Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №910/4335/26 — Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2026 р.м. ХарківСправа № 910/4335/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1", м. Харків,

про стягнення 37500,00 грн.

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 (позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно одержаних коштів (ПДВ) у розмірі 37500,00 грн. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь судовий збір у сумі 3328,00 грн. та розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" про стягнення 37500,00 грн. передано на розгляд до господарського суду Харківської області.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження задоволено. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Ухвалу суду від 28.05.2026 отримано позивачем, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в електронний кабінет позивача.

Ухвалу суду від 28.05.2026 отримано відповідачем, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в електронний кабінет відповідача.

Отже, сторони повідомлені про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ураховуючи те, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 ГПК України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Розглянувши подані документи і матеріали, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Між військовою частиною НОМЕР_1 в особі командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" (Продавець) укладено договір про закупівлю №56 від 26.03.2024 (далі - Договір).

Згідно з п.1.1. Договору Продавець зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю Товар ІНФОРМАЦІЯ_2., згідно Національного класифікатору України «Єдиний закупівельний словник» ДК 021:2015 32320000-2 - ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - Товар), для забезпечення потреб сектору ІНФОРМАЦІЯ_4, відповідно до цін, кількості, номенклатури, які зазначені в специфікації що є невід`ємною частиною даного договору, а Покупець - зобов`язується прийняти Товар та сплатити його вартість у порядку та на умовах, що визначено цим Договором.

Пунктами 1.4., 1.5. договору сторони погодили, що продавець підтверджує, що укладення та виконання ним цього Договору не суперечить нормам чинного в Україні законодавства та відповідає його вимогам (зокрема, щодо отримання усіх необхідних дозволів та погоджень), а також підтверджує те, що укладання та виконання ним цього Договору не суперечить цілям діяльності Продавця, положенням його установчих документів чи інших локальних актів.

Підставою для укладення Договору відповідно Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та постанови Кабінету Міністрів України про Деякі питання здійснення ІНФОРМАЦІЯ_13 на період дії правового режиму воєнного стану 11.11.2022 № 1275 (зі змінами внесеними Постановою Кабінетів Міністрів України від 01.02.2024 року №122).

Відповідно п. 2.2. Договору загальна вартість товару, що підлягає поставці та оплаті за цим Договором становить ІНФОРМАЦІЯ_5

Місцем поставки (передачі) Товару: м. Київ, склад Продавця. Строк поставки Товару: протягом 14 календарних днів з дати підписання Договору (пункти 3.1. та 3.2. Договору).

Розрахунки за поставлений Товар здійснюються за фактом його поставки на підставі видаткових накладних Продавця, підписаних уповноваженими представниками Сторін, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця, зазначений у Договорі, протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня підписання видаткових накладних Продавця (п.4.1. Договору).

Відповідно до видаткової накладної від 26.03.2024 за №56 на суму ІНФОРМАЦІЯ_6. Продавець передав Покупцю Товар згідно умов Договору.

Покупець оплатив Товар Продавцю згідно умов Договору згідно платіжної інструкції №2000 від 27.03.2024 на суму ІНФОРМАЦІЯ_6.

При цьому позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_7 проведено аудиторську перевірку діяльності Військової частини НОМЕР_1 та встановлено сплату ПДВ за договорами на закупівлю ІНФОРМАЦІЯ_8, зокрема за договором від 26.03.2024 № 56 укладеного між в/ч НОМЕР_1 та ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" на закупівлю ІНФОРМАЦІЯ_9.

Відповідно до внесених змін до підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з ввезення товарів для потреб виробництва та/або ремонту ІНФОРМАЦІЯ_10; до розділу XXI "Прикінцеві та перехідні положення" Митного кодексу України щодо звільнення від оподаткування ввізним митом товарів для потреб виробництва та/або ремонту ІНФОРМАЦІЯ_10 встановлено, що тимчасово, на період дії воєнного стану в Україні, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України у митному режимі імпорту (у тому числі раніше поміщених в інші митні режими) складових (матеріалів, вузлів, агрегатів, устаткування та комплектувальних виробів) ІНФОРМАЦІЯ_10, визначених пунктом 9-27 розділу XXІ "Прикінцеві та перехідні положення" Митного Кодексу України.

Товар, поставлений відповідачем позивачу є ІНФОРМАЦІЯ_11 який класифікується у товарних позиціях підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України 8806, 8906 згідно з УКТ ЗЕД.

У разі здійснення операцій, звільнених від оподаткування податком на додану вартість відповідно до підпунктів 4 і 5 цього пункту (в частині постачання товарів за державними контрактами (договорами) з ІНФОРМАЦІЯ_13), положення пункту 198.5 статті 198 та статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій.

Отже, позивач зазначає, що на момент укладання Договору та здійснення оплати, операція з поставки зазначеного товару була звільнена від оподаткування ПДВ в силу закону, що зумовило звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення з відповідача суми сплаченого ПДВ у розмірі 37500,00 грн., як безпідставно отриманих коштів.

Позивач направив відповідачу лист за №248 від 17.02.2025 із проханням повернути кошти у розмірі 37500,00 грн.

Проте відповідач на вказаний лист не відреагував та грошові кошти у розмірі 37500,00 грн. не повернув.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності/відсутності підстав для стягнення безпідставно нарахованого ПДВ на підставі статті 1212 ЦК України.

Предметом позову є стягнення безпідставно нарахованого ПДВ, а позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач отримав суму ПДВ за операцією, яка відповідно до законодавства не підлягала оподаткуванню, це свідчить про наявність правових підстав для стягнення з відповідача безпідставно нарахованого ПДВ.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 525 ЦК України).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За положеннями ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов`язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно з підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Пунктами 30.1-30.2, 30.9 статті 30 ПК України визначено, що податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат. Податкова пільга надається шляхом: а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; б) зменшення податкового зобов`язання після нарахування податку та збору; в) встановлення зниженої ставки податку та збору; г) звільнення від сплати податку та збору.

За змістом підпунктів а) і б) пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з підпунктом 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) податок на додану вартість становить 20 відсотків, 7 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

Згідно з п.20 ч.1 ст. 282 МК України у випадках, встановлених цим Кодексом та іншими законами з питань оподаткування, при ввезенні на митну територію України або вивезенні за її межі від оподаткування митом звільняються: товари ІНФОРМАЦІЯ_14, визначені такими згідно з пунктом 29 частини першої статті 1 Закону України «Про ІНФОРМАЦІЯ_15», що класифікуються за такими групами, товарними позиціями та підкатегоріями УКТ ЗЕД: тепловізійні біноклі, монокуляри та бінокуляри, прилади нічного бачення (біноклі та монокуляри), що класифікуються у товарних підкатегоріях 8525 89 00 10, 8525 89 00 90 згідно з УКТ ЗЕД.

За п.29 ч.1 ст. 1 Закону України «Про ІНФОРМАЦІЯ_15» товари ІНФОРМАЦІЯ_14 - озброєння, військова та спеціальна техніка, зброя і боєприпаси, спеціальні комплектувальні вироби для їх виготовлення та експлуатації, матеріали та обладнання, спеціально призначені для їх розроблення, виготовлення або використання, спеціальні технічні засоби, технічні засоби розвідки, засоби технічного та криптографічного захисту інформації, засоби спеціального зв`язку, космічна техніка військового та подвійного призначення, засоби індивідуального захисту (бронежилети всіх класів захисту, протиударні, кулезахисні шоломи, комплекти протиударного захисту тощо), спеціальні засоби (кайданки, кийки, засоби, споряджені речовинами сльозогінної, світлошумової дії тощо), спеціальні (спеціалізовані) транспортні засоби; комп`ютерна, оптична, вимірювальна та інша техніка; спеціальний формений одяг, необхідний для виконання завдань правоохоронними органами, структурними підрозділами органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, військовими формуваннями з правоохоронними функціями, товари подвійного використання для гарантованого забезпечення потреб ІНФОРМАЦІЯ_4, розвитку ІНФОРМАЦІЯ_16, а також будь-які інші товари, які закуповуються державними замовниками, визначеними згідно з пунктом 10 частини першої цієї статті, для гарантованого забезпечення потреб ІНФОРМАЦІЯ_4.

Пунктами 2, 10 ч.1 ст. 1 Закону України «Про ІНФОРМАЦІЯ_15» визначено, що виконавець державного контракту (договору) з ІНФОРМАЦІЯ_13 (далі - виконавець державного контракту (договору) - суб`єкт господарювання незалежно від організаційно-правової форми та форми власності або іноземний суб`єкт господарювання (інша іноземна юридична особа) чи об`єднання юридичних осіб, з якими укладено державний контракт (договір) за результатами проведення закупівель, визначених цим Законом; державні замовники у сфері ІНФОРМАЦІЯ_17 (далі - державні замовники) - визначені Кабінетом Міністрів України центральні органи виконавчої влади, інші державні органи, військові формування, утворені відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оборону України», виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у галузі оборонної роботи забезпечують, зокрема, вирішення згідно із законодавством питань, пов`язаних з наданням частинам, установам, навчальним закладам Збройних Сил України та іншим військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України, та правоохоронним органам службових приміщень і житлової площі, інших об`єктів, здійсненням контролю за їх використанням, наданням комунально-побутових та інших послуг; організацію виробництва і поставки військам підприємствами та організаціями, що належать до комунальної власності, замовленої продукції, енергетичних та інших ресурсів; сприяння у підтриманні відповідного режиму в прикордонній смузі та у контрольованих прикордонних районах; здійснення інших повноважень у галузі оборонної роботи, передбачених законами.

Так, дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору № 56 від 26.03.2024, даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, тому такий договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов`язаний здійснити оплату (пункт 8.3. постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.06.2022 у справі №922/2115/19).

Згідно умов договору поставки № 56, постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити Товар ІНФОРМАЦІЯ_2., згідно Національного класифікатору України "Єдиний закупівельний словник" ДК 021:2015 32320000-2 - ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - Товар), для забезпечення потреб сектору ІНФОРМАЦІЯ_4, відповідно до цін, кількості, номенклатури, які зазначені в специфікації. Суму договору сторонами погоджено в розмірі ІНФОРМАЦІЯ_6, в тому числі ПДВ 37500,00 грн.

Укладений між сторонами договір є чинним, недійсним повністю чи в частині включення до його вартості суми ПДВ судом не визнавався.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, договір є належною підставою, в розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Так, пунктом 2.2. договору до договірної ціни було включено податок на додану вартість, з урахуванням якого покупцем було сплачено постачальнику кошти.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, врегульовані Податковим кодексом України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

17.03.2022 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-ІХ від 15.03.2022, яким було внесено зміни, зокрема, до розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України. У пункті 32 Підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено режим звільнення від оподаткування ПДВ операцій з ввезення та постачання на митній території України окремих товарів для здійснення заходів із забезпечення національної ІНФОРМАЦІЯ_4.

Підпунктом 4 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України передбачено, що тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної ІНФОРМАЦІЯ_4, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів ІНФОРМАЦІЯ_14, визначених такими згідно з пунктом 29 частини першої статті 1 Закону України "Про ІНФОРМАЦІЯ_15", що класифікуються за такими групами, товарними позиціями та підкатегоріями УКТ ЗЕД:

a) 3601 00 00 00 (тільки для порохів, що використовуються в ІНФОРМАЦІЯ_18), 3602 00 00 00 (тільки для вибухових речовин, що використовуються в ІНФОРМАЦІЯ_18), 3603 (тільки для ударних капсулів, детонаторів, запалів до гранат та метальних зарядів, що використовуються в ІНФОРМАЦІЯ_18), 3604 90 00 00 (тільки для освітлювальних та сигнальних ракет, що використовуються в ІНФОРМАЦІЯ_18);

б) 8525 60 00 00;

в) 8529 90 20 00 (тільки для частин і приладдя до апаратури для передачі та приймання голосу, зображень та іншої інформації, включаючи апаратуру для комунікації в мережі дротового або бездротового зв`язку, апаратури прослуховування направленої дії, радіостанцій ультракороткохвильового і короткохвильового діапазону військового призначення, розвідувально-сигнальної апаратури, що класифікуються за кодом 8525 60 00 00 згідно з УКТ ЗЕД, у разі якщо постачання (закупівля) таких товарів здійснюється для державних замовників з ІНФОРМАЦІЯ_19);

г) 8524 (виключно для підкатегорій 8524 11 00 90, 8524 12 00 90, 8524 19 00 90, 8524 91 00 90, 8524 92 00 90, 8524 99 00 90) (тільки для частин і приладдя до апаратури для передачі та приймання голосу, зображень та іншої інформації, включаючи апаратуру для комунікації в мережі дротового або бездротового зв`язку, апаратури прослуховування направленої дії, радіостанцій ультракороткохвильового і короткохвильового діапазону військового призначення, розвідувально-сигнальної апаратури, що класифікуються за кодом 8525 60 00 00 згідно з УКТ ЗЕД, у разі якщо постачання (закупівля) таких товарів здійснюється для державних замовників з ІНФОРМАЦІЯ_19);

ґ) 8543 20 00 00 (тільки для засобів радіоелектронної розвідки та радіоелектронної боротьби, що використовуються в ІНФОРМАЦІЯ_18);

д) 8702-8705 (тільки для автомобілів спеціального призначення, радіолокаційних станцій та причепів до них, що класифікуються у товарній позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, мобільних ремонтних майстерень, які використовуються в ІНФОРМАЦІЯ_18; пасажирських та вантажних автомобілів звичайного типу, що використовуються в ІНФОРМАЦІЯ_18 та мають легку броню або обладнані з`ємною бронею);

е) 8710 00 00 00;

є) 8806;

ж) 8807 (тільки для частини для безпілотних літальних апаратів);

з) 8804 00 00 00 (тільки для парашутів та інших пристроїв, призначених для десантування військовослужбовців та/або військової техніки);

и) 8906 (тільки для військових кораблів, катерів та їх складових, безпілотних морських систем, що використовуються в ІНФОРМАЦІЯ_18);

і) групи 90 (тільки для біноклів, приладів нічного бачення, тепловізорів, захисних окулярів та аналогічних оптичних виробів, телескопічних прицілів та інших оптичних пристроїв для військової зброї, якщо вони не поставлені разом із військовою зброєю, для якої вони призначені, волокон оптичних та джгутів волоконно-оптичних, інших кабелів волоконно-оптичних, що класифікуються у товарних підкатегоріях 9001 10 90 10, 9001 10 90 90 згідно з УКТ ЗЕД, інші оптичні, навігаційні та топографічні прилади та інструменти, що використовуються в ІНФОРМАЦІЯ_18);

ї) групи 93, крім включених до товарної позиції 9303 та товарної підкатегорії 9304 00 00 00, а також 9305 (лише призначених для виробів товарних позицій 9303-9304), 9306 90 90 00 та 9307 00 00 00;

й) тепловізійні біноклі, монокуляри та бінокуляри, прилади нічного бачення (біноклі та монокуляри), що класифікуються у товарних підкатегоріях 8525 89 00 10, 8525 89 00 90 згідно з УКТ ЗЕД;

к) далекоміри, що класифікуються у товарній позиції 9015 10 00 00 згідно з УКТ ЗЕД;

л) портативні радіоелектронні засоби виявлення та протидії безпілотним літальним апаратам (антидронові рушниці), що класифікуються у товарній позиції 8543 згідно з УКТ ЗЕД;

м) 8526 10 00 90;

н) тактичні навушники спеціального військового призначення, що класифікуються у товарній підкатегорії 8518 30 00 90 згідно з УКТ ЗЕД;

З вказаних положень ПК України вбачається, що операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України зокрема товар поставлений відповідачем позивачу, а саме ІНФОРМАЦІЯ_12, відноситься до операцій, що звільнені від оподаткування ПДВ.

За таких обставин позивач звільнений від сплати ПДВ згідно положень Податкового кодексу України, тому сторони безпідставно включили ПДВ до ціни договору, а в подальшому позивач сплатив суму ПДВ у розмірі 37500,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Разом з цим у застосуванні наведених положень статей Цивільного кодексу України слід враховувати, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №910/22319/16.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до приписів ст. 217 ЦК України законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.

Зокрема, у випадку, що розглядається, можна припустити наявність договору і без включення до них умов щодо податку на додану вартість.

Хоча податок на додану вартість й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20 та від 03.12.2021 у справі №910/12764/20.

Таким чином, оскільки пунктом 2.2 Договору №56 від 26.03.2024, до ціни договору всупереч вимогам Податкового кодексу України було включено суму податку на додану вартість, суд дійшов висновку про визнання недійсним пункту 2.2. договору в частині включення до ціни правочину зазначеного податку.

Згідно із правовим висновком Верховного Суду, що викладений у п.37 постанови від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, якщо сторона зобов`язання набула кошти (суму податку на додану вартість) за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, то такі кошти набуто на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

За положеннями ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно до ст. 1212 ЦК України за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 ЦК України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами ст.11 ЦК України.

Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень ст.1212 Цивільного кодексу України.

Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі №916/707/21.

Оскільки матеріалами справи підтверджено сплату позивачем на користь відповідача за спірним договором 37500,00 грн безпідставно набутого ПДВ, суд вбачає наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача безпідставно перерахованих коштів, що відповідає приписам статті 1212 ЦК України.

Згідно ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73-80, 86, 91, 123, 129, 165, 178, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним пункт 2.2 Договору №56 від 26.03.2024 у частині включення ПДВ до договірної ціни.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" (АДРЕСА_2) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) безпідставно одержаних коштів (ПДВ) у розмірі 37500,00 грн. та судовий збір у розмірі 3328,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

Позивач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" (АДРЕСА_2).

Повне рішення складено "27" липня 2026 р.

СуддяА.М. Буракова