Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №345/3819/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/3819/26

Провадження № 2/345/2724/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.07.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Гапоненка Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Баран В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, суд

в с т а н о в и в:

що позивачка звернулась до суду із вищевказаним позовом. Позов обґрунтовує тим, що відповідач є батьком повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дочка досягла повноліття, але продовжує навчання на 1 курсі денної форми навчання навчально- наукового інституту будівництва, землеустрою та цивільної інженерії Харківського національного університету міського господарства ім. О.М. Бекетова. Термін навчання з 01.09.2025 року по 30.06.2028 року. Таким чином, їх дочка і надалі повністю знаходиться на її утриманні. Відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання повнолітньої дочки, оскільки являється здоровою, працездатною людиною, має постійний дохід, проте точний розмір його доходів їй невідомий. А тому просить стягнути з відповідача аліменти в розмірі всіх видів його заробітку щомісячно та судові витрати.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06.07.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги визнає частково в розмірі 1/12 частини усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, та зазначає, що позивачкою не надано жодних документів, які б свідчили про потребу у матеріальній допомозі, а саме реальні витрати, такі як вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження, які мають бути враховані судом при визначені розміру аліментів. Окрім цього, вказує, щовін не ухиляється від батьківського обов`язку та не заперечує проти надання дочці матеріальної допомоги за наявності передбачених законом підстав.

Зазначив, що після розірвання попереднього шлюбу він 05 лютого 2011 року уклав шлюб із ОСОБА_4 . У цьому шлюбі народилися ще двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Обидві дочки є неповнолітніми та перебувають на його утриманні. Крім того, його дружина, ОСОБА_4 , є особою з інвалідністю ІІІ групи з дитинства внаслідок захворювання органів зору. Через стан здоров`я дружина не працює та отримує лише державну соціальну допомогу в розмірі 2595,00 грн. щомісячно, що не забезпечує її основних життєвих і медичних потреб. Вона потребує матеріального забезпечення, регулярних медичних оглядів, придбання окулярів, лікарських засобів та інших необхідних засобів, пов`язаних із порушенням зору. У зв`язку із цим основний обов`язок щодо її утримання, а також забезпечення потреб нашої сім`ї та двох неповнолітніх дітей фактично покладено на нього.

Разом з ним, дружиною та дітьми за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані та проживають його батьки: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Обоє є пенсіонерами за віком. Через похилий вік і спільне ведення господарства він бере участь в оплаті продуктів харчування, ліків, комунальних послуг та інших необхідних витрат батьків.

Його стан здоров`я також потребує періодичного лікування. Зокрема, 11 лютого 2019 року він переніс тяжку відкриту черепно-мозкову травму із забоєм головного мозку, субарахноїдальним крововиливом, пневмоцефалією та множинними переломами кісток основи і склепіння черепа. Після травми у нього залишилися стійкі неврологічні наслідки, зокрема головний біль, запаморочення, швидка втомлюваність, порушення рівноваги та зниження слуху справа. У зв`язку із загостреннями він неодноразово проходив стаціонарне лікування, зокрема у січні та вересні 2022 року, а також з 3 до 10 жовтня 2025 року. Зазначені обставини підтверджують необхідність періодичного медичного спостереження, обстеження, лікування та придбання медикаментів, що також впливає на його реальні матеріальні можливості.

Крім того, вважає, що заявлені позивачем витрати на правову допомогу є неспівмірними та завищеними, а тому в їх стягненні просить відмовити.

Від позивачки до суду надійшла відповідь на відзив в якій просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі. Також, просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 6000 грн. Вважає, що викладені у відзиві на позовну заяву аргументи є безпідставними та поданими з метою уникнення відповідачем сплати належного розміру аліментів на утримання доньки сторін, яка досягла повноліття та продовжує навчання.

Вважає, що з довідки про доходи середня заробітна плата відповідача складає -25348,86 грн. (за червень 2026 - 24946,94 грн. та за липень 2026 року 25750,78 грн.) Тобто 1/4 частина буде складати лише 6337,21 грн., що не являється максимальним розміром аліментів і не складе для нього надмірного фінансового тягаря.

Відносно посилань, що відповідач має на утриманні непрацездатних матір та батька, зазначає, що батьки відповідача отримують пенсію по віку, крім того, в них є ще двоє дорослих дітей (брат та сестра відповідача), які мають надавати їм утримання. Таким чином, батьки відповідача не потребують матеріального утримання. Відносно посилання на утримання дружини, яка має інвалідність 3 групи, зазначає, що дана група є робоча, в довідці зазначено, що протипоказана лише важка праця, а отже вона може працювати і отримувати самостійний дохід, крім того, дружина відповідача отримує соціальну допомогу по інвалідності.

Щодо розрахунку щомісячних потреб дочки, зазначає, що вона отримує 2000 грн. стипендії, тобто свої потреби вона сама забезпечити не може. А тому їй необхідно засобів гігієни на суму 500-1000 грн. Крім того, витрати на харчування становлять 3000-4500 грн. Також, оскільки дочка навчається онлайн, їй потрібен комп`ютер чи ноутбук для навчання, мінімальна вартість якого близько 50000 грн., а також мобільний телефон, вартість якого близько 10000грн. та інші приладдя для навчання. Крім того, вона сплачує всі комунальні платежі, оскільки вони проживають разом. Також їх дочка має проблеми з зором, вона оплачує обстеження та витрати на окуляри.

Позивачка в судове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримує, просить задоволити.

Відповідач в судове засідання не з`явився у відзиві на позовну заяву просив розгляд справи проводити у його відсутності.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до таких висновків.

Сторони у справі є батьками ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_9 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади від 17.06.2026 № 2026/009993003.

Згідно довідки від 18.06.2026 №141 підтверджується, що ОСОБА_9 навчається на 1 курсі денної форми навчання навчально-наукового інституту будівництва, землеустрою та цивільної інженерії Харківського національного університету міського господарства ім. О.М. Бекетова. Навчається за кошти державного бюджету. Термін навчання з 01.09.2025 року по 30.06.2028 року.

Відповідно до консультаційного висновку офтальмолога від 19.06.2024 ОСОБА_9 згідно обстеження встановлено клінічний діагноз міопічний астигматизм слабкого ступеня правого та лівого ока.

Згідно довідки про доходи за період з 01.09.2025 по 30.06.2026 ОСОБА_9 отримала стипендію навчально-наукового інституту будівництва, землеустрою та цивільної інженерії Харківського національного університету міського господарства ім. О.М. Бекетова в розмірі 12084,00 грн.

Відповідно до статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (частина третя статті 3 Закону України «Про освіту»).

Батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (стаття 198 СК України).

Відповідно до статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

У частині першій статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Тож стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Указане судам також роз`яснено у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дочки суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

За змістом статей 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред`явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Сам по собі факт навчання повнолітньої дитини до досягнення 23-річного віку не є підставою для стягнення аліментів, оскільки закон пов`язує обов`язок батьків надавати матеріальну допомогу повнолітнім дочці, сину саме з потребою у такій допомозі, яка виникла у зв`язку із витратами, пов`язаними з навчанням, а також за наявності юридичного факту - наявності у батьків можливості надання такої допомоги.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, суд враховує, що позивачкою не подано доказів, які б вказували про наявність підстав для визначення розміру аліментів саме в розмірі 1/4 частки з усіх видів доходів (заробітку).

Суд враховує позицію відповідача, його матеріальне становище, розмір доходів, що в нього на утриманні фактично перебуває двоє дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвами про народження, серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 відповідно.

Також суд враховує той факт, що він є військовослужбовцем, згідно копії посвідчення серії НОМЕР_4 від 07.05.2026 ОСОБА_2 перебуває на військовій службі в Національній гвардії України.

Окрім цього ОСОБА_2 діагностовано ряд захворювань, що у свою чергу значно вплинули на стан здоров`я відповідача та потребують постійного медичного обстеження і лікування. Даний факт підтверджується витягами з медичної карти стаціонарного хворого нейрохірургічного відділення Калуської Центральної районної лікарні.

Згідно довідки про доходи №23 від 22.07.2026 ОСОБА_2 за травень – липень 2026 отримав заробітну плату в розмірі 55560,62 грн.

Водночас суд відхиляє посилання відповідача щодо перебування на його утриманні дружини, яка є особою з інвалідністю ІІІ групи та батьків, які є пенсіонерами за віком, оскільки вони отримують пенсію, а, отже, не можуть вважатися такими, що перебувають на його утриманні. До того ж відповідачем не подано відповідних належних доказів щодо надання дружині та батькам матеріального утримання.

Даючи оцінку викладеному, суд приймає до уваги, що законом встановлено обов`язок відповідача надавати матеріальну допомогу доньці, оскільки остання продовжує навчання, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги батька, обставин, які б свідчили про відсутність взагалі можливостей надавати таку допомогу відповідачем не надано, тому, виходячи з принципу розумності та справедливості, враховуючи матеріальне становище сторін та обставини, визначені в ст. 182 СК України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути аліменти у розмірі 1/8 частки з усіх видів доходів (заробітку) але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку на утримання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що продовжує навчання, починаючи з 26.06.2026, оскільки згідно з ч. 1 ст.79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачка від сплати судового збору за подання позовної заяви у цій категорії справ звільнена, то судовий збір в сумі 1 331,20 грн. в дохід держави підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; у разі задоволення позову - на відповідача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи встановлено, що 26.06.2026 позивачка уклала з адвокатом Крикун Т.О. договір про надання правової допомоги та сплатила визначену вказаним договором вартість послуг в загальній сумі 6000,00 грн., що підтверджено квитанціями № 0016210 від 26.06.2026 та №0016213 від 27.07.2026.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Водночас суд враховує, що при визначенні суми відшкодування витрат за надання правничої допомоги суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.

З врахуванням складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); ціни позову; незначного обсягу юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду, реального часу, необхідного для виконання таких послуг, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 4000,00 грн. витрат за надання правничої допомоги пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 223, 258, 259, 264, 265, 268, 273, 274 ЦПК України, ст.ст. 198-200 СК України, суд

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованої по АДРЕСА_2 , щомісячно аліменти у розмірі 1/8 частки з усіх видів доходів (заробітку) але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку на утримання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що продовжує навчання, починаючи з 26.06.2026 і проводити протягом навчання, але не більш як до досягнення ОСОБА_9 23 років.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1 331,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4000,00 грн. понесених нею витрат на професійну правничу допомогу.

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання або досягнення ОСОБА_9 23 роки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду і протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: