Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №758/9116/26 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/9116/26

3/758/3398/26

Категорія 156

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року суддя Подільського районного суду міста Києва Лещенко О.В., розглянувши матеріали, що надійшли від відділу адміністративної практики Управління Патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції НП України про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

10.05.2026 року о 18:15:00 у м.Київ по вул. Копилівська, 1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Honda Civic д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя. У встановленому законом порядку, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у лікаря нарколога на місці зупинки транспортного засобу, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.3 ст. 130 КУпАП.

У судові засідання 18.06.2026 року та 27.07.2026 року ОСОБА_1 не з`явився, про місце й час розгляду справи сповіщений в установленому законом порядку, за двома відомими адресами місця його перебування засобами поштового зв`язку, які повернуті через відсутністю одержувача за вказаними адресами. Будь-яких клопотань про його участь у судовому засіданні або відкладення судового засідання до початку судового розгляду, до суду не надходило.

Виходячи з відеозапису поліцейських, ОСОБА_1 був беззаперечно обізнаний про складений стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення та відповідно подальший розгляд його в суді, однак своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

У своїх рішеннях ЄСПЛ визначає правові підходи щодо розуміння порушення права особи на участь у судовому розгляді як з точки зору принципу процесуальної рівності, так й самої процесуальної поведінки сторони провадження, та наголошує, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження («Олександр Шевченко проти України», «Трух проти України», «Пономарьов проти України»).

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (ухвала Касаційного адміністративного суду Верховного Суду по справі №560/5541/20 від 17 листопада 2022 року).

За таких обставин, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до положення ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

При цьому, на підставі задекларованого принципу, що міститься в ст. 7 КУпАП, кожній особі щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності гарантовано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23 рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

За змістом ст.ст. 279, 280 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення має суддею розглядатись у межах тих обставин, які зазначенні у протоколі про таке порушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч.3 ст. 130 КУпАП, яка інкримінована ОСОБА_1 , передбачена адміністративна відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так диспозицією ч.1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення за ознакою керування транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння та відмова від проходження відповідного огляду на стан сп`яніння як особі, яка двічі протягом року піддавалась адміністративному стягненню за відмову проходження огляду на стан сп`яніння відповідно до встановленого порядку.

Згідно з п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, доведеню в даному випадку підлягають, факт керування особи транспортним засобом та відмова від проходження огляду на стан сп`яніння, а також наявність фактів, що особа двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вина ОСОБА_1 , у вчинені правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, підтверджується зібраними у справі доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 662502 від 10.05.2026 року;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10.05.2026 року, відповідно до якого у водія ОСОБА_1 виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя;

- копією постанови серії ЕНА №7172684 від 10.05.2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 126 КУпАП, за керування транспортним засобом, будучи позбавленим права керування на 10 років Бориспільським районним судом Київської області від 25.07.2025 року. Зазначена постанова, в сукупності з іншими доказами підтверджує факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 в інкриміновану дату, час та місце;

-відеозаписом з боді камери поліцейського, який є додатком до протоколу, із відображенням фактичних обставин, які зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 662502 від 10.05.2026 року. Відеозаписом зафіксований факт руху автомобіля, після зупинки транспортного засобу, за допомогою звукового сигналу, встановлено, що транспортним засобом керував ОСОБА_1 , що в подальшому ним не заперечувалося. Під час спілкування із водієм поліцейські наголосили на наявності у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння. При цьому ОСОБА_1 зазначив, що тремтіння пальців рук у нього через контузію. В подальшому інспектором поліції запропоновано пройти огляд у закладі охорони здоров`я, на що останній беззаперечно відмовився. Працівники поліції наголосили, що за відмову передбачена відповідальність та буде складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 130 КУпАП, на що ОСОБА_1 зазначив, що розуміє це. Також під час спілкування із поліцейськими ОСОБА_1 повідомив, що вже позбавлений права керування транспортним засобом, крім того вийшов термін дії тимчасового посвідчення на права керування транспортним засобом. Отже, водій не заперечив, що обізнаний, що вже декілька разів притягнути до адміністративної відповідальності та позбавлений права керування транспортним засобом на певний термін.

Наявність фактів, що особа двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції підтверджується:

- копією постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25.07.2025 року справа 359/3200/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 130, ч.5 ст. 126 КУпАП. Постанова набрала законної сили 05.08.2025 року;

- копією постанови Вишгородського районного суду Київської області від 15.09.2025 року, справа 363/4195/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130, ч.5 ст. 126 КУпАП. Постанова набрала законної сили 26.09.2025 року;

Суд звертає увагу, що встановлення ознак сп`яніння є суб`єктивним судженням поліцейського та не потребує проведення окремого огляду. Поліцейський за своїм внутрішнім переконанням під час спілкуванням із водієм може вбачати ознаки сп`яніння, що є безумовною підставою для вимоги в проходженні відповідного огляду. Виявлення та оголошення ознак сп`яніння, не є твердженням про стан сп`яніння водія, а вказує на необхідність в проходженні огляду на спростування або доведення перебування в стані сп`яніння.

Заперечення наявності ознак сп`яніння, не є підставою для визнання огляду таким, що не відповідає встановленому порядку. Норми діючого КУпАП та відповідної Інструкції не встановлюють окремих критеріїв та вимог щодо виявлення ознак сп`яніння, а тому їх спростування можливе лише шляхом проходження водієм пройти огляд. Отже, непогодження ОСОБА_1 із виявленими у нього ознаками наркотичного сп`яніння, не вказують на порушення поліцейськими порядку проведення процедури огляду.

За сукупністю доказів, факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння та відмова від проходження відповідного огляду, наявність фактів, що особа двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що є обов`язковими ознаками передбаченого ч.3 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, доведений поза розумним сумнівом, вказані докази суд бере до уваги, так як вони не викликають сумнівів чи протиріч та підтверджують обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи відповідно до ст. 280 КУпАП.

Підстав вважати ці докази такими, що отримані з порушенням встановленого законом порядку, і давали б підстави визнавати встановлені обставини недійсними, у суду немає.

Дослідивши матеріали справи про адміністративні правопорушення, суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 130 КУпАП, повністю доведена.

Згідно зі ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 33 КУпАП, враховуючи характер вчиненого порушення, особу правопорушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність судом не встановлені, суд дійшов висновку про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу, позбавлення права керування транспортним засобом та конфіскації транспортного засобу, що відповідає санкції ч.3 ст. 130 КУпАП.

За таких обставин суддя вважає, що стягнення у виді штрафу у межах розміру санкції ч.3 ст.130 КУпАП, а саме накладення штрафу в розмірі три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 10 років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника відповідає вимогам ст. ст. 23, 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення і є необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення нових правопорушень.

Крім того, при призначенні стягнення суд враховує положення ч.3 ст. 30 КУпАП, відповідно до яких якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті.

У порядку, визначеному ст. 40-1 КУпАП, суддя вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.23, 33, 38, 40-1,130 ч.3, 268, 280 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень, з позбавленням права керування транспортним засобом на десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.

На підставі частини 3 статті 30 КУпАП до стягнення в частині позбавлення права керування транспортним засобом, призначеного ОСОБА_1 за даною постановою, приєднати: не відбуту частину стягнення в частині позбавлення права керування транспортним засобом, накладеного постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25.07.2025 року за ч. 3 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП у виді 10 років позбавлення права керування транспортним засобом, та постановою Вишгородського районного суду Київської області від 15.09.2025 року за ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП у виді 6 років позбавлення права керування транспортним засобом, остаточно застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення в частині позбавлення права керування транспортними засобами на строк 24 (двадцять чотири) роки 2 (два) місяці 21 (двадцять один) день.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот п`ять) грн. 60 (шістдесят) коп.

Згідно ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі не сплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби і у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу, витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути пред`явлена до виконання на протязі трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

Суддя: О.В. Лещенко