Вирок від 27 липня 2026 р. у справі №645/4566/26 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/4566/26

Провадження № 1-кп/645/430/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року місто Харків

Немишлянський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_3

обвинуваченої – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні№ 12026221190000453 від 13.04.2026, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Харкова, громадянки України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженої, офіційно не працевлаштованої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

І. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102- IX (зі змінами), в Україні з 05:30 24.02.2022 введено воєнний стан.

08.04.2026 року приблизно о 13:00 год. більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не представилося можливим, ОСОБА_4 перебуваючи на п`ятому поверсі КНП «Міська багатопрофільна лікарня № 18» Харківської міської ради яка розташована за адресою: м. Харків, Салтівське шосе буд. 266В, побачивши з лівої сторони від входу до палати інтенсивної терапії, в якій проходила лікування потерпіла ОСОБА_5 багатофункціональний спеціалізований інвалідний візок ТМ «VITEA CARE» моделі «VCWK 702» червоно-чорного кольору. У цей момент у ОСОБА_4 раптово виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна в умовах військового стану, а саме вищевказаного візку.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи невідворотнє настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, скориставшись відсутністю спостереження за нею з боку третіх осіб, шляхом вільного доступу, підійшла до багатофункціонального спеціалізованого інвалідного візка ТМ «VITEA CARE» моделі «VCWK 702», вартість якого, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-26/10724-ТВ від 22.04.2026 становить 5160 грн. та взявши зазначений візок викрала його, після чого місце вчинення кримінального правопорушення покинула.

У подальшому, продовжуючи реалізацію свого кримінально-протиправного умислу, не маючи наміру повертати вищевказаний візок, ОСОБА_4 розпорядилась викраденим майном на власний розсуд, спричинила ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 5160 грн.

ІІ. Позиція обвинуваченої щодо пред`явленого обвинувачення та висновки суду

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 185 КК України визнала у повному обсязі, розкаялася у скоєному, пояснила суду про обставини викладені вище, зазначила, що всі обставини, викладені в обвинувальному акті відповідають фактичним обставинам справи, події вчинення нею кримінального правопорушення вірно відображені.

Під час допиту у судовому засіданні обвинувачена пояснила, що перебуваючи у приміщенні КНП «Міська багатопрофільна лікарня № 18» Харківської міської ради, де в цей час перебувала на лікуванні її сестра, вона взяла багатофункціональний спеціалізований інвалідний візок ТМ «VITEA CARE» моделі «VCWK 702», який відвезла до себе додому. Вказала, що з власницею вказаного візку - ОСОБА_5 вона не знайома, дозволу у неї обвинувачена не запитувала.

Обвинувачена наголосила, що вину визнає повністю, у вчиненому щиро розкаюється, нових злочинів обіцяє не вчиняти. Просила її суворо не карати.

Показання обвинуваченої ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності її позиції.

Потерпіла ОСОБА_5 надала суду заяву, в якій просила розглянути кримінальне провадження за її відсутності, не заперечувала проти розгляду кримінального провадження у порядку ч. 3 ст. 349 КК України. Цивільний позов потерпілою не заявлений.

Враховуючи той факт, що обвинувачена визнала свою вину у повному обсязі та не оспорює фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, як воно встановлено в обвинувальному акті, вислухавши думку прокурора, обвинуваченої, які надали згоду на розгляд кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому, судом з`ясовано в учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст цих фактичних обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, та на виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України роз`яснено їм, що у такому випадку учасники будуть позбавлені права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченої, дослідженням матеріалів кримінального провадження щодо процесуальних витрат та речових доказів, а також матеріалів, які характеризують особу обвинуваченої.

Судовий розгляд провадження проводився відносно обвинуваченої в межах пред`явленого обвинувачення. Зміни обвинувачення та визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, а підстав для цього не встановлено.

ІІІ. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винною у вчиненні якого визнається обвинувачена.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що своїми умисними та протиправними діями обвинувачена вчинила кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, яке згідно класифікації злочинів, передбаченій ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів.

ІV. Мотиви суду при призначенні покарання

Згідно ст.66 КК України, обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 суд вважає щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_4 , передбаченою п.6 ч.1 ст. 67 КК України, судом визнається вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку та особи з інвалідністю.

Вивченням особи обвинуваченої ОСОБА_4 встановлено, що вона раніше в силу ст. 89 КК України не судима, на обліку в лікаря-нарколога в КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня» та лікаря-психіатра в КНП ХОР «Обласний психоневрологічний диспансер №3» не перебуває, тяжких захворювань чи інвалідності не має, офіційно не працевлаштована, не заміжня, утриманців не має, має постійне місце проживання.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд зазначає, що відповідно до положень ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженої. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання.

При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обрати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене правопорушення.

Згідно з вимогами КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 12 червня 2009 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», покарання, призначене судом, має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.

При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення нею нових злочинів.

Європейський суд у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченій ОСОБА_4 за вчинене, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, умисну форму вини, конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченої, пом`якшуючі покарання обставини, наявність обтяжуючих покарання обставин, відношення обвинуваченої до вчиненого і її позицію щодо визнання вини.

На переконання суду, для виправлення обвинуваченої ОСОБА_4 попередження скоєння нею нових кримінальних правопорушень та досягнення цілей покарання, їй необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах мінімальної санкції, передбаченої ч.4 ст.185 КК України, та саме таке покарання, на переконання суду буде достатнім для досягнення мети покарання, визначеної статтею 50 КК України, й відповідатиме тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сприятиме виправленню винної та попередженню вчинення нових кримінальних правопорушень, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

При цьому суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_4 , попередження скоєння нею нових кримінальних правопорушень та досягнення цілей покарання щодо обвинуваченої в цілому на теперішній час можливе без реального відбування покарання у виді позбавлення волі, а тому її можливо звільнити від відбування цього покарання на підставі ст.75 КК України з випробуванням, з покладенням на неї обов`язків, передбачених п. 1, 2 ч. 1, п.2 ч. 3 ст. 76 КК України.

V. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 118 КПК України витрати на залучення експертів є процесуальними витратами.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КПК України залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

У відповідності з вимогами ч.2 ст. 124, п.2 ч.4 ст. 374 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, рішення про відшкодування процесуальних витрат у разі визнання особи винуватою зазначається у резолютивній частині вироку.

Таким чином, з обвинуваченої підлягає стягненню на користь держави процесуальні витрати за проведену у кримінальному провадженні судово-товарознавчу експертизу № СЕ-19/121-26/10724-TB від 22.04.2026 в сумі 3850 гривень 88 копійок.

Суд не вбачає підстав для застосування запобіжного щодо обвинуваченої, оскільки протягом розгляду кримінального провадження остання належним чином виконувала свої процесуальні обов`язки, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України.

Крім того, суд вважає за необхідне скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Немишлянського районного суду міста Харкова від 29.04.2026 року у справі № 645/3805/26 (провадження № 1-кс/645/599/26), оскільки подальше його застосування є недоцільним.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Цивільні позови у кримінальному провадженні не заявлені.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 369-370, 373, 374, 475 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки, якщо вона протягом іспитового строку не скоїть нового кримінального правопорушення та виконає покладені на неї судом обов`язки.

Іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

На підставі п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , наступні обов`язки, а саме:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід Держави судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-26/10724-TB від 22.04.2026 в сумі 3850 (три тисячі вісімсот п`ятдесят) гривень 88 копійок.

Скасувати арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Немишлянського районного суду міста Харкова від 29.04.2026 року у справі № 645/3805/26 (провадження № 1-кс/645/599/26) на речовий доказ.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме:

-багатофункціональне крісло колісне, базове ТМ «VITEA CFRE» моделі «VCWK 702», серійним номером «VCWK702 EE-8-12/2023-97», яке передано на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_5 , після набрання вироком законної сили залишити в її розпорядженні;

- електронний носій інформації – оптичний DVD-R диск ТМ «MEDIA» з об`ємом пам`яті на 4,7 GB на якому знаходяться відеозаписи з камер спостереження з КНП «МБЛ № 18» ХМР - залишити на зберіганні в матеріалах провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Немишлянський районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Роз`яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Головуючий суддя