Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №912/3127/24 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2026 року м. Дніпро Справа № 912/3127/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Чередка А.Є., Мороза В.Ф.

секретар судового засідання: Скородумова Л.В.

представники сторін:

від позивача: Павловська С.С.

від відповідача: не з`явився

від ВДВС: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський завод пиломатеріалів"

на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 16.06.2026р.

(суддя Глушков М.С., м. Кропивницький, повний текст ухвали складено 22.06.2026р.)

у справі

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський завод пиломатеріалів", м. Світловодськ, Кіровоградська область

про розірвання договору купівлі-продажу, зобов`язання повернути майно

за участю: виконавця Світловодського відділу ДВС в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мороза М.О.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський завод пиломатеріалів" про розірвання договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації та зобов`язання повернути майно, з покладенням на відповідача судових витрат.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2025р. позовні вимоги задоволено повністю. Розірвано договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - незавершеного будівництва - 108-квартирного житлового будинку, за адресою: Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Новогеоргіївська, 48, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Кіровоградській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світловодський завод пиломатеріалів", який посвідчено 06.12.2018 приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Новиковою Н.М. та зареєстровано в реєстрі за №1027. Зобов`язано ТОВ "Світловодський завод пиломатеріалів" повернути Регіональному відділенню фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях об`єкт малої приватизації — незавершеного будівництва — 108-квартирний житловий будинок, розташований за адресою: Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Новогеоргіївська, 48, за актом приймання-передачі. Стягнуто з ТОВ "Світловодський завод пиломатеріалів" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях 6 056,00 грн. судового збору.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.10.2025р. апеляційну скаргу ТОВ "Світловодський завод пиломатеріалів" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2025р. у справі залишено без задоволення, рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.01.2026р. апеляційну скаргу ТОВ "Світловодський завод пиломатеріалів" залишено без задоволення, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.10.2025р. та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2025р. у справі залишено без змін.

На виконання вказаного рішення судом видано та надіслано стягувачу накази від 04.11.2025.

04.05.2026р. до Господарського суду Кіровоградської області від ТОВ "Світловодський завод пиломатеріалів" надійшла скарга на рішення (дії) державного виконавця про скасування вимоги виконавця Мороза М.О. Світловодського відділу ДВС в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України №21773 від 16.04.2026р. у виконавчому провадженні №79656332.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 16.06.2026р. у справі № 912/3127/24 у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський завод пиломатеріалів" від 04.05.2026р. про скасування вимоги виконавця Світловодського відділу ДВС в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відмовлено.

3.Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, через систему "Електронний суд", до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Світловодський завод пиломатеріалів", в якій просить ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 16.06.2026р. у справі № 912/3127/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу ТОВ "Світловодський завод пиломатеріалів" від 04.05.2026р. про скасування Вимоги виконавця М. Мороза Світловодського відділу ДВС в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 16.04.2026р. № 21773 у виконавчому провадженні № 79656332.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Апелянт вважає оскаржувану ухвалу суду такою, що не відповідає вимогам ст. 236 ГПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Основним доводом апеляційної скарги є те, що текст вимоги державного виконавця №21773 від 16.04.2026р. не відповідає резолютивній частині рішення Господарського суду Кіровоградської області у справі №912/3127/24, зазначеного у наказі №912/3127/24, виданому 04.11.2025р.. Апелянт зазначає, що згідно з наказом боржника зобов`язано «повернути Регіональному відділенню фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях об`єкт малої приватизації — незавершеного будівництва 108 квартирний житловий будинок, розташований за адресою: Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Новогеоргіївська, 48, за актом приймання-передачі», тоді як вимога виконавця зобов`язує боржника надати список представників товариства до складу інвентаризаційної комісії з проведення інвентаризації об`єкта приватизації, що, на думку апелянта, є новим, додатковим обов`язком, не передбаченим рішенням суду.

Апелянт вказує, що у вимозі державного виконавця відсутнє посилання на конкретну статтю Закону України «Про виконавче провадження» та не вказано порядок оскарження вимоги, що свідчить про порушення вимог законодавства при її складенні.

Скаржник зазначає, що суд в ухвалі встановив, що порядок повернення у державну (комунальну) власність об`єктів приватизації затверджено наказом Фонду державного майна України №1331 від 18.10.2018р., та що Регіональне відділення зверталося до ТОВ "Світловодський завод пиломатеріалів" з листом щодо надання кандидатур представників до складу інвентаризаційної комісії. Однак, на думку апелянта, ці обставини є додатковим обов`язком, покладеним на відповідача з боку позивача, який у подальшому був оформлений у вигляді вимоги державного виконавця до боржника на підставі листа позивача.

Апелянт вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що оскаржувана вимога за своєю суттю є процесуальним документом, спрямованим на отримання інформації та організацію виконання рішення суду, а не на встановлення для боржника будь-яких нових або додаткових обов`язків. Скаржник наголошує, що рішенням суду такий обов`язок для відповідача не передбачений, договором купівлі-продажу об`єкта такий обов`язок для покупця також не передбачений.

Апелянт посилається на ст. 19 Конституції України, згідно з якою правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Скаржник також посилається на пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», якими визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, законності та диспозитивності, а також на п. 1 ч. 2 ст. 18 цього Закону, згідно з яким виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Крім того, апелянт зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із заявою про роз`яснення відповідного рішення, чого державним виконавцем зроблено не було.

Апелянт також зазначає, що будівля знаходиться на виїзді з міста, доступ до неї ніким не обмежений, а позивач неодноразово проводив перевірку об`єкта без участі відповідача. Скаржник вказує, що відповідач придбав об`єкт за 120 000 грн., договір у судовому порядку розірвано, однак 120 000 грн. до теперішнього часу не повернуто, при цьому, будь-яких збитків відповідач не завдав позивачу, що підтверджено позивачем у суді. Незважаючи на неповернення грошових коштів, позивач та державний виконавець вимагають від відповідача виконання додаткових обов`язків.

ТОВ "Світловодський завод пиломатеріалів" подало заперечення на відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що позивач вводить суд в оману, маніпулюючи обставинами справи, оскільки в одних ситуаціях не застосовує нормативні документи ФДМУ, у тому числі Закон України «Про приватизацію державного і комунального майна» в редакції 18.01.2018 — при організації аукціону 12.11.2018, при укладенні договору купівлі-продажу 06.12.2018, при подачі позову 19.12.2024, а в інших, на стадії виконавчого провадження, вимагає від державного виконавця виконувати нормативні документи ФДМУ. Апелянт посилається на те, що Закон України «Про особливості приватизації об`єктів незавершеного будівництва», яким передбачалась обов`язкова умова при приватизації — строк закінчення будівництва, скасовано п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» в редакції 18.01.2018, а тому включення п. 5.3.1 до договору купівлі-продажу було помилковим. Апелянт вважає, що виконати рішення суду в редакції, якій просив позивач, стало неможливим без застосування спеціальних нормативних актів ФДМУ, а вимога державного виконавця є примусовою дією, а не звичайним процесуальним документом.

5.Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги ТОВ "Світловодський завод пиломатеріалів" та вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги про покладення на боржника нових обов`язків, не передбачених резолютивною частиною рішення суду, є необґрунтованими та ґрунтуються на неправильному тлумаченні положень Закону України «Про виконавче провадження». Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2025, залишеним без змін постановами судів апеляційної та касаційної інстанцій, ТОВ "Світловодський завод пиломатеріалів" зобов`язано повернути державі об`єкт малої приватизації за актом приймання-передачі, а обов`язок боржника не обмежується формальним визнанням факту розірвання договору, а передбачає вчинення всіх дій, необхідних для реального та повного виконання судового рішення.

Регіональне відділення вказує, що відповідно до ст. ст. 18 та 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати всіх передбачених законом заходів, необхідних для своєчасного, повного й ефективного виконання судового рішення, та має право вимагати від сторін виконавчого провадження вчинення організаційних дій, необхідних для реального виконання виконавчого документа. Вимога від 16.04.2026 №21773 є процесуальним документом, спрямованим виключно на організацію виконання рішення суду, не змінює змісту виконавчого документа, не підміняє судове рішення та не встановлює для боржника нових матеріально-правових обов`язків.

Позивач наголошує, що фактичне виконання рішення про повернення об`єкта приватизації є неможливим без здійснення комплексу організаційних заходів, визначених спеціальним нормативним регулюванням. Порядок повернення у державну (комунальну) власність об`єктів приватизації, затверджений наказом Фонду державного майна України від 18.10.2018 №1331, є нормативно-правовим актом, прийнятим на виконання Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», а тому є обов`язковим для всіх учасників відповідних правовідносин. Саме цим Порядком передбачено проведення інвентаризації об`єкта приватизації, утворення інвентаризаційної комісії, участь представників сторін та оформлення необхідних документів до підписання акта приймання-передачі. Надання боржником кандидатур до складу інвентаризаційної комісії не є самостійним матеріально-правовим обов`язком, а становить необхідний організаційний захід, без якого виконання судового рішення є фактично неможливим.

Регіональне відділення також зазначає, що апеляційна скарга містить значний обсяг доводів щодо правомірності розірвання договору купівлі-продажу, умов договору, вартості об`єкта, повернення коштів та інших обставин, які були предметом розгляду під час вирішення основного спору. Водночас предметом судового розгляду у цій справі є виключно перевірка законності вимоги державного виконавця, винесеної у межах виконавчого провадження. Правомірність рішення суду від 03.04.2025 вже підтверджена судами апеляційної та касаційної інстанцій і не може бути предметом повторної оцінки. Фактично апелянт намагається поставити під сумнів судове рішення, що набрало законної сили, шляхом оскарження процесуального документа, який лише забезпечує його виконання, що суперечить принципу обов`язковості судових рішень.

Щодо доводів апелянта про неповернення коштів, сплачених за договором купівлі-продажу, Регіональне відділення зазначає, що наявність чи відсутність між сторонами взаємних майнових вимог жодним чином не впливає на обов`язок боржника виконати судове рішення, що набрало законної сили, та не має правового значення для вирішення питання про законність вимоги державного виконавця.

Регіональне відділення вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, належним чином оцінив подані сторонами докази і дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги на дії державного виконавця. Підстави для скасування ухвали, передбачені ст. 277 ГПК України, відсутні.

Світловодський відділ ДВС в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2026р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Кощеєв І.М. (доповідач), судді – Чередко А.Є., Мороз В.Ф..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2026 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський завод пиломатеріалів" на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 16.06.2026р., розгляд справи призначено в судове засідання на 27.07.2026р., витребувано у Господарського суду Кіровоградської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 912/3127/24.

Матеріали справи № 912/3127/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Від представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до суду надійшла заява про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.07.2026 р. судове засідання у справі № 912/3127/24, призначене на 27.07.2026р. о 15:00 год, вирішено провести з представником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання № 415-а) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський завод пиломатеріалів" до суду надійшла заява про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.07.2026р. судове засідання у справі № 912/3127/24, призначене на 27.07.2026р. о 15:00 год, вирішено провести з представником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областяхв приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання № 415-а) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

Відповідача та ВДВС не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

27.07.2026р. секретарем судового засідання Скородумовою Л.В. було встановлено неможливість проведення відеоконференції з представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський завод пиломатеріалів" - Мельничик М.Г. за допомогою програми EasyCon. В призначений час представник Мельничик М.Г. не вийшла на зв`язок для участі в судовому засіданні у режимі відеоконференції за допомогою програми EasyCon. За таких обставин неможливо провести судове засідання в режимі відеоконференції, про що складений відповідний акт.

Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників Відповідача та ВДВС.

У судовому засіданні 27.07.2026р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

Рішенням від 03.04.2025р. Господарський суд Кіровоградської області у справі № 912/3127/24 позовні вимоги задовольнив повністю. Розірвав договір купівлі - продажу об`єкта малої приватизації - незавершеного будівництва – 108 квартирного житлового будинку, за адресою: Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Новогеоргіївська, 48, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Кіровоградській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світловодський завод пиломатеріалів", який посвідчено 06.12.2018 приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Новиковою Н.М. та зареєстровано в реєстрі за №1027. Зобов`язав Товариство з обмеженою відповідальністю "Світловодський завод пиломатеріалів" повернути Регіональному відділенню фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях об`єкт малої приватизації - незавершеного будівництва – 108 квартирний житловий будинок, розташований за адресою: Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Новогеоргіївська, 48, за актом приймання-передачі. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський завод пиломатеріалів" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях 6 056,00 грн. судового збору.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.10.2025р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський завод пиломатеріалів" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2025р. у цій справі залишено без задоволення, рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.01.2026 апеляційну скаргу ТОВ "Світловодський завод пиломатеріалів" залишено без задоволення, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.10.2025р. та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2025р. у справі залишено без змін.

На виконання вказаного рішення судом видано та надіслано стягувачу накази від 04.11.2025р..

24.11.2025р. старшим державним виконавцем Світловодського ВДВС в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Морозом М.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №79656332 щодо зобов`язання ТОВ "Світловодський завод пиломатеріалів" повернути об`єкт незавершеного будівництва.

24.12.2025р. державним виконавцем на адресу ТОВ "Світловодський завод пиломатеріалів" направлено вимогу про надання інформації щодо стану виконання рішення суду та виклик керівника Товариства до державного виконавця з метою надання пояснень щодо виконання рішення суду або підтвердних документів про його належне виконання. Одночасно боржника було зобов`язано надати пояснення керівника або іншої уповноваженої особи щодо причин невиконання вимог виконавчого документа; інформацію про заходи, що вживаються для виконання рішення суду.

Крім того, боржника повідомлено про обов`язок письмово інформувати державного виконавця про повне або часткове самостійне виконання рішення; виникнення обставин, що зумовлюють обов`язкове зупинення виконавчого провадження; надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення; зміну способу та порядку виконання рішення; зміну місця перебування або місцезнаходження.

Державним виконавцем неодноразово направлялися боржнику вимоги щодо надання інформації про направлення представників до складу інвентаризаційної комісії; допуску членів інвентаризаційної комісії до об`єкта приватизації; надання інформації про об`єкт повернення; надання інформації про дату проведення останньої інвентаризації об`єкта приватизації; надання копій документів та матеріалів останньої інвентаризації об`єкта приватизації.

16.04.2026р. старшим державним виконавцем Світловодського відділу ДВС в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Морозом М.О. на адресу ТОВ "Світловодський завод пиломатеріалів" направлено вимогу № 21773 про надання списку представників Товариства до складу інвентаризаційної комісії з проведення інвентаризації об`єкта приватизації, що повертається Регіональному відділенню, а саме: 108-квартирного житлового будинку, розташованого за адресою: вул. Новогеоргіївська, 48, м. Світловодськ, Кіровоградська область.

04.05.2026р. до господарського суду від ТОВ "Світловодський завод пиломатеріалів" надійшла скарга на рішення (дії) державного виконавця з вимогою скасувати вимогу виконавця Мороза М.О. Світловодського відділу ДВС в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України №21773 від 16.04.2026 у виконавчому провадженні №79656332.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 16.06.2026р. у справі № 912/3127/24 у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський завод пиломатеріалів" від 04.05.2026р. про скасування вимоги виконавця Світловодського відділу ДВС в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відмовлено.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що оскаржувана вимога державного виконавця №21773 від 16.04.2026р. за своєю суттю є процесуальним документом, спрямованим на отримання інформації та організацію виконання рішення суду, а не на встановлення для боржника будь-яких нових або додаткових обов`язків, не передбачених рішенням суду та законом. Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів. Суд послався на п. 9 розділу I Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012р., яким визначено, що вимога виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», та є обов`язковою для виконання. Суд також зазначив, що постанова про відкриття виконавчого провадження №79656332 боржником не оскаржувалася та є чинною, що підтверджує законність здійснення державним виконавцем подальших виконавчих дій. Суд дійшов висновку, що оскаржувана вимога державного виконавця є законною, обґрунтованою, відповідає змісту виконавчого документа та спрямована на забезпечення фактичного повернення об`єкта приватизації у державну власність, а доводи скаржника не спростовують правомірності дій державного виконавця та фактично зводяться до намагання уникнути виконання судового рішення.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Позивача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала суду попередньої інстанції, якою відмовлено у задоволені скарги ТОВ "Світловодський завод пиломатеріалів" на дії виконавця Світловодського відділу ДВС в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У ст. 18 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Умови й порядок виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначається приписами Закону України “Про виконавче провадження”.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження” примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби ( державних виконавців ) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Так, виконавець відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України “Про виконавче провадження” є одним з учасників виконавчого провадження. Державний виконавець є суб`єктом виконавчих процесуальних правовідносин, статус якого характеризується владними повноваженнями.

Повноваження виконавця щодо вчинення виконавчих дій наведені у ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” через визначення переліку прав і обов`язків виконавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Положеннями ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець, зокрема, зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Разом із тим наведена норма не означає, що кожна окрема процесуальна дія виконавця повинна бути безпосередньо відображена у резолютивній частині судового рішення.

Виконавчий документ визначає зміст обов`язку боржника, який підлягає виконанню, тоді як порядок організації примусового виконання такого обов`язку регламентується Законом України «Про виконавче провадження» та нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України, прийнятими на його виконання.

Саме з цією метою Законом надано державному виконавцю комплекс процесуальних повноважень, необхідних для забезпечення фактичного виконання судового рішення.

Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, відповідно до пункту 6 розділу І якої під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, складання актів, направлення вимог, доручень, запитів, повідомлень та інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та Інструкцією.

Отже, вимога державного виконавця є самостійним процесуальним документом виконавчого провадження, який використовується для реалізації визначених законом повноважень виконавця та забезпечення фактичного виконання судового рішення.

Зазначене також узгоджується із природою виконавчого провадження, оскільки виконання судового рішення у багатьох випадках потребує здійснення комплексу організаційних, технічних та підготовчих заходів, які не можуть бути вичерпно визначені безпосередньо у резолютивній частині судового рішення.

Відтак сама по собі відсутність у резолютивній частині рішення суду прямої вказівки на необхідність надання боржником представників до складу інвентаризаційної комісії не свідчить про незаконність відповідної вимоги державного виконавця, якщо така вимога спрямована виключно на забезпечення виконання судового рішення та не змінює його змісту.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що фактично апелянт ототожнює здійснення державним виконавцем окремих виконавчих дій із зміною змісту судового рішення.

Однак такий висновок є помилковим.

Організація примусового виконання судового рішення охоплює комплекс процесуальних заходів, необхідних для досягнення результату, визначеного судовим рішенням. До таких заходів можуть належати проведення перевірок, огляду майна, його інвентаризації, витребування необхідних відомостей, визначення часу та місця проведення виконавчих дій, направлення вимог сторонам виконавчого провадження, а також інші дії, прямо передбачені Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень.

Саме по собі вчинення таких процесуальних дій не означає зміни способу чи порядку виконання судового рішення, не змінює змісту встановленого судом обов`язку боржника та не покладає на нього нових матеріально-правових обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи, вимогою державного виконавця від 16.04.2026р. №21773 боржнику запропоновано надати список представників товариства для включення до складу інвентаризаційної комісії з проведення інвентаризації об`єкта приватизації, який підлягає поверненню державі.

Зміст наведеної вимоги свідчить, що вона спрямована виключно на організацію виконання рішення суду та забезпечення фактичної передачі об`єкта приватизації стягувачу.

Колегія суддів звертає увагу, що проведення інвентаризації майна до його передачі саме по собі не змінює предмет виконання, не змінює обсяг прав та обов`язків сторін, визначених судовим рішенням, а є організаційною дією, покликаною забезпечити належне документальне оформлення передачі майна та встановлення його фактичного стану на момент виконання судового рішення.

Фактично доводи апелянта зводяться до того, що будь-яка дія державного виконавця, яка прямо не зазначена у резолютивній частині судового рішення, є незаконною.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним, оскільки судове рішення визначає юридичний результат, якого необхідно досягти, тоді як вибір конкретних виконавчих дій, необхідних для досягнення такого результату, належить до компетенції державного виконавця та здійснюється у межах повноважень, визначених законом.

Отже, колегія суддів доходить висновку, що державний виконавець, видаючи вимогу від 16.04.2026р. №21773, не вийшов за межі наданих йому законом повноважень, не змінив зміст судового рішення та не підмінив його власним волевиявленням, а здійснив процесуальні дії, спрямовані на реальне та своєчасне виконання виконавчого документа.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана вимога державного виконавця спрямована на забезпечення фактичного повернення об`єкта приватизації у державну власність.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський завод пиломатеріалів" - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 16.06.2026 р. у справі № 912/3127/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 28.07.2026р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз