Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №922/3714/25 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Харків Справа № 922/3714/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В.

за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,

за участю представників:

від позивача за первісним позовом - Бублик В.М. - на підставі довіреності від 23.12.2025 №7-12/7-Д/130;

від відповідача за первісним позовом (апелянта) - Павленко Л.С. (особисто) на підставі посвідчення водія № НОМЕР_1 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Павленко Лариси Сергіївни, Харків, (вх.№1078 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 07.04.2026 у справі №922/3714/25 (суддя Жиляєв Є.М., ухвалене в м. Харків, дата складення повного тексту - 17.04.2026)

за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Суми", м.Суми,

до відповідача: фізичної особи-підприємця Павленко Лариси Сергіївни, Харків,

про стягнення 38897,50грн.

та за зустрічним позовом: фізичної особи-підприємця Павленко Лариси Сергіївни, Харків,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Суми", м.Суми,

про тлумачення договору, визнання дій протиправними, стягнення 237380,70грн. та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

17.10.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Суми" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Павленко Лариси Сергіївни, в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь 37645,26грн. заборгованості за спожиту електричну енергію разом з ПДВ та 1252,24грн. заборгованості за відшкодування витрат на відключення електроустановок.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про постачання електричної енергії в частині повної та своєчасної оплати за спожиту електричну енергію за квітень- травень 2025 року в сумі 37645,26грн.

Крім того, позивач зазначав, пунктом 5.11 договору сторони погодили, що якщо споживач не здійснив оплату за цим договором в строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу в порядку, визначеному ПРРЕЕ (з урахуванням особливостей для вразливих споживачів).

Згідно з пунктами 8.1, 8.2 договору, постачальник має право звернутись до оператора системи з вимогою про відключення об`єкта споживача від електроживлення у випадку порушення споживачем строків оплати за спожиту електричну енергію за цим договором, у тому числі за графіком погашення заборгованості. Припинення електропостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за спожиту електричну енергію за цим договором.

12.05.2025 позивачем, як постачальником було направлено на адресу відповідача, як споживача рекомендованим листом попередження про припинення постачання електричної енергії №23949 з 09:00 03.06.2025 (на дві адреси споживача).

Пунктом 7.10. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (надалі - ПРРЕЕ) визначено, що припинення електроживлення електроустановок споживача здійснюється оператором системи у порядку, визначеному Кодексом системи передачі та Кодексом систем розподілу.

Згідно акту приймання передачі виконаних робіт від 03.06.2025 №2400041783 працівниками АТ “Сумиобленерго” (оператора системи розподілу) було припинено електропостачання на електроприлади ФОП Павленко Л.С. за адресою АДРЕСА_1 . Сума витрат оператора системи на здійснення робіт з припинення електроживлення склала 1252,24грн., в т.ч. ПДВ.

Відповідно до пункту 7.12 ПРРЕЕ витрати оператора системи на здійснення робіт з припинення електроживлення електроустановки споживача покриваються за рахунок коштів ініціатора здійснення цих робіт, які відшкодовуються йому споживачем (крім випадків, визначених цим пунктом), якщо припинення постачання (розподілу або передачі) електричної енергії споживачу здійснювалося у встановленому цими Правилами порядку. Аналогічні положення визначені умовами публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, а саме: п.п.10 п.6.2., п.п.3 та 6 п.7.1., п.8.5. та п.8.6. договору.

На підставі пункту 7.12 ПРРЕЕ оператором системи розподілу - АТ “Сумиобленерго” було виставлено позивачу, як ініціатору здійснення робіт, рахунок №1600005691 від 04.06.2025 на суму 1252,24грн., в т.ч. ПДВ, який було сплачено.

В подальшому, позивачем, як постачальником, було виставлено відповідний рахунок споживачу, який 04.06.2025 (одночасно з рахунком №1120212-2505-1 за травень 2025) направлено засобами поштового зв`язку, проте, відповідачем не було в відшкодовано суму вказаних витрат.

З огляду на те, що відповідачем, як споживачем не було в добровільному порядку сплачено суму наявної заборгованості за спожиту активну електричну енергію в розмірі 37645,26грн., а також витрати на здійснення робіт з припинення електроживлення в сумі 1252,24грн., Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Суми" звернулось до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

22.12.2025 фізична особа-підприємець Павленко Лариса Сергіївна звернулась до господарського суду Харківської області з зустрічним позовом (вх. №29916), в якому просила суд:

- тлумачити положення договору на предмет законності систематичної зміни ТОВ “Енера Суми” ціни електроенергії у бік її збільшення, за відсутності об`єктивних економічних причин її коливання, з урахуванням тлумачень Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 та у відповідності до норм Конституції України щодо рівності прав;

- визнати протиправним нарахування ТОВ “Енера Суми” у зв`язку з незаконним завищенням ціни на активну електроенергію в рахунках:

рахунок № 1120212-2312-1 від 31.12.2023 за грудень 2023,

рахунок № 1120212-2401-1 від 31.01.2024 О/ НОМЕР_2 за січень 2024,

рахунок № 1120212-2402-1 від 29.02.2024 О/ НОМЕР_2 за лютий 2024,

рахунок № 1120212-2405-1 від 31.05.2024 О/ НОМЕР_2 за травень 2024,

рахунок № 1120212-2407-1 від 31.07.2024 О/ НОМЕР_2 за липень 2024,

рахунок № 1120212-2408-1 від 31.08.2024 О/ НОМЕР_2 за серпень 2024,

рахунок № 1120212-2409-1 від 30.09.2024 О/ НОМЕР_2 за вересень 2024,

рахунок № 1120212-2410-1 від 31.10.2024 О/ НОМЕР_2 за жовтень 2024,

рахунок № 1120212-2411-1 від 30.11.2024 О/ НОМЕР_2 за листопад 2024,

рахунок № 1120212-2412-1 від 31.12.2024 О/ НОМЕР_2 за грудень 2024,

рахунок № 1120212-2501-1 від 31.01.2025 О/ НОМЕР_2 за січень 2025,

рахунок № 1120212-2502-1 від 28.02.2025 О/ НОМЕР_2 за лютий 2025,

рахунок № 1120212-2503-1 від 31.03.2025 О/ НОМЕР_2 за березень 2025,

рахунок № 1120212-2504-1 від 30.04.2025 О/ НОМЕР_2 за квітень 2025,

рахунок № 1120212-2505-1 від 31.05.2025 О/Р 1120212 за травень 2025,

- стягнути з ТОВ “Енера Суми” надмірно сплачені кошти в сумі 237380,75грн.;

- визнати протиправними дії ТОВ “Енера Суми” щодо відключення електроустановок;

- зобов`язати ТОВ “Енера Суми” підключити та відновити електропостачання.

Обґрунтовуючи підстави для задоволення позовних вимог позивач за зустрічним позовом посилався на систематичне порушення з боку ТОВ ''Енера Суми” умов укладеного договору, яким ТОВ "Енера Суми" обґрунтовує заявлені первісні позовні вимоги, у зв`язку із чим, з огляду на положення статей 213, 637 Цивільного кодексу України просив суд здійснити тлумачення положень договору на предмет законності систематичної зміни ТОВ “Енера Суми” ціни електроенергії у бік її збільшення, за відсутності об`єктивних економічних причин її коливання, з урахуванням тлумачень Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 та у відповідності до норм Конституції України щодо рівності прав.

Крім того, позивач за зустрічним позовом зазначав, що внаслідок постійної необґрунтованої зміни ТОВ “Енера Суми” ціни електроенергії у бік її збільшення, за відсутності об`єктивних економічних причин такої зміни, позивачем за направленими йому рахунками ТОВ “Енера Суми”, було надмірно сплачено кошти за наступними рахунками: №1120212-2312-1 від 31.12.2023 О/ НОМЕР_2 за грудень 2023; №1120212-2401-1 від 31.01.2024 О/ НОМЕР_2 за січень 2024; № 1120212-2402-1 від 29.02.2024 О/ НОМЕР_2 за лютий 2024; № 1120212-2405-1 від 31.05.2024 О/Р 1120212 за травень 2024; № 1120212-2407-1 від 31.07.2024 О/Р 1120212 за липень 2024; № 1120212-2408-1 від 31.08.2024 О/Р 1120212 за серпень 2024; № 1120212-2409-1 від 30.09.2024 О/Р 1120212 за вересень 2024; № 1120212-2410-1 від 31.10.2024 О/Р 1120212 за жовтень 2024; № 1120212-2411-1 від 30.11.2024 О/Р 1120212 за листопад 2024; № 1120212-2412-1 від 31.12.2024 О/Р 1120212 за грудень 2024; № 1120212-2501-1 від 31.01.2025 О/Р 1120212 за січень 2025; № 1120212-2502-1 від 28.02.2025 О/Р 1120212 за лютий 2025; № 1120212-2503-1 від 31.03.2025 О/Р 1120212 за березень 2025; №1120212-2504-1 від 30.04.2025 О/Р 1120212 за квітень 2025; №1120212-2505-1 від 31.05.2025 О/Р 1120212 за травень 2025.

Отже, на переконання позивача за зустрічним позовом, загальна сума переплати вартості електроенергії, на підставі необґрунтованого завищення ТОВ “Енера Суми” ціни кіловату електроенергії за період з грудня 2024 року по травень 2025 року, склала 237380,75 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.04.2026 у справі №922/3714/25 первісний позов задоволено повністю; стягнуто з фізичної особи-підприємця Павленко Лариси Сергіївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Суми" - 37645,26 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію разом з ПДВ; 1252,24грн. заборгованості за відшкодування витрат на відключення електроустановок та 2422,40грн. судового збору; в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Відповідні висновки місцевого господарського суду в частині задоволення первісних позовних вимог з посиланням на положення статей 11, 509, 626, 627, 628, Цивільного кодексу України, мотивовані тим, що факт постачання електричної енергії в спірний період на заявлену до стягнення суму підтверджений матеріалами справи, з огляду на що позивач має право на отримання плати за поставлену електричну енергію.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог в частині стягнення з ТОВ "Енера Суми" надмірно сплачених коштів в сумі 237380,75грн. та про тлумачення положень договору на предмет законності систематичної зміни ТОВ “Енера Суми” ціни електроенергії у бік її збільшення, за відсутності об`єктивних економічних причин її коливання, з урахуванням тлумачень Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 та у відповідності до норм Конституції України щодо рівності прав, суд першої інстанції керуючись положеннями статей 11,213,628,637 Цивільного кодексу України вказав, що метою тлумачення правочину є з`ясування змісту договору/його окремих частин, який складає права та обов`язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання договору можливе до початку виконання сторонами його умов.

Проте, викладена позивачем в зустрічному позові вимога щодо тлумачення положень договору не містить в собі чіткої вимоги до суду тлумачити певні положення (пункти) договору, як і посилання на самий договір, який позивач просить суд розтлумачити в зустрічному позові.

Позивачем при зверненні до суду з відповідним позовом не наведено в зустрічному позові положення або окремої частини договору, яку останній просить суд розтлумачити, проте, як було зазначено вище метою тлумачення правочину є з`ясування його окремих частин, який складають права та обов`язки сторін.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог в частині тлумачення умов договору та стягнення надмірно сплачених коштів в сумі 237380,75грн.

Судом також було встановлено, що дії ТОВ “Енера Суми” (відповідача за зустрічним позовом) щодо відключення електроустановок позивача вчинені у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору, а отже відсутні підстави для задоволення зустрічних позовних вимог про визнання протиправними дії ТОВ “Енера Суми” щодо відключення електроустановок та зобов`язання ТОВ “Енера Суми” підключити та відновити електропостачання.

Фізична особа-підприємець Павленко Лариса Сергіївна з рішенням місцевого господарського суду не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 07.04.2026 у справі №922/3714/25 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити повністю, зустрічний позов задовольнити. Одночасно апелянт звернувся з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 07.04.2026 у справі №922/3714/25.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим відповідачем за первісним позовом доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення первісного позову, та відмови в задоволенні зустрічного позову.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2026 витребувано у господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3714/25; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

20.05.2026 матеріали справи №922/3714/25 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 залишено апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Павленко Лариси Сергіївни на рішення господарського суду Харківської області від 07.04.2026 у справі №922/3714/25 без руху в порядку статті 260 Господарського процесуального кодексу України, з тих підстав, що апелянтом до апеляційної скарги не було надано доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, а також не надано доказів на підтвердження направлення копій апеляційної скарги відповідачу за зустрічним позовом - Товариству з обмеженою відповідальністю "Енера Суми" з урахуванням положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України.

05.06.2026, тобто в строк встановлений судом, скаржник звернувся з “Апеляційною скаргою з усуненими недоліками на рішення господарського суду Харківської області від 07.04.2026 у справі №922/3714/25”, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 07.04.2026 у справі №922/3714/25 в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення з ТОВ “Енера Суми” надмірно сплачених коштів в сумі 237380,75грн. та про тлумачення положень договору на предмет законності систематичної зміни ТОВ “Енера Суми” ціни електроенергії у бік її збільшення, за відсутності об`єктивних економічних причин її коливання, з урахуванням тлумачень Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 та у відповідності до норм Конституції України щодо рівності прав.

Також, апелянт просив суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 07.04.2026 у справі №922/3714/25 в частині задоволення первісного позову, та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити; справу призначити до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом сторін).

Окрім викладеного, скаржник просив суд поновити строк на оскарження та прийняти вказану апеляційну скаргу з усуненими недоліками на рішення господарського суду Харківської області від 07.04.2026 у справі №922/3714/25.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 поновлено фізичній особі-підприємцю Павленко Ларисі Сергіївні строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 07.04.2026 у справі №922/3714/25; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Павленко Лариси Сергіївни на рішення господарського суду Харківської області від 07.04.2026 у справі №922/3714/25; встановлено позивачу за первісним позовом строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 24.06.2026 о 13:45 годині.

22.06.2026 позивачем за первісним позовом - ТОВ “Енера Суми” подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№6893), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Павленко Лариси Сергіївни, рішення господарського суду Харківської області від 07.04.2026 у справі №922/3714/25 залишити без змін.

24.06.2026 апелянтом подано до апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату (вх.№6989).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2026 оголошено в судовому засіданні перерву до 22.07.2026 о 12:00 годині.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 22.07.2026 апелянтом було оголошено в усній формі заяву про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В. від розгляду справи №922/3714/25.

Судом апеляційної інстанції на підставі статей 38, 39, 118 Господарського процесуального кодексу України, залишено без розгляду заяву фізичної особи-підприємця Павленко Лариси Сергіївни про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В. від розгляду справи № 922/3714/25 у зв`язку з її поданням після закінчення процесуальних строків, про що постановлено відповідну ухвалу від 22.07.2026 (вступну та резолютивну частини якої було проголошено в судовому засіданні).

Апелянт підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 07.04.2026 у справі №922/3714/25 в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення з ТОВ “Енера Суми” надмірно сплачених коштів в сумі 237380,75грн. та про тлумачення положень договору на предмет законності систематичної зміни ТОВ “Енера Суми” ціни електроенергії у бік її збільшення, за відсутності об`єктивних економічних причин її коливання, з урахуванням тлумачень Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 та у відповідності до норм Конституції України щодо рівності прав.

Також, апелянт просив суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 07.04.2026 у справі №922/3714/25 в частині задоволення первісного позову, та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити.

Окрім викладеного, в судовому засіданні скаржником було заявлено усне клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: скріншот SMS повідомлення від 22.06.2026 від електропостачальної організації, копії рахунків за поставлену електричну енергію за квітень - червень 2026 направлених ТОВ “Енера Суми” на адресу скаржника.

За приписами частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів зазначає, що виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції.

Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку, передбаченому статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від причин неподання стороною таких доказів.

Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення зазначеної норми процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (близька за змістом правова позиція послідовно викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах: від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 06.03.2019 у справі №916/4692/15, від 16.12.2020 у справі №908/1908/19, від 21.01.2021 у справі №908/3359/19 від 27.04.2023 у справі №927/738/19).

Враховуючи вищевикладене, апеляційним господарським судом зазначені документи не розглядаються та не приймаються до уваги в якості додаткових доказів.

Представник позивача за первісним позовом заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Харківської області від 07.04.2026 у справі №922/3714/25 залишити без змін.

Враховуючи, що представники сторін з`явились в судове засідання та надали пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

У зв`язку з реформуванням ринку електричної енергії, на виконання вимог Закону України "Про ринок електричної енергії" з 01.01.2019 забезпеченням споживачів електричною енергією займаються різні суб`єкти ринку електричної енергії, зокрема, оператори систем розподілу та електропостачальники, одним з яких є Товариство з обмеженою відповідальністю “Енера Суми”, яке діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018 № 429.

Положеннями пунктів 3.1.6 та 3.1.9 глави 3.1 розділу ІІІ Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (надалі - ПРРЕЕ), визначено, що постачання електричної енергії споживачу здійснюється, зокрема, якщо споживач є стороною діючих договорів про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії та про постачання електричної енергії споживачу або про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, або про постачання електричної енергії постачальником останньої надії. Споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.

Для користування електричною енергією споживачу необхідно бути приєднаним до системи розподілу електричної енергії та укласти договори щодо розподілу та постачання електричної енергії.

Фактом приєднання споживача до умов договору постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема, повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка та/або документально підтверджене споживання електричної енергії.

Між сторонами були дотримані вимоги статті 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України, оскільки в даному випадку діє публічний договір приєднання до умов, які є стандартними для всіх споживачів.

Частиною 2 статті 642 Цивільного кодексу України передбачено, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ “Енера Суми” (надалі - постачальник, Позивач) та фізичною особою-підприємцем Павленко Ларисою Сергіївною (надалі - Споживач, Відповідач) було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (надалі - договір т.1 а.с.34-38), до умов якого ФОП Павленко Л.С. приєдналась шляхом підписання заяви-приєднання від 28.12.2018 (т.1 а.с.13), обравши Комерційну пропозицію №3У, що є Додатком №3 до Договору (т.1 а.с.39-40).

Підписання заяви-приєднання споживач підтверджує факт його приєднання до публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Умови цього договору розроблені з урахуванням вимог Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (надалі - Правила), та є однаковими для всіх споживачів (пункт 1.2. договору).

Таким чином, між ТОВ “Енера Суми” та ФОП Павленко Л.С. виникли правовідносини на підставі укладеного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

В результаті приєднання ФОП Павленко Л.С. до умов публічного договору про постачання електричної енергії йому було відкрито у ТОВ “Енера Суми” особовий рахунок за № НОМЕР_3 .

Договір не визнавався недійсним у судовому порядку, а тому підлягає обов`язковому виконанню сторонами.

Згідно пункту 2.1. договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач, як постачальник зазначав, що належним чином виконував умови договору та здійснював постачання електричної енергії споживачу, а споживач здійснював споживання електричної енергії, що підтверджується листом Білопільської дільниці філії "Сумський РЕМ" АТ "Сумиобленерго" про переданий обсяг розподіленої електричної енергії, поставленої електропостачальником ТОВ “Енера Суми” споживачу - ФОП Павленко Л.С. №20/374 від 09.07.2025 (т.1 а.с.10), яке на ринку електричної енергії України виконує функції адміністратора комерційного обліку (АКО), відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311, а саме: здійснює надання сертифікованих даних комерційного обліку (остаточного набору даних комерційного обліку за встановлений період для точки комерційного обліку, що використовується всіма учасниками для розрахунків на ринку електричної енергії).

Частина 1 статті 53 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлює, що функції адміністратора комерційного обліку покладаються на оператора системи передачі. До запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу (ОСР).

Так, згідно з наданою АТ "Сумиобленерго" інформацією щодо кількості розподілених (переданих) обсягів електричної енергії, обсяг розподіленої електричної енергії споживачу - ФОП Павленко Л.С. складає:

- за квітень 2025 в об`ємі 2775 кВт*год,

- за травень 2025 в об`ємі 500 кВт*год.

Відповідно до підпункту 2 пункту 7.2 договору, постачальник зобов`язується обчислювати та виставляти рахунки споживачу, відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим договором.

Згідно з пунктом 4.13. Правил для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку. Платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу (пункт 4.14. Правил).

Пунктом 13.9 договору визначено, що всі повідомлення за цим договором (в т.ч. платіжні документи на авансові платежі, планові платежі, рахунки за фактично спожиту електричну енергію, попередження про припинення постачання електричної енергії тощо) вважаються зробленими належними чином у разі, якщо повідомлення здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур`єром або особисто під підпис за зазначеними в цього договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатись дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу поштового зв`язку, в якому обслуговується споживач.

Тоді як, споживач згідно з підпунктом 1 пункту 6.2. договору, зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.

Відповідно до пункту 5.9. договору розрахунки споживача здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

Пунктом 5.10 договору визначено, що оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем в строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначено в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Згідно з Комерційною пропозицією №3У до договору, оплата електричної енергії, в тому числі за послугу з розподілу, здійснюється споживачем у формі повної оплати вартості обсягу спожитої (розподіленої) електричної енергії один раз за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії отриманими постачальником від оператора системи розподілу ("Спосіб оплати").

Рахунок надається споживачу не пізніше п`ятого робочого дня з дати отримання постачальником даних від оператора системи розподілу про обсяги спожитої (розподіленої) електричної енергії споживачу, але не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим. Оплата рахунка постачальника за фактично спожиту електричну енергію має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не більше 5 робочих днів від дати його отримання споживачем ("Термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та термін його оплати").

Відповідно до пункту 5.1. договору, споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього договору. Відповідно до пункту 5.8. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, як постачальником за особовим рахунком споживача №1120112 було нараховано за спожиту активну електричну енергію:

- за квітень 2025 - 32023,85грн., що підтверджується рахунком №1120212 2504-1 та актом № 1120212-2504-1 прийняття-передавання продукції - активної електричної енергії від 30.04.2025, які було направлено рекомендованим листом через АТ “Укрпошта”, які отримано споживачем 13.06.2025, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії рахунку, акту, фіскального чеку АТ “Укрпошта”, трекінгу відстеження поштових відправлень (т.1 а.с.12, 16, 19, 43);

- за травень 2025 - 5663,46грн., що підтверджується рахунком №1120212-2505-1 та актом № 1120212-2505-1 прийняття-передавання продукції - активної електричної енергії від 31.05.2025, які було направлено рекомендованим листом через АТ “Укрпошта”, які отримано споживачем 21.06.2025, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії рахунку, акту, фіскального чеку АТ “Укрпошта”, трекінгу відстеження поштових відправлень (т.1 а.с.12, 16, 19 44).

Проте, як вказував позивач, отримана за період з квітня по травень 2025 року активна електрична енергія в об`ємі 3275 кВт*год відповідачем, як споживачем не була оплачена в повному обсязі, заборгованість за спожиту активну електричну енергію становить 37645,26грн., що підтверджується Довідкою нарахувань та оплат по активній електроенергії ФОП Павленко Л.С. (т.1 а.с.32).

Крім того, позивач зазначав, що пунктом 5.11 договору сторони погодили, що якщо споживач не здійснив оплату за цим договором в строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу в порядку, визначеному ПРРЕЕ (з урахуванням особливостей для вразливих споживачів).

Згідно з пунктами 8.1, 8.2 договору, постачальник має право звернутись до оператора системи з вимогою про відключення об`єкта споживача від електроживлення у випадку порушення споживачем строків оплати за спожиту електричну енергію за цим договором, у тому числі за графіком погашення заборгованості.

Припинення електропостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за спожиту електричну енергію за цим договором.

Згідно з положеннями абзацу 1 підпункту 2 пункту 7.5 розділу VII ПРРЕЕ, припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється електропостачальником за умови попередження споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення у разі заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником.

Попередження про припинення повністю або частково постачання (розподілу або передачі) електричної енергії оформлюється після встановлення факту наявності підстав для вчинення вказаних дій та надається споживачу окремим письмовим повідомленням, у якому зазначаються підстава, дата і час, з якого електропостачання буде повністю або частково припинено, прізвище, ім`я, по батькові, підпис відповідальної особи, якою оформлено попередження.

Попередження про припинення постачання електричної енергії може надаватись споживачу в інший узгоджений спосіб, передбачений договором з електропостачальником та договором з ОСР/ОСП або додатками до нього.

Датою отримання таких повідомлень буде вважатись дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу поштового зв`язку, в якому обслуговується споживач.

На виконання вимог абзацу 1 підпункту 2 пункту 7.5 розділу VII ПРРЕЕ, 12.05.2025 позивачем, як постачальником, було направлено на адресу відповідача, як споживача, рекомендованим листом попередження про припинення постачання електричної енергії №23949 з 09:00 03.06.2025 (на дві адреси споживача) (т.1 а.с.14).

Факт направлення вказаного повідомлення підтверджується доданими до позовної заяви копіями списку згрупованих поштових відправлень від 12.05.2025 та фіскального чеку АТ "Укрпошта" від 12.05.2025 №250 (т.1 а.с.14 на звороті), які було отримано останнім 16.05.2025 та 17.05.2025, про що свідчать наявні у матеріалах справи скріншот з сайту АТ "Укрпошта", здійснений за результатами моніторингу трек-номеру поштових відправлень.

Згідно з пунктом 7.10. ПРРЕЕ, припинення електроживлення електроустановок споживача здійснюється оператором системи у порядку, визначеному Кодексом системи передачі та Кодексом систем розподілу.

Згідно акту приймання передачі виконаних робіт від 03.06.2025 №2400041783 працівниками АТ “Сумиобленерго” (оператора системи розподілу) було припинено електропостачання на електроприлади ФОП Павленко Л.С. за адресою АДРЕСА_1 . Сума витрат оператора системи на здійснення робіт з припинення електроживлення склала 1252,24грн., в т.ч. ПДВ (т.1 а.с.17 на звороті).

Відповідно до пункту 7.12 ПРРЕЕ витрати оператора системи на здійснення робіт з припинення електроживлення електроустановки споживача покриваються за рахунок коштів ініціатора здійснення цих робіт, які відшкодовуються йому споживачем (крім випадків, визначених цим пунктом), якщо припинення постачання (розподілу або передачі) електричної енергії споживачу здійснювалося у встановленому цими Правилами порядку. Аналогічні положення визначені умовами публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, а саме: п.п.10 п.6.2., п.п.3 та 6 п.7.1., п.8.5. та п.8.6. договору.

На підставі пункту 7.12 ПРРЕЕ оператором системи розподілу - АТ “Сумиобленерго” було виставлено позивачу, як ініціатору здійснення робіт відповідний рахунок від 04.06.2025 №1600005691 на суму 1252,24грн., в т.ч. ПДВ (т.1 а.с.17), який було сплачено останнім.

В подальшому, позивачем, як постачальником було виставлено відповідний рахунок споживачу (т.1 а.с.15), який 04.06.2025 (одночасно з рахунком №1120212-2505-1 за травень 2025) направлено засобами поштового зв`язку, що підтверджується доданим до позовної заяви фіскальним чеком АТ “Укрпошта” №4000406690169 від 04.06.2025 (т.1 а.с.19).

Відповідне поштове відправлення було отримано відповідачем, що підтверджується скріншотом з веб-сайту Акціонерного товариства “Укрпошта”, з якого вбачається, що поштове відправлення за трек номером 4000406690169 вручено одержувачу 21.06.2025 (т.1 а.с.44). Проте, відповідачем не було відшкодовано суму вказаних витрат.

З огляду на те, що відповідачем, як споживачем не було в добровільному порядку сплачено суму наявної заборгованості за спожиту активну електричну енергію в розмірі 37645,26грн., а також витрати на здійснення робіт з припинення електроживлення в сумі 1252,24грн., 17.10.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Суми" звернулось до господарського суду Харківської області з відповідним позовом (т.1 а.с.1-51).

22.12.2025 фізична особа-підприємець Павленко Лариса Сергіївна звернулась до господарського суду Харківської області з зустрічним позовом (вх. №29916), в якому просила суд:

- тлумачити положення договору на предмет законності систематичної зміни ТОВ “Енера Суми” ціни електроенергії у бік її збільшення, за відсутності об`єктивних економічних причин її коливання, з урахуванням тлумачень Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 та у відповідності до норм Конституції України щодо рівності прав;

- визнати протиправним нарахування ТОВ “Енера Суми” у зв`язку з незаконним завищенням ціни на активну електроенергію в рахунках:

рахунок № 1120212-2312-1 від 31.12.2023 за грудень 2023,

рахунок № 1120212-2401-1 від 31.01.2024 О/ НОМЕР_2 за січень 2024,

рахунок № 1120212-2402-1 від 29.02.2024 О/ НОМЕР_2 за лютий 2024,

рахунок № 1120212-2405-1 від 31.05.2024 О/ НОМЕР_2 за травень 2024,

рахунок № 1120212-2407-1 від 31.07.2024 О/ НОМЕР_2 за липень 2024,

рахунок № 1120212-2408-1 від 31.08.2024 О/ НОМЕР_2 за серпень 2024,

рахунок № 1120212-2409-1 від 30.09.2024 О/ НОМЕР_2 за вересень 2024,

рахунок № 1120212-2410-1 від 31.10.2024 О/ НОМЕР_2 за жовтень 2024,

рахунок № 1120212-2411-1 від 30.11.2024 О/ НОМЕР_2 за листопад 2024,

рахунок № 1120212-2412-1 від 31.12.2024 О/ НОМЕР_2 за грудень 2024,

рахунок № 1120212-2501-1 від 31.01.2025 О/ НОМЕР_2 за січень 2025,

рахунок № 1120212-2502-1 від 28.02.2025 О/ НОМЕР_2 за лютий 2025,

рахунок № 1120212-2503-1 від 31.03.2025 О/ НОМЕР_2 за березень 2025,

рахунок № 1120212-2504-1 від 30.04.2025 О/ НОМЕР_2 за квітень 2025,

рахунок № 1120212-2505-1 від 31.05.2025 О/Р 1120212 за травень 2025,

- стягнути з ТОВ “Енера Суми” надмірно сплачені кошти в сумі 237380,75грн.;

- визнати протиправними дії ТОВ “Енера Суми” щодо відключення електроустановок;

- зобов`язати ТОВ “Енера Суми” підключити та відновити електропостачання (т.1 а.с.102-149).

Обґрунтовуючи підстави для задоволення позовних вимог позивач за зустрічним позовом посилався на систематичне порушення з боку ТОВ ''Енера Суми” умов укладеного договору, яким ТОВ "Енера Суми" обґрунтовує заявлені первісні позовні вимоги, у зв`язку із чим, з огляду на положення статей 213, 637 Цивільного кодексу України просив суд здійснити тлумачення положень договору на предмет законності систематичної зміни ТОВ “Енера Суми” ціни електроенергії у бік її збільшення, за відсутності об`єктивних економічних причин її коливання, з урахуванням тлумачень Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 та у відповідності до норм Конституції України щодо рівності прав.

Крім того, позивач за зустрічним позовом зазначав, що внаслідок постійної необґрунтованої зміни ТОВ “Енера Суми” ціни електроенергії у бік її збільшення, за відсутності об`єктивних економічних причин такої зміни, позивачем за направленими йому рахунками ТОВ “Енера Суми”, було надмірно сплачено кошти за наступними рахунками: № 1120212-2312-1 від 31.12.2023 О/ НОМЕР_2 за грудень 2023; №1120212-2401-1 від 31.01.2024 О/ НОМЕР_2 за січень 2024; № 1120212-2402-1 від 29.02.2024 О/ НОМЕР_2 за лютий 2024; № 1120212-2405-1 від 31.05.2024 О/Р 1120212 за травень 2024; № 1120212-2407-1 від 31.07.2024 О/Р 1120212 за липень 2024; № 1120212-2408-1 від 31.08.2024 О/Р 1120212 за серпень 2024; № 1120212-2409-1 від 30.09.2024 О/Р 1120212 за вересень 2024; № 1120212-2410-1 від 31.10.2024 О/Р 1120212 за жовтень 2024; № 1120212-2411-1 від 30.11.2024 О/Р 1120212 за листопад 2024; № 1120212-2412-1 від 31.12.2024 О/Р 1120212 за грудень 2024; № 1120212-2501-1 від 31.01.2025 О/Р 1120212 за січень 2025; № 1120212-2502-1 від 28.02.2025 О/Р 1120212 за лютий 2025; № 1120212-2503-1 від 31.03.2025 О/Р 1120212 за березень 2025; № 1120212-2504-1 від 30.04.2025 О/Р 1120212 за квітень 2025; № 1120212-2505-1 від 31.05.2025 О/Р 1120212 за травень 2025.

Отже, на переконання позивача за зустрічним позовом, загальна сума переплати вартості електроенергії, на підставі необґрунтованого завищення ТОВ “Енера Суми” ціни кіловату електроенергії за період з грудня 2024 року по травень 2025 року, склала 237380,75 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.04.2026 у даній справі первісний позов задоволено повністю; в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю, з підстав викладених вище (т.2 а.с.53-63).

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд рішення господарського суду Харківської області від 07.04.2026 у справі №922/3714/25 виключно в межах доводів та вимог апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Павленко Лариси Сергіївни, а саме:

- в частині задоволення первісного позову ТОВ "Енера Суми" про стягнення з фізичної особи-підприємця Павленко Лариси Сергіївни заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 37645,26грн. та заборгованості за відшкодування витрат на відключення електроустановок в розмірі 1252,24грн.;

- в частині відмови в задоволенні зустрічного позову фізичної особи-підприємця Павленко Лариси Сергіївни про стягнення з ТОВ "Енера Суми" надмірно сплачених коштів в сумі 237380,75грн. та про тлумачення положень договору на предмет законності систематичної зміни ТОВ “Енера Суми” ціни електроенергії у бік її збільшення, за відсутності об`єктивних економічних причин її коливання, з урахуванням тлумачень Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 та у відповідності до норм Конституції України щодо рівності прав.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії" .

Відповідно до преамбули вказаного закону, він визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Частинами першою та другою статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Відповідно до пункту 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (надалі - Правила), договір про постачання електричної енергії споживачу - домовленість двох сторін (електропостачальник і споживач), що є документом певної форми, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником за вільними цінами.

За приписом пункту 3.1.1 Правил, постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії". Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника " останньої надії" визначаються у встановленому законодавством порядку. Місцем провадження господарської діяльності електропостачальника є територія України, крім постачальників універсальної послуги та постачальників "останньої надії", для яких місцем провадження господарської діяльності є територія, визначена в умовах конкурсу, проведеного у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У межах території діяльності одного постачальника універсальних послуг або постачальника "останньої надії" не допускається здійснення діяльності іншими постачальниками універсальних послуг або постачальниками "останньої надії" відповідно. Електропостачальники мають інформувати своїх споживачів про зміну будь-яких умов договору про постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Електропостачальники зобов`язані повідомляти споживачів в установленому порядку про будь-яке збільшення ціни і про право споживачів припинити дію договору, якщо вони не приймають нові умови.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

За змістом пунктів 4.1, 4.2 Правил розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів. Послуги з розподілу або передачі електричної енергії оплачуються відповідно до умов договору споживача з електропостачальником або споживачем, або електропостачальником на зазначений у відповідних договорах поточний рахунок оператора системи.

Пункт 4.12 Правил визначає, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем здійснювалось постачання електричної енергії відповідачу в квітні - травні 2025 року, що підтверджується доданим до позовної заяви копіями акту прийняття-передавання продукції - активної електричної енергії від 30.04.2025 № 1120212-2504-1 на загальну суму 32023,85грн. та рахунку на оплату №1120212 2504-1, а також акту прийняття-передавання продукції - активної електричної енергії від 31.05.2025 № 1120212-2505-1 на загальну суму 5663,46грн. та рахунку на оплату №1120212-2505-1 (т.1 а.с. 12, 16).

Вищевказані акти прийняття-передавання продукції - активної електричної енергії та рахунки на оплату було направлено позивачем засобами поштового зв`язку на адресу відповідача, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями фіскальних чеків №4000406635052 від 28.05.2025, №4000406690169 від 04.06.2025 (т.1 а.с.19).

Поштові відправлення отримано відповідачем, що підтверджується скріншотамм з веб-сайту Акціонерного товариства “Укрпошта”, з якого вбачається, що поштові відправлення за трек номерами 4000406635052, 4000406690169 вручено одержувачу 13.06.2025 та .21.06.2025 відповідно (т.1 а.с.43-44).

Як було зазначено вище, споживач згідно з підпунктом 1 пункту 6.2. договору, зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.

Разом з тим, відповідачем було здійснено часткову оплату за актом прийняття-передавання продукції - активної електричної енергії від 30.04.2025 № 1120212-2504-1 в сумі 42,05грн., залишок заборгованості за поставлену електричну енергію в сумі 37645,26грн., що підтверджується Довідкою нарахувань та оплат по активній електроенергії ФОП Павленко Л.С. (т.1 а.с.32), відповідачем, як споживачем сплачено не було,

За змістом пункту 38 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" комерційний облік електричної енергії - сукупність процесів та процедур із забезпечення формування даних щодо обсягів виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, спожитої, імпортованої та експортованої електричної енергії у визначений проміжок часу з метою використання таких даних для здійснення розрахунків між учасниками ринку.

У відповідності до пункту 8 частини 1 статті 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи розподілу забезпечує комерційний облік відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

За приписами пунктів 4.12., 4.13. Правил роздрібного ринку електричної енергії (надалі - Правила) затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.08.2018 №312 (надалі - Постанова) розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Крім того, згідно з пунктом 10 Постанови, до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.

У відповідності до пункту 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

За вимогами пункту 9.1.1 Розділу IX Кодексу комерційного обліку, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №311, обмін даними між адміністратором комерційного обліку, постачальником послуг комерційного обліку та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що розрахунки за спожиту електроенергію зі споживачем ТОВ “Енера Суми” (позивач, постачальник) проводить на підставі переданих від операторів системи розподілу АТ "Сумиобленерго" показів приладу обліку у відповідності до наведених вимог згідно з умовами договору.

Крім того, визначення обсягу спожитої електричної енергії не відноситься до компетенції ТОВ “Енера Суми”, а відноситься до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, що затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.12.2017 № 1470 (підпункт 2 пункту 2.3. розділу 2 Ліцензійних умов).

Таким чином, лист Білопільської дільниці філії "Сумський РЕМ" АТ "Сумиобленерго" (як оператора системи розподілу) про переданий обсяг розподіленої електричної енергії, поставленої електропостачальником ТОВ “Енера Суми” споживачу - ФОП Павленко Л.С. №20/374 від 09.07.2025 (т.1 а.с.10), відповідно до якого позивачем було виставлено рахунки, свідчить про те, що ТОВ “Енера Суми”, як постачальник, виконало свої зобов`язання по договору належним чином та в повному обсязі щодо поставки електричної енергії споживачу (відповідачу) - ФОП Павленко Л.С. (3275 кВт*год), який і було відображено позивачем в актах прийняття-передавання продукції - активної електричної енергії № 1120212-2504-1 та №1120212-2505-1.

Доказів на спростування факту споживання електричної енергії в квітні - травні 2025 року в обсязі визначеному в рахунках, відповідачем (споживачем) надано не було, як і не було надано доказів постачання відповідачу 3275 кВт*год електроенергії іншою постачальною організацією ніж ТОВ “Енера Суми”.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписи статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було зазначено вище, пунктом 5.10 договору визначено, що оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем в строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначено в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Згідно з Комерційною пропозицією №3У до договору, оплата електричної енергії, в тому числі за послугу з розподілу, здійснюється споживачем у формі повної оплати вартості обсягу спожитої (розподіленої) електричної енергії один раз за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії отриманими постачальником від оператора системи розподілу("Спосіб оплати").

Рахунок надається споживачу не пізніше п`ятого робочого дня з дати отримання постачальником даних від оператора системи розподілу про обсяги спожитої (розподіленої) електричної енергії споживачу, але не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим. Оплата рахунка постачальника за фактично спожиту електричну енергію має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не більше 5 робочих днів від дати його отримання споживачем ("Термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та термін його оплати").

Отже, з урахуванням дати отримання актів прийняття-передавання продукції - активної електричної енергії та рахунків на оплату 13.06.2025 та 21.06.2025, оплата мала бути проведена споживачем 20.06.2025 та 30.06.2025.

Враховуючи, що у відповідності до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини щодо доведеності з боку позивача факту порушення відповідачем за первісним позовом умов договору та діючого законодавства, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення первісних позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу в сумі 37645,26грн. за квітень - травень 2025 року.

Щодо первісних позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відшкодування витрат на відключення електроустановок в сумі 1252,24грн., судова колегія зазначає, що електрична енергія споживачу, який не допускає порушень своїх договірних зобов`язань перед оператором системи передачі та/або оператором системи розподілу та електропостачальником, постачається безперервно, крім випадків, передбачених умовами договорів, укладених споживачами з електропостачальником та оператором системи, та нормативно-правовими актами, у тому числі цими Правилами (пункт 7.1. ПРРЕЕ).

Пунктом 5.11 договору сторони погодили, що якщо споживач не здійснив оплату за цим договором в строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу в порядку, визначеному ПРРЕЕ (з урахуванням особливостей для вразливих споживачів).

Згідно пунктів 8.1 - 8.2 договору, постачальник має право звернутися до оператора системи з вимогою про відключення об`єкта споживача від електроживлення у випадку порушення споживачем строків оплати за спожиту електричну енергію за цим договором, у тому числі за графіком погашення заборгованості.

Припинення електропостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість Постачальнику за спожиту електричну енергію за цим Договором.

Згідно положень абзацу 1 підпункту 2 пункту 7.5 розділу VII ПРРЕЕ, припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється електропостачальником за умови попередження споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення у разі заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником.

Попередження про припинення повністю або частково постачання (розподілу або передачі) електричної енергії оформлюється після встановлення факту наявності підстав для вчинення вказаних дій та надається споживачу окремим письмовим повідомленням, у якому зазначаються підстава, дата і час, з якого електропостачання буде повністю або частково припинено, прізвище, ім`я, по батькові, підпис відповідальної особи, якою оформлено попередження.

Попередження про припинення постачання електричної енергії може надаватись споживачу в інший узгоджений спосіб, передбачений договором з електропостачальником та договором з ОСР/ОСП або додатками до нього.

Датою отримання таких повідомлень буде вважатись дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу поштового зв`язку, в якому обслуговується споживач.

На виконання вимог абзацу 1 підпункту 2 пункту 7.5 розділу VII ПРРЕЕ, 12.05.2025 позивачем, як постачальником було направлено на адресу відповідача, як споживача рекомендованим листом попередження про припинення постачання електричної енергії №23949з 09:00 03.06.2025 (на дві адреси споживача) (т.1 а.с.14).

Факт направлення вказаного повідомлення підтверджується доданими до позовної заяви копіями списку згрупованих поштових відправлень від 12.05.2025 та фіскального чеку АТ "Укрпошта" від 12.05.2025 №250 (т.1 а.с.14 на звороті), які було отримано останнім 16.05.2025 та 17.05.2025, про що свідчать наявні у матеріалах справи скріншот з сайту АТ "Укрпошта", здійснений за результатами моніторингу трек-номеру поштових відправлень.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що додані позивачем за первісним позовом докази направлення відповідного попередження про припинення постачання електричної енергії є неналежними з огляду на відсутність бланку опису вкладення з номером поштового відправлення завіреного відповідним відділенням поштового зв`язку, що не відповідає положенням пункту 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 1010.2023 № 1071).

Судова колегія зазначає, що пунктом 13.9 договору сторони погодили, що всі повідомлення за цим договором (в т.ч. платіжні документи на авансові платежі, планові платежі, рахунки за фактично спожиту електричну енергію, попередження про припинення постачання електричної енергії тощо) вважаються зробленими належними чином у разі, якщо повідомлення здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур`єром або особисто під підпис за зазначеними в цього договорі адресами сторін.

Підпунктом 13 пункту 2 Правил надання послуг поштового зв`язку визначено, що рекомендоване поштове відправлення - це поштове відправлення, яке приймається для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення, відстежується в системі оператора поштового зв`язку на шляху пересилання відправлення та вручається одержувачу з підтвердженням вручення.

Отже, з умов укладеного між сторонами договору не вбачається обов`язку позивача, як постачальника щодо направлення поштової кореспонденції на адресу відповідача, як споживача з описом вкладення, у зв`язку із чим, доводи скаржника щодо невідповідності наданих позивачем за первісним позовом доказів направлення попередження про припинення постачання електричної енергії є безпідставними.

У відповідності до пунктом 7.10. ПРРЕЕ, припинення електроживлення електроустановок споживача здійснюється оператором системи у порядку, визначеному Кодексом системи передачі та Кодексом систем розподілу.

Згідно акту приймання передачі виконаних робіт від 03.06.2025 №2400041783 працівниками АТ “Сумиобленерго” (оператора системи розподілу) було припинено електропостачання на електроприлади ФОП Павленко Л.С. за адресою АДРЕСА_1 . Сума витрат оператора системи на здійснення робіт з припинення електроживлення склала 1252,24грн., в т.ч. ПДВ (т.1 а.с.17 на звороті)

Відповідно до пункту 7.12 ПРРЕЕ витрати оператора системи на здійснення робіт з припинення електроживлення електроустановки споживача покриваються за рахунок коштів ініціатора здійснення цих робіт, які відшкодовуються йому споживачем (крім випадків, визначених цим пунктом), якщо припинення постачання (розподілу або передачі) електричної енергії споживачу здійснювалося у встановленому цими Правилами порядку. Аналогічні положення визначені умовами публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, а саме: п.п.10 п.6.2., п.п.3 та 6 п.7.1., п.8.5. та п.8.6. договору.

На підставі пункту 7.12 ПРРЕЕ оператором системи розподілу - АТ “Сумиобленерго” було виставлено позивачу, як ініціатору здійснення робіт, відповідний рахунок від 04.06.2025 №1600005691 на суму 1252,24грн., в т.ч. ПДВ (т.1 а.с.17), який було сплачено останнім.

В подальшому, позивачем, як постачальником, було виставлено відповідний рахунок споживачу (т.1 а.с.15), який 04.06.2025 (одночасно з рахунком №1120212-2505-1 за травень 2025) було направлено засобами поштового зв`язку, що підтверджується доданим до позовної заяви фіскальним чеком АТ “Укрпошта” №4000406690169 від 04.06.2025 (т.1 а.с.19).

Відповідне поштове відправлення було отримано відповідачем, що підтверджується скріншотом з веб-сайту Акціонерного товариства “Укрпошта”, з якого вбачається, що поштове відправлення за трек номером 4000406690169 вручено одержувачу 21.06.2025 (т.1 а.с.44).

Проте, відповідачем не було в добровільному порядку відшкодовано суму витрат на здійснення робіт з припинення електроживлення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів вважає встановленим факт понесення позивачем витрат за послуги з відключення електроустановки відповідача у розмірі 1252,24грн., які підлягають відшкодуванню ФОП Павленко Л.С., як споживачем з урахуванням умов договору та пункту 7.12 ПРРЕЕ, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення первісних позовних вимог у відповідній частині.

Щодо зустрічних позовних вимог фізичної особи-підприємця Павленко Лариси Сергіївни про стягнення з ТОВ "Енера Суми" надмірно сплачених коштів в сумі 237380,75грн. та про тлумачення положень договору на предмет законності систематичної зміни ТОВ “Енера Суми” ціни електроенергії у бік її збільшення, за відсутності об`єктивних економічних причин її коливання, з урахуванням тлумачень Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 та у відповідності до норм Конституції України щодо рівності прав, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу приписів статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Відповідно до статті 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

В рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Тобто, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного Рішення Конституційного Суду України.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є в тому числі договори та інші правочини.

Зі змісту зустрічної позовної заяви вбачається, що позивач вважає, що його права та законні інтереси порушені внаслідок наявності у нього заборгованості перед ТОВ "Енера Суми".

При цьому, надаючи оцінку посиланням позивача на судову практику, яка на думку останнього підлягає застосуванню до спірних правовідносин, які виникли у даній справі, проаналізувавши висновки, які викладені у наведеній позивачем постанові Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, судова колегія зазначає, що практика, на яку посилається позивач не є релевантною ані за складом учасників судового процесу, ані за предметом спору по відношенню до даної справи №922/3714/25.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 Цивільного кодексу України. В частинах третій та четвертій статті 213 Цивільного кодексу України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 213 Цивільного кодексу України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про правочину.

Відповідно до частини 3 вказаної статті, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною 3 цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення (частина 4 статті 213 Цивільного кодексу України).

Отже, частинами 3 та 4 статті 213 Цивільного кодексу України визначено загальні способи, що застосовуються при тлумаченні, які втілюються у трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також із намірами сторін, які вони виявляли при вчиненні правочину, а також із чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем (якщо перші два не дали результатів) є врахування: (а) мети правочину, (б) попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше у правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 Цивільного кодексу України.

У розумінні наведених положень законодавства тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

Підставою для тлумачення судом правочину є наявність спору між сторонами щодо його невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів у тексті всієї угоди або її частини, що не дає змогу з`ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір. У той же час тлумачення не може створювати нові умови договору, а виключно роз`яснює існуючі умови угоди. Тобто суд може постановити рішення про тлумачення змісту договору без зміни його умов.

Оскільки метою тлумачення правочину є з`ясування його окремих частин, який складають права та обов`язки сторін, то потрібно розуміти як спосіб виконання сторонами умов правочину.

Вказану правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 28.01.2020 у справі №915/692/19, від 09.07.2020 у справі №922/404/19, від 28.08.2020 у справі №922/2081/19.

Згідно сталої практики Верховного Суду щодо тлумачення умов правочину, метою тлумачення правочину є з`ясування змісту договору/його окремих частин, який складає права та обов`язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання договору можливе до початку виконання сторонами його умов.

В контексті спірних правовідносин, судова колегія зазначає, що викладена в зустрічному позові вимога щодо тлумачення положень договору на предмет законності систематичної зміни ТОВ “Енера Суми” ціни електроенергії у бік її збільшення, за відсутності об`єктивних економічних причин її коливання, з урахуванням тлумачень Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 та у відповідності до норм Конституції України щодо рівності прав, не містить в собі чіткої вимоги до суду тлумачити певні положення (пункти) договору, як і посилання на самий договір, який позивач просить суд розтлумачити в зустрічному позові.

Позивачем при зверненні до суду з відповідним позовом не наведено в зустрічному позові положення або окремої частини договору, яку останній просить суд розтлумачити. Проте, як було зазначено вище, метою тлумачення правочину є саме з`ясування його окремих частин, який складають права та обов`язки сторін.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог в частині тлумачення умов договору та стягнення надмірно сплачених коштів в сумі 237380,75грн.

Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

За наведених обставин, апеляційна скарга не підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 07.04.2026 у справі №922/3714/25, з урахуванням меж його перегляду встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, слід залишити без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Павленко Лариси Сергіївни залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 07.04.2026 у справі №922/3714/25 залишити без змін.

Повна постанова складена 28.07.2026.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя С.Ч. Жельне

Суддя П.В. Тихий