Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №483/457/26 — Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 483/457/26

Провадження № 2/483/523/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

28 липня 2026 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючої – судді Шевиріної Т.Д.,

за участю секретаря – Шилінскас О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

В С Т А Н О В И В :

Представник товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»" (далі – ТОВ "ФК «Європейська агенція з повернення боргів»") звернувся до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області з позовною заявою, предметом якої є: стягнення з ОСОБА_1 79 800 грн 00 коп. в рахунок заборгованості за кредитним договором № 2230642 від 13 квітня 2025 року, що укладений з ТОВ «Селфі кредит».

В обґрунтування позову зазначив, між ТОВ «Селфі кредит» та відповідачем укладено вищезазначений кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредитні кошти із зобов`язанням повернути їх зі сплатою відсотків. Первісний кредитор відступив позивачу право вимоги за вказаним кредитним договором. Відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого перед позивачем виникла вищезазначена заборгованість. Оскільки відповідач ухиляється від добровільного погашення боргу, позивач змушений звернутися до суду.

11 травня 2026 року відповідачем шляхом направлення на офіційну електронну пошту суду подано відзив на позовну заяву.

Вирішуючи питання щодо можливості врахування відзиву відповідача, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України відповідач має право подати відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом. Відзив є процесуальним документом, який має відповідати вимогам, встановленим процесуальним законом щодо його змісту, форми та порядку подання.

Згідно з частиною першою статті 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази, брати участь у судових засіданнях, подавати заяви, клопотання, пояснення та інші процесуальні документи у порядку, визначеному цим Кодексом.

Частиною восьмою статті 43 ЦПК України визначено, що якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

Відповідно до частини четвертої статті 14 ЦПК України Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система забезпечує обмін документами між судом та учасниками судового процесу, а подання процесуальних документів в електронній формі здійснюється учасниками справи через відповідну підсистему ЄСІТС у порядку, визначеному законодавством.

Положеннями про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему передбачено, що надсилання процесуальних документів в електронній формі здійснюється через електронний кабінет користувача із застосуванням засобів електронної ідентифікації особи.

Судом встановлено, що відзив відповідача на позовну заяву був направлений на офіційну електронну адресу суду, а не через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС. Крім того, зазначений документ не містить кваліфікованого електронного підпису відповідача або його представника.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ може бути створений, переданий, збережений та використаний за умови дотримання вимог щодо його цілісності та можливості ідентифікації автора документа.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації особи, що його підписала.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» кваліфікований електронний підпис має таку ж юридичну силу, як і власноручний підпис особи, та забезпечує підтвердження особи підписувача і цілісності електронних даних.

Таким чином, подання процесуального документа в електронній формі повинно забезпечувати можливість достовірного встановлення особи, яка його подала, та підтвердження факту вчинення нею відповідної процесуальної дії.

Разом із тим, направлення відзиву лише засобами електронної пошти не забезпечує належної електронної ідентифікації особи відправника, оскільки адреса електронної пошти сама по собі не є засобом підтвердження особи учасника справи та не виключає можливості направлення документа іншою особою.

Суд зазначає, що право особи на подання відзиву є процесуальним правом, однак реалізація такого права має здійснюватися з дотриманням встановленого законом порядку. Дотримання процесуальної форми подання документів спрямоване не на обмеження права особи на доступ до правосуддя, а на забезпечення принципів правової визначеності, рівності учасників процесу та достовірності процесуальних дій.

Відповідно до частини другої статті 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

За змістом ч. 4 ст. 183 ЦПК України, суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що поданий відповідачем відзив не відповідає вимогам процесуального закону як такий, що поданий не через електронний сервіс та без належного підтвердження особи, яка його подала, а відтак він підлягає повернення без розгляду.

Дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 13 квітня 2025 року між ТОВ «Селфі кредит» та відповідачем було укладено договір про надання споживчого кредиту №2230642.

Відповідно до умов Договору, сума кредиту (загальний розмір) складає 15 000 грн, строк кредиту - 350 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, первісна редакція якого наведена в Додатку №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі. Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти в наступному порядку та на таких умовах:

Стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору.

Знижена процентна ставка становить 0.95 % в день та застосовується у випадку, якщо Споживач, як учасник Програми лояльності Товариства, в дату першого платежу - 08.05.2025 або протягом наступного календарного дня, що слідує за вказаною датою, сплатить кошти у сумі першого платежу, визначеного в Графіку платежів. Денна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 1 % в день.

Крім того, судом встановлено, що 16 квітня 2025 року між ТОВ «Селфі кредит» та відповідачем укладено додаткову угоду до договору за змістом якої сторони погодили збільшення суми кредиту на 7 000 грн (а.с. 16).

13 листопада 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу №13112025/1, відповідно до якого первісний кредитор - ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» - відступив Позивачу права вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників, а Позивач набув зазначені права вимоги на умовах, визначених Договором факторингу.

З розрахунку заборгованості за договором №2230642 від 13 квітня 2025 року слідує, що станом на день укладення договору факторингу заборгованість ОСОБА_1 перед товариством становить 79 800 грн 00 коп., з яких: 22 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 46 800 грн 00 коп. - заборгованість по відсоткам, 11 000 грн – пеня (а.с. 25-27).

Вирішуючи цивільно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

За змістом ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо згідно з актом цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в строк, встановлений в договорі, одностороння відмова від зобов`язання, якщо інше не встановлено договором, не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстрочкою), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання не виконує, заборгованість не погашає, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та відсотками.

Вирішуючи вимогу про стягнення пені у розмірі 11 000 грн 00 коп., суд виходить з такого.

Пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи те, що зазначена норма ЦК України є імперативною, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову в частині вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 11 000 грн 00 коп..

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що позивачем сплачено в рахунок судового збору за звернення до суду із цим позовом 2 662 грн 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією (а.с. 1).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, виходячи з принципу пропорційності відшкодування судових витрат до задоволених вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 2 295 грн 40 коп. – судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, –

У Х В А Л И В :

Цивільний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»" в рахунок заборгованості за кредитним договором №2230642 від 13 квітня 2025 року, укладеним з товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі кредит», - 68 800 (шістдесят вісім тисяч вісімсот) грн 00 коп., з яких: 22 000 (двадцять дві тисячі) грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 46 800 (сорок шість тисяч вісімсот) грн 00 коп. - заборгованість по відсоткам.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»" – 2 295 (дві тисячі двісті дев`яносто п`ять) грн 40 коп. – в рахунок відшкодування судового збору.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 липня 2026 року

Головуюча: