Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №752/26387/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/26387/25

Провадження № 2/752/1853/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26.05.2026 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді - Мазура Ю.Ю.,

за участю секретаря судового засідання - Бєляєвої К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , як представника малолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , як законного представника дитини з інвалідністю ОСОБА_3 до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Національна академія наук України управління справами національної академії наук України про визнання права користування квартирою на законних підставах, -

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2025 позивач ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , як представник малолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , як законний представник дитини з інвалідністю ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до відповідача Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: Національна академія наук України Управління справами Національної академії наук України, в якому просила суд визнати за позивачами право користування квартирою АДРЕСА_1 на законних підставах.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач ОСОБА_1 (до шлюбу призвище ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її діти: донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстровані та спільно проживають в квартирі АДРЕСА_1 (будинок побудовано Національною академією Наук України). Позивачі, іншого житла не мають, постійно проживають в квартирі АДРЕСА_1 .

ОСОБА_5 (дід позивача) працював у Національній Академії Наук України. В 1949 році, ОСОБА_5 , з родиною, в тому числі ОСОБА_6 (тато позивача), було надано житлову площу, а саме - кв. АДРЕСА_2 , що підтверджується листом № 10/135 від 14.10.2025 НАНУ. До даного листа було надано список надання житлової площі, в якому під № 67 зазначено ОСОБА_5 (дід) та ОСОБА_6 (тато).

В 1959 ОСОБА_5 (дід) був прописаний в квартирі АДРЕСА_2 .

Згідно Додатку № 5 до Розпорядження Радянської районної державної адміністрації в м. Києві за № 428 від 03.06.1994 затверджено спільне рішення адміністрації і профспілкового комітету Національної Академії Наук України, згідно якого, ОСОБА_5 1937 р.н. (дід) та ОСОБА_7 1949 р.н. (баба) отримали квартиру АДРЕСА_3 , а в квартирі АДРЕСА_2 , без оформлення ордеру залишився проживати їх зареєстрований син (батько позивача) - ОСОБА_6 , 1972 р.н.

Державне заповідне господарство «Феофанія» Національної Академії Наук України листом за № 12 від 14.02.2002 повідомила Начальника паспортного столу Голосіївського РУ ГУ м. Києва, що поселення у відомче житло відбувалось без видачі ордерів, допускалось переселення з одної квартири в іншу, що призвело до невідповідності місця фактичного проживання і прописки, у зв?язку з чим просили перепрописати мешканця ОСОБА_6 із квартири АДРЕСА_4 .

ТОВ «ЖЕК-108» видав Довідку за № 5 від 03.11.2009, згідно якої власником особового рахунку квартири № 9 є ОСОБА_6 , 1972 р.н., та в цій довідці зазначено, що на даній житлові площі проживає і прописаний позивач - його донька ОСОБА_8 , 1996 р.н.

НОМЕР_1 батько ОСОБА_6 помер. Квартира АДРЕСА_1 не приватизувалась. Позивач з дітьми з народження проживає в квартирі та користується нею.

Законність проживання позивачів у спірній квартирі відповідачем не оспорена, вимоги про усунення перешкод у користуванні зазначеним житлом відповідач протягом усього часу проживання позивачів не заявляли.

Просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , право користування квартирою АДРЕСА_1 на законних підставах.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 17.11.2025 року, у справі було відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

В лютому 2026 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

В березні 2026 до суду від представника третьої особи надійшли пояснення на позов, відповідно до яких третя особа не заперечувала проти задоволення позовних вимог, надала список жильців у відомчих житлових будинках Дослідного сільськогосподарського виробництва АН УРСР по вул. Академіка Лебедєва в м. Києві. Просив розглядами справу за відсутністю представника третьої особи.

Відповідач повідомлений належним чином, відзиву, заяв, клопотань від останнього до суду не надходило.

В березні від позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 26.03.2026 року, у справі було закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з?явилась, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена в установленому законом порядку. Надала до суду заяву, в якій просила провести розгляд справи за її відсутності, зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлено в установленому законом порядку.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку. Представник третьої особи в письмових поясненнях зазначив, що просить провести розгляд справи за відсутності третьої особи.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та третьої особи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зареєстровані та проживають в квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями витягів з реєстру територіальної громади.

Відповідно до Списку надання житлової площі у відомчих житлових будинках Дослідного сільськогосподарського виробництва АН УРСР по вул. Академіка Лебедєва в м. Києві, ОСОБА_5 , була надана в користування житлова площа - квартира АДРЕСА_1 .

Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 03.04.2000 № 469 «Про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва житлового фонду НАН України» та на підставі рішення Київської міськради від 01.07.1999 № 335/436 «Про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва відомчих житлових будинків та об?єктів теплопостачання» Національна академія наук України передала відомчий житловий фонд до комунальної власності територіальної громади міста Києва, у тому числі і житлові будинки по АДРЕСА_6 , у комунальну власність територіальної громади Голосіївського району м. Києва (колишній Московський район м. Києва).

Розпорядженням Управління справами Національної академії наук України від 01.02.2001 № 125 Бюро приватизації Управління справами Національної академії наук України, яке займалося оформленням документів щодо права власності на житло, було ліквідовано, а приватизаційні на той час справи мешканців квартир житлового фонду м. Києва для збереження та проведення подальшої приватизації квартир в переданих будинках та архівні документи по приватизації житла було передано до районних державних адміністрацій згідно з розпорядженням Президії НАН України від 15 травня 2001 № 376.

В ході розгляду справи встановлено, що позивач іншого житла немає.

Розпорядженням Управління справами АН України від 02.11.1994 року № 1774, з метою розв`язання питань про приватизацію житла було дозволено ДЗГ «Феофанія» НАН України у відповідності із існуючим законодавством провести оформлення необхідних документів для приватизації житлових будинків, в т.ч. будинок № 45 через Бюро приватизації житлового фонду НАН України Управління справами НАН України.

Згідно довідки №10/135 від 14.10.2025 НАН України. В матеріалах Управління справами НАН України, які зберігаються в Науковому архіві Президії НАН України, є документальне підтвердження того, що в 1949 ОСОБА_5 та членам його родини - ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 була надана житлова площа 17,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_7 .

Відповідно до довідки № 12 від 14.02.2002 поселення в відомче житло проводилось без видачі ордерів, а також допускалось переселення із одної квартири в іншу. Так, ОСОБА_6 , прописаний в квартирі № 8 фактично проживає в квартирі № 9 .

З огляду на довідку ЖЕК - 108 від 03.11.2009 ОСОБА_11 прописана за адресою АДРЕСА_9 .

Судом встановлено, що ОСОБА_11 є донькою померлого ОСОБА_6 та онукою ОСОБА_5 , що підтверджується, свідоцтвами про народження.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог, суд приймає до уваги те, що ст. 4 Житлового кодексу України визначено, що до житлового фонду відносяться жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях на території України. Житловий фонд включає в себе жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд), колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об`єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд), житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів), жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд, квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

Правовий статус житлових приміщень, що перебувають у державній власності, регулюється житловим законодавством та умовами Договорів на підставі яких дане майно передано у користування. Договір найму жилого приміщення укладається у письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією і наймачем громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Відповідно до ст. 63 Житлового кодексу України України предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.

Так, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.

У ст. 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

За правилами ст. 345 ЦК України, фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.

Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

У ч. 3 ст. 9 ЖК Української РСР визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, які використовуються громадянами на умовах найму.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 зазначеного Закону право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які на законних підставах проживають у них.

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз (ч. 5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

П. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкту комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Згідно із ч. 11 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

У ч. 10 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитуів»), заборона приватизувати конкретне приміщення (ч. 4 ст. 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», ч. 2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Згідно з п. 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

П. 18 Положення № 396 затверджено перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації.

Ст. 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні ст. 8 Конвенції.

Принцип пропорційності у розумінні Європейській суд з прав людини полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазнає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

В ході розгляду справи було встановлено, що позивачам ордер на спірну квартиру не видавався, однак, дід позивача та батько, були вселені до житлового приміщення на законних підставах на підставі Списку надання житлової площі у відомчих житлових будинках Дослідного сільськогосподарського виробництва АН УРСР по вул. Академіка Лебедєва в м. Києві , і з моменту народження позивач та її діти постійно проживають в квартирі.

Законність проживання позивачів у спірній квартирі відповідачем не оспорена, вимоги про усунення перешкод у користуванні зазначеним житлом відповідач протягом усього часу проживання позивачів не заявляв.

Третьою особою було підтверджено правомірність надання та проживання діда та батька позивача у квартирі, та вимог про виселення позивачів ані відповідачем, ані третьою особою заявлено не було.

Іншого житла позивачі не мають, що свідчить про те, що вони мають достатні та триваючі зв`язки з конкретним місцем проживання, а зазначене житлове приміщення є в цілому їх «житлом» у розумінні ст. 8 Конвенції.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що позивачі тривалий час проживають в квартирі, в яку заселились на законних підставах, відсутність у позивачів ордера на житлове приміщення, не свідчить про відсутність у них права користування квартирою та права на здійснення дій, пов`язаних в т.ч. і з приватизацією кватири, а відтак суд приходить до висновку про наявність підстав для захисту конституційних прав позивачів шляхом визнання за ними права користування квартирою, в зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 12, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , як представника малолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , як законного представника дитини з інвалідністю ОСОБА_3 до Голосіївської районної в м, Києві державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Національна академія наук України управління справами національної академії наук України про визнання права користування квартирою на законних підставах, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації АДРЕСА_9 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації АДРЕСА_9 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації АДРЕСА_9 ) - право користування квартирою АДРЕСА_1 на законних підставах.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Текст рішення виготовлений 15.07.2026.

Суддя Ю.Ю. Мазур