Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №487/8838/25 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/8838/25

Провадження № 2/487/704/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2026 року Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді Нікітіна Д.Г., за участі секретаря судового засідання Марченко О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу №487/8838/25 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, Першої Миколаївської державної нотаріальної конторипро скасування заборони відчуження нерухомого майна.

учасники справи:

позивачОСОБА_1 ,

представник позивача адвокат Родіонова Вікторія Євгенівна;

відповідачі:Миколаївська міська рада, Перша Миколаївська державна нотаріальна контора;

ВСТАНОВИВ:

До Заводського районного суду м. Миколаєва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Миколаївської міської ради, Першої Миколаївської державної нотаріальної контори про скасування заборони відчуження нерухомого майна про скасування заборони відчуження нерухомого майна.

Позов мотивував тим, що ОСОБА_1 (далі – Позивач) є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про придбання квартири з прилюдних торгів від 27.06.1997 р., зареєстроване в реєстрі БТІ 11.08.1997 р.

Однак, згідно реєстру речових прав на нерухоме майно в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна на вказану квартиру наявний запис про заборону (архівний запис) реєстраційний номер обтяження №3569117, зареєстрований 07.08.2006 16:30:22 за №3569117 реєстратором: Перша Миколаївська державна нотаріальна контора, підстава обтяження: договір довічного утримання, б/н, 08.06.1995, приватний нотаріус, об`єкт обтяження: квартира, ціла, житлова, за адресою: АДРЕСА_2 , власник: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (попередній власник майна), причина відсутності коду: архівний запис; додаткові дані: архівний номер: 155713NIKOLAEV1, архівна дата: 09.09.1997, дата виникнення: 08.06.1995, № реєстру: 2362-23, внутр. №2D01172A2AEE49312531, коментар: №17/32.

У зв`язку із тим, що власник не має можливості розпорядитися своїм майном, через обтяження, позивач просив скасувати в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна на квартиру АДРЕСА_1 запис про заборону (архівний запис) реєстраційний номер обтяження №3569117, зареєстрований 07.08.2006 16:30:22 за №3569117 реєстратором: Перша Миколаївська державна нотаріальна контора, підстава обтяження: договір довічного утримання, б/н, 08.06.1995, приватний нотаріус, об`єкт обтяження: квартира, ціла, житлова, за адресою: АДРЕСА_2 , власник: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , причина відсутності коду: архівний запис; додаткові дані: архівний номер: 155713NIKOLAEV1, архівна дата: 09.09.1997, дата виникнення: 08.06.1995, № реєстра: 2362-23, внутр. №2D01172A2AEE49312531, коментар: №17/32.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справу визначено суддю Нікітіна Д.Г.

Провадження у справі відкрито на підставі ухвали від 28.11.2025 року.

Судом витребувано з Відділу ДРАЦС у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального Управління Міністерства юстиції України ЄДРПОУ 23041148, вул. Шосейна, 11, м. Миколаїв, 54029 Витяг про державну реєстрацію смерті ОСОБА_2 , а також у Державного нотаріального архіву Миколаївської області (м. Миколаїв, вул. Біла 2/4) копію нотаріальної справи заведеної на підставі договору довічного утримання б/н від 08.06.1995 року (Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, додаткових даних: Архівний номер 155713NIKOLAEVI, архівна дата:09.09.1997, Дата виникнення:08.06.1995, №реєстра:2362-23, внутр. №2D01172А2АЕЕ49312531, коментарій: №17/32.

Позивач у судове засідання не з`явився. Від представника позивача Родіонової В.Є. надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та представника. В заяві представник підтримала позовні вимоги в повному обсязі, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Від відповідача Миколаївської міської ради надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність, просили винести рішення відповідно до чинного законодавства.

Від відповідача Першої Миколаївської державної нотаріальної контори про скасування заборони відчуження нерухомого майна відзив не надходив, у судове засідання представника не направили. .

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного:

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про придбання квартири з прилюдних торгів від 27.06.1997 р., зареєстроване в реєстрі БТІ 11.08.1997 р.

Згідно реєстру речових прав на нерухоме майно в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна на вказану квартиру наявний запис про заборону (архівний запис) реєстраційний номер обтяження №3569117, зареєстрований 07.08.2006 16:30:22 за №3569117 реєстратором: Перша Миколаївська державна нотаріальна контора, підстава обтяження: договір довічного утримання, б/н, 08.06.1995, приватний нотаріус, об`єкт обтяження: квартира, ціла, житлова, за адресою: АДРЕСА_2 , власник: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (попередній власник майна), причина відсутності коду: архівний запис; додаткові дані: архівний номер: 155713NIKOLAEV1, архівна дата: 09.09.1997, дата виникнення: 08.06.1995, № реєстра: 2362-23, внутр. №2D01172A2AEE49312531, коментар: №17/32. У зв`язку із чим власник не має можливості розпорядитися своїм майном, оскільки обтяження внесено в реєстр майнових прав.

Станом на день внесення обтяження в реєстр на 07.08.2006 р. власником майна був ОСОБА_1 , його право власності було зареєстровано належним чином.

Згідно відповідей нотаріального архіву та КП М «БТІ», вказаного договору довічного утримання, б/н, 08.06.1995 не виявлено.

ДНАП Виконкому ММР надано відповідь позивачу про те, що наразі неможливо зняти обтяження.

Таким чином, позивач є власником майна з 27.06.1997 року, разом з тим, нотаріусом першої нотаріальної контори внесено в реєстр обтяжень в 2006 р. інформацію щодо укладеного договору довічного утримання в 1995 році із попереднім власником, який відсутній як в нотаріальному архіві, так і в інвентаризаційній справі.

З 1997 р. з моменту набуття права власності позивачем на майна не пред`явлено жодних претензій.

Згідно ст. 426 ЦК СРСР, договір довічного утримання повинен бути нотаріально посвідчений (стаття 47 цього Кодексу).

У пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункту 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal.), № 10373/05, пункту 51).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій,мінімізують ризик помилок (наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (ToscutaandOthers v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (наприклад, рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz V.), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (справа «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункт 73).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovaandPine v. theCzechRepublic), пункту 58, «Ґаші проти Хорватії» .(Gashi v. Croatia), № 32457/05, пункту 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), № 35298/04, пункту 67). Однак, оскаржуваним рішенням суду першої інстанції помилку державного органу фактично покладено на Позивача.

Стаття 13 Конвенції встановлює право кожного на ефективний засіб юридичного захисту.

Отже, всі органи, в тому числі й державний реєстратор, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України у постанові від 15 травня 2013 року у справі № 6-26цс13 та Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11 (провадження № 14-105цс19), від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц (провадження № 14-496цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/1247/18 (провадження № 12-99гс19).

Відповідно до положень ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки їх порушення.

Перелік способів захисту прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.391 ЦК України - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод регламентовано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1 Протоколу 1, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (рішення у справі «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy) (GC), № 33202/96, п. 107, ECHR 2000-I).

Вимога законності, яка випливає з Конвенції, означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права (рішення у справі «Ентрік проти Франції» (Hentrich v. France) від 22 вересня 1994 року, серія А, № 296-A, сс. 1920, п. 42).

У справі «Христов проти України» (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04) ЄСПЛ розглядав ситуацію, яка стосувалася судового розгляду справи про конфіскацію автомобіля за порушення митних правил. В пункті 46 цього рішення ЄСПЛ зазначив наступне: Отже, залишається встановити, чи було втручання виправданим. У цьому зв`язку Суд знову наголошує на необхідності підтримання «справедливої рівноваги» між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе «особистий і надмірний тягар» (рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], п. 78).

Відповідно до ст. ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03.06.2016 р. «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» (далі – ПП) а саме п. 1 визначено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Частиною 2 ПП зазначено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.12, 13, 19, 81, 258-259, 263-265, 268, 273, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, Першої Миколаївської державної нотаріальної контори про скасування заборони відчуження нерухомого майна, -задовольнити.

Скасувати в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна на квартиру АДРЕСА_1 запис про заборону (архівний запис) реєстраційний номер обтяження №3569117, зареєстрований 07.08.2006 16:30:22 за №3569117 реєстратором: Перша Миколаївська державна нотаріальна контора, підстава обтяження: договір довічного утримання, б/н, 08.06.1995, приватний нотаріус, об`єкт обтяження: квартира, ціла, житлова, за адресою: АДРЕСА_2 , власник: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , причина відсутності коду: архівний запис; додаткові дані: архівний номер: 155713NIKOLAEV1, архівна дата: 09.09.1997, дата виникнення: 08.06.1995, № реєстра: 2362-23, внутр. №2D01172A2AEE49312531, коментар: №17/32.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ;

Відповідач: Миколаївська міська рада, код ЄДРПОУ 26565573, адреса: 54005 м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20;

Відповідач: Перша Миколаївська державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ 02892729, адреса:54005 м. Миколаїв, вул. Аркасівська, 14/6.

Суддя Д.Г. Нікітін