Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №208/15103/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2028/26 Справа № 208/15103/25 Суддя у 1-й інстанції - Карабан І. І. Суддя у 2-й інстанції - Піскун О. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Піскун О. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисників Богемської Сніжани Олександрівни, Хараїм Ольги Валеріївни в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Заводського районного суду міста Кам`янського від 29 травня 2026 року стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП),

за участю:

захисниці (в режимі відеоконференції) Хараїм О. В.

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскарженого судового рішення.

Постановою Заводського районного суду міста Кам`янського від 29 травня 2026 року ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Згідно з постановою суду першої інстанції, 07 листопада 2025 року о 13 год. 35 хв. в м. Кам`янське, по вулиці Звенигородська, біля будинку 37, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Fiat Doblo», державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей не реагують на світло, підвищена жвавість рухів та поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому порядку відмовився, повторно протягом року, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі захисник Богемська С. О. просить скасувати постанову суду першої інстанції та провадження у справі закрити за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказала, що станом на час складенні протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП, не набрала законної сили попередня постанова суду першої інстанції, про притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що виключає повторність правопорушення.

Разом з цим, зазначила, що на місці зупинки ОСОБА_1 не вручено протокол про адміністративне правопорушення, особа була позбавлена права надавати свої заперечення.

В апеляційній скарзі захисник Хараїм О. В. просить скасувати постанову суду першої інстанції та провадження у справі закрити за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог захисниця посилається на те, що судом першої інстанції було поверхнево розглянуто дану справу, не було здійснено повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи.

На думку захисниці судом порушено вимоги ст. 268 КУпАП, суд розглянув справу без участі ОСОБА_1 , чим порушив його процесуальні права та обмежив його в доступі до правосуддя. Крім того, захисник звертає увагу, що постановою Заводського районного суду міста Кам`янського у справі № 208/9707/25 від 31.10.2025 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 130 КУпАП. Проте поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що на момент складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 506139 від 07.11.2025 постанова Заводського районного суду міста Кам`янського у справі № 208/9707/25 від 31.10.2025 не набрала законної сили, оскільки ОСОБА_1 будучи незгоден із постановою в зазначеній справі звернувся до Дніпровського апеляційного суду із апеляційною скаргою та на день складання протоколу серії ЕПР1 № 506139 07.11.2025 тривала процедура апеляційного оскарження відповідної постанови про що ОСОБА_1 неодноразово вказував працівникам поліції. Зазначена апеляційна скарга на постанову Заводського районного суду міста Кам`янського у справі № 208/9707/25 від 31.10.2025 була розглянута Дніпровським апеляційним судом, лише 05.12.2025. Зазначає, що постанова Заводського районного суду міста Кам`янського у справі № 208/9707/25 від 31.10.2025 набрала законної сили, лише 05.12.2025, а тому остання не могла бути врахована працівниками поліції та судом під час кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП.

На думку захисника, вищевикладені обставини свідчать, що суд першої інстанції незаконно притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП.

За змістом доповнень до апеляційної скарги ОСОБА_2 наголошує на тому, що в діях ОСОБА_1 відсутня об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, огляд особи на стан наркотичного сп`яніння проведений з порушенням вимог ст.266 КУпАП, оскільки з відеозапису вбачається, що у закладі охорони здоров`я лікар не проводив огляд ОСОБА_1 , не вчиняв будь-яких дій з метою його огляду, не зробив та вимірювання тиску, пульсу, не перевірив ходу, хиткість в позі Ромберга, не перевірив пальценосова пробу, та інші дії, які зобов`язаний здійснити лікар відповідно до вимог Інструкції № 1432/735. Вказані обставини, на думку захисниці, свідчать про те, що працівники поліції та лікар-нарколог безпідставно розцінили дії ОСОБА_1 як відмову від проходження огляду на стан сп`яніння та протиправно склали протокол про адміністративне правопорушення, оскільки на відео зафіксовано, що працівники поліції перебувають разом із ОСОБА_1 у медичному закладі, що свідчить про те, що він погодився та проїхав з ними до лікарні та не відмовлявся від огляду.

Крім того, з моменту направлення ОСОБА_1 , до лікарні, та перебування його у кабінеті лікаря, який вже почав здійснювати медичний огляд, фактично була розпочата процедура медичного огляду. А тому працівники поліції не мали права самостійно переривати медичний огляд, та за вказаних обставин, без висновку лікаря встановлювати причину відмови ОСОБА_1 від медичного огляду оскільки він сам фізично не відмовлявся від такого огляду.

Також, при розгляді справи захисниця просить апеляційний суд вирішити питання щодо можливості застувати аналогію закону та призначити більш м`яке стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем у в/ч НОМЕР_2 на посаді водія.

Позиції учасників апеляційного процесу.

У судовому засіданні захисниця Хараїм О. В. підтримала в повному обсязі вимоги апеляційної скарги, просила її задовольнити у повному обсязі.

В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та захисниця Богемська С. О. не з`явилися, повідомлені належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду. Захисниця Хараїм О. В. не заперечувала проти розгляду апеляційних скарг за даної явки, зазначила, що узгодила позицію зі ОСОБА_1 , який наразі проходить військову службу, тому не має можливості з`явитися до суду.

Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб (ч. 6 ст. 294 КУпАП).

Мотиви апеляційного суду.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Апеляційний суд вважає, що вищезазначених вимог закону суд першої інстанції дотримався не в повній мірі, а викладений в постанові висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, а саме у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку на стан наркотичного сп`яніння, вчинене повторно протягом року, відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на доказах, наявних в матеріалах справи, проте не відповідає в частині кваліфікації дій ОСОБА_1 з ч.2 ст. 130 КУпАП в частині повторності вчинення адміністративного правопорушення.

Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 ґрунтується на доказах, наявних в матеріалах справи і з таким висновком частково погоджується суд апеляційної інстанції. Так, вина особи підтверджується протоколом серії ЕПР1 №506139 від 07.11.2025; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, надане ОСОБА_1 07.11.2025 о 13:55 годині, за ознаками наркотичного сп`яніння, а саме звужені зіниці очей, що не реагують на світло, підвищена жвавість рухів, поведінка не відповідає обстановці; актом, який підписаний працівником поліції, лікарем-психіатром, медичною сестрою про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння; рапортом інспектора ВРПП Кам`янського РУП від 07.11.2025; відеозаписами, що долучені до протоколу і які містять відео, зафіксовані за допомогою бодікамер, та на яких зафіксовані обставини адміністративного правопорушення.

З відеозапису, долученого до протоколу про адміністративне правопорушення, слідує, що ОСОБА_1 , спілкуючись з працівниками поліції, які приїхали за викликом про порушення правил дорожнього руху за адресою: м. Кам`янське, вул. Звенигородська, 37, завів двигун транспортного засобу «Fiat Doblo», державний номерний знак НОМЕР_1 , на попередження працівників поліції про те, що необхідно заглушити автомобіль, проігнорував його, та сівши у вказаний транспортний засіб та почав рух.

Далі за змістом відеозапису працівники поліції зупинили вказаний транспортний засіб «Fiat Doblo» під керуванням ОСОБА_1 , перевірили у останнього документи, назвали ознаки наркотичного сп`яніння, які вбачаються у ОСОБА_1 та запропонували йому пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, на що ОСОБА_1 погодився.

Перебуваючи у медичному закладі в кабінеті лікаря ОСОБА_1 декілька разів погоджувався пройти медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння, після чого відмовлявся та виходив з приміщення лікарні на вулицю, вказуючи мовою оригінал «Як я захочу, так і буде». ОСОБА_1 неодноразово змінював свою поведінку та позицію щодо проходження огляду, покидаючи приміщення лікарні, після чого працівниками поліції застосовано до нього засоби обмеження рухомості — кайданки.

Лікарем неодноразово запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, проте ОСОБА_1 своєї згоди не надав. Крім того, лікар неодноразово запитував особу про його стан здоров`я, чи потрібна йому медична допомога, та запитував чи розуміє, де останній наразі перебуває, враховуючи прояви поведінки ОСОБА_1 , пропонував йому госпіталізацію.

Заслуговує й на окрему увагу поведінка ОСОБА_1 , яка була зафіксована працівниками поліції та відображена на відеозаписі впродовж всієї події правопорушення.

Так, останній поводився збуджено стосовно навколишньої обстановки, хаотично рухався, незрозуміло розмовляв, розмахував руками, неодноразово намагався залишити місце події як на місці зупинки та і у медичному закладі, хапав працівників поліції за їх формений одяг. Самі по собі зовнішні прояви не є доказом перебування особи у стані наркотичного сп`яніння, однак підтверджують обґрунтованість дій працівників поліції щодо проведення відповідного огляду. У зв`язку з чим, інспектор поліції вірно встановив ознаки наркотичного сп`яніння та висунув ОСОБА_1 неодноразово вимогу пройти огляд в медичному закладі для встановлення або спростування стану наркотичного сп`яніння.

Відеозаписом зафіксовано, що ОСОБА_1 відмовився на вимоги поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі та такі дії водія суд першої інстанції правильно розцінив як відмову від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, у зв`язку з чим, апеляційний суд відхиляє доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду, а працівники поліції склали стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення без додержання вимог ст. 266 КУпАП, що спростовується дослідженими доказами.

Разом з цим, дослідивши відеозапис з місця події, апеляційний суд вважає такими, що не знайшли свого підтвердження, й доводи захисниці Хараїм Р. В. про те, що працівники поліції перервали медичний огляд, який начебто вже був розпочатий лікарем, оскільки з відеозапису чітко встановлено, що огляд лікарем не розпочато, ОСОБА_1 своєї згоди на проведення огляду не надав, що встановлено як з його слів, так і з дій останнього. Крім того, перебування особи у медичному закладі не свідчить про початок проходження ним огляду.

Працівниками поліції неодноразово роз`яснено наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, переглядаючи постанову суду в частині правової кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.2 ст.130 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає доводи захисників в цій частині слушними, виходячи з такого.

За частиною 1 статті 130 КУпАП адміністративно-караним є діяння, яке полягає, в тому числі у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку на стан наркотичного сп`яніння.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП окреслює обставини, які підлягають доказування в межах даної категорії справ, зокрема, що особа керувала транспортним засобом (виконувала функції водія), мала ознаки відповідного сп`яніння та в порушення обов`язку, передбаченого п. 2.5 ПДР України відмовилась від проходження відповідно до встановленого порядку на стан наркотичного сп`яніння.

Частиною 2 статті 130КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого із порушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП.

Отже, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, є вчинення особою діяння повторно протягом року. Відсутність вищезазначеної кваліфікуючої ознаки виключає відповідальність саме за частиною другою статті 130 КУпАП.

В матеріалах справи та в оскаржуваній постанові містяться відомості про те, що постановою Заводського районного суду міста Кам`янського від 31 жовтня 2025 року по справі №208/9707/25 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП України, яка набрала на час вчинення правопорушення (07.11.2025) законної сили.

Проте, як встановлено апеляційним судом, на час вчинення правопорушення та складення протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №506139 від 07.11.2025, зазначена постанова Заводського районного суду міста Кам`янського від 31 жовтня 2025 року законної сили не набрала.

Отже, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 повторно протягом року вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, що є обов`язковою ознакою для кваліфікації адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, а тому доводи захисників щодо перекваліфікації його дій з ч. 2 ст. 130 КУпАП на ч.1 ст.130 КУпАП є слушними.

Отже, на підставі положень ст. 294 КУпАП, оскаржувана постанова суду підлягає зміні в частині кваліфікації дій ОСОБА_1 та накладеного на нього відповідного стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В іншій частині при розгляді справи порушень вимог статей 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи в межах доказування у даній категорії справ, суд з наведенням відповідних мотивів встановив правильно.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено, у зв`язку з чим апеляційні скарги захисниць підлягають частковому задоволенню.

Перевіряючи доводи захисниці Хараїм О. В. щодо можливості застосування аналогії закону та застосування до ОСОБА_1 вимог ст. 69 КК та можливості призначення водію покарання за ч.1 ст. 130 КУпАП без позбавлення права керування транспортними засобам, апеляційний суд зазначає наступне.

Санкцією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено імперативне накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Нормами діючого на час розгляду справи КУпАП, на відміну від загальних положень КК України, не передбачає можливості накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, визначеної в санкції певної норми, або не накладення одного з видів стягнень, передбаченого санкцією відповідної норми як обов`язкового.

Положеннями пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», визначено, що КпАП не передбачає накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією певної норми. Тому згідно зі ст. 33 цього Кодексу основні й додаткові стягнення слід застосовувати з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступеня його вини, майнового стану, обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, у межах санкцій відповідних норм. в якому з урахуванням наведеного вище нормативного регулювання, закріпленого в КУпАП, визначено, що судам за правилами КУпАП основні й додаткові стягнення слід застосовувати в межах санкцій відповідних норм.

Разом з цим, відповідно до вимог ч. 4 ст. 3 КК застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.

Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення, визначене судом в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, відповідає вимогам ст.23 КУпАП, згідно якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.

Разом з тим, вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку для самого водія та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.

Притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп`яніння пов`язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян.

Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення.

При цьому, апеляційний суд виходить з того, що при визначенні стягнення необхідно враховувати його виховну дію, оскільки покарання, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами.

Застосовуючи справедливе стягнення за вчинене правопорушення, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними та за їх вчинення настають певні негативні наслідки.

Відтак, суд апеляційної інстанції не має правових підстав для пом`якшення накладеного на ОСОБА_1 адміністративного стягнення (в частині невизначення останньому такого виду стягнення як позбавлення права керування транспортними засобами) з урахуванням підстав, на які посилається захисниця.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційних скарг, та зміні оскарженої постанови суду першої інстанції в частині кваліфікації дій особи.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисників Богемської Сніжани Олександрівни, Хараїм Ольги Валеріївни задовольнити частково.

Постанову Заводського районного суду міста Кам`янського від 29 травня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 130 КУпАП на ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вважати ОСОБА_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000, 00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя О. П. Піскун