Вирок від 26 липня 2026 р. у справі №638/6199/23 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/6199/23

Провадження № 1-кп/638/577/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова

у складі головуючого судді ОСОБА_1

за участі секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

обвинуваченої ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12022221070000704 від 01.10.2022 року стосовно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Ізюм Харківської області, громадянка України, незаміжня, з вищою освітою, раніше не судима, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України , -

встановив:

Встановлено, що 22 лютого 2022 року Президент Російської Федерації (далі – РФ), реалізуючи злочинний план, направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил РФ за межами РФ, яке було задоволено.

24 лютого 2022 року о 05:00 годині Президент Російської Федерації оголосив про рішення розпочати військову операцію в Україні.

У подальшому Збройними Силами РФ, які діяли за наказом керівництва РФ і ЗС РФ, здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам ЗС України, а також підрозділами ЗС та інших військових формувань РФ здійснено вторгнення на територію суверенної держави Україна.

24 лютого 2022 року о 05:00 годині, за наказом Президента Російської Федерації ОСОБА_8 , Російська Федерація незаконно вторглась на територію України та здійснила збройний напад, застосовуючи Збройні Сили РФ та Федеральну службу військ національної гвардії РФ.

Одним із першочергових етапів реалізації злочинного умислу щодо збройного нападу на державу Україна передбачалося здійснення вторгнення найбільш підготовлених та мобільних підрозділів ЗС РФ, у тому числі спеціального призначення, на територію держави Україна для організації силових захоплень та взяття під контроль будівель і споруд, що забезпечують діяльність органів державної влади України з метою перешкоджання їх нормальній роботі та здійснення силового впливу на їх діяльність; блокування та взяття під контроль військових частин Збройних Сил України (далі – ЗС України), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_3 ), підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_5 ) для перешкоджання їх законній діяльності щодо відсічі збройної агресії РФ, оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості; перекриття та блокування авіаційного, транспортного та морського сполучення по території держави Україна з метою недопущення пересування військових підрозділів ЗС України та представників правоохоронних органів для протидії збройній агресії ЗС РФ; пошкодження військових об`єктів ЗС України, які мають важливе оборонне значення та об`єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення.

24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому було неодноразово продовжено.

Громадянка України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на тимчасово окупованій території Ізюмського району Харківської області, не пізніше початку липня 2022 року, точний день та час встановити не виявилось можливим, діючи умисно та свідомо, реалізуючи свій раніше виниклий злочинний умисел, направлений на колабораційну діяльність з країною-агресором Російською Федерацією, добровільно зайняла посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в окупаційній адміністрації держави-агресора, створеної на тимчасово окупованій території, а саме посаду т.зв. «начальника управления труда и социальной политики ІНФОРМАЦІЯ_6 ».

Перебуваючи на вказаній посаді ОСОБА_7 з липня 2022 року по кінець серпня 2022 року, точний день та час встановити не виявилось можливим, продовжуючи реалізацію свого кримінального протиправного умислу здійснювала керівництво діяльністю управління та забезпечувала виконання покладених завдань, приймала участь у нарадах в окупаційній адміністрації, забезпечувала прийняття працівників на роботу при окупаційній владі, займалася організацією роботи адміністративної будівлі « ІНФОРМАЦІЯ_7 », який знаходився за адресою: АДРЕСА_3 , тим самим здійснювала організаційно-розпорядчі функції у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території Ізюмського району.

Такі дії ОСОБА_7 кваліфіковані як колабораційна діяльність, тобто у добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в окупаційній адміністрації держави-агресора, створеної на тимчасово окупованій території, чим вчинила кримінальне правопорушення-злочин, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

У судовому засіданні підсудна ОСОБА_7 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111 КК України, не визнала та показала, що при обставинах, зазначених в обвинувальному акті, влітку 2022 року, в період тимчасової окупації м. Ізюм Харківської області, вона перебувала у м. Ізюм. До окупаційної влади працювати не влаштовувалася, зазначила, що вона просто вийшла на роботу на своє робоче місце. Зазначила, що до війни вона працювала головним спеціалістом відділу по виплатам соціальної допомоги ІНФОРМАЦІЯ_8 . Після окупації це була та сама будівля, ті самі люди. З окупаційною владою вона не працювала, все відбулося під примусом та обставинами, що склалися. На час, коли вона почала працювати, закінчувалися вже гроші та продукти, були потрібні ліки. Заначила, що їй у усній розмові невідомі чоловіки, одним з яких був ОСОБА_9 , повідомили декілька осіб, що їй потрібно вийти на роботу в ІНФОРМАЦІЯ_8 . Це відбулося десь в середині липня. З ОСОБА_9 вона не знайома. Він повідомив, що працює із військовою адміністрацією, запропонував їй вийти на роботу, оскільки відкривалося ІНФОРМАЦІЯ_9 . Він же приймав рішення щодо видачі соціальної допомоги. Управління розташовувалося за адресою: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_7 повідомила, що коли вона приїхала до будівлі Управління, побачила багато людей, які були з візочками, або інваліди, що потребували допомоги. Призначенню їх на посаду начальника вона не приділила уваги, вважала, що це тимчасово та думала, що просто виконує свою звичайну роботу. Допомагала людям розібратися з документами, бо спеціалістів в цій сфері у місті не було, ніхто не розумів, як працювати з документами. Вона була єдиною такою особою.

Організацією роботи в ІНФОРМАЦІЯ_8 вона не займалася. Ії робота полягала в тому, щоб з`ясувати, до якої категорії віднести особу, яка звернулася за допомогою ( діти-сироти, інваліди, багатодітні родини). Хто опрацьовувала такі заяви в подальшому, ій не відомо. Заробітну плату вона не отримувала, позначила, що податків не сплачувала, запису в трудовій книжці не має. Будь-яких грошей не отримувала, лише продуктовий набір. У серпні місяці тримала матеріальну допомогу, суму не пам`ятає, у російських рублях. Продуктовий пайок отримала двічі, видавася один раз на тиждень.

Заперечувала проти того, що на її ім`я писали люди заяви про видачу допомоги. Товаро-матеріальних цінностей не отримувала. Працювала два тижні- з 01.08.2022 по 15.08.2022, проте написали, що вона працює з липня, для того, щоб отримати зайвий продуктовий набір. В жодних нарадах участі не брала. Зазначила, що все життя є працюючою особою, не виїхала перед окупацією, ніякого проросійського настрою в своїх діях або думках не мала. В своїх діях керувалася намаганням допомогти людям.

Суд вважає, що незважаючи на не визнання підсудною ОСОБА_7 своєї вини у вчиненні інкримінованого її кримінального правопорушення- злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, її винуватість у вчиненні інкримінованих її злочинів доведена доказами і ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному з`ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала, що познайомилася із ОСОБА_7 на пункті видачі гуманітарної допомоги, куди ОСОБА_11 приходила кілька разів, десь у середені липня. Головна особа на пункті, чоловік на ім`я ОСОБА_12 , представив ОСОБА_7 та представив її як майбутнього керівника ІНФОРМАЦІЯ_8 . Пізніше через декілька тижнів свідка направили прибирати приміщення ІНФОРМАЦІЯ_8 , де також прибирала з усіма ОСОБА_7 . Крім того, остання розповідала, що робити із документами, куди їх переносити та складати. Після початку роботи закладу ОСОБА_7 розказувала, як приймати людей, що звернулися за соціальною допомогою ОСОБА_7 керувала роботою закладу , здійснювала розподіл обов`язків. Управління працювало десь до початку вересня.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показала, що під час окупації перебувала у м. Ізюм. З ОСОБА_7 разом надавала допомогу людям у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_10 . Грошової винагороди за свою діяльність не отримувала, лише продукти харчування. ОСОБА_7 не надавала їй вказівок, не брала участь у нарадах.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показала, що під час окупації перебувала у м. Ізюм, працювала у гуманітарній допомозі. В ІНФОРМАЦІЯ_8 не працювала, її туда направив прибирати приміщення ОСОБА_15 . У серпні 2022 року допомагала в УПСЗН з документами . Яку посаду обіймала ОСОБА_7 їй не відомо. Працювала біля двох тижнів. Коли приходила гуманітарна домога, на роботу до УПСЗН не виходила, займалася розподілом гуманітарної допомоги. ОСОБА_7 їй безпосереднії вказівок не надавала.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 показав, що він під час тимчасової окупації перебував ум. Ізюм, працював на відділенні видачі гуманітарної допомоги, допомагав розвантажувати машини. Декілька раз на подвір1ї бачив ОСОБА_7 , з якою метою вона приходила, йому не відомо. Чоловік на ім`я ОСОБА_17 , що був старший на гуманітарці, попросив допомогти із документами в ІНФОРМАЦІЯ_8 , де він і бачив ОСОБА_7 . Зазначив, що на його думку вона там була головною.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 показала, що вона була зарахована до штату ІНФОРМАЦІЯ_8 , проте фактично там не працювала, робила на видачі гуманітарної допомоги. Яку посаду обіймала ОСОБА_7 , вона не знає, Сама свідок під час перебування в управлінні розповідала людям, які документи необхідні, який порядок отримання допомоги. Зазначила, що прибирала рахзом із ОСОБА_7 приміщення будівлі, про те, що ОСОБА_7 була керівником, не знає. Зазначила, що сама підписала трудовий договір, проте грошей не отримувала.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_19 показала, що вона під час тимчасової окупації перебувала у м. Ізюм та працювала у лікарні. ОСОБА_7 ій відома, оскільки лікарня отримувала коляски для хворих, які передавалася до лікарні від ІНФОРМАЦІЯ_8 за актом за підписом ОСОБА_7 . Також бачила її раніше у центрі зайнятості.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_20 , показав,що він особисто із ОСОБА_7 не знайомий, чи працювала вона в ІНФОРМАЦІЯ_8 , йому не відомо.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 знайома із ОСОБА_7 оскільки має багатодітну родину. А також остання є її сусідкою. Наприкінці літа по радіо оголосили, що буде виплачуватись допомога багатодітним родинам, під час приїзду до управління соціального захисту побачила там ОСОБА_7 .. Потім написала заяву на отримання допомоги на ім`я ОСОБА_22 . У приміщенні бачила багато людей у військовій формі. У приміщенні управління свідок сприймала ОСОБА_7 як особу, що займається тією самою роботою., що і до війни.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 повідомила, що ОСОБА_7 все життя пропрацювала у соцзахисті, її розшукували для того, щоб запросити на цю роботу. Люди, що приходили до неї, були одягнені в цивільне. Це була не її ініціатива, вона прагнуло допомогти людям. Працювала лише декілька тижнів. Зазначила, що ОСОБА_7 ділилася перо свої вагання щодо виходу на роботу, працювати не хотіла.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_24 показала, що під час тимчасової окупації її мати мешкала разом із нею, оскільки будинок матері- ОСОБА_7 , перебуває під обстрілами, в ньому був більший ризик загинути. Після окупації по місту були розставлені блокпости, під час перетину яких громадян опитували про їх місце мешкання та праці, вочевидь

Звідти дізналися про те, де працювала мати до окупації. В поадльшому мати під примусом обстави, оскільки закінчувалися гроші та продукти, а також в умовах залякування малими дітьми, їх долею, була змушена військовими окупаційної влади стати до роботи в ІНФОРМАЦІЯ_8 . Працювала мати кілька тижнів, грошей за роботу не отримувала, лише продукти. У жодних нарадах участі не брала. Працювати не хотіла.

Також вина підсудної ОСОБА_25 у вчиненні інкримінованих її злочинів підтверджується наступними, дослідженими в судовому засіданні, доказами:

- письмовою заявою ОСОБА_26 про те, що він не заперечує щодо огляду приміщення ІНФОРМАЦІЯ_8 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ;

- протоколом огляду місця події від 19.12.2022, відповідно до якого в період часу з 12-50 год по 13-20 год. в присутності начальника УСЗН ОСОБА_26 у будівлі « ІНФОРМАЦІЯ_11 » за адресою: АДРЕСА_3 , проведено огляд кабінету № 3 будівлі, в якому виявлені документи російською мовою. За результатами огляду вилучено документи (мовою ориггіналу): - документ «Потребность в социальных выплатах по Изюмскому району за июль 2022 г.» на 3 арк.;- записка зі зразком для заповнення заяв на ім`я « ОСОБА_7 »;- документ «Отчет о работе Управления труда и социальной политики» на 1 арк.;- документ «Платежная ведомость № 14 от 25 августа 2022 г.» на 3 арк.;- документ «Табель учета рабочего времени за июль 2022 г.» на 1 арк.;- документ «Акт приема–передачи товароматериальных ценностей» на 1 арк.;

- постановою про визнання речовими доказами та долучсення їх до матеріалів кримінальної справи від 19.12.2022, відповідно до якого вилучені в ході проведення оглдяу місця події від 19.12.2022, проведеного в період часу з 12-50 год по 13-20 год. в присутності начальника УСЗН ОСОБА_26 у будівлі « ІНФОРМАЦІЯ_11 » за адресою: АДРЕСА_3 , документи визнані речовими доказами та долучені до матеріалів кримінального провадження;

-Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_12 від 21.12.2022, відповідно до якого накладено арешт на наступні документи: «Потребность в социальных выплатах по Изюмскому району за июль 2022 г.» на 3 арк.;- записка зі зразком для заповнення заяв на ім`я « ОСОБА_7 »;- документ «Отчет о работе Управления труда и социальной политики» на 1 арк.;- документ «Платежная ведомость № 14 от 25 августа 2022 г.» на 3 арк.;- документ «Табель учета рабочего времени за июль 2022 г.» на 1 арк.;- документ «Акт приема–передачи товароматериальных ценностей» на 1 арк.; що вилучені під час огляду місця події, проведеного 19.12.2022, проведеного в період часу з 12-50 год по 13-20 год. в присутності начальника УСЗН ОСОБА_26 у будівлі « ІНФОРМАЦІЯ_11 » за адресою: АДРЕСА_3 .

-копією та оригіналом (мовою оригіналу) «Табель учета рабочего времени за июль 2022 г.», що досліджений в судовому засіданні, відповідно до якого з 01.07.2022 по 31.07.2022 ОСОБА_7 була присутня на роботів Управлении труда и социальной политики, пртягом 8-годинного робочого дня, зазначена посада ОСОБА_7 - «Начальник управления». Зазначений документ має підпис у графі «Начальник управления».

-копією (мовою оригіналу) «Платежная ведомость № 14 от 25 августа 2022 г. На выплату денежного вознаграджения за июль 2022 года (управление труда и социальной политики)» на 3 арк., що затверджена « в.о. глави военно-гражданской ІНФОРМАЦІЯ_13 ОСОБА_27 », яка досліджена в судовому засіданні, відповідно до якої ОСОБА_7 отримала грошове винагородження у сумі 55000 руб, про що у графі « подпись в получении денег (запись о депонировании суммы) стоїть підпис ОСОБА_7 ;

- копією (мовою оригіналу) «Отчет о работе Управления труда и социальной политики» на 1 арк., в якому зазначено: «начальник управления труда и социальной политики ОСОБА_7 », та стоїть її підпис, за замістом документу у ньому відображдено кількість звернень громадян щодо щомісячної виплати інвалідам, одиноким матерям, виплат по догляду за дитиною-інвалідом або особою, що досягла 80-річного віку, виплат щодо вагітності, виплат при народженні дитини, виплати на дитину, виплат на дитину, що перебуває під опікою, виплат на поховання.

- Актом приема–передачи товароматериальных ценностей» на 1 арк., що досліджений в судовому засіданні та відповідно до якого від « ІНФОРМАЦІЯ_14 , в лице начальника Управления ОСОБА_7 передало, а Териториальній центр социального обслуживания наседления в лице директора ОСОБА_19 получил товароматериальные ценности». Зазначений документ має підпис ОСОБА_7 у графі «передав».

- «Потребность в социальных выплатах по Изюмскому району за июль 2022 г.» на 3 арк.,де видначений розмір сум для виплат, за підписом ОСОБА_7 у графі «начальник управления труда и социальной политики».

-- записка зі зразком для заповнення заяв на ім`я « ОСОБА_7 »;

- ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_12 від 03.03.2023 року, відповідно до якого надано дозвіл Надати дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів, а саме до документів, що наявні в кримінальному провадженні № 12022220000000616 від 14.10.2022, яке перебуває в провадженні ІНФОРМАЦІЯ_15 , розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , із можливістю вилучення документів, а саме до:оригіналу документа «Трудовой договор от 01.07.2022, на имя ОСОБА_7 », з доданими до договору копіями його документів» на 6 арк; оригіналу документа «Штатний розпис працівників ВЦА з травня 2022 року» на 6 арк; оригіналу документа «Штатная структура ВГА по состоянию на 20.07.2022» на 5 арк.; оригіналу документа «Табель учета рабочего времени за июль 2022 года» на 3 арк.

- протоколом тимчасового доступу до речей та документів, складеного 20.03.2023 у м. Харкові, відповідно до якого згідно із опислм вилучено «Трудовой договор от 01.07.2022, на имя ОСОБА_7 », з доданими до договору копіями його документів» на 6 арк; оригіналу документа «Штатний розпис працівників ВЦА з травня 2022 року» на 6 арк; оригіналу документа «Штатная структура ВГА по состоянию на 20.07.2022» на 5 арк.; оригіналу документа «Табель учета рабочего времени за июль 2022 года» на 3 арк;

- постановою про визнання речовими доказами та долучення їх до маьтеріалів кримінального провадження, відповдно до якого «Трудовой договор от 01.07.2022, на имя ОСОБА_7 », з доданими до договору копіями його документів» на 6 арк; документ «Штатний розпис працівників ВЦА з травня 2022 року» на 6 арк; «Штатная структура ВГА по состоянию на 20.07.2022» на 5 арк.; «Табель учета рабочего времени за июль 2022 года» на 3 арк. визнано редочими доказами у кримінальному провадженні.

У судовому засіданні були оголошені та досліджені вилучені протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 20.03.2023 з матеріалів кримінального провадження 12022220000000616 від 14.10.2022, викладені російською мовою письмові докази зайняття підсудною ОСОБА_7 під час окупації м. Ізюм в період липня 2022 року, посади начальника (мовою оригіналу) «Управління труда и социальной политики», зокрема оригінали та копії письмових доказів здійснення нею організаційно-розпорядчої та фінансової діяльності у незаконно створеному підприємстві, та судом достеменно встановлена колабораційна діяльність ОСОБА_7 , яка підтверджується відповідними письмовими доказами, які викладені російською мовою, а саме :

- документ «Трудовой договор от 01.07.2022 на имя ОСОБА_7 » з прилеглими до договору копіями документів на 6 арк., що був досліджений судовому засіданні, відповідно до якого ОСОБА_7 уклала трудовий договір б/н від 01.07.2022 року, із « ІНФОРМАЦІЯ_16 , в лице и.о. Главы ВГА ОСОБА_27 », щодо прийняття на роботу на посаду «Начальника управления труда и социальной политики». Даний трудовий договыр у графы « ІНФОРМАЦІЯ_17 » має зазначення сторони- ОСОБА_7 , та її підпис, основні подоження договору (мовою оригіналу):

«1.3. Местом постоянной работы

ІНФОРМАЦІЯ_18 , расположенная по адресу: АДРЕСА_5 .

1.4. Условия труда на месте постоянной работы Работника по степени вредности и /или опасности являются оптимальными.

Срок действия договора

2.1. Настоящий договор является договором по основной работе.

2.2. Настоящий договор заключен на неопределенный срок.

Права и обязанности сторон

3.1. Работник имеет право:

3.1.1. На заключение, изменение и расторжение трудового договора в порядке и на условиях, которые установлены действующим законодательством Харьковской области.

3.1.2. Предоставление ему работы, обусловленной трудовым договором.

3.1.3. Рабочее место, соответствующее условиям, предусмотренным государственным стандартами организации и безопасности труда.

3.1.4. Своевременную и в полном объеме выплату заработной платы.

3.1.5. Режим труда и отдыха, установленный трудовым договором, предоставление еженедельных выходных дней, нерабочих праздничных дней, оплачиваемых ежегодных отпусков.

3.1.6. Работник подлежит обязательному социальному страхованию от несчастных случае на производстве и профессиональных заболеваний в соответствии с действующим

законодательством Харьковской области.

3.2. Работник обязан:

3.2.1. Добросовестно выполнять свои трудовые обязанности в соответствии с должностной инструкцией.

3.2.2. Подчиняться внутреннему трудовому распорядку, выполнять распоряжения Работодателя в полном объеме и в установленные сроки.

3.2.3. Бережно относиться к имуществу Работодателя, в том числе к находящемуся в ет пользовании оборудованию и материалам.

3.2.4. Соблюдать трудовую и технологическую дисциплину, требования по охране труд технике безопасности и производственной санитарии. Незамедлительно сообщать Работодателю возникновении ситуации, представляющей угрозу жизни и здоровью людей, сохранност имущества, принимать меры по устранению причин и условий, препятствующих нормальном выполнению работы (аварии, простои и так далее), и незамедлительно сообщать о случившемся Работодателю.

выполнения трудовых обязанностей,

3.2.5 Возвратить при прекращении трудовых отношений все документы, образовавшиеся в процессе выполнения трудовых обязанностей , а также ТМЦ, переданные ему Работодателем для выполнения трудовых обязанностей.

3.3. Работодатель имеет право:

3.3.1. Требовать от Работника исполнения им трудовых обязанностей и бережного отношения к имуществу Работодателя.

3 3.2. Оценивать качество работы Работника, получать от него текущую информацию о ходе дел, относящихся к ведению Работника, контролировать его работу по срокам и объему.

3.3.3. Поощрять Работника за добросовестный и эффективный труд.

3.3.4. Привлекать Работника к дисциплинарной и материальной ответственности.

3.4. Работодатель обязан:

3.4.2. Своевременно выплачивать обусловленную договором заработную плату.

Режим рабочего времени и времени отдыха

4.1. Работнику устанавливается 40-часовая рабочая неделя.

4.2. Работнику устанавливается следующий график работы:

понедельник - пятница: с 08.00 до 17.00; перерыв: с 12.00-12.40, суббота - воскресенье: выходные дни.

4.3. Работнику предоставляется ежегодный основной отпуск продолжительностью календарных дней в соответствии с утвержденным графиком отпусков.

4.4. Условия работы в выходные, праздничные и предпраздничные дни, порядок оплаты регулируются действующим законодательством Харьковской области.

Оплата труда, льготы, гарантии и компенсации

5.1. За выполнение трудовых обязанностей, предусмотренных настоящим договор Работнику выплачивается заработная плата согласно штатного расписания из расчета полставки от должностного оклада рублей пропорционально отработанному времени.

5.2. Заработная плата выплачивается не позднее « » го и « » -го числа каждого месяца (два раза в месяц).

5.3. Оплата периода временной нетрудоспособности осуществляется в соответствии с действующим законодательством Харьковской области.

Виды и условия страхования Работника

6.1. Работодатель осуществляет обязательное пенсионное, социальное и медицинское страхование Работника, а также страхование от несчастных случаев на рабочем месте профессиональных заболеваний в соответствии с действующим законодательством Харьковской области.

7. Ответственность сторон трудового договора

7.1. В случае неисполнения или ненадлежащего исполнения своих обязанностей по договору Работник и Работодатель несут ответственность в соответствии с действующим законодательством Харьковской области.

7.2. Ущерб, нанесенный Работником при исполнении трудовых обязанность Работодателю, подлежит возмещению в порядке и размерах, установленных действую законодательством Харьковской области. Имущественный ущерб, причиненный не в связи исполнением трудовых обязанностей, подлежит возмещению Работником в полном объеме»;

- документ «Штатное расписание работников ВГА на 2022 г.» на 6 арк., що досліджений в судовому засіданні, передбачає штатну посаду Управління труда та соціальної політики, із зазначенням оосби, що обіймає посаду начальника управління – ОСОБА_7 , із зазначеним розміром посадового окладу 55000,00.

- документ «Табель учета рабочего времени с мая 2022»;

- Протколом проведення сідчого екперименту з фототаблицею до нього від 20.03.2023 року у період часу з 16-10 до 16-25 год. у приміщенні за адресою АДРЕСА_3 , під час якого свідок ОСОБА_10 вказала на будівлю ІНФОРМАЦІЯ_8 , що розташована за алдресою: АДРЕСА_3 , та повідомила, що саме в цій будівлі здійснювала під час тимчасової окупації м. ізюм свою діяльність на посаді начальника управління праці та соціальної політики ОСОБА_7 .. Також ОСОБА_10 показала, де під час тимчасової окупації м. Ізюм вона здійснювала прийом громадян з приводу отримання ними соціальних виплат під керівництвом ОСОБА_7 . Далі ОСОБА_10 показала кабінет ОСОБА_7 , в якому остання здійснювала свою діяльність під час тимчасової окупації м. Ізюм Віськами РФ;

- Протоколом пред`явлення особи для впізнання від 18.03.2023, проведеного в період часу з 12-10 год до 12-38 год, відповідно до якого, в присунлості понятих, свідок ОСОБА_18 , впізнала особу ОСОБА_7 , за віком, постурою, колорьом волосся, рисами обличча, зазначила, що бачила ОСОБА_7 у серпні 2022 року на роюбочому місці, та вказала на фото № 4.

Відповідно до додатку до зазначеного протоколу пред`явлення осби для впізнання за фотознімками від 18.04.2023 року, під № 4 розташоване фото ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому судом зазначається, що вищезазначені заяви, примірники трудових договорів та інші письмові докази, мають відповідні підписи працівників, а також підписи директора (мовою оригіналу) Управления социальной защиты населения.

Суд зазначає що хоча в примірниках зазначених трудових договорів, не містяться відповідні всі передбачені умови працевлаштування, однак примірники договорів містять повні анкетні дані підсудної ОСОБА_7 які в повній мірі ідентифікують її особу, а також відповідні додатки – копії паспорту працівника. Окрім того, примірник зазначеного договору має власноручно виконані підсудною ОСОБА_7 підписи, що і було підтверджено у судовому засіданні ОСОБА_7 .

При таких обставинах, суд вважає зазначений трудовий договір належними та допустимими доказами, які підтверджують зайняття підсудною ОСОБА_7 , під час окупації м. Ізюм влітку 2022 року, посади директора ІНФОРМАЦІЯ_8 та здійснення нею інкримінованої колабораційної діяльності.

У судовому засіданні підсудна ОСОБА_7 оглянувши та ознайомившись з вищезазначеними речовими доказами, підтвердила їх автентичність та зазначила, що нею укладався та підписувався вказаний трудовий договір з окупаційною адміністрацією щодо зайняття нею посади директора Управления социальной защиті населения. В подальшому, під час виконання своїх трудових обов`язків, як директор Управления социальной защиті населения, та на вимогу окупаційної адміністрації, підписувала відповідну звітність, складала звіти щодо необхідності у соціальній допомозі, отримувала грощову винагороду, тощо.

Судом зазначається, що під час досудового розслідування вищезазначені письмові докази були отримані у спосіб передбачений приписами КПК України, про що свідчать досліджені у судовому засіданні ухвали слідчого судді .

Крім того, у судовому засіданні встановлено, що будь-яких відносин, в тому числі і неприязних, між свідками сторони обвинувачення та підсудною ОСОБА_7 не було, що свідчить про відсутність у свідків будь-яких підстав для спотворення вказаних подій, шляхом надання неправдивих показань.

Вказані показання зазначених свідків обвинувачення в частині подій, які відбувалися під час окупації ЗС РФ м. Ізюм та очевидцями яких вони були, є послідовними протягом всього судового розгляду, в повної мірі узгоджуються як між собою, так і з іншими дослідженими по кримінальному провадженню доказами, в повній мірі викривають підсудну ОСОБА_7 у вчиненні нею інкримінованого злочину, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для сумнівів в їх об`єктивності, правдивості та відвертості, а тому суд вважає, що свідки обвинувачення є незацікавленими та неупередженими.

Як встановлено у судовому засіданні підсудна ОСОБА_7 добровільно зайняла посаду директора створеного окупаційною адміністрацією (мовою оригіналу) Управления социальной защиты населения, з визначенням її місця постійної праці (мовою оригіналу) « ІНФОРМАЦІЯ_16 », та виплатою визначеної у штатному розкладі заробітної плати. В подальшому, підсудна ОСОБА_7 , під час виконання своїх трудових обов`язків, як директор Управления социальной защиты населения, та на вимогу окупаційної адміністрації, здійснювала діяльність, передбачену трудовим договором з прийому громадян, опрацюванні заяв, виделення грошових виплат населенню за їх зверненням.

За вказану діяльність окупаційною адміністрацією підсудній ОСОБА_7 виплачувалась заробітна плата у російських рублях та у натуральному вигляді - продуктами харчування.

Судом, під час судового розгляду кримінального провадження, не встановлена недопустимість досліджених у судовому засіданні доказів, а також процесуальних порушень приписав КПК України.

Таким чином, ступінь вини підсудної ОСОБА_7 у вчиненні вищезазначеного протиправного діяння, в повній мірі встановлена аналізом вище приведених доказів, які є послідовними та в повній мірі узгоджуються між собою, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для сумнівів в їх об`єктивності, правдивості та відвертості.

Сукупність наведених та досліджених у судовому засіданні доказів, свідчать про те, що вина обвинуваченої ОСОБА_7 повністю доведена під час судового розгляду та кваліфікує її дії за ч. 5 ст. 111-1 КК України, тобто добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в окупаційній адміністрації держави-агресора, створеної на тимчасово окупованій території.

При визначенні підсудній ОСОБА_7 виду та розміру покарання суд враховує суспільну небезпечність та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення-злочину, данні про особу підсудної, яка є громадянкою України. незаміжня, з вищою освітою, пенсіонерка, раніше не судима, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.

Судом враховано надану відповідно до ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 червня 2023 року досудову доповідь, складену провідним інспектором ІНФОРМАЦІЯ_19 , відповідано до якої ризик вчинення повнорного кримінального правопорушення розцінено як «Високий»,Ж ризик небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб, розцінено як «Середній».

Обставин, які, відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання підсудної ОСОБА_7 судом не встановлено.

Обставин, які, відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання підсудної ОСОБА_7 судом не встановлено.

Приписами ст. 373 КПК України встановлено, що обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.

Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений статтею 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», «Кобець проти України», «Ірландія проти Сполученого Королівства» та ін.).

Статтею 91 КПК України, серед обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачено подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання.

Крім того, відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

За ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Тому ці обставини у сукупності свідчать про те, що призначення судом обвинуваченій ОСОБА_7 , покарання із застосуванням ст.75 КК України, як запропонував захисник обвинуваченої, є несправедливим, немотивованим і занадто м`яким та таким, що не буде сприяти виправленню обвинуваченої.

ОСОБА_7 при прийомі на роботу написала особисто відповідну заяву, їй було роз`яснено її обов`язки, які вона виконувала, перебувала на робочому місці та отримувала заробітну платню, отримувала заяви на своє ім`я як посадової особи органу окупаційної влади, тобто вона виконувала дії, які свідчили про повне прийняття окупаційної влади та її службу на користь окупаційної влади. Тому пояснення ОСОБА_7 про дійсне небажання та примус співпрацювати з окупаційною владою та нетривалий час перебування на посаді суд оцінює критично.

Відповідно до приписів ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При цьому суд враховує відсутність обставин, які б відповідно до приписів ст. 66 КК України, пом`якшували покарання підсудної ОСОБА_7 , а також відсутність обставин, які б відповідно до приписів ст. 67 КК України, обтяжували покарання підсудної ОСОБА_7 , фактичні обставини вчинення підсудною інкримінованого їй злочину, відношення останньої до скоєного та її наступну поведінку, а тому не вбачає підстав для застосування у відношенні підсудної ОСОБА_7 приписів ст.ст. 69, 75 КК України.

При призначенні покарання, у відповідності до санкції ч. 5 ст. 111-1 КК України передбачено застосування обов`язкового додаткового покарання у вигляді конфіскації майна засудженого.

Суд, враховуючи обставини кримінального провадження, дані про особу підсудної ОСОБА_7 , її матеріальний стан та відношення до вчинених злочинів, вважає вірним у відношенні підсудної ОСОБА_7 не застосувати додаткові покарання у вигляді у вигляді конфіскації всього належного підсудної ОСОБА_7 майна.

Також ч.5 ст. 111-1 КК України передбачено покарання як позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Суд констатує, що такий вид покарання, як позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю має свою специфіку, відмінність від інших покарань.

Вказане покарання має на меті припинити злочинну діяльність засудженої, шляхом виключення можливості зловживання посадою або певною діяльністю.

Кримінальний кодекс України не обмежує коло посад і видів діяльності, права обіймати які або займатися якими засуджена може бути позбавлена вироком суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 02 лютого 2022 року у справі №344/16025/18 зазначив, що рішення суду про позбавлення такого права має бути чітко і ясно сформульоване в резолютивній частині вироку для того, щоб не виникало жодних сумнівів під час його виконання. Якщо в санкції статті Особливої частини КК визначено характер посади або вид (рід) діяльності, то формулювання покарання у вироку має точно відповідати змісту цієї санкції. Якщо ж покарання у санкції зазначене в загальній формі (наведене у формулюванні, що використовується у ст. 55 КК), суд повинен конкретизувати правову заборону і точно зазначити (описати, окреслити) у вироку характер та коло тих посад або вид (рід) тієї діяльності, права обіймати які чи займатися якою він позбавляє засудженого. Більше того, покарання має формулюватися таким чином, щоб засуджений не мав права обіймати зазначені у вироку посади або займатися забороненою діяльністю в будь-якій галузі (сфері), а також був позбавлений можливості обіймати такі посади або займатися такою діяльністю, які за змістом (характером) і обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими було пов`язане вчинення кримінального правопорушення.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 “Про практику призначення судами кримінального покарання”.

З огляду на вказане, суд призначає ОСОБА_7 , покарання за ч.5 ст.111-1 КК України у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги строком на 10 (десять) років.

Таким чином, враховуючи приписи ст. 50 КК України, згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, приймаючи до уваги дані, які характеризують особу підсудної ОСОБА_7 , обставин вчинення вказаних кримінальних правопорушень, яке є тяжким злочином, відношення до скоєного, суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудної ОСОБА_7 можливо лише в умовах ізоляції її від суспільства, з призначенням її міри покарання, у межах санкцій ч. 5 ст. 111-1 КК України, а саме у виді позбавлення волі на відповідний строк, визначений санкціями частин статті зазначеного кримінального закону, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги, без конфіскації майна.

Суд вважає, що таке покарання відповідатиме гуманності й справедливості, та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що підсудна ОСОБА_7 , тримається під вартою по вказаному кримінальному провадженню з 05 травня 2023 та утримується в ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_20 », у зв`язку з чим, суд вважає за необхідне зарахувати строк відбуття покарання підсудній ОСОБА_7 на підставі ч. 5 ст. 72 КК України строк їх попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід підсудній ОСОБА_25 , до набранням вироком законної сили, суд вважає необхідним залишити без змін - тримання під вартою.

Судові витрати у справі відсутні.

Позовні вимоги не заявлені.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 368, 370-371, 373-376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України та призначити їй покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги строком на 10 (десять) років, без конфіскації майна.

Строк відбуття покарання засудженою ОСОБА_7 відраховувати з дня ухвалення вироку суду, тобто з 27 липня 2026 року.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_7 , у строк покарання за цим вироком строк її попереднього ув`язнення із 05 травня 2023 року по 26 липня 2026 року включно, із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід, обраний щодо засудженої ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.

Речові докази:

- документ «Потребность в социальных выплатах по Изюмскому району за июль 2022 г.» на 3 арк.;

- записка зі зразком для заповнення заяв на ім`я « ОСОБА_7 »;

- документ «Отчет о работе Управления труда и социальной политики» на 1 арк.;

- документ «Платежная ведомость № 14 от 25 августа 2022 г.» на 3 арк.;

- документ «Табель учета рабочего времени за июль 2022 г.» на 1 арк.;

- документ «Акт приема–передачи товароматериальных ценностей» на 1 арк.;

- документ «Трудовой договор от 01.07.2022 на имя ОСОБА_7 » з прилеглими до договору копіями документів на 6 арк.;

- документ «Штатное расписание работников ВГА на 2022 г.» на 6 арк.;

- документ «Штатная структура ВГА на 20.07.2022» на 5 арк.;

- документ «Табель учета рабочего времени с мая 2022» на 3 арк. підлягають подальшому зберіганню в матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду згідно зі ст.ст. 395, 396 КПК України, може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Харкова протягом 30 діб з моменту його проголошення, а засудженою ОСОБА_7 в той же строк, з моменту вручення її копії вироку.

Згідно зі ст. 376 КПК України копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в ІНФОРМАЦІЯ_21 копію цього вироку, подавши відповідну заяву.

Суддя ОСОБА_1