Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №908/3632/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2026 м.Дніпро Справа №908/3632/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач)

суддів: Віннікова С.В., Висоцького А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»

на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.04.2026 (суддя Горохов І.С., повний текст рішення складено 14.04.2026) у справі №908/3632/25

за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

до відповідача Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст обставин справи та оскаржуваного судового рішення.

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення заборгованості у розмірі 2569097,26 грн, з яких: основний борг в розмірі 2564848,15 грн, 3% річних в розмірі 4249,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 27.05.2019 №0503-02041 в частині своєчасної оплати наданих послуг, що також стало підставою для нарахування 3% річних.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.04.2026 у справі №908/3632/25 позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 2564848,15 грн, 3% річних у розмірі 4249,11 грн, а також судовий збір у розмірі 30829,17 грн.

Рішення суду мотивоване доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, через систему «Електронний суд», Акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 07.04.2026 у справі №908/3632/25 в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4249,11 грн та ухвалити нове рішення, яким відмовити у стягненні 3% річних у розмірі 4249,11 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права.

На підтвердження своєї позиції скаржник посилається на наявність форс-мажорних обставин, підтверджених листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо військової агресії РФ і запровадження воєнного стану, що призвело до втрати доступу до активів, пошкодження інфраструктури, неможливості належного обліку електроенергії, зниження рівня розрахунків споживачів та істотного погіршення фінансового стану підприємства.

В апеляційній скарзі також детально обґрунтовується критична неплатоспроможність АТ «Запоріжжяобленерго», підтверджена, зокрема, висновком ДП «Центр судової експертизи та експертних досліджень» ДСА України №003-СНЮ/24 від 17.01.2025, значною дебіторською заборгованістю ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» (558,947 млн грн станом на 01.03.2025), збитковістю діяльності (204,75 млн грн збитків у 2022 році та 580 млн грн у 2024 році), суттєвим падінням доходів, скороченням персоналу, невідповідністю тарифів фактичним витратам та відсутністю джерел покриття витрат у зв`язку з регуляторними рішеннями НКРЕКП.

Окремо наголошується, що підприємство є об`єктом критичної інфраструктури та здійснює діяльність в умовах постійних руйнувань енергетичної системи, що зумовлює спрямування значних коштів на аварійно-відновлювальні роботи, забезпечення безперебійного енергопостачання та виконання державних завдань, у зв`язку з чим стягнення фінансових санкцій у повному обсязі створює загрозу стабільності функціонування енергосистеми регіону.

Посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, а також на практику Верховного Суду (зокрема, постанови від 22.02.2022 у справі №924/441/20, від 18.05.2022 у справі №280/988/19, від 13.09.2023 у справі №910/7679/22) і рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 та від 11.10.2005 № 8-рп/2005, апелянт зазначає, що 3% річних та інфляційні втрати мають компенсаційний характер і можуть бути зменшені судом з урахуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності, а їх стягнення у повному обсязі за наявних обставин є надмірним тягарем і порушує баланс інтересів сторін. Також наводиться приклад судової практики (справа №910/10475/21), де розмір аналогічних нарахувань було зменшено на 95%.

Підсумовуючи, скаржник вказує, що суд першої інстанції не врахував зазначені обставини, не надав належної оцінки доказам і аргументам відповідача, а також не забезпечив дотримання вимог ст. 236 ГПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення як основної заборгованості, так і 3% річних.

В той же час, за змістом прохальної частини апеляційної скарги апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції виключно щодо стягнення 3% річних в сумі 4249,11 грн.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

07.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній заперечує проти вимог апеляційної скарги, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Позивач вказує, що нарахування 3% річних здійснено відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України як обов`язкової міри відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, яка має компенсаційний характер, входить до складу грошового зобов`язання та підлягає застосуванню незалежно від вини боржника, наявності форс-мажорних обставин чи його фінансового стану. При цьому боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання, а інфляційні втрати та 3% річних спрямовані на відшкодування знецінення коштів і компенсацію користування ними.

У відзиві підкреслюється, що посилання апелянта на форс-мажор та складний фінансовий стан є безпідставними, оскільки відповідно до усталеної практики Верховного Суду (зокрема постанови від 12.04.2017 у справі №3-1462гс16, від 26.05.2022 у справі №902/186/21, від 22.09.2020 у справі №918/631/19, від 24.07.2018 у справі №905/1722/17) такі обставини не звільняють від обов`язку сплати сум, передбачених ст. 625 ЦК України.

Позивач також зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, є помилковими, оскільки правовідносини у цій справі не є подібними: у даній справі проценти річних нараховані у мінімальному розмірі 3%, встановленому законом, а їх загальний розмір становить лише 4249,11 грн, що складає близько 0,17 % від суми основного боргу 2564848,15 грн, і не є надмірним чи неспівмірним, тоді як у справі № 902/417/18 розмір санкцій був явно непропорційним (перевищував 100% суми боргу).

Крім того, позивач посилається на актуальну правову позицію Верховного Суду (постанова від 31.05.2023 у справі №914/2453/21, постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24), відповідно до якої 3% річних є мінімальним гарантованим законом розміром процентів і не підлягають зменшенню судом за відсутності виключних обставин, яких у даній справі не встановлено.

Відтак, позивач вважає, що висновки суд першої інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення по справі №908/3632/25 щодо відсутності підстав для відмови у стягненні 3% річних за прострочення платежів по Договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 27.05.2019 №0503-02041 відповідають і фактичним обставинам справи, а також нормам чинного законодавства та сталій судовій практиці.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач), суддів: Віннікова С.В., Висоцького А.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.05.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» залишено без руху; встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення її недоліків шляхом надання суду доказів сплати судового збору в розмірі 3633,60 грн.

15.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги до якої долучено копію платіжної інструкції №3938 від 07.05.2026 про сплату судового збору в сумі 3633,60 грн. Зарахування судового збору в сумі 3633,60 грн за платіжною інструкцією №3938 від 07.05.2026 до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується відповідною випискою про зарахування.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.04.2026 у справі №908/3632/25; розгляд даної апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу, інших заяв та клопотань протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Зазначену ухвалу надіслано всім учасникам справи в електронні кабінети через систему “Електронний суд” 18.05.2026 об 17:34, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа.

У ході апеляційного розгляду даної справи Центральним апеляційним господарським судом, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 2 ст. 273 ГПК України.

Клопотань від учасників справи про розгляд апеляційної скарги з їх повідомленням (викликом) до суду не надходило.

Не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 27.05.2019 між НЕК «Укренерго» і ПАТ «Запоріжжяобленерго» укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії від 27.05.2019 №0503-02041 (договір).

Згідно з п. 1.1 договору, НЕК «Укренерго» (Оператор системи передачі, ОСП) зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії (послуга) відповідно до умов цього договору, а ПАТ «Запоріжжяобленерго» (користувач) зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.

16.05.2025 відповідачем змінено найменування на Акціонерне товариство «Запріжжяобленерго».

Додатковою угодою від 02.01.2023 зазначений договір викладено в новій редакції.

З метою приведення договірних відносин відповідно до Кодексу системи передачі, затвердженого НКРЕКП від 14.03.2018 №309 (зі змінами та доповненнями, внесеними Постановою НКРЕКП від 29.09.2023 №1763, якою в тому числі внесено зміни до типового Договору про надання послуг з передачі електричної енергії) вищезазначений договір про надання послуг з передачі електричної енергії від 27.05.2019 №0503-02041 було припинено та укладено новий, шляхом приєднання користувача до умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії, затвердженого наказом НЕК «Укренерго» від 03.10.2023 №549 та розміщеного на сайті НЕК «Укренерго» за посиланням: https://ua.energy/uchasnikam_rinku/reyestratsiya-uchasnykiv-rynku/dogovory/.

Згідно з повідомлення про приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії №01/68271 від 12.12.2023 дата акцепту 01.01.2024, ідентифікатор договору №0503-02041-ПП. У повідомленні зауважено про те, що договір про надання послуг з передачі електричної енергії від 27.05.2019 №0503-02041 припиняє свою дію днем, що передує даті акцепту зазначеній у цьому повідомленні про приєднання до договору від 01.01.2024 №0503-02041-ПП, а саме з 31.12.2023 та продовжує діяти в частині регулювання відносин щодо коригування обсягів та вартості наданих послуг, що виникли в період дії цього договору, заборгованості/ переплати за цим договором з відповідними правами та обов`язками, пов`язаними з такою заборгованістю/переплатою, щодо нарахування штрафів, пені, неустойки.

Пунктом 3.1. договору планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджується Національною комісією, зо здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (Регулятором), та оприлюднюються ОСГІ на власному веб-сайті в мережі Інтернет.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що для розрахунків за договором використовується плановий і фактичний обсяг Послуги:

1) Плановий обсяг послуги визначається на основі наданих Користувачем повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць. У разі ненадання або несвоєчасного надання Користувачем повідомлень, плановим обсягом плановим обсягом послуги визначається фактичний обсяг надано послуги у попередньому розрахунковому періоді;

2) фактичний обсяг послуги у розрахунковому місяці визначається відповідно до розділу XI Кодексу системи передачі.

Відповідно до п. 5.1 договору, розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць.

Згідно з п. 5.5 договору, Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих Виконавцем (ОСП), або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством електронного підпису тієї особи, яка уповноважена на підписання документів в електронному вигляді.

Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку. Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється згідно з Правилами ринку.

Оплату вартості послуги, після коригування обсягів і вартості послуг, Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно).

Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає Користувачу два примірника в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом трьох робочих днів та повертає їх ОСП.

Відповідно п. 5.6. договору, у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги Користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов`язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.

Згідно з пп. 1 п. 6.1., пп. 3 п. 8.3. договору ОСП має право отримувати від Користувача своєчасну оплату за послугу; Користувач зобов`язаний здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за Послугу на умовах, визначених цим Договором.

Відповідач зобов`язаний оплачувати послугу в порядку та строки, визначені договором, зокрема п. 5.2, п. 5.5.; процедура оскарження не звільняє відповідача від виконання платіжного зобов`язання у встановлений договором термін (п. 5.6.).

Протягом вересня - жовтня 2025 року, відповідно до умов договору та Правил ринку, згідно з оновленихими даними комерційного обліку. Позивачем здійснено врегулювання, оформлено та направлено відповідачу Акти коригування за попередні розрахункові періоди, а саме:

- акт коригування № ПРА_К- 0011670 від 12.09.2025 до акту приймання-передачі за (з урахуванням акту коригування № ПРАК-0006867 від 09.09.2024) на суму 276 073,72 грн;

- акт коригування № ПРА_К-0011700 від 17.09.2025 до акту приймання-передачі за (з урахуванням акту коригування № ПРАК-0010120 від 04.07.2025) на суму 329 662,99 грн;

- акт коригування № ПРА_К-0011731 від 18.09.2025 до акту приймання-передачі за (з урахуванням акту коригування № ПРА_К-0010298 від 29.07.2025) на суму 2987,99 грн;

- акт коригування № ПРА_К- 0011764 від 19.09.2025 до акту приймання-передачі за (з урахуванням акту коригування № ПРА К-0010959 від 20.08.2025) на суму 166 740,47 грн;

- акт коригування № ПРА К-0011798 від 02.10.2025 до акту приймання-передачі за (з урахуванням акту коригування № ПРА_К-0006987 від 20.09.2024) на суму 282 923,63 грн;

- акт коригування № ПРА_К-0012314 від 07.10.2025 до акту приймання-передачі за (з урахуванням акту коригування № ПРА К-0007098 від 25.09.2024) на суму 245 709,80 грн;

- акт коригування № ПРА^К-0012340 від 09.10.2025 до акту приймання-передачі за 10.2022 (з урахуванням акту коригування № ПРА К-0007203 від 26.09.2024) на суму 323 876,57 грн;

- акт коригування № ПРА К-0012367 від 21.10.2025 до акту приймання-передачі за (з урахуванням акту коригування № ПРА К-0007385 від 27.09.2024) на суму 421 996,15 грн;

- акт коригування № ПРА К-0012392 від 24.10.2025 до акту приймання-передачі за (з урахуванням акту коригування № ПРА К-0007295 від 27.09.2024) на суму 514 876,83 грн, на загальну суму 2 564 848,15 грн. Акти підписано відповідачем без зауважень та заперечень.

Відповідач у вказаному розмірі кошти за вище наведеним актами не оплатив.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до суду.

В свою чергу відповідач проти позову НЕК «Укренерго» заперечував та зазначав, що товариство здійснює розподіл електричної енергії на території всієї Запорізької області значна частина якої знаходиться в тимчасовій окупації або в зоні проведення воєнних (бойових) дій, що значним чином відображається на діяльності відповідача. Споживачі не оплачують спожиту та розподілену електричну енергію, постійні пошкодження та руйнування енергетичної інфраструктури через воєнні бойові дії. Відповідач має ознаки критичної неплатоспроможності, що підтверджується експертним висновком. Заборгованість контрагентів перед Товариством є значною, яку відповідач в силу певних обмежень, які пов`язані з воєнним станом та частиковою окупацією Запорізької області, не має можливості по незалежним від нього причинам стягнути з більшої частини контрагентів-боржників заборгованість та, відповідно належним чином виконувати зобов`язання перед іншими учасниками ринку, у т.ч. позивачем. Тарифи, на підставі яких товариством надаються послуги, є фактично збитковими, що призводить до відсутності коштів для фінансування першочергових та обов`язкових витрат товариства. Обставини, на які відповідач посилається в обґрунтування заперечень щодо позову, на його думку, є підставами вважати їх виключними та такими, що дозволяють дійти висновку про обґрунтованість заперечень про відмову в задоволенні позову щодо стягнення 3% річних.

Оцінивши доводи сторін та представлені на їх підтвердження докази, місцевий господарський суд ухвалив оскаржуване судове рішення про задоволення позовних вимог НЕК «Укренерго».

Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї. Водночас суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Предметом апеляційного оскарження у даній справі є рішення Господарського суду Запорізької області від 07.04.2026 у справі №908/3632/25, яким позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» задоволено повністю, зокрема стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 2564848,15 грн та 3% річних у розмірі 4249,11 грн.

При цьому апеляційний суд наголошує на тому, що оскільки апелянтом оскаржується рішення суду першої інстанції виключно у частині стягнення 3 % річних, колегія суддів здійснює апеляційний перегляд судового рішення саме в цій частині. В іншій частині рішення суду першої інстанції не переглядається, а тому його законність та обґрунтованість не є предметом апеляційного розгляду.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги про безпідставність нарахування 3 % річних, колегія суддів враховує наступне.

Так, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Як зазначено у постановах КГС ВС від 20.02.2023 у справі №910/15411/21 та від 11.07.2023 у справі №910/15410/21 визначене ч. 2 ст. 625 ЦК України право на стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних є мінімальною гарантією, що надає кредитору можливість захистити майнові інтереси. Позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору кошти, які через інфляційні процеси матимуть іншу цінність порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

На підставі наведеного, суд першої інстанції, встановивши факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за Договором від 27.05.2019 №0503-02041, дійшов висновку про правомірність заявлених позивачем вимог про стягнення 3% річних.

При цьому, місцевий господарський суд, надавши належну оцінку доводам відповідача щодо необхідності зменшення розміру 3 % річних з огляду на складний фінансовий стан підприємства, його статус як підприємства критичної інфраструктури та наслідки воєнних дій, обґрунтовано виходив з того, що положення ст. 625 ЦК України не передбачають можливості зменшення розміру 3 % річних з підстав, на які посилається відповідач.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції та звертає увагу на актуальний правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.09.2024 у справі №910/17252/23, згідно якого колегія суддів касаційного суду підкреслила, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору.

Відтак, правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст. 617 ЦК та ст. 218 ГК, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов`язання, передбаченого ч. 2 ст. 625 ЦК, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.

Аналогічні висновки викладені у п. 50 постанови КГС ВС від 04.12.2024 у справі №910/4843/24.

Таким чином, викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника щодо необхідності відмови в позові в частині суми річних на підставі дії форс-мажорних обставин є неспроможними та гуртуються на помилковому тлумаченні апелянтом норм матеріального права.

Окрім того, колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, оскільки у вказаній справі Велика Палата Верховного Суду допустила зменшення заявлених до стягнення відсотків річних, виключно з урахуванням конкретних обставин, які склалися саме у справі №902/417/18.

Так, у справі №902/417/18 сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України і встановили її у розмірі 40 % річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96 % річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев`яноста календарних днів до дня повної оплати, що не відповідало критеріям розумності, справедливості та пропорційності.

Натомість у цій справі розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (три відсотки).

Таким чином, обставини справи №902/417/18 є відмінними від обставин, які мають місце у справі, що розглядається.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала правовий висновок, викладений в її постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та зазначила, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.

Відтак, перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій «Ліга. Закон» розрахунок 3% річних, апеляційний суд погоджується з позицією суду першої інстанції щодо безпомилковості останнього.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, не спростовують мотивів та висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим, відхиляються судом апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 07.04.2026 у справі №908/3632/25.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Центральний апеляційний господарський суд зазначає, що аргументи були почуті, враховані апеляційним судом, при цьому судом встановлено, що оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Хаджинастасиу проти Греції»).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, які зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 року). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Таким чином, доводи заявника апеляційної скарги про неповне з`ясування обставин справі, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Запорізької області від 07.04.2026 у справі №908/3632/25 слід залишити без змін.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.04.2026 у справі №908/3632/25 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 07.04.2026 у справі №908/3632/25 залишити без змін.

Справу №908/3632/25 повернути до Господарського суду Запорізької області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 27.07.2026 після виходу головуючого судді Левшиної Г.В. з відпустки.

Головуючий суддя Г.В. Левшина

Суддя С.В. Вінніков

Суддя А.М. Висоцький