Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №922/3407/24 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Харків Справа № 922/3407/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В..

за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,

за участю представників:

прокурора - Хряка О.О. - на підставі посвідчення від 01.03.2023 №072121; Зливки К.О. - на підставі посвідчення від 01.03.2023 №072876;

від позивачів - не з`явились;

від відповідача - Оріщенко Н.С. - на підставі ордеру серії АХ №1361496 від 28.06.2026;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ПАТ "Центренерго" - не з`явився;

від третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури, м.Харків, (вх.№1344 Х/1) на ухвалу господарського суду Харківської області від 08.06.2026 у справі №922/3407/24 (суддя Хотенець П.В., постановлену в м. Харків, дата складення повного тексту - 08.06.2026)

за позовом: заступника керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі:

1. Харківської обласної державної (військової) адміністрації, м. Харків,

2. Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області, смт Слобожанське Чугуївського району Харківської області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства "Центренерго", смт. Козин Обухівського району Київської області,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпоінт Україна", смт Слобожанське Чугуївського району Харківської області,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. Науково-дослідної установи “Український науково-дослідний інститут екологічних проблем” (УКРНДІЕП), м. Харків,

2. Фонду державного майна України, м. Київ,

3. Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, м. Київ,

4. Міністерства енергетики України, м. Київ,

про відновлення становища шляхом звільнення та повернення об`єкту водного фонду та земельної ділянки під ним,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпоінт Україна" та з урахуванням заяви про зміну предмета позову вх.№16882 від 21.07.2025 просив суд відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпоінт Україна" звільнити водний об`єкт - водойму-охолоджувач Зміївської ТЕС (озеро Лиман) загальною площею 1266 га, розташовану у Чугуївському районі Харківської області та земельну ділянку під ним та повернути їх у відання держави в особі Харківської обласної військової адміністрації.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що в порушення вимог ст. 125, 126 Земельного кодексу України водойма-охолоджувач Зміївської ТЕС (озеро Лиман) використовується відповідачем в комерційних цілях з метою ведення рибогосподарської діяльності без будь-яких сплат орендної плати та інших платежів за використання водного об`єкту та землі, а отримані підприємством дозвільні документи не дають підстав для використання земельної ділянки водного фонду, оскільки згідно водогосподарського паспорта водойми-охолоджувача Зміївської ТЕС (п. 1.9) та листа Міністерства екології та природних ресурсів України від 25.05.2000 № 154/09/2-10, водосховище має статус технічної водойми для охолодження циркуляційних вод котлоагрегатів ТЕС та не має статусу рибогосподарського водного об`єкту, що взагалі виключає можливість використання зазначеного водного об`єкту з метою риборозведення.

В заяві про зміну предмета позову прокурор зазначав, що враховуючи факт використання ПАТ "Центренерго", яке є правонаступником усіх прав та обов`язків Державного підприємства "Центренерго" спірного водного об`єкта та земельних ділянок під ним на підставі державного акту на право користування № 045850 від 1993 року, з урахуванням пп. а, ґ п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України, право розпорядження земельними ділянками належить державі в особі Харківської обласної військової адміністрації. Відповідно, на думку прокурора, повернення спірної водойми-охолоджувача Зміївської ТЕС (озеро Лиман) та земельної ділянки під ним має здійснюватися на користь останньої.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.08.2025 у справі №922/3407/24 відмовлено в задоволенні позову повністю, з тих підстав, що прокурором при зверненні до суду з відповідним позовом не було підтверджено належним чином ані статус водойми-охолоджувача Зміївської ТЕС, ані статус земельної ділянки під цим водним об`єктом.

Водночас судом було встановлено, відповідач - ТОВ "Санпоінт Україна" здійснює на відповідній водоймі рибогосподарську діяльність (в режимі спеціального товарного рибного господарства та із біологічної меліорації) на підставі наявних у нього дозвільних документів та за погодженням з власником водойми-охолоджувача та постійним користувачем земельною ділянкою під нею (ПАТ "Центренерго"). До того ж відповідач є правонаступником Лиманського державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства, цілісний майновий комплекс якого ним було придбано у держави за договором купівлі-продажу об`єкта малої приватизації, що включав і майнові права щодо здійснення рибогосподарської діяльності на умовах Режиму рибогосподарської експлуатації технологічної водойми "Водойма-охолоджувач Зміївської ТЕС".

22.08.2025 відповідачем подано до господарського суду Харківської області заяву про ухвалення додаткового рішення (вх.№19374), в якій просив суд ухвалити додаткове рішення у справі №922/3407/24 про стягнення з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпоінт Україна" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 123000,00грн., відповідно до наданих до заяви доказів.

Додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 01.09.2025 у справі №922/3407/24 задоволено частково заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх.№19374 від 22.08.2025); покладено на Харківську обласну державну (військову) адміністрацію судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 86100,00грн.; стягнуто з Харківської обласної державної (військової) адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпоінт Україна" судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 86100,00грн.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2025 апеляційну скаргу Харківської обласної державної (військової) адміністрації залишено без задоволення; апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишено без задоволення; рішення господарського суду Харківської області від 18.08.2025 у справі № 922/3407/24 залишено без змін; додаткове рішення господарського суду Харківської області від 01.09.2025 у справі № 922/3407/24 залишено без змін.

Ухвалюючи зазначену постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимоги поданого прокурором позову по суті є вимогами про заперечення/скасування права на мирне володіння майном, оскільки, уклавши з державою договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Лиманського державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства, ТОВ "Санпоінт Україна" мало легітимні очікування щодо можливості здійснення відповідної діяльності на водоймі-охолоджувачі Зміївської ТЕС.

Крім того, подання прокурором в інтересах держави позову про звільнення відповідачем спірного водного об`єкта за наявності у ТОВ "Санпоінт Україна" отриманої у державних органів дозвільної документації на здійснення рибогосподарської діяльності на цьому об`єкті не узгоджується з принципом належного урядування.

Також, суд апеляційної інстанції вказав, що позов про усунення перешкод у володінні та користуванні землею поданий прокурором в інтересах осіб, які таких правомочностей не мають і мати не можуть, оскільки ці правомочності належать ПАТ "Центренерго". Більше того, вказаний позов заявлено всупереч інтересам законного володаря і користувача землі, оскільки останній протягом вирішення спору заперечував проти його задоволення.

Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2025 задоволено частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпоінт Україна" (вх. №13092 від 11.11.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі; стягнуто з Харківської обласної державної (військової) адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпоінт Україна" судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00грн.; в задоволенні решти вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпоінт Україна" (вх. №13092 від 11.11.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі відмовлено.

28.11.2025 у справі № 922/3407/24 Східним апеляційним господарським судом було видано відповідний наказ.

04.12.2025 у справі № 922/3407/24 господарським судом Харківської області видано відповідний наказ.

Постановою Верховного Суду від 03.03.2026 касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задоволено частково; постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2025, додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2025, рішення господарського суду Харківської області від 18.08.2025 та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 01.09.2025 у справі № 922/3407/24 скасовано; справу №922/3407/24 направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Направляючи справу на новий розгляд суд касаційної інстанції вказав, що місцевий господарський суд при встановлені фактичних обставин щодо здійснюваної ТОВ "Санпоінт Україна" рибогосподарської діяльності у водоймі-охолоджувачі Зміївської ТЕС дійшов суперечливих висновків, одночасно зазначивши, що судом не встановлено, а прокурором та позивачами не доведено відповідності діяльності відповідача ознакам аквакультури та користування ним земельною ділянкою під відповідною водоймою для потреб аквакультури, та вказавши, що суд приймає до уваги, що діяльність відповідача з біологічної меліорації відповідної водойми-охолоджувача є корисною та необхідною для нормального функціонування Зміївської ТЕС і її здійснення погоджено ПАТ "Центренерго".

Вказані висновки суду першої інстанції не узгоджуються з висновками, сформульованими Верховним Судом у постановах у справах №922/1168/23 та №916/1719/22 (щодо необхідності встановлення правової природи рибогосподарської діяльності - ведення аквакультури або рибальство, а також про належність рибогосподарської меліорації до одного з різновидів діяльності у сфері аквакультури) та свідчать, що судом достеменно не встановлено всіх фактичних обставин здійснення ТОВ "Санпоінт Україна" у відповідному водному об`єкті рибогосподарської діяльності (її певного різновиду).

Крім того, судами попередніх інстанцій не було встановлено, різновидом якої саме рибогосподарської діяльності на відповідному водному об`єкті займається відповідач, що нівелює їх висновки стосовно законності (наявності законних підстав) його перебування на ставку-охолоджувачі Зміївської ТЕС та земельній ділянці під ним задля її здійснення, як і спростовує схожі за змістом доводи відзиву ТОВ "Санпоінт Україна"

До того ж, в цьому контексті Суд звернув увагу на те, що за встановлених обставин даної справи у водоймі, про яку йдеться, знаходяться 3 садкові лінії, що займають її акваторію площею приблизно 3,9 га та належать ТОВ "Санпоінт Україна" на праві власності.

Проте, факту використання відповідачем водойми-охолоджувача Зміївської ТЕС задля розміщення свого майна суд першої інстанцій оцінки не надав, обмежившись лише твердженням про те, що в матеріалах справи відсутні докази використання садкових ліній ТОВ "Санпоінт Україна" саме для вирощування риби, а їх наявність не свідчить про провадження відповідачем на спірному водному об`єкті діяльності з аквакультури. Апеляційним господарським судом зазначені обставини також не досліджувались.

Верховний Суд також визнав помилковою позицію апеляційного господарського суду стосовно того, що позов про усунення перешкод у володінні та користуванні землею поданий прокурором в інтересах осіб, які таких правомочностей не мають і мати не можуть, оскільки ці правомочності належать ПАТ "Центренерго", вказуючи на те, що встановлені судами попередніх інстанцій обставини погодження ПАТ "Центренерго" здійснення рибогосподарської діяльності на ставку-охолоджувачем Зміївської ТЕС (в тому числі і діяльності з біологічної меліорації) слід оцінювати виключно крізь призму принципу nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet, тобто враховуючи, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свободи.

Тож у кожній справі, в якій ідеться про порушення права власності, суд перевіряє дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання оцінки поведінки держави в контексті вимог статті 41 Конституції України, яка фактично відображає зміст статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Дотримуючись цього, слід ураховувати і те, що у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.

З огляду на наведене, Суд вказав, що укладаючи договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Лиманського державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства, ТОВ "Санпоінт Україна", як суб`єкт господарювання, мало усвідомлювати ризики, пов`язані із необхідністю оформлення правовстановлюючих документів (набуттям прав) задля здійснення відповідної рибогосподарської діяльності. Натомість надання державою дозвільних документів щодо здійснення окремих різновидів такої діяльності жодним чином не свідчить про неправомірність вимоги стосовно набуття, оформлення та належного посвідчення інших прав, що не охоплюються такими дозволами, якщо це передбачено законом, у порядку, встановленому ним.

02.04.2026 справу № 922/3407/24 повернуто до господарського суду Харківської області.

25.05.2026 відповідачем - ТОВ "Санпоінт Україна" подано до господарського суду Харківської області клопотання (вх. № 12577) про призначення по справі судової інженерно - екологічної експертизи; проведення судової інженерно - екологічної експертизи доручити експертам Національного наукового центру "Інститут судових експертиз імені Засл. проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України.

На вирішення експертів поставити наступні питання:

- чи є водойма-охолоджувач Зміївської ТЕС фактично водосховищем комплексного призначення? Якщо так, для яких двох і більше цілей використовується водойма-охолоджувач ТЕС?;

- чи є водойма-охолоджувач Зміївської ТЕС технологічною водоймою?;

- чи відповідає рибогосподарська діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпоінт Україна" на водоймі-охолоджувачу Зміївської ТЕС в рамках Режиму рибогосподарської експлуатації та згідно наявних дозволів проектній технологічній документації такої водойми? Якщо не відповідає, то яким саме положенням проектної технологічної документації?;

- чи суперечить рибогосподарська діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпоінт Україна" на водоймі-охолоджувачу Зміївської ТЕС в рамках Режиму рибогосподарської експлуатації та згідно наявних дозволів цілям створення та функціонування водойми-охолоджувача Зміївської ТЕС? Якщо суперечить, то яким саме цілям створення та функціонування? Якщо суперечить, то які негативні наслідки для функціонування водойми- охолоджувача Зміївської ТЕС має діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпоінт Україна" на водоймі-охолоджувачу Зміївської ТЕС в рамках Режиму рибогосподарської експлуатації та згідно наявних дозволів?;

- що собою являє рибогосподарська діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпоінт Україна" на водоймі-охолоджувачу Зміївської ТЕС в рамках Режиму рибогосподарської експлуатації та згідно наявних дозволів і чи відповідає така діяльність визначенню діяльності з аквакультури згідно положень Закону України "Про аквакультуру"?.

Обґрунтовуючи підстави для задоволення вказаного клопотання відповідач посилався на те, що основним висновком Верховного Суду, який став підставою для направлення справи на новий розгляд, стало не встановлення судами попередніх інстанцій різновиду діяльності ТОВ "Санпоінт Україна" та ненадання оцінки факту розміщення належного відповідачу майна на водоймі-охолоджувачу Зміївської ТЕС.

На переконання відповідача, сукупність матеріалів справи на фоні, поки що відсутності на законодавчому рівні правового нормативного регулювання діяльності суб`єктів СТРГ за погодженими їм Режимами рибогосподарської діяльності, а тим більш зважаючи на особливий (на думку відповідача) статус водойми, де провадиться ТОВ "Санпоінт Україна" рибогосподарська діяльність, потребують для вирішення судом питань, що витікають з задач нового розгляду справи, встановлених постановою Верховного Суду від 03.03.2026 у справі № 922/3407/24, використанння спеціальних знань, тобто проведення відповідної судової експертизи.

Враховуючи вищевикладене, відповідач зазначав, що питання правомірності того чи іншого використання технологічної водойми "Водойма-охолоджувач Зміївської ТЕС" для провадження рибогосподарської діяльності лежать в площині дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Санпоінт Україна" земельного та водного законодавства як складових частин природоохоронного (екологічного) законодавства.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.06.2026 у справі №922/3407/24 задоволено клопотання (вх. № 12577 від 25.05.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпоінт Україна" про призначення по справі судової інженерно - екологічної експертизи; призначено у справі № 922/3407/24 судову інженерно - екологічну експертизу, проведення якої доручено Національного наукового центру "Інститут судових експертиз імені Засл. проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України.

На вирішення експертів по судовій інженерно - екологічній експертизі поставити наступні питання:

- чи є водойма-охолоджувач Зміївської ТЕС фактично водосховищем комплексного призначення? Якщо так, для яких двох і більше цілей використовується водойма-охолоджувач ТЕС?

- чи є водойма-охолоджувач Зміївської ТЕС технологічною водоймою?

- чи відповідає рибогосподарська діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпоінт Україна" на водоймі-охолоджувачу Зміївської ТЕС в рамках Режиму рибогосподарської експлуатації та згідно наявних дозволів проектній технологічній документації такої водойми? Якщо не відповідає, то яким саме положенням проектної технологічної документації?

- чи суперечить рибогосподарська діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпоінт Україна" на водоймі-охолоджувачу Зміївської ТЕС в рамках Режиму рибогосподарської експлуатації та згідно наявних дозволів цілям створення та функціонування водойми-охолоджувача Зміївської ТЕС? Якщо суперечить, то яким саме цілям створення та функціонування? Якщо суперечить, то які негативні наслідки для функціонування водойми- охолоджувача Зміївської ТЕС має діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпоінт Україна" на водоймі-охолоджувачу Зміївської ТЕС в рамках Режиму рибогосподарської експлуатації та згідно наявних дозволів?

- що собою являє рибогосподарська діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпоінт Україна" на водоймі-охолоджувачу Зміївської ТЕС в рамках Режиму рибогосподарської експлуатації та згідно наявних дозволів і чи відповідає така діяльність визначенню діяльності з аквакультури згідно положень Закону України "Про аквакультуру"?

Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 Кримінального Кодексу України; витрати по проведенню судової інженерно - екологічної експертизи покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Санпоінт Україна", з подальшим їх розподілом в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України; направлено матеріали справи №922/3407/24 до Національного наукового центру "Інститут судових експертиз імені Засл. проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України; провадження у справі зупинено.

Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 98, 99, 100 Господарського процесуального кодексу України мотивовані тим, що з огляду на предмет спору та підстави позову, складність даної справи та її обставини в сукупності, визначення яким саме різновидом рибогосподарської діяльності на відповідному водному об`єкті займається відповідач, з метою встановлення наявності або відсутності законних підстав його перебування на ставку-охолоджувачі Зміївської ТЕС та земельній ділянці під ним задля її здійснення, має суттєве значення для вирішення даної справи та потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Заступник керівника Харківської обласної прокуратури з ухвалою місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 08.06.2026 у справі №922/3407/24, прийняти нове рішення, яким в задоволенні клопотання про призначення судової експертизи відмовити та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор посилається на те, що судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи та доводам сторін щодо необхідності призначення експертизи, що призвело до передчасного висновку про те, що висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Також, на думку прокурора, судом не було обґрунтовано доцільності проведення експертизи, необхідності вирішення поставлених експерту питань з урахуванням характеру предмета спору та неможливість самостійного встановлення фактичних обставин справи при розгляді даної справи за результатами оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності.

Прокурор вважає, що питання, поставлені на вирішення експертизи належать до компетенції суду під час розгляду справи та дослідження доказів і є питаннями права та не потребують спеціальних знань та спеціальних досліджень.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на ухвалу господарського суду Харківської області від 08.06.2026 у справі №922/3407/24; встановлено сторонам у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; ухвалено господарському суду Харківської області надіслати на адресу Східного апеляційного господарського суду матеріали справи №922/3407/24; призначено справу до розгляду на 15.07.2026 о 10:30 годины.

09.07.2026 відповідачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№7541), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури, ухвалу господарського суду Харківської області від 08.06.2026 у справі №922/3407/24 залишити без змін.

14.07.2026 матеріали справи №922/3407/24 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2026 оголошено в судовому засіданні перерву до 22.07.2026 о 14:45год.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 22.07.2026 прокурори підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 08.06.2026 у справі №922/3407/24, прийняти нове рішення, яким в задоволенні клопотання про призначення судової експертизи відмовити та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги прокурора, просили відмовити в її задоволенні, ухвалу господарського суду Харківської області від 08.06.2026 у справі №922/3407/24 залишити без змін.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, представники прокуратури та відповідача з`явились в судове засідання та надали пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а інші сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (стаття 42 Господарського процесуального кодексу України), колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, за відсутності представників сторін, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи прокурора, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За змістом частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Таке право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано нормами статей 227, 228 Господарського процесуального кодексу України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.

Як визначено в статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень.

Відповідно до приписів частини 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, в тому числі через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Отже, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №910/18570/17, від 14.12.2021 у справі №910/9564/20, від 24.11.2021 у справі №914/1396/20.

Призначення судової експертизи віднесено до компетенції суду за наявності умов, передбачених частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України і таке призначення не може розцінюватися як порушення норм процесуального права (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 910/9564/20).

Отже, підставою для призначення судової експертизи є необхідність з`ясування обставин, що мають значення для справи, для такого з`ясування необхідні спеціальні знання, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судову експертизу" судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

Зі змісту статті 41 Господарського процесуального кодексу України випливає, що саме суд визначає при розгляді справи наявність таких питань та, відповідно, вирішує питання необхідності призначення певного виду судової експертизи у справі. Також, слід зазначити, що згідно положень чинного законодавства та вказаної статті, суд має право, на його розсуд, призначити експертизу у разі такої необхідності, проте, не обов`язок.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Порядок призначення судових експертиз та експертних досліджень судовим експертам науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України та атестованим судовим експертам, що не працюють у державних спеціалізованих установах (далі - експерти), їх обов`язки, права та відповідальність, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів визначаються Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.98 (в редакції наказу Міністерства юстиції України №144/5 від 30.12.2004, зі змінами і доповненнями, надалі - Інструкція), з урахуванням науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, також затверджених згаданим наказом Міністерства юстиції України.

Виходячи з повноважень, наданих суду Господарським процесуальним кодексом України та принципу диспозитивності дослідження обставин справи, оцінка доказів повинна ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному розгляді доказів у судовому процесі, з врахуванням сукупності всіх обставин. Отже, якщо суд доходить висновку, що для того, щоб надати оцінку певним обставинам справи йому не вистачає певних знань, суд вправі призначити судову експертизу, поставивши перед експертом конкретні запитання, незалежно від волевиявлення сторін.

У відповідності до підпункту 1.2.2. вищезазначеної Інструкції та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень одним із основних видів експертизи є інженерно-технічна: інженерно-транспортна (автотехнічна, транспортно-трасологічна, залізнично-транспортна); дорожньо-технічна; будівельно-технічна; оціночно-будівельна; земельно-технічна; оціночно-земельна; експертиза з питань землеустрою; пожежно-технічна; безпеки життєдіяльності; гірничотехнічна; інженерно-екологічна; електротехнічна; комп`ютерно-технічна; телекомунікаційна.

Відповідно до підпунктів 11.1., 11.2. пункту 11 розділу ІІ Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень об`єктом інженерно-екологічної експертизи є матеріальні і матеріалізовані джерела інформації, що містять фактичні дані про обставини надзвичайної екологічної ситуації, у тому числі речові докази, фрагменти місця події, устаткування, комунікації, засоби виробництва, що забезпечують екологічно безпечне функціонування підприємства, а також будь-які інші обставини події, зафіксовані (описані, відображені у схемах, фотографіях, планах тощо) в матеріалах справи.

До основних завдань інженерно-екологічної експертизи належать: визначення обставин, що пов`язані з настанням надзвичайної екологічної ситуації; встановлення технічних та організаційних причин порушень технологічного процесу виробництва, якщо це сприяло виділенню забруднюючих речовин, енергії та викидам інших шкідливих речовин і накопиченню промислових відходів; встановлення відповідності дій осіб (або їх бездіяльності), причетних до надзвичайної екологічної ситуації, вимогам нормативних актів у сфері екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів; встановлення причинно-наслідкових залежностей між діями/бездіяльністю спеціально уповноважених осіб (у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та екологічної безпеки) і наслідками, що настали.

Підпунктом 11.3 пункту 11 розділу ІІ Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень визначено, що орієнтовний перелік вирішуваних питань не є вичерпним. Перед інженерно-екологічною експертизою можуть бути поставлені й інші питання в межах предмета експертного дослідження.

З огляду на предмет спору та підстави позову, складність даної справи та її обставини в сукупності, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що визначення яким саме різновидом рибогосподарської діяльності на відповідному водному об`єкті займається відповідач, з метою встановлення наявності або відсутності законних підстав його перебування на ставку-охолоджувачі Зміївської ТЕС та земельній ділянці під ним задля її здійснення, має суттєве значення для вирішення даної справи та потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Отже, за наведених обставин, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення клопотання ТОВ "Санпоінт Україна" та призначення у справі судової інженерно - екологічної експертизи.

Відповідно до частини 1 статті 100 Господарського процесуального кодексу України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

У відповідності до частини 5 статті 99 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Розглянувши запропоновані відповідачем питання для роз`яснення, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що враховуючи обставини, які входять до предмета доказування у даній справі, подані відповідачем питання відповідають меті призначення судової експертизи.

Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу користується правами і несе обов`язки, зазначені у статті 31 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про судовому експертизу" судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ.

Згідно частини 3 статті 99 Господарського процесуального кодексу України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

Отже, судом правомірно доручено проведення судової інженерно-екологічної експертизи Національному науковому центру "Інститут судових експертиз імені Засл. проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України.

Витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона. Враховуючи те, що заінтересованою стороною проведення судової експертизи є відповідач, витрати по оплаті покладаються на відповідача.

Згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 12 Закону України "Про судову експертизу", судовий експерт зобов`язаний провести повне дослідження і дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок.

Посилання прокурора на те, що питання, поставлені на вирішення експертизи належать до компетенції суду під час розгляду справи та дослідження доказів і є питаннями права та не потребують спеціальних знань та спеціальних досліджень судовою колегією визнаються необґрунтованими.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.

Враховуючи викладене, необхідність надіслання матеріалів справи до експертної установи, провадження у справі підлягає зупиненню.

Експертиза призначається у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, рішення суду має прийматися у повній відповідності з нормами процесуального та матеріального права, з повним та об`єктивним дослідженням обставин та доказів. Призначення експертизи у справі не спрямоване на затягування розгляду, а є засобом для встановлення доказів, які мають значення для правильного вирішення даного спору.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Для правильного вирішення спору, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про призначення експертизи для можливості повно, об`єктивно та всебічно надати оцінку всім фактичним обставинам справи.

Європейський суд з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" дійшов висновку про те, що принцип правової визначеності є одним із фундаментальних аспектів верховенства права, і для того, щоб судове рішення відповідало вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно, щоб воно було розумно передбачуваним.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах "Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands" від 27.10.1993 (п. 33) та "Ankerl v. Switzerland" від 23.10.1996 (п. 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів переглядаючи в апеляційному порядку оскаржувану ухвалу, дійшла висновку про її постановлення судом першої інстанції з правильним застосуванням норм матеріального та дотриманням норм процесуального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали суд апеляційної інстанції не вбачає.

Відповідно до пунктів 11 та 12 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у справі та призначення експертизи.

Разом з цим, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Оскільки ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження у справі та призначення експертизи до зазначеного переліку не відноситься, дана постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 255, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 08.06.2026 у справі №922/3407/24 залишити без змін.

Повна постанова складена 28.07.2026.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя С.Ч. Жельне

Суддя П.В. Тихий