Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №912/3183/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2026 м.Дніпро Справа №912/3183/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач)

суддів: Висоцького А.М., Чус О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «Сокіл»

на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 07.04.2026 (суддя Глушков М.С., повний текст рішення складено 17.04.2026) у справі №912/3183/25

за позовом Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «Сокіл»

про стягнення 21707,09 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст обставин справи та оскаржуваного судового рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «Сокіл» про стягнення 21707,09 грн, з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору про надання послуг з централізованого питного водопостачання №1/702 від 01.10.2018 в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг з ТОВ «Машинобудівний завод «Сокіл» підлягає стягненню відповідна заборгованість.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 07.04.2026 у справі №912/3183/25 позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за транспортування та очистку стічних вод в розмірі 21707,09 грн, а також 2422,40 грн судового збору.

Рішення суду мотивоване обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, через систему «Електронний суд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «Сокіл» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 07.04.2026 у справі №912/3183/25 та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки, викладені в ньому, є такими, що не відповідають обставинам справи.

Згідно позиції скаржника, ТОВ «Машинобудівний завод «Сокіл» ніколи не отримувало та не підписувало додаткову угоду №3 до договору №1/702 від 01.10.2018, не вчиняло жодних дій, які б засвідчували його волю до отримання відповідної комунальної послуги від ОКВП «Дніпро-Кіровоград», а відтак вказана додаткова угода у відповідності до абзацу 2 частини 4 статті 13 Закону України «Про житлово комунальні послуги» є не укладеною. Так, позивачем до матеріалів справи додано лише фіскальний чек про відправку поштового листа, але жодних підтверджуючих документів про те, що даним листом було направлено саме додаткову угоду до договору та факт отримання даного листа відповідачем, до матеріалів справи додано не було. На думку апелянта, суд першої інстанції під час розгляду справи не звернув жодної уваги на даний факт та не надав належної оцінки даним доказам, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Крім того, апелянт зауважує про те, що ТОВ «Машинобудівний завод «Сокіл», як споживач послуги, хоч у нього і відсутнє централізоване водовідведення, а вивіз стічних вод повинен здійснюватися через вигрібну ємність асенізаційним транспортом, взяв на себе зобов`язання з оплати витрат ОКВП «Дніпро-Кіровоград», які пов`язані з транспортуванням стічних вод від зливної станції до очисних споруд та їх очистку на каналізаційних очисних спорудах. В той же час, твердження ОКВП «Дніпро-Кіровоград» про наявність витрат не підтверджено жодним доказом по справі, хоча позивач повинен був довести згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України як кількість наданих послуг по відношенню до кількості стічних вод, транспортованих та очищених у межах спірного періоду, так і розмір витрат з надання таких послуг.

В обґрунтування заявленої вище позиції скаржник, зокрема, стверджує про те, що перед укладенням Договору про надання послуг питного водопостачання працівниками ОКВП «Дніпро-Кіровоград» на зазначеному об`єкті було проведено обстеження каналізаційних систем ТОВ «Машинобудівний завод «Сокіл», під час якого було установлено, що на об`єкті здійснюється централізоване водопостачання, а централізоване водовідведення відсутнє, локальна каналізація (вигриб, септик), вигрібна яма відсутня, що відображено в додатку до договору «Ліміт відпуску води та прийняття стоків». Відтак, за відсутності вигрібної ями на об`єкті ТОВ «Машинобудівний завод «Сокіл» визначення ОКВП «Дніпро-Кіровоград» об`ємів стічних вод, які наведені в актах наданих послуг, не є доведеними належними доказами, у тому числі об`ємами стічних вод, що могли б бути вивезені відповідним транспортом до зливальної станції з подальшим їх транспортування та очисткою. Зокрема, ОКВП «Дніпро-Кіровоград» не надало жодного документа, який би свідчив про вивезення стічних вод з об`єкту ТОВ «Машинобудівний завод «Сокіл» до зливальної станції.

Окремо апелянтом було акцентовано увагу на тому, що позивачем не було доведено шляхом надання належних та допустимих доказів ціни та вартості витрат з надання послуг по водовідведенню за спірним договором, а відтак не доведено законність включення до актів наданих послуг, котрі складені 04.09.2025 та 20.10.2025, відповідно ціни за 1 куб м стічних вод у розмірі 38,832 грн.

До матеріалів апеляційної скарги скаржником було долучено ряд фотознімків датованих від 24.04.2026. Поряд із цим, ані за текстом апеляційної скарги, ані в будь-яких інших представлених апеляційному суду документах скаржник не порушує питання щодо необхідності поновлення процесуального строку на подання доказів та долучення вказаних документів до матеріалів справи на стадії апеляційного перегляду. З огляду на наведене, колегія суддів акцентує увагу на відсутності підстав для дослідження вказаних фотознімків та врахування їх змісту при здійсненні перегляду оскаржуваного судового рішення.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу.

03.06.2026 від позивача до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого представник ОКВП «Дніпро-Кіровоград» просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

На думку позивача, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо укладення додаткової угоди до договору. Також позивач наполягав на хибності твердження скаржника щодо відсутності у нього вигрібної ями у спірний період. Відтак, позивач підкреслив правомірність нарахування плати відповідачу за очищення та транспортування стоків відповідно до чинних Правил приймання стічних вод ОКВП «Дніпро-Кіровоград» та затверджених тарифів.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач), суддів: Кошлі А.О., Висоцького А.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «Сокіл» залишено без руху; встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення її недоліків шляхом надання суду доказів сплати судового збору в розмірі 3633,60 грн.

22.05.2026 на адресу апеляційного суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги до якої додано платіжну інструкцію №832 від 18.05.2026 про доплату судового збору в сумі 3633,60 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «Сокіл» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 07.04.2026 у справі №912/3183/25; розгляд даної апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу, інших заяв та клопотань протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

На підставі службової записки головуючого судді Левшиної Г.В. від 27.07.2026, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Кошлі А.О., розпорядженням №618/26 від 27.07.2026 призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №912/3183/25.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Левшиної Г.В. (доповідач), суддів: Висоцького А.М., Чус О.В.

Апеляційним судом встановлено, що ухвалу про відкриття апеляційного провадження було надіслано всім учасникам справи в електронні кабінети через систему «Електронний суд» 27.05.2026 об 18:53, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа.

У ході апеляційного розгляду даної справи Центральним апеляційним господарським судом, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 2 ст. 273 ГПК України.

Клопотань від учасників справи про розгляд апеляційної скарги з їх повідомленням (викликом) до суду не надходило.

Не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 01.10.2018 між ОКВП «Дніпро-Кіровоград» (Виконавець) та Приватним акціонерним товариством «Сокіл» (Споживач) укладено договір №1/702 про надання послуг з централізованого питного водопостачання (далі - Договір), відповідно до якого, Виконавець бере на себе зобов`язання своїми силами та засобами надавати Споживачеві вчасно та відповідної якості послуги централізованого водопостачання (далі - послуги) в об`ємах, визначених лімітом відпуску води та приймання стоків (Додаток №1 до Договору), а Споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, визначених цим Договором.

В подальшому найменування споживача, в зв`язку з реорганізацією, було змінено на ТОВ «Машинобудівний завод «Сокіл».

Так, сторонами погоджено наступні умови надання послуг згідно з пунктами Договору:

3.1. Під час виконання його умов, а також вирішення всіх інших питань, що цим договором не обумовлені, сторони керуються чинним законодавством, зокрема Законом України «Про питну воду та питне водопостачання», «Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України», «Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України», а також місцевими правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні системи каналізації населених пунктів України.

3.3. Споживач зобов`язується своєчасно оплачувати Послуги та здійснювати інші платежі у строки і на умовах, передбачених цим Договором.

6.1. Кількість води, що постачається Виконавцем на об`єкти Споживача, визначається за показниками приладів обліку, встановлених на мережі Споживача (як правило, на межі балансової належності мереж Виконавця та Споживача), опломбованих і зареєстрованих Виконавцем які фіксуються в Акті про надання послуг оформлений згідно з додатком №2 до цього Договору, що складається в двох примірниках, по одному для кожної сторони. Акт про надання послуг з рахунком виставленим до оплати за надані послуги водопостачання надається Споживачу для проведення кінцевого розрахунку за поточний місяць.

7.1. Ціна на послуги питного водопостачання встановлюється згідно із затвердженими тарифами, які на момент укладення Договору складають 13,44 грн за 1 куб.м. Оплата наданих послуг здійснюється згідно банківських реквізитів зазначених у виставленому рахунку на оплату послуг визначених цим Договором.

7.2. Споживач до початку розрахункового періоду здійснює попередню оплату у розмірі 100% згідно заявки про розмір очікуваного споживання питної води поданої відповідно до п. 2.1. Договору. Розмір суми платежу розраховується Споживачем самостійно, як добуток обсягів заявлених об`ємів споживання питної води на наступний розрахунковий період на тариф, який діє у наступному розрахунковому періоді. Споживач самостійно на протязі п`яти днів після дати отримання рахунку здійснює остаточний розрахунок за спожиту питну воду шляхом оплати різниці між вартістю обсягу питної води, фактично спожитої протягом розрахункового періоду, та сумою коштів, сплачених у відповідності до абзацу 1 п. 7.2 цього Договору.

9.1. Межі відповідальності за стан та експлуатацію відповідних мереж та споруд встановлюється за балансовою належністю та актом розмежування (Додаток №3 цього Договору).

10.1. Даний Договір набирає чинності з "__" _10_ 2018 року і укладається терміном на один рік з можливістю продовження його дії на той же термін у випадку коли Сторони за місяць до припинення дії Договору не заявлять бажання про його розірвання.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

До Договору сторонами підписано додатки:

- Ліміти відпуску води та прийняття стоків на 2018 рік;

- Акт розмежування балансової належності водопровідних та/або каналізаційних мереж і споруд та експлуатаційної відповідальності за адресою: с. Соколівське, проспект Соколівський №17, за змістом якого на балансі Споживача знаходиться: водопровідна мережа Д=50-32мм ПЕ, від місця приєднання до мережі ОКВП «Дніпро-Кіровоград», в тому числі оглядові колодязі в місці приєднання та на території, запірна арматура та вузол обліку води;

- схема розподілу експлуатаційної відповідальності за адресою: с. Соколівське, проспект Соколівський №17.

Позивач зазначає, що в зв`язку з відсутністю централізованої каналізації і наявності вигрібної ями на об`єкті споживача, 26.04.2025 ОКВП «Дніпро-Кіровоград» було направлено на адресу відповідача лист №136760 разом із двома примірниками Додаткової угоди №3 до Договору, підписаної зі сторони Виконавця, та пропонувалось її підписати та скріпити печаткою, з метою приведення договірних відносин з надання послуг централізованого водопостачання, до вимог чинного законодавства та врегулювання питання очищення й транспортування стічних вод з локальної каналізації (вигрібної ями), в яку здійснюється скид стічних вод з об`єкта, за яким укладено договір.

Зокрема, Додатковою угодою №3 доповнено Договір пунктом 9.7. наступного змісту: « 9.7. Споживач, незалежно від оплати за послуги з відкачування стоків, покриває витрати Виконавця пов`язані з транспортуванням стічних вод від зливної станції до очисних споруд та їх очистку на каналізаційних очисних спорудах згідно пункту 8 розділу 1 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 №316 та п. 1.10, 8.1 Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград», затверджених рішенням кіровоградської обласної ради від 18.12.2018 року №600, шляхом оплати цих послуг за розцінками Виконавця».

За твердженням позивача, протягом місяця Додаткова угода до Договору не була повернута, заперечень або протоколу розбіжностей до неї від відповідача не надходило, відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вона вважається укладеною.

ОКВП «Дніпро-Кіровоград» затверджено розміри плати за транспортування та очищення стоків наказом №2-од від 01.01.2025 року «Про розмір плати за транспортування та очищення стоків», відповідно до якого встановлено з 01.01.2025 року плату за транспортування та очищення стоків для юридичних осіб з вигрібними ямами в розмірі 38,832 грн з ПДВ за 1 м.куб стоків (а.с. 19).

Враховуючи зазначені умови Договору щодо порядку оплати послуг, ОКВП «Дніпро-Кіровоград» виставлено відповідачу:

- рахунок №1916 від 04.09.2025 на суму 27033,60 грн, з них: 15714,00 грн за водопостачання, 11649,50 грн за очистку та транспортування стоків, 210,00 грн за абонентське обслуговування. Вказаний рахунок отриманий відповідачем засобами поштового зв`язку 15.09.2025 та частково оплачений. Зокрема відповідачем оплачено послуги водопостачання та абонентське обслуговування. Послуга очистки та транспортування стоків в розмірі 11649,50 грн відповідачем не оплачена;

- рахунок №1916 від 20.10.2025 на суму 23192,71 грн, з них: 13100,22 грн за водопостачання, 10057,49 грн за очистку та транспортування стоків, 35,00 грн за абонентське обслуговування. Вказаний рахунок отриманий відповідачем засобами поштового зв`язку 25.10.2025 та частково оплачений. Зокрема відповідачем оплачено послуги водопостачання та абонентське обслуговування. Послуга очистки та транспортування стоків в розмірі 10057,49 грн відповідачем не оплачена.

Одночасно з рахунками позивачем були направлені акти наданих послуг №1916 від 04.09.2025 року та 20.10.2025 року.

Станом на день подання позовної заяви за відповідачем рахується заборгованість перед ОКВП «Дніпро-Кіровоград» в розмірі 21707,09 грн за очистку транспортування стічних вод, яку він в добровільному порядку не сплачує.

З урахуванням викладеного, ОКВП «Дніпро-Кіровоград» звернулось з позовом у даній справі.

В свою чергу, відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції проти задоволення позову заперечував, зокрема зазначав про те, що він не отримував від ОКВП «Дніпро-Кіровоград» супровідний лист та додаткову угоду №3 до договору №1/702 від 01.10.2018, а наявність фіскального чека лише підтверджує факт направлення поштового відправлення, а не факт отримання його відповідачем.

За твердженням відповідача, жодних рахунків та актів наданих послуг від позивача також не отримував.

Крім того, до матеріалів справи додано копії рекомендованих повідомлень про отримання листів від позивача, але отримувачем зазначено «Андрієць». Проте, хто це і яке відношення він (чи вона) мають до об`єкту відповідача, не відомо. Доказів того, що дана особа є належним представником відповідача, позивачем не надано.

За повідомленням відповідача, після отримання від позивача попереджень про відключення (вересень-листопад 2025), було здійснено оплату за отриману послугу з централізованого водопостачання в сумі 28089,35 грн (заборгованість існувала станом на 10.09.2025) та 13100,22 грн. Отже, твердження позивача про отримання відповідачем Додаткової угоди до Договору, рахунків та актів наданих послуг не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Оскільки відповідач не отримав та не підписав додаткову угоду, не вчиняв жодних дій, які б засвідчували його волю до отримання відповідної комунальної послуги від ОКВП «Дніпро-Кіровоград», додаткова угода у відповідності до абз. 2 ч. 4 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є не укладеною.

Також відповідач у відзиві зазначав про безпідставність нарахування плати за очистку стічних вод в зв`язку з відсутністю на об`єкті вигрібної ями.

Оцінивши доводи сторін та представлені на їх підтвердження докази, місцевий господарський суд ухвалив оскаржуване судове рішення про задоволення позовних вимог ОКВП «Дніпро-Кіровоград».

Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1-4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та/або відзиві на неї. При цьому апеляційний суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги лише у випадках, передбачених частиною четвертою статті 269 Господарського процесуального кодексу України, зокрема якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглянувши оскаржуване рішення в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність встановлення місцевим господарським судом фактичних обставин справи, повноту їх правової оцінки та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання визначає Закон України «Про питну воду та питне водопостачання», згідно з визначенннями, наведеними у вказаному Законі, централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води (ст. 1 Закону).

Законодавство у сфері питної води та питного водопостачання складається з Водного кодексу України, Кодексу України про надра, законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері (ст. 3 Закону).

При цьому, правові, економічні та організаційні засади функціонування системи водовідведення визначає Закон України «Про водовідведення та очищення стічних вод», відповідно до п. 29 ч. 1 ст. 1 якого, централізованим водовідведенням є господарська діяльність у сфері збирання, транспортування, очищення та скидання стічних вод за допомогою системи централізованого водовідведення.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про водовідведення та очищення стічних вод» законодавство у сфері водовідведення складається з цього Закону, Водного кодексу України, законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про житлово-комунальні послуги» та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Водночас у відповідності до ст. 903 того ж Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Місцевий господарський суд слушно зауважив про те, що за умовами укладеного Договору №1/702 від 01.10.2018 ОКВП «Дніпро-Кіровоград» зобов`язалося надавати послуги з централізованого питного водопостачання на замовлення ТОВ «Машинобудівний завод «Сокіл», а останній - сплачувати їх вартість.

Факт укладення відповідного правочину є документально підтвердженим, сторонами не оспорюється.

Натомість спірним є питання щодо укладення між сторонами додаткової угоди №3 до вказаного договору.

Оцінивши висновки суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги у вказаній частині, колегія суддів першочергово виходить з того, що порядок укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг урегульований ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». За змістом вказаної статті:

- договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку (ч. 1);

- договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік; якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (ч. 3);

- з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором; якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом (ч. 4).

Отже, наведеним вище законодавчим положенням регламентовано, що виконавець послуг у випадку необхідності внесення змін до договору може звернутися до споживача з відповідною пропозицією, підписавши проект додаткової угоди, а споживач, у свою чергу, після його отримання повинен підписати або повідомити виконавця про наявні заперечення; у випадку неповідомлення виконавця про прийняте рішення протягом 30 днів додаткова угода до договору вважається укладеною у редакції запропонованій виконавцем комунальної послуги, але лише у випадку, коли споживач вчинить дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі оплату наданих послуг).

Місцевий господарський суд встановив, що ОКВП «Дніпро-Кіровоград» на підтвердження направлення відповідачу Додаткової угоди №3 (стосовно доповнення Договору п. 9.7.) надало фіскальний чек АТ «Укрпошта» від 28.04.2025 з порядковим номером 2500900094965.

Відповідач факт отримання вказаної додаткової угоди заперечує, посилаючись на те, що наявний в матеріалах справи фіскальний чек підтверджує лише направлення на адресу товариства листа, втім не дає змоги ідентифікувати зміст відправлення та не підтверджує факту його отримання відповідачем.

З цих підстав, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що чинні законодавчі приписи не встановлюють для позивача імперативного обов`язку надсилати поштові відправлення з повідомленням про вручення чи описом вкладення.

Більш того, місцевим господарським судом було також досліджено інші сукупні обставини, які дозволили йому дійти висновку про належне виконання позивачем вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в частині надсилання проекту додаткової угоди відповідачу.

По-перше, суд першої інстанції на підставі аналізу долучених сторонами доказів встановив, що попередні додаткові угоди №1 та №2 до Договору №1/702 від 01.10.2018 також направлялись відповідачу рекомендованою кореспонденцію, заперечення щодо їх отримання відповідачем не заявляються, умови цих додаткових угод сторонами виконуються. Так, додатковою угодою №2, яка була направлена позивачем на адресу відповідача з супровідним листом 15.12.2023 внесено зміни до договору, а саме, додано до складової плати за послуги плату за абонентське обслуговування, яка становить 35,00 грн за місяць. Додаткова угода №2, за твердженням позивача, була направлена відповідачу в той же спосіб, що і додаткова угода №3, отримана відповідачем та її умови виконуються ним, а саме здійснюється оплата за абонентське обслуговування.

Скаржником вказані вище обставини спростовано не було.

По-друге, в матеріалах справи наявні докази часткової оплати відповідачем виставлених рахунків №1916 від 04.09.2025 та 20.10.2025, в яких також зазначено щодо нарахувань за послуги очистки та транспортування стоків.

Апелянт отримання вказаних рахунків заперечує та зазначає про те, що суд першої інстанції не дослідив та не надав жодної оцінки тому факту, що до матеріалів справи додано копії рекомендованих повідомлень про отримання листів від позивача, але отримувачем зазначено «Андрієць». Проте, хто це і яке відношення він (чи вона) мають до об`єкту відповідача останньому не відомо. Доказів того, що дана особа є належним представником ТОВ «Машинобудівний завод «Сокіл», за твердженням скаржника, позивачем надано не було.

З цих обставин, колегія суддів вважає за необхідне зауважити про те, що позивач жодним чином і не повинен був надавати докази того, що відповідач належним чином організував та доручив уповноваженим особам отримання належної товариству поштової кореспонденції. Якщо ж, за твердженням апелянта, адресовані товариству відправлення у відділенні АТ «Укрпошта» отримувала невідома підприємству особа, то вказані обставини є наслідком або недбалості працівників пошти, або ж упущенням самої юридичної особи. В будь-якому випадку доказів на підтвердження вказаних обставин, як то претензії до АТ «Укрпошта», або актів про проведення внутрішнього службового розслідування апелянтом представлено суду не було. Відтак, вказані доводи, на думку апеляційного суду, є юридично неспроможними.

По-третє, колегія суддів також звертає увагу і на те, що сам апелянт стверджує про те, що здійснював часткову оплату отриманих від позивача за договором послуг виключно на підставі отриманих від ОКВП «Дніпро-Кіровоград» попереджень про відключення. На підтвердження цих обставин відповідачем було долучено до матеріалів відзиву копію попередження від 11.09.2025, за змістом якого, зокрема вбачається надання позивачем інформації і стосовно заборгованості за очистку та транспортування стічних вод.

Відтак, сукупність наявних в матеріалів доказів підтверджує те, що відповідач, будучи достеменно обізнаним із фактом наявності в останнього обов`язку з оплати вказаних послуг, свідомо не скористався своїм правом на звернення до ОКВП «Дніпро-Кіровоград» із запереченнями чи іншими заявами щодо врегулювання питань стосовно наявної заборгованості. Оскільки матеріали справи не містять і відповідних заперечень апелянта і щодо підписання додаткової угоди, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо укладення вказаної угоди у відповідності до абз. 2 ч. 4 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Доводи апелянта представлені на спростування вказаних вище обставин колегія суддів розцінює як суперечливі та необґрунтовані.

Щодо аргументів скаржника про недоведеність факту надання послуг з водовідведення та їх вартості, судова колегія виходить з такого.

Так, правові та організаційні засади функціонування системи водовідведення урегульовані на даний час Законом України «Про водовідведення та очищення стічних вод» №2887-ІХ від 12.01.2023. За змістом вказаного Закону:

- водовідведення - це діяльність із збирання, транспортування, очищення та скидання стічних вод за допомогою систем водовідведення або інших споруд відведення та/або очищення (п. 3 ч. 1 ст. 1);

- транспортування стічних вод - це переміщення стічних вод за допомогою мереж водовідведення від об`єктів, які під`єднані до систем централізованого водовідведення, або за допомогою спеціалізованого транспорту від об`єктів, які не під`єднані до систем централізованого водовідведення, до споруд очищення стічних вод (п. 27 ч. 1 ст. 1);

- до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, у сфері водовідведення належить, з-поміж іншого, затвердження правил збирання, транспортування та очищення стічних вод у населеному пункті від об`єктів, які не приєднані до систем централізованого водовідведення (абз. 7 ч. 1 ст. 10).

- збирання, транспортування та очищення стічних вод у населених пунктах від об`єктів, які не приєднані до систем централізованого водовідведення, здійснюються відповідно до порядку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, та місцевих правил, затверджених органом місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 18).

Відповідно до п. 8 розділу 1 Правил приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №316 від 01.12.2017 «Про затвердження Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення та Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення», приймання до системи централізованого водовідведення стічних вод, які вивозяться асенізаційним транспортом від споживачів, об`єкти, яких не приєднані до систем централізованого водовідведення, здійснюється тільки через зливальні станції (пункти) виконавців, у разі їх відсутності місця скиду таких стічних вод визначаються місцевими правилами приймання або у договорі; умови приймання та сплати за очищення таких стічних вод визначаються місцевими правилами приймання.

У свою чергу, згідно з Правилами приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград», затверджених рішенням Кіровоградської обласної ради №600 від 18.12.2018 «Про затвердження правил приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення ОКВП «Дніпро-Кіровоград»:

- Правила поширюються на ОКВП «Дніпро-Кіровоград», як на виробника послуги з централізованого водовідведення (відведення та/або очищення стічних вод), а також на юридичних осіб незалежно від форм власності та відомчої належності, фізичних осіб-підприємців, фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність і взяті на облік як самозайняті особи, які скидають свої стічні води в системи каналізації та які розташовані на адміністративних територіях місцевих рад, визначених в пункті 1.2 цих Правил (п. 1.3.);

- споживач – юридична особа, фізична особа-підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність і взята на облік як самозайнята особа у контролюючих органах, які скидають свої стічні води в системи каналізації ОКВП «Дніпро-Кіровоград» та уклали договір з надання послуг водовідведення (п. 1.5.);

- приймання в каналізацію стічних вод, які вивозяться асенізаційним транспортом від споживача і приватного сектора здійснюється тільки через зливальні станції виробника; споживачі незалежно від оплати за послуги з відкачування стоків, покривають витрати виробника, пов`язані з транспортуванням стічних вод від зливальної станції до каналізаційних очисних споруд та їх очистку на каналізаційних очисних спорудах; сплата виконується за нормативом плати за транспортування та очистку стоків, що розраховується виробником (п. 1.10.);

- об`єми водовідведення формуються на основі затверджених органом місцевого самоврядування норм водоспоживання з урахуванням ступеню упорядження і кількості мешканців (працюючих) але не менше 25 л на добу на 1 людину (п. 7.4.);

- скидати стічні води від вигрібних ям, використовуючи рельєф місцевості, забороняється (п. 7.6.);

- перевезення рідких відходів до місця їх скидання (зливної станції) здійснюється тільки власним спеціалізованим автотранспортом споживача або спеціалізованим асенізаційним транспортом суб`єкта господарювання, який визначений органом місцевого самоврядування (п. 7.8.);

- споживач, незалежно від оплати за послуги з відкачування стоків, покриває витрати виробника, пов`язані з транспортуванням стічних вод від зливної станції до очисних споруд їх очистку на каналізаційних очисних спорудах згідно пункту 8 розділу 1 Загальнодержавних правил та пунктів 1.10., 8.1. цих Правил шляхом оплати цих послуг за розцінками виробника; об`єм стоків, які підлягають транспортуванню від зливної станції до очисних споруд та очищенню на каналізаційних очисних спорудах, визначається договором на очистку та транспортування стічних вод між споживачем та виробником (п. 7.9.);

- виробник здійснює технічний контроль (з-поміж інших) за виконанням вимог цього розділу (п. 7.12.).

Відтак, за наведеними вище правовими положеннями споживачі, якими визнається за наведеними Правилами юридична особа, фізична особа-підприємець та фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність і взята на облік як самозайнята особа, у випадку відсутності централізованого водовідведення та вивезення стічних вод асенізаційним транспортом, повинні також сплачувати витрати надавача послуг з водовідведення, котрі пов`язані з транспортуванням стічних вод від зливальної станції (до якої зливаються води з асенізаційного транспорту) до каналізаційних очисних споруд та їх очистку на каналізаційних очисних спорудах. При цьому об`єм стоків, які підлягають транспортуванню від зливної станції до очисних споруд та очищенню на каналізаційних очисних спорудах, визначається договором.

Колегія суддів встановила, що згідно наявного в матеріалах справи додатку №3 до Договору Схеми розподілу експлуатаційної відповідальності, оригінал якої було оглянуто місцевим господарським судом в судовому засіданні 07.04.2026, на об`єкті відповідача (адміністративно-господарський комплекс) зазначено вигрібну яму.

В свою чергу, у поданій апеляційній скарзі відповідач проти наявності на території товариства вигрібної ями заперечує.

В контексті наведених обставин колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційний суд вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 року набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу з «Достатність доказів» на нову – «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

У відповідності до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Відтак, дослідивши надані позивачем на підтвердження своєї позиції докази та врахувавши відсутність доказового обґрунтування представлених відповідачем заперечень, суд першої інстанції виправдано сприйняв твердження ОКВП «Дніпро-Кіровоград» про наявність на об`єкті ТОВ «Машинобудівний завод «Сокіл» вигрібної ями у спірний період як більш вірогідне, ніж заперечну позицію відповідача щодо її відсутності.

З приводу доводів скаржника стосовно того, що позивачем не доведено ані об`єми стічних вод, ані ціни та вартості витрат наданих послуг, то колегія суддів виходить з того, що позивачем на підтвердження факту надання відповідних послуг з транспортування стічних вод від зливної станції до очисних споруд та їх очистку на каналізаційних очисних спорудах складено Акти №1916 від 04.09.2025 та від 20.10.2025 наданих послуг за період вересень-жовтень 2025, в яких окремо виділено послуги з очистки й транспортування стоків на загальну суму 21707,09 грн. Суд першої інстанції встановив, що вартість послуг з водовідведення ОКВП «Дніпро-Кіровоград» безпосередньо обрахувало виходячи з кількості водовідведення, яке, у свою чергу, дорівнює кількості водоспоживання. Таким чином, кількість стічних вод за умовами договору ОКВП «Дніпро-Кіровоград» визначило на підставі показників лічильника стосовно водопостачання, яке дорівнює їй.

З урахуванням наведеного, заперечення апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, зводяться до формальної незгоди із встановленими місцевим господарським судом обставинами та здійсненою правовою оцінкою наявних в матеріалах справи доказів. В той же час, самим скаржником не було представлено ані обґрунтованого контррозрахунку означених витрат, ані належного спростування визначених позивачем об`ємів стічних вод, ані будь-яких інших допустимих доказів, спроможних підтвердити наведені відповідачем заперечення.

Стосовно наведених скаржником посилань на неякісне надання позивачем послуг централізованого питного водопостачання, що полягає у наявності надвисокого тиску в водопровідній мережі, яке, в свою чергу призводить, до пориву труб, то колегія суддів висновує про те, що відповідні обставини знаходяться поза межами предмет доказування цієї справи. В той же час, судова колегія вважає за можливе роз`яснити скаржнику його право на відповідне звернення до суду з окремими позовом до ОКВП «Дніпро-Кіровоград», спрямованим на захист прав та інтересів товариства, які були, на його думку, порушені внаслідок неналежного виконання умов Договору №1/702 від 01.10.2018 з боку виконавця.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, не спростовують мотивів та висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим, відхиляються судом апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Кіровоградської області від 07.04.2026 у справі №912/3183/25.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Центральний апеляційний господарський суд зазначає, що аргументи були почуті, враховані апеляційним судом, при цьому судом встановлено, що оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Хаджинастасиу проти Греції»).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, які зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 року). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Таким чином, доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

За змістом ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 07.04.2026 у справі №912/3183/25 слід залишити без змін.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «Сокіл» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 07.04.2026 у справі №912/3183/25 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 07.04.2026 у справі №912/3183/25 залишити без змін.

Справу №912/3183/25 повернути до Господарського суду Кіровоградської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 27.07.2026.

Головуючий суддя Г.В. Левшина

Суддя А.М. Висоцький

Суддя О.В. Чус