвенції є захист особи від свавілля органів державної влади, існують крім того. позитивні зобов`язання щодо ефективної «поваги» до сімейного життя (див. наведене вище параграф 63). Суд неодноразово стверджував, що у справах, що стосуються прав контакту одного з батьків, держава, в принципі, зобов`язана вживати заходів з метою возз`єднання батьків зі своїми дітьми та зобов`язання сприяти таким возз`єднанням, наскільки інтереси дитини говорять про необхідність збереження особистих відносин і, якщо це необхідно «відновити» сім`ю (див. серед іншого Іньякколо-Зенід, цитоване вище параграф 94).

Однак, обов`язок національних органів влади вживати заходів для поліпшення контактів не є абсолютним. Це обов`язок засобів, а не результату і він може вимагати підготовчих або поетапних заходів. Характер та масштаби такої підготовки залежатимуть від обставин кожної справи, але співпраця та розуміння всіх зацікавлених сторін завжди буде важливим компонентом. Однак, оскільки органи влади повинні зробити все можливе для сприяння такому співробітництву, відсутність таких заходів не є обставиною, яка сама по собі може звільнити їх від своїх позитивних зобов`язань згідно зі ст. 8. Навпаки, така підготовка вимагає від органів влади вжити заходів для узгодження конфліктуючих інтересів маючи на увазі найкращі інтереси дитини як першочергового питання (Рібич проти Хорватії. № 27148\12, пар.94, 02 квітня 2015 року). Отже вирішальним є те, чи національні органи влади вжили всіх необхідних заходів для полегшення контактів, які можуть обґрунтовано вимагатися в особливих обставинах кожної справи (Купінгер проти Німеччини № 62198\11, пар. 101, 15 січня 2015 року, та Хукканен проти Фінляндії 23 вересня 1994 року пар. 58, Серія А, № 299-А).

Для вирішення позовних вимог з метою забезпечення справедливого балансу участі обох батьків у вихованні дитини, суд враховує право обох батьків на спілкування та виховання дітей. Крім того, суд враховує пасивну поведінку відповідачки, яка відмовилась від свого права щодо надання відзиву на позовну заяву, з врахуванням зміни предмету позову тим самим покладаючись на думку суду.

З цих міркувань, суд частково задовольняє первісний позов ОСОБА_1 , визнаючи наступний порядок участі батька у вихованні та зустрічі з дітьми: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та забезпечити фактичне виконання:

- кожного місяця протягом 7 календарних днів поспіль в країні фактичного постійного проживання дітей - за місцем проживання батька в країні фактичного постійного проживання дітей;

- у святкові дні: на Різдво (25 грудня), Новий Рік (1 січня), Великдень - протягом 7 календарних днів поспіль перед або після дати свята включно, почергово рік через рік, за місцем проживання батька в країні фактичного постійного проживання дітей, з поїздками на відпочинок (за домовленістю між батькам);

- день народження батька, народження кожної дитини - протягом 2 календарних днів поспіль перед або після дати свята включно, почергово рік через рік, за місцем проживання батька в країні фактичного постійного проживання дітей (за домовленістю між батьками);

- під час літніх та зимових канікул протягом 14 календарних днів поспіль в країні фактичного постійного проживання дітей - за місцем проживання батька, з поїздками на відпочинок (за домовленістю між батьками);

- щоденне спілкування з сином ОСОБА_4 та донькою ОСОБА_8 з батьком ОСОБА_1 шляхом відеозв`язку (телефонного зв`язку), в тому числі, з використанням месенджерів Telegram, Viber, WhatsApp та/або програм Zoom, Skype тривалістю 1 год., щоденно, в період часу з 19:00 до 20:00 за київським часом (або в інший час за домовленістю між батьками).

Зобов`язати ОСОБА_3 надавати відомості/інформацію батьку ОСОБА_1 про місця навчання, зміну місць навчання, зміну місця проживання дітей та стан їх здоров`я.

Щодо зустрічного позову слід зазначити наступне.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Згідно зі статтею 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно з ч.1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись органом опіки і піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Нормами чинного цивільного законодавства, зокрема главою 4 розділу 1 розділу 2 Цивільного Кодексу України, визначено, що фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років є малолітньою особою (ст.31 ЦК України), а фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років є неповнолітньою особою (ст.32 ЦК України).

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає (ч.4 ст. 29 ЦК України).

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом (ч.3 ст. 29 ЦК України).

Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом (ч.2 ст. 29 ЦК України).

Вказані норми кореспондуються із нормами Сімейного Кодексу України.

Таким чином, у разі спору, місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом, проте при вирішенні вказаного питання, що стосується дитини, яка досягла 14 років, слід керуватися частиною третьою статті 160 СК України та положеннями статті 29 ЦК України.

Аналогічні висновки неодноразово було висловлено Верховним Судом у постановах від 25 січня 2018 року у справі № 537/5119/15-ц, від 28.01.2021 року у справі № 753/6498/15-ц, від 28.09.2022 року у справі № 686/18140/21-ц.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Положеннями ст. 33 Конституції України, ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Таким чином, дітям - неповнолітньому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час розгляду справи вже виповнилось 16 років на час розгляду справи, неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виповнилось 14 років на час розгляду справи, тому вони маєють право самостійно приймати рішення стосовно місця свого проживання, а суд позбавлений можливості визначати місце проживання особам, яким виповнилося 14 років, що буде прямим втручанням в основоположне немайнове право на свободу пересування та вільний вибір місця проживання особи.

З врахуванням викладеного вище, виходячи з заявлених позовних вимог, аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, дослідивши докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності у взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що зустрічний позов в цій частині є необгрунтованим, оскільки на момент розгляду справи у суді діти не є малолітніми особами, вказані позовні вимоги не можуть бути вирішені судом, тому у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Щодо судових витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як встановлено судом позивачем сплачено судму судового збору у розмірі 5 447,93 грн., зокрема, за подання позову до суду сплачено 704,80 грн., за подання апеляційної скарги 1692,93 грн., за подання касаційної скарги - 2015,20 грн., за подання заяви про забезпечення позову - 606,60 грн., за подання заяви про забезпечення доказів 426,40 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки первісний позов з врахуванням зміни предмету позову підлягає до задоволення.

Що стосується витрат на правову допомогу в розмірі 24 650 грн. та інших судових витрат в розмірі 1 000,00 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК).

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами такої діяльності є надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Суд зауважує, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

А отже, судом має братися до уваги досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг та чи відповідають вони ціні позову.

Зважаючи на викладені норми, судом має братися до уваги досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг та чи відповідають вони ціні позову.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

В заяві про зміну предмету позову позивач зазначив орієнтовний розмір витрат на правову допомогу в сумі 24 650,00 грн. Отже, наведене дає підстави дійти висновку про обізнаність відповідача щодо розміру судових витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово підкреслював, що витрати на професійну правничу допомогу можуть бути відшкодовані, якщо вони обґрунтовані обсягом наданих послуг та їх вартістю, незалежно від того, чи була фактична оплата. ( зокрема таке містить Постанова, Касаційний господарський суд Верховного Суду №922/2822/23, від 18 квітня 2024 року).

Це означає, що якщо сторона надала докази обсягу та вартості правничої допомоги, суд може ухвалити рішення про її відшкодування, навіть якщо оплата ще не була здійснена.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, та зважаючи на те, що справа є значної складності, досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг, кількість судових засідань, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, розгляду справи в загальному позовному провадженні, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням розміру задоволених позовних вимог, відсутності заперечень зі сторони відповідача, суд вважає, що заявлені витрати є обґрунтованими і пропорційними до предмета спору та розміру задоволених вимог, а тому підлягають задоволенню.

Щодо стягнення інших витрат в розмірі 1 000,00 грн. слід відмовити оскільки останні не доведені позивачем.

Керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст. 7, 141, 153, 157, 159, 160, 161 СК України, ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 29, 31, 32 ЦК України, ст. ст. 5, 12, 13, 79-81, 259, 263, 264, 265, 280-286, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 3-я особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення способу спілкування та виховання дітей, - задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_1 наступний спосіб спілкування та виховання дітей та зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у вихованні та вільному спілкуванні з дітьми - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та забезпечеити фактичне виконання:

- кожного місяця протягом 7 календарних днів поспіль в країні фактичного постійного проживання дітей - за місцем проживання батька в країні фактичного постійного проживання дітей;

- у святкові дні: на Різдво (25 грудня), Новий Рік (1 січня), Великдень - протягом 7 календарних днів поспіль перед або після дати свята включно, почергово рік через рік, за місцем проживання батька в країні фактичного постійного проживання дітей, з поїздками на відпочинок (за домовленістю між батькам);

- день народження батька, народження кожної дитини - протягом 2 календарних днів поспіль перед або після дати свята включно, почергово рік через рік, за місцем проживання батька в країні фактичного постійного проживання дітей (за домовленістю між батьками);

- під час літніх та зимових канікул протягом 14 календарних днів поспіль в країні фактичного постійного проживання дітей - за місцем проживання батька, з поїздками на відпочинок (за домовленістю між батьками);

- щоденне спілкування з сином ОСОБА_4 та донькою ОСОБА_8 з батьком ОСОБА_1 шляхом відеозв`язку (телефонного зв`язку), в тому числі, з використанням месенджерів Telegram, Viber, WhatsApp та/або програм Zoom, Skype тривалістю 1 год., щоденно, в період часу з 19:00 до 20:00 за київським часом (або в інший час за домовленістю між батьками).

Зобов`язати ОСОБА_3 надавати відомості/інформацію батьку ОСОБА_1 про місця навчання, зміну місць навчання, зміну місця проживання дітей та стан їх здоров`я.

В задоволенні зустрічного позову, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплати судових зборів на загальну суму 5 447,93 грн., витрат на правову допомогу в розмірі 24 650,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Повний текст рішення виготовлено та підписано 28 липня 2026 року.

Зазначити дані позивача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 ;

Зазначити дані відповідача: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

Зазначити дані третьої особи: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, код ЄДРПОУ 637498740, м.Київ, вул. Гната Юри, 9.

Суддя Н.Д. Бабич