Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №342/748/26 — Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/748/26

Провадження № 3/342/125/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Городенка

Суддя Городенківського районного суду Івано-Франківської області Гайдич Р.М.

за участі:

секретаря судового засідання Пронь Л.М.

особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

адвоката Любчика С.Р.

потерпілого ОСОБА_2

адвоката Сенича В.І.

розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає по АДРЕСА_1 , одруженого, громадянина України, ІПН НОМЕР_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом порушив правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Правопорушення було скоєно за наступних обставин.

Водій ОСОБА_1 24.05.2026 року біля 22-00 год., керуючи ТЗ Форд Транзит р.н. НОМЕР_2 на перехресті вулиць Героїв Миколаєва – Тисменецька м.Івано-Франківськ, на регульованому перехресті при повороті ліворуч проявив неуважність та не надав переваги в русі ТЗ Ніссан р.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 . В результаті чого ТЗ отримали механічні ушкодження. Своїми діями він порушив п.2.3.б, 16.6 ПДР.

Розгляд справи призначався на 08.07.2026, 15.07.2026, 24.07.2026 та на 27.07.2026.

В судових засіданнях ОСОБА_1 ствердив, що він вину у скоєнні правопорушення не визнає, оскільки він розпочав маневр повороту ліворуч на мигаючий зелений сигнал світлофора і перешкод, які б перешкоджати цей маневр, поблизу нього не було. Він рухався із невеликою швидкістю. Автомобіль з яким відбулась ДТП був далеко та рухався з великою швидкістю і він не думав, що може в того автомобіля бути така швидкість та думав, що для зустрічного ТЗ буде світити жовтий або червоний сигнал світлофора коли він наблизиться до світлофора.

Його захисник – адвокат Любчик С.Р. підтримав ОСОБА_1 . Наголосив, що є відеозапис події ДТП де видно, що Шатний розпочав маневр повороту на миготливий зелений сигнал світлофора, а інший учасник ДТП виїхав на перехрестя на жовтий сигнал світлофора.

Інший учасник ДТП потерпілий ОСОБА_2 повідомив, що він рухався із швидкістю дозволеною ПДР до 50 км/год. Наближаючись до перехрестя побачивши мигаючий зелений та розпочав гальмування. Представник ОСОБА_2 – адвокат Сенич В.І. підтримав показання свого клієнта.

В судове засідання 27.07.2026 учасники не прибули подали заяви про продовження розгляду справи без їх участі.

Свідок ОСОБА_3 повідомила, що вона перебувала на передньому пасажирському сидінні ТЗ під керуванням свого чоловіка ОСОБА_1 в момент ДТП. Вона бачила, що її чоловік зупинився та розпочав поворот ліворуч на мигаючий зелений сигнал світлофора, а інший ТЗ проїхав на червоний.

Свідок ОСОБА_4 повідомила, що вона їхала в ТЗ під керуванням ОСОБА_1 на другому ряді по центру і бачила, як він виїхав на перехрестя на мигаючий зелений сигнал світлофора, зустрічного ТЗ не було. Після зіткнення вже світив червоний сигнал світлофора.

Свідок ОСОБА_5 повідомила, що вона знаходилась в ТЗ під керуванням ОСОБА_1 позаду водія. Він повертав на миготливий зелений сигнал світлофора, а зустрічний ТЗ, фари якого було видно, ще був далеко. Шатний їхав повільно.

Свідок ОСОБА_6 повідомила, що вона їхала в ТЗ під керуванням ОСОБА_1 знаходячись на 3 ряді біля вікна не зі сторони водія. Шатний призупинився та розпочав повертати на миготливий зелений сигнал світлофора і перешкод не було видно. Через секунди відбувся сильний удар.

Вислухавши ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , адвокатів Любчика С.Р. та ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , оглянувши відеозаписи, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.

Частиною 2 статті 58 Конституції України визначено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Згідно ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 124 КУпАП передбачає настання відповідальності за порушення водіями правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

В п.2.3. б ПДР зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

А в п.16.6 ПДР зазначено, що повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч.

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є одним із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення.

Відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 696460 від 18.06.2026 Шатний керуючи ТЗ вчинив ДТП в результаті чого допустив зіткнення із іншим ТЗ, в наслідок чого ТЗ отримали механічні ушкодження.

Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою - працівником поліції із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлений ст.256 КУпАП, протокол підписаний уповноваженою особою та Шатним, без будь-яких зауважень.

Матеріали справи не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_8 , під час роз`яснення йому прав, зокрема і права на захист, яким він не виявляв бажання скористатись, та інших документів, які є в матеріалах справи, як і відсутні дані щодо оскарження дій працівників поліції та результатів такого оскарження.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, підтверджується, наступними дослідженими судом доказами, а саме:

- даними протоколу ЕПР1 №696460 від 18.06.2026, де описано про обставини ДТП за його участі та де є підпис ОСОБА_8 без будь-яких зауважень до його змісту;

- даними наявними в схемі місця ДТП від 25.05.2026 де зазначено про розташування ТЗ після ДТП та зазначено про отримані пошкодження ТЗ учасників ДТП ;

- даними протоколу огляду місця події де зазначено про обставини ДТП, що мала місце 24.05.2026 біля 22-00 год.;

- даними письмових пояснень ОСОБА_1 від 24.05.2026 де ним особисто зазначено про обставини скоєння ДТП під час керування ними своїми ТЗ. Він зокрема особисто зазначив, що «виконував поворот» і «завершував поворот на починаючий жовтий сигнал» світлофора;

- даними письмових пояснень ОСОБА_2 від 24.05.2026 де ним вказано про ДТП, що мала місце 24.05.2026 на перехресті, під час якого водій ТЗ Форд не надав йому переваги в русі;

- даними фото таблиці наданої поліцейськими на якій відображено знаходження ТЗ на перехресті після зіткнення;

- даними скріншотів із відеозаписів наданих ОСОБА_1 24.07.2026 де відображено час початку маневру повороту та час зіткнення ТЗ, які відбулись у проміжку часу між 21:59:35 та 21:59:37;

- даними рапортів працівників поліції в котрих зазначено про ДТП, що мала місце 24.05.2026;

- даними циклограм світлофорного об`єкта на перехресті де відбулась ДТП, в змісті якої відсутня інформація про некоректну роботу світлофора.

На відеозаписах наданих працівниками поліції та учасниками справи, як і на фотографіях (скріншотах із відеозапису) відображено рух ТЗ під керуванням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 частково до моменту ДТП, під час ДТП та їх місцезнаходження після ДТП. На яких зокрема відображено, що водій ОСОБА_9 не зважаючи на сигнал світлофору не переконався у безпечності маневру та розпочав його, внаслідок чого допустив зіткнення при повороті ліворуч із іншим ТЗ.

Свої дії ОСОБА_1 пояснив тим, що він не думав, що швидкість зустрічного ТЗ буде такою високою і, що він думав, що при наближенні цього (зустрічного) ТЗ до перехрестя буде світити або жовтий або червоний сигнал світлофора, що в цілому не свідчить про дотримання ним ПДР в той час коли він здійснював маневр повороту.

Так, як серед іншого на відеозаписах та фотографіях (зокрема скріншотах відеозапису) відображено час початку маневру повороту та момент зіткнення. Що свідчить про проміжок часу між цими подіями у 1-2 секунди, що не є значним проміжком часу від початку маневру до моменту зіткнення. Зокрема на фотографіях, які є скріншотами із відеозапису, який оглядався під час розгляду справи, саме цим проміжком часу від початку маневру повороту до зіткнення двох ТЗ є 21:59:35 до 21:59.37.

Досліджені судом відеозаписи досить інформативні, позбавлені упередження і суб`єктивного ставлення, є послідовними.

Свідки допитані під час розгляду справи ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , надали суду пояснення з приводу того, що водій ТЗ ОСОБА_1 з котрим вони їхали, дійсно розпочав маневр повороту ліворуч на миготливий зелений сигнал світлофора і, що перешкод для руху в нього не було.

Однак судом критично оцінюється їх покликання на відсутність перешкод для руху у водія ОСОБА_8 , оскільки їх твердження про швидкість руху ТЗ під керуванням ОСОБА_8 та про відсутність, на їх переконання, перешкод для повороту ліворуч є оціночним суб`єктивним твердженням про обставини ДТП, що мала місце 24.05.2026.

Також судом критично оцінюється твердження ОСОБА_1 , з приводу того, що він не порушував вимог ПДР, бо на його переконання ТЗ який рухався йому назустріч був далеко і він не думав, що той ТЗ рухається із такою великою швидкістю. Оскільки водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну. А повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч. Однак ОСОБА_9 не правильно оцінивши дорожню обстановку, зокрема швидкість ТЗ який рухався йому на зустріч та допустив зіткнення із цим ТЗ.

Твердження ОСОБА_1 в судових засіданнях з приводу того, що він тільки припускав швидкість ТЗ та ймовірний сигнал світлофора при його підїзді до світлофора, свідчать про те, що він дійсно не переконався у можливості здійснення маневру повороту ліворуч із дотриманням ПДР та розпочав його всупереч тому, що він має бути уважним та стежити за дорожньою обстановкою. Його письмовими поясненнями від 24.05.2026 також підтверджується, що свої дії під час маневру повороту ліворуч він здійснив із порушенням ПДР.

Суд звертає увагу, що хоча ОСОБА_1 стверджував в судовому засіданні про порушення ПДР водієм ОСОБА_10 , але в матеріалах справи відсутні докази того, що водія ОСОБА_10 було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ПДР 24.05.2026 року біля 22-00 год., на перехресті вулиць Героїв Миколаєва – Тисменецька м.Івано-Франківськ.

Так як в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази доведення вини ОСОБА_10 в передбаченому законодавством порядку, зважаючи на швидкість ТЗ яким він керував на підїзді до регульованого перехрестя та на який сигнал світлофора він намагався здійснити проїзд перехрестя.

А збирання доказів з приводу правомірності чи не правомірності дій будь-яких осіб не належить до повноважень суду.

Не надано суду і доказів того, що дії працівників поліції під час оформлення матеріалів даної справи, яка ними направлена до Городенківського районного суду за клопотанням ОСОБА_1 , були неправомірними. Як і відсутні докази оскарження їхніх дій будь-якими особами, що були ними здійснені під час оформлення матеріалів даної справи.

Відсутні і докази того, що світлофор 24.05.2026 року біля 22-00 год., на перехресті вулиць Героїв Миколаєва – Тисменецька м.Івано-Франківськ працював некоректно.

Вище зазначені докази, які були досліджені судом, в цілому жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Докази, які б підтверджували їх фальсифікацію, матеріали справи не містять.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (п.65).

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У рішення ЄСПЛ від 25.03.2021 по справі «Сміляніч проти Хорватії», Суд наголошує, що автомобілі можуть стати небезпечними через безвідповідальне чи необережне використання і можуть спричинити суспільну шкоду, тому держава повинна прагнути запобіганню ДТП, забезпечуючи за допомогою адекватних мір стримування та превентивних заходів дотримання відповідних правил, спрямованих на зниження ризиків небезпеки необережної, безвідповідальної поведінки під час дорожнього руху (п.76).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідати передбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Тобто, якщо уповноваженим органом не доведено підставність притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи, самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 09.12.1994). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010).

За таких обставин, встановлюючи наявність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протокол, та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, вважаю, що вина ОСОБА_1 , у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, повністю доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами.

Вважаю, що в діях ОСОБА_1 , є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, оскільки він керуючи транспортним засобом порушив правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів і його дії кваліфіковано правильно.

Керуючись ст. 33 КУпАП, враховуючи особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, характер вчиненого ним адміністративного правопорушення, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, судом враховується і те, що раніше він за аналогічні правопорушення не притягувався до відповідальності, тому вважаю за необхідне накласти на останнього адміністративне стягнення в межах санкції ст.124 КУпАП у виді штрафу.

Дане адміністративне стягнення відповідно до ст. 23 КУпАП є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП особа, на яку накладено адміністративне стягнення, сплачує судовий збір у розмірі, визначеному п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір».

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 9, 33-35, 40-1, 124, 221, 251, 266, 283-285, 294, 307, 308 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 до державного бюджету судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у встановлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

На підставі ч.2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу у строк, встановлений ч.1 ст. 307 КУпАП, при примусовому виконанні цієї постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення пред`являється до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Городенківський районний суд Івано-Франківської області.

Суддя: Гайдич Р. М.