Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №342/841/26 — Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/841/26

Провадження № 2-о/342/85/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді Андріюк І.Г.,

секретаря судового засідання Малик Г.В.

з участю представника заявниці ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Городенка в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє її представник ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 , в інтересах якої діє її представник ОСОБА_1 , звернулася до суду із заявою, в якій просила видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 на строк 6 місяців із заборонами щодо: перебування у місці спільного проживання з ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 ; наближення на відстань менше 500 метрів до місця проживання ОСОБА_2 , а також до інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборонити вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_2 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

В обґрунтування заяви зазначила, що 13 вересня 2022 року між нею та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб, у якому народилася дочка ОСОБА_4 , та син ОСОБА_2 . Окрім того, заявниця ОСОБА_2 самостійно виховує малолітнього сина від попереднього шлюбу - ОСОБА_5 : батько дитини помер, через що хлопчик перебуває у вразливому стані та потребує особливої підтримки. Усі троє дітей, заявник та заінтересована особа проживають разом за адресою: АДРЕСА_1 . Спільне сімейне життя між сторонами фактично припинилося через деструктивну, агресивну та абсолютно неприпустиму поведінку заінтересованої особи, тому ОСОБА_2 вже подано позов про розірвання шлюбу до Городенківського районного суду Івано-Франківської області (справа № 342/821/26). Замість підтримки та створення безпечних умов для розвитку дітей, ОСОБА_3 створив у житлі атмосферу постійного страху, хаосу та небезпеки. Заявниця ОСОБА_2 , перебуваючи у вкрай важкому становищі, виховуючи трьох малолітніх дітей, наймолодшому з яких виповнився рік, змушена щоденно витримувати колосальний психологічний та фізичний тиск з боку заінтересованої особи ОСОБА_3 . Останній систематично, у присутності малолітніх дітей, влаштовує скандали, висловлюється щодо заявниці нецензурною лайкою, принижує її людську гідність, шарпає, завдає фізичного болю, заподіює ушкодження. Не обмежуючись цим, кривдник нищить майно в будинку. Заявниця неодноразово намагалася захистити себе та дітей, викликаючи працівників поліції. Проте приїзди правоохоронних органів та тимчасове затримання кривдника не вирішують проблему. Повертаючись із відділку поліції, ОСОБА_3 стає ще більш агресивним, а його насильницькі дії лише посилюються. На повторні виклики після цього вже ніхто не реагує. Накладення адміністративних штрафів чи інші заходи відповідальності, поки ОСОБА_3 безпосередньо перебуває біля ОСОБА_2 та дітей, не здатні його зупинити, особливо коли той перебуває в стані сп`яніння. Короткі періоди затишшя швидко змінюються черговими нападами неадекватної поведінки, він шукає приводи для конфліктів. За таких умов заявниця ОСОБА_2 позбавлена будь-якої можливості забезпечити дітям безпечне та спокійне дитинство. Постійне перебування дітей у ролі свідків насильства над їхньою матір`ю завдає їм глибокої травми та загрожує їхньому психічному і фізичному розвитку. Єдиним дієвим способом захистити жінку з її трьома малолітніми дітьми є повне ізолювання кривдника шляхом видачі обмежувального припису. Факт систематичного вчинення заінтересованою особою ОСОБА_3 домашнього насильства підтверджується даними Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області. Наведене підтверджує тривалий, систематичний та циклічний характер протиправних дій кривдника, наявність реальної загрози для фізичного та психічного здоров`я постраждалої особи, а також неефективність попередніх заходів. Аналіз відомостей з офіційного вебпорталу «Судова влада України» свідчить про те, що зацікавлена особа ОСОБА_3 протягом багатьох років демонструє стійку протиправну та асоціальну поведінку, систематично ігнорує встановлені суспільством правила співжиття, законні вимоги представників правоохоронних органів, а також є схильним до насильницьких дій та правопорушень різного ступеня тяжкості. Зокрема, відносно ОСОБА_3 судами неодноразово розглядалися та наразі перебувають на розгляді численні справи про притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності, що підтверджує асоціальний спосіб життя ОСОБА_3 , його абсолютну зневагу до правопорядку, схильність до непередбачуваної небезпечної для оточуючих поведінки. Поєднання кримінальних проваджень, справ про домашнє насильство, вживання алкоголю й наркотичних речовин та злісної непокори правоохоронцям свідчить про високий ступінь небезпеки кривдника для постраждалої ОСОБА_2 та дітей. Враховуючи минуле кривдника, його фізичну перевагу заявниця перебуває у стані постійної тривоги. Існує реальна небезпека повторення насильства не тільки на території місця, де вони разом проживають, а й за його межами.

Відсутність постанов про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної чи кримінальної відповідальності безпосередньо за фактами домашнього насильства щодо заявниці, попри систематичний характер його протиправних дій зумовлена тим, що заявниця проживає разом із кривдником в одному будинку та самостійно виховує трьох малолітніх дітей, двоє з яких є немовлятами. Перебуваючи у повній фінансовій та побутовій залежності, за відсутності будь-якої допомоги, жінка фізично та об`єктивно позбавлена можливості залишати дітей самих удома, щоб відвідувати медичні заклади для зняття побоїв, проходити судово-медичні експертизи чи брати участь у судових процесах. Крім того, заявниця не має фінансової спроможності для оплати професійної правової допомоги адвокатів, що сприяло б притягненню кривдника до відповідальності. Весь її матеріальний ресурс спрямований виключно на забезпечення базових потреб та виживання трьох малолітніх дітей. Відсутність офіційних судових рішень про покарання ОСОБА_3 за домашнє насильство є наслідком крайньої вразливості та загального становища заявниці, а не свідченням відсутності самого насильства. При цьому, домашнє насильство переважно вчиняється у приватному просторі, а особи, яким відомі обставини його вчинення, утримуються від надання свідчень через обґрунтований страх перед можливою агресією, помстою, погрозами або іншими негативними наслідками з боку кривдника. Саме тому видача обмежувального припису судом є єдиним доступним, реальним та ефективним механізмом, здатним захистити заявницю ОСОБА_2 та її дітей від щоденного знущання.

Застосування заходу обмежувального припису у вигляді заборони перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою жодним чином не призведе до порушення житлових прав зацікавленої особи та не покладе на неї надмірний тягар, оскільки ОСОБА_3 є власником 1/4 частки у трьохкімнатній квартирі, у АДРЕСА_2 та зареєстрований за цією адресою. Таким чином, ОСОБА_3 забезпечений альтернативним житлом. Застосування заходу обмежувального припису дозволяє суду забезпечити реальну безпеку постраждалої без порушення основоположних прав кривдника.

Ухвалою від 16.07.2026 року провадження по справі було відкрито та призначено справу до розгляду на 20.07.2026 року.

За клопотанням представника заявниці судове засідання відкладено.

У судовому засіданні представник заявниці вимоги заяви підтримала, надаючи пояснення, аналогічні, викладеним у заяві, просила її задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, повідомлявся про розгляд справи належним чином. Причин неявки у судове засідання не повідомив.

Враховуючи наведене та беручи до уваги обмежений строк розгляду даної категорії справ, визначений ч. 2 ст. 350-5 ЦПК України, суд вважав за можливе провести розгляд справи за відсутності заінтересованої особи.

У судовому засіданні 27.07.2026 оголошено перерву для виклику працівника відділення поліції №2 (м.Городенка).

У судовому засіданні дільничий офіцер поліії ОСОБА_6 підтвердила щодо викликів на лінію «102» від ОСОБА_2 щодо вчинення домашнього насильства з боку ОСОБА_3 та 17.03.2024 та 19.06.2026 ОСОБА_3 , у зв`язку з вчиненням ним домашнього насильства щодо заявниці, було винесено тимчасовий заборонний припис.

Вислухавши пояснення учасників справи, працівника поліції, дослідивши наявні докази, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 проживає разом із заявницею.

ОСОБА_3 зареєстрований по АДРЕСА_2 .

Також згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_3 є власником частки квартири по АДРЕСА_2 .

Підставою звернення заявниці до суду став факт систематичного вчинення домашнього насильства ОСОБА_3 , що полягає у його залякуваннях ОСОБА_2 та їхніх дітей, образах, приниженні, сварках, пошкодженні майна.

У судовому засіданні встановлено, що заявниця перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 , що підтверджено копією свідоцтва про шлюб, виданого 13.09.2022 року Городенківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства, серія НОМЕР_1 .

За час шлюбу у сторін народилося двоє дітей : ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено копіями свідоцтв про народження, виданими Городенківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства, серія НОМЕР_2 , серія НОМЕР_3 відповідно.

Також згідно копії свідоцтва про народження, виданого виконкомом Серафинецької сільської ради 16.06.2014, батьками ОСОБА_7 є ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Судом встановлено у судовому засіданні, що ОСОБА_10 є сином заявниці від першого шлюбу, батько якого помер.

Також у судовому засіданні встановлено та матеріали справи свідчать, що заявниця неодноразово зверталась за захистом до відділення поліції про вчинення щодо неї домашнього насильства.

Зокрема, згідно листа Управління превентивної діяльності ГУНП в Івано-Франківській області від 15.07.2026 №134925-2026-22 у період з 01.01.2023 по 14.07.2026 ОСОБА_2 зверталася на спецлінію «102» ГУНП щодо застосування фізичної сили та вчинення домашнього насильства: 30.06.2023 №1088, №1094, 08.09.2023 №1647, 19.06.2024 №1160, 19.09.2024 №2016.

За даними вебсайту «Судова влада України», копії витягів яких долучено до матеріалів справи, ОСОБА_3 неодноразово притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності.

До матеріалів справи представник заявниці долучила фотознімки пошкодженого майна кривдником ОСОБА_3 , проте докази того, що саме ОСОБА_3 вчинив пошкодження майна, відсутні.

Відповідно до правил ст. 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Отже, основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 року №2229-VIII (далі Закон).

Статтею 1 Закону домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала, а також погрози вчинення таких діянь; - психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи; - фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Відповідно до ст. 24 Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у Кодексі України про адміністративні правопорушення та Кримінальному кодексі України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Частиною другою статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких колишнє подружжя (пункт 2).

Згідно з ч. 2 та ч.3 ст. 26 Закону обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; обмеження спілкування з постраждалою дитиною; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18 (провадження № 61-19328св18), від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18 (провадження № 61-49077св18).

Крім того, Верховний Суд у постанові від 28 квітня 2020 року у справі №754/11171/19 зазначив, що тимчасове обмеження права власності кривдника, зокрема тимчасове обмеження у користуванні житловим приміщенням, з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису у порядку, визначеному Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є легітимним заходом втручання у права та свободи особи.

При вирішенні питання щодо застосуванні такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема письмовими доказами.

Суд вважає, що у судовому засіданні доведено належними доказами факти вчинення щодо заявниці домашнього насильства ОСОБА_3 , на даний час існує ризик продовження такого з боку останнього, та такі ризики є реальними.

Суд враховує, що у сім`ї заявниці виховуються троє малолітніх дітей та агресивна поведінка заінтересованої особи щодо заявниці також несе загрозу дітям.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що з урахуванням наданих заявницею доказів, з метою забезпечення дієвого та ефективного захисту її інтересів доцільно встановити щодо ОСОБА_3 обмежувальний припис.

На підставі ч.3 ст.350-5ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.

Згідно із ч.4 ст.350-6ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 141, 247, 259, 263, 264-265, 350-5, 350-6 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_2 , в інтересах якої діє її представник ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису задовольнити.

Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований по АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , встановивши наступні заходи тимчасового обмеження його прав та покладення на нього обов`язків: заборонити перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_2 на території домогосподарства за адресою: АДРЕСА_4 ; заборонити наближатися на відстань 500 (п`ятсот) метрів до місця проживання ОСОБА_2 , а також до інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборонити вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_2 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Встановити строк обмежувального припису- 6 (шість) місяців.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.

Про видачу обмежувального припису повідомити уповноважений підрозділ органу Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також відповідні органи виконавчої влади за місцем проживання заявника.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Заявниця: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Заінтересована особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено 28.07.2026 року.

Суддя: Андріюк І.Г.