Постанова від 26 червня 2026 р. у справі №345/5765/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 345/5765/25

Провадження № 22-ц/4808/1048/26

Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючої (суддя-доповідач) Пнівчук О. В.,

суддів: Бойчука І. В., Томин О. О.,

з участю секретаря Кузнєцова В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування Служба у справах дітей Калуської міської ради, про позбавлення батьківських прав, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 26 березня 2026 року,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Калуської міської ради, про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що з 22 листопада 2000 року перебував з ОСОБА_2 у шлюбі, який 15 грудня 2014 року був розірваний рішенням Калуського міськрайонного суду. У шлюбі в них народилось четверо дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . З часу фактичного припинення шлюбних відносин, тобто з травня 2014 року, діти проживали з батьком. На даний час з ним проживає тільки син ОСОБА_6 , який навчається у 9 класі Калуського ліцею №3.

Зазначив, що відповідачка постійно проживає за кордоном та не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не цікавиться його навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, не надає сину доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не сплачує аліменти на утримання.

Посилаючись на викладене, просив позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 26 березня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Вважає, що суд належним чином не оцінив наявні у матеріалах справи докази, які підтверджують факт невиконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків. На його думку, суд не надав належної оцінки тому факту, що відповідачка фактично самоусунулась від виховання дитини, про що свідчить написана нею особисто заява до Служби у справах дітей про небажання приймати участь у вихованні та утриманні дитини. Відповідачка проживає за кордоном і повністю ухилилась від виконання батьківських обов`язків. Суд не врахував, що дитина фактично виховується одним із батьків, а інший з батьків не бере участь у її житті. Аналогічно судом не враховано, що відповідачка не сплачує аліменти на утримання дитини та фактично не спілкується з сином.

За наведених обставин просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити та позбавити відповідачку батьківських прав щодо неповнолітнього сина.

Правом на подання відзиву інші учасники справи не скористались.

У судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги з викладених у ній мотивів.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Коваленко О. подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідачка ОСОБА_2 та представник органу опіки та піклування Служби у справах дітей Калуської міської ради, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Неявка відповідачки та представника третьої особи, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, відповідно до положень ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що син сторін досяг віку, з якого самостійно визначає місце свого проживання та надав перед судом пояснення про те, що він особисто обрав проживання з батьком з причин того, що тут перебувають його друзі. Отже обставина проживання сина сторін з позивачем чи окремо від відповідачки не є підставою позбавлення відповідачки батьківських прав. Суд вважав, що позбавлення батьківських прав є формою вирішення сімейних спорів за підставами істотного заподіяння шкоди інтересам дитини, а не окремого проживання відповідачки з дитиною, яка самостійно обрала проживання з позивачем на підставі досягнення віку, коли дитина виключно самостійно визначає для себе місце проживання.

Згідно частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення місцевого суду відповідає цим вимогам.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Калуського міськрайонного суду від 15 грудня 2014 року у справі № 345/4677/17-ц шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 22.11.2000 у відділі РАГСу Івано-Франківського міськвиконкому за актовим записом №1357, було розірвано.

Від спільного подружнього життя у сторін народився син - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 05.07.2011, актовий запис №328.

Згідно витягів з реєстру територіальної громади позивач з неповнолітнім сином ОСОБА_7 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно акта обстеження матеріально-побутових умов проживання від 01 жовтня 2025 року складеного соціальним педагогом, психологом, класним керівником та директором Калуського ліцею №3 Калуської міської ради, ОСОБА_1 та неповнолітній син ОСОБА_7 проживають двоє в АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 тимчасово не працює, з дружиною не проживає, самостійно займається вихованням сина. Комісія зробила висновок, що стан умов проживання частково задовільний. Квартира потребує ремонту та відновлення підключення світла. Їжа на час обстеження приготована. Дитина чиста, доглянута, має необхідний одяг та взуття, окрему кімнату.

Відповідно до характеристики учня 9-Г класу Калуського ліцею №3 Калуської міської ради ОСОБА_8 навчається в ліцеї з 1-го класу. Він виховується в родині, де батько відповідально ставиться до виховання та навчання дитини. Вдома створені всі необхідні житлово-побутові умови для нормального розвитку дитини, здійснюється контроль за навчанням та поведінкою сина. Батько завжди підтримує тісний зв`язок з класним керівником, реагує на телефонні дзвінки та повідомлення, відвідує батьківські збори та виховні заходи. ОСОБА_6 завжди акуратний, охайно одягнений і доглянутий. Мати з сім`єю не проживає. Упродовж навчання у ліцеї мама жодного разу не з`являлась на батьківські збори, не телефонувала, відповідно не брала участі у шкільному житті учня.

Відповідно до заяви від 05.10.2025 начальнику Служби у справах дітей Калуської міської ради Чернега О. З. не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав відносно її сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки вона не бажає брати обов`язки у вихованні дитини, а також у матеріальному та фізичному розвитку.

Згідно довідки лікаря педіатра рекомендації по лікуванню і обстеженню ОСОБА_7 виконує тато.

У висновку органу опіки та піклування служби у справах дітей Калуської міської ради від 08.10.2025 вирішено за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Комісія з наданих батьком ОСОБА_1 пояснень з`ясувала, що мати сином не цікавиться, не займається вихованням дитини з 2014 року, не приходить на батьківські збори до школи, не бере участі у лікуванні дитини, фінансово і матеріально не допомагає. На комісії 07.10.2025 неповнолітній ОСОБА_7 розповів, що проживає з батьком. З матір`ю не спілкується взагалі. Мати не цікавить його життям та навчанням. Всім необхідним його забезпечує батько. Мати не телефонує, не приїжджає та не допомагає. Мати дитини, ОСОБА_2 , на засідання комісії з питань захисту прав дитини не з`явилась, хоча належним чином була повідомлена.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 вказував, що мати свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню сина, що негативно впливає на його фізичний та духовний розвиток.

Особа, яка подала позов про позбавлення батьківських повинна довести, що батьки (один із батьків) ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дитини. У свою чергу батьки (один із батьків) мають довести, що вони належним чином виконують свої батьківські обов`язки.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України). Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування від 08.10.2025 визнано за доцільне позбавлення батьківських прав матір ОСОБА_2 відносно її неповнолтінього сина ОСОБА_7 .

Разом з тим, висновок має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (частини 5, 6 статті 19 СК України). Суд оцінює його у сукупності з іншими доказами, які містяться у матеріалах справи.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Наведені у висновку органу опіки та піклування обставини переважно ґрунтуються на поясненнях батька дитини та відомостях, повідомлених самим неповнолітнім. При цьому висновок не містить об`єктивних і достатніх даних, здобутих органом опіки та піклування самостійно, які б беззаперечно підтверджували свідоме та тривале ухилення матері від виконання батьківських обов`язків. Неявка відповідачки на засідання комісії сама по собі також не може свідчити про наявність підстав для застосування такого виняткового заходу, як позбавлення батьківських прав.

У цій справі не встановлено обставин, які б однозначно свідчили про те, що відповідачка не бажає спілкуватися з сином та брати участь у його вихованні, остаточно і свідомо самоусунулася від виконання своїх обов`язків з виховання дитини, яка залишилася проживати з батьком. Та обставина, що на час розгляду справи вихованням та розвитком сина займається батько, не свідчить безумовно про те, що мати свідомо та умисно нехтує батьківськими обов`язками.

Що стосується відповідей сина на комісії органу опіки про те, що він не спілкується з матір`ю, то позиція дитини могла обумовлюватися емоційною особливістю його розвитку, зокрема тривалою розлукою з матір`ю, впливом інших осіб тощо.

Разом з тим, неповнолітній ОСОБА_7 в суді першої інстанції пояснив, що періодично спілкується з матір`ю, яка запрошує його проживати та навчатися за місцем свого проживання. Водночас дитина, досягнувши віку, з якого має право самостійно визначати місце проживання, повідомила, що обрала проживання з батьком через наявність тут друзів. За таких обставин сам факт проживання сина з позивачем окремо від відповідачки не є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Матеріали справи не містять негативних характеристик та доказів винної поведінки відповідачки.

При цьому, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 не відповідає інтересам дитини.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення ухвалено судом з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позову відсутні.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 26 березня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 28 липня 2026 року.

Головуюча О. В. Пнівчук

Судді: І. В. Бойчук

О. О. Томин