Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №646/2803/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 646/2803/26

Провадження № 2/643/5775/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Мельникової І.Д.,

за участю секретаря Шалі А.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулось до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 24.05.2013р. між АТ «ОТП БАНК» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (відповідач) укладено Кредитний договір № 2000881754, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у загальному розмірі 6540,00 грн та зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитними коштами. Також відповідачу було відкрито кредитну лінію.

Згідно з договором факторингу № 15/03/24 від 15.03.2024, укладеним між АТ «ОТП Банк» (первісний кредитор) та позивачем, АТ «ОТП Банк» відступив позивачу право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2000881754.

Заборгованість відповідача за кредитним договором № 2000881754 від 24.05.2013 складає 87051,49 грн., з яких: 53687,70 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 33363,79 грн. - прострочена заборгованість за процентами.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 23.04.2026 було відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від сторін до суду не надходило заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін. Відповідач правом подати відзив не скористався.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

19.09.2012р року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2000881754 на цільове використання кредиту, а саме на споживчі цілі та придбання послуг продавця, загальний розмір якого склав 6540 гривень, зі сплатою 22% річних, дата остаточного повернення кредиту 19.03.2014 та відповідно до п. 2 Кредитного договору позичальнику було відкрито кредитну лінію із встановленим розміром кредитного ліміту 1000 грн (з можливістю його зменшення чи збільшення без зазначення причин такої зміни Банком) на строк 36 місяців (з правом зменшення чи збільшення строку дії кредитної лінії).

Відповідно до заяви на видачу готівки № 1 від 19.09.2012 відповідачу було здійснено виплату коштів за кредитним договором № 2000881754 від 19.09.2012, копію якого додано до позовної заяви.

Згідно з договором факторингу № 15/03/24 від 15.03.2024, укладеним між АТ «ОТП Банк» (первісний кредитор) та позивачем, АТ «ОТП Банк» відступив позивачу право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2000881754 від 24.05.2013, відповідно АТ «ОТП Банк» набув право вимоги до Відповідача за іншим договором.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, суд не має можливості встановити факт належного відступлення права вимоги за кредитним договором, заборгованість за яким є предметом розгляду даної позовної заяви, оскільки надані позивачем документи містять істотні недоліки та не можуть підтвердити перехід прав кредитора в належному порядку.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на їх обґрунтування, що має наслідком відмову у їх задоволенні в повному обсязі.

Згідно зі ст.141 ЦПК України судові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються, оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.4,12,13,141,263,265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Мельникова І.Д.