Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №922/4214/24 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Харків Справа № 922/4214/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Васильєв Є.О., суддя Шутенко І.А.

секретар судового засідання Євтушенко Є.В.

за участю представників сторін:

позивача - Моргун А.О. (в залі суду)

відповідача - Сварич А.А. (поза межами приміщення суду)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дедюлі Олесі Леонідівни (вх.2285Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 14.10.2025

у справі №922/4214/24 (суддя Аріт К.В., повне рішення підписано 24.10.2025)

за позовом Фізичної особи-підприємця Дедюлі Олесі Леонідівни, м.Запоріжжя

до Фізичної особи-підприємця Ковшарева Олексія Олександровича, м.Харків

про припинення порушення прав інтелектуальної власності та стягнення 242.000,00 грн

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2024 року позивач - Фізична особа-підприємець Дедюля Олеся Леонідівна звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Ковшарева Олексія Олександровича, в якому просить суд зобов`язати ФОП Ковшарева О.О. припинити порушення прав інтелектуальної власності ФОП Дедюлі О.Л. шляхом заборони виробляти, пропонувати для продажу та продавати товар виготовлений із використанням всієї сукупності суттєвих ознак промислового зразка «ІНФОРМАЦІЯ_1» (номер заявки s202300607) зареєстрованого на підставі Свідоцтва № НОМЕР_1 , автором якого є Дедюля Олеся Леонідівна, а також стягнути з ФОП Ковшарева О.О. на користь ФОП Дедюлі О.Л. 242.000,00 грн компенсації за неправомірне використання промислового зразка « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (номер заявки НОМЕР_2 ) зареєстрованого на підставі Свідоцтва № НОМЕР_1 .

Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.10.2025 в задоволенні позову відмовлено.

Позивач ФОП Дедюля О.Л. із зазначеним рішенням суду не погодилася, звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 14.10.2025 в повному обсязі та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, самостійно порівнявши зображення промислового зразка та зображення, що використовує відповідач, тоді як таке порівняння потребувало спеціальних знань і мало здійснюватися виключно шляхом проведення судової експертизи;

- в оскаржуваному рішенні не визначено, які саме об`єкти досліджував суд; крім того, судом не досліджено сектор промисловості, до якого належать вироби, рівень знань та ступінь уваги інформованого користувача (включно з можливістю здійснення ним безпосереднього порівняння промислових зразків), а також ступінь свободи автора під час створення промислового зразка;

- суд необґрунтовано відмовив у поновленні строку на подання висновку представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) від 30.07.2025 та залишив цей доказ без розгляду, хоча позивач не мала об`єктивної можливості подати його раніше - з огляду на тривале зупинення провадження у зв`язку з призначенням судової експертизи та подальшу відмову в зміні експертної установи;

- висновок суду про те, що відповідач використовував спірне зображення в комерційній діяльності з 2021 року, тобто задовго до подання позивачем заявки на реєстрацію промислового зразка, є помилковим і не підтверджений належними доказами;

- суд дійшов необґрунтованого висновку про недоведеність позивачем факту порушення відповідачем прав інтелектуальної власності, зокрема безпідставно відмовив у стягненні компенсації упущеної вигоди;

- судом не було враховано, що обраний позивачем спосіб захисту - заборона виготовляти, пропонувати для продажу та продавати товар з використанням суттєвих ознак промислового зразка - є ефективним та здатним призвести до відновлення порушеного права;

- суд не врахував наявні у позивача докази авторства спірного дизайну (листування з виконавцем у соціальній мережі Instagram, свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_3 від 19.02.2025), що підтверджують факт створення промислового зразка саме позивачем.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2025 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є., суддя Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Дедюлі Олесі Леонідівни на рішення Господарського суду Харківської області від 14.10.2025 у справі №922/4214/24, встановлено строки для подання відзивів, заяв та клопотань учасниками справи, а також призначено справу №922/4214/24 до розгляду на 02.12.2025. Явку учасників справи визнано не обов`язковою. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/4214/24, які надійшли 13.11.2025.

13.11.2025 на вимогу ухвали на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/4214/24.

18.11.2025 через систему "Електронний суд" від представника ФОП Ковшарева О.О. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№13376 від 18.11.2025), яка була задоволена відповідною ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.11.2025.

24.11.2025 через підсистему «Електронний суд» до Східного апеляційного господарського суду надійшло клопотання представника позивача - адвоката Моргуна А.О., який діє в інтересах Фізичної особи-підприємця Дедюлі Олесі Леонідівни, про призначення у справі №922/4214/24 судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності (вх.№13584). У клопотанні заявник просить призначити експертизу та поставити на вирішення експерта питання щодо того, чи справляє зовнішній вигляд виробу "ІНФОРМАЦІЯ_3" або його частина таке саме загальне враження, як і промисловий зразок "ІНФОРМАЦІЯ_1" за свідоцтвом НОМЕР_1, а також чи справляє відповідне загальне враження рекламна продукція (товари), розміщена відповідачем у соціальній мережі Instagram під ім`ям "ІНФОРМАЦІЯ_4". Необхідність експертизи заявник обґрунтовує тим, що встановлення тотожності або відмінності загального враження від порівнюваних об`єктів потребує спеціальних знань у сфері промислових зразків, які суд не має та не може замінити власною оцінкою доказів; наявні у справі матеріали не містять фахового висновку, а проведення експертизи є необхідним для з`ясування обставин предмета доказування.

25.11.2025 через систему «Електронний суд» від представника ФОП Ковшарева Олексія Олександровича надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№13692), в якому відповідач просив залишити апеляційну скаргу ФОП Дедюлі Олесі Леонідівни без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 14.10.2025 у справі №922/4214/24 без змін.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач зазначив, що обов`язок доведення факту використання ним зареєстрованого за позивачем промислового зразка покладався саме на позивача, однак остання належних доказів на підтвердження цієї обставини не надала. При цьому позивач сама ініціювала призначення судової експертизи та просила покласти витрати на її проведення на себе, однак вартість дослідження не сплатила, унаслідок чого експертизу не було проведено. Відповідач також вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо неправомірного неприйняття висновку представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) від 30.07.2025, посилаючись на те, що цей доказ поданий після закриття підготовчого провадження, хоча позивач мала достатньо часу для його отримання. Питання поновлення строку на подання цього доказу вже було предметом апеляційного перегляду, за результатами якого відповідну ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін. Заперечуючи довід апелянта про те, що суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, самостійно порівнявши зображення промислового зразка та зображення відповідача, ФОП Ковшарев О.О. зазначив, що таке порівняння не потребувало спеціальних знань і суд правомірно оцінив наявні докази відповідно до ст. 86 ГПК України за відсутності висновку експерта. Відповідач також заперечив доводи апелянта щодо порушення норм процесуального права при призначенні експертизи, визначенні експертної установи та покладенні витрат на її проведення, вказавши, що відповідні процесуальні ухвали позивачем своєчасно не оскаржувалися. Заперечуючи довід апелянта про недослідження судом сектору промисловості, рівня знань інформованого користувача та ступеня свободи автора, відповідач зазначив, що ці критерії стосуються охороноздатності промислового зразка і застосовуються у спорах про визнання зразка недійсним, тоді як для встановлення факту використання зареєстрованого зразка достатньо порівняння загального враження, яке справляють відповідні об`єкти.

26.11.2025 через систему ,,Електронний суд" від представника ФОП Ковшарева Олексія Олександровича надійшли заперечення проти клопотання про призначення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності (вх.№13706), в яких відповідач просить відмовити у задоволенні клопотання, посилаючись на те, що позивач мала всі процесуальні можливості для подання доказів, зокрема й отримання висновку експерта або патентного повіреного, проте не скористалася ними добросовісно та в установлений законом строк. Відповідач наголошує, що позивач не подала доказів схожості об`єктів разом із позовом, не ініціювала продовження строків підготовчого провадження, не сплатила вартість експертизи, призначеної ухвалою суду першої інстанції від 04.03.2025, та не довела неможливості подати відповідні докази раніше.

Водночас, у разі якщо суд дійде висновку про необхідність призначення експертизи, відповідач просить поставити на вирішення експерта додаткові питання, спрямовані на встановлення загального враження від зображення на сумці ,,ІНФОРМАЦІЯ_5" 2021 року як можливого підтвердження його права попереднього користувача, а саме: чи відрізняється загальне враження, яке справляє частина зовнішнього вигляду виробу «ІНФОРМАЦІЯ_3», придбана у ФОП Ковшарева О.О. через Інстаграм під ім`ям "ІНФОРМАЦІЯ_4", від загального враження, яке справляє на поінформованого користувача частина зовнішнього вигляду виробу, а саме зображення на тканині сумки "ІНФОРМАЦІЯ_5", що доведена до загального відома 25.12.2021 в Інстаграмі під ім`ям "ІНФОРМАЦІЯ_4" (додаток №7 (арк.9 додатку №7) до відзиву від 29.01.2025 на позовну заяву)?; чи відрізняється загальне враження, яке справляє промисловий зразок "1. ІНФОРМАЦІЯ_1" за свідоцтвом НОМЕР_1, від загального враження, яке справляє на поінформованого користувача частина зовнішнього вигляду виробу, а саме зображення на тканині сумки "ІНФОРМАЦІЯ_5", що доведена до загального відома 25.12.2021 в Інстаграмі під ім`ям "ІНФОРМАЦІЯ_4" (додаток № 7 (арк. 9 додатку № 7) до відзиву від 29.01.2025 на позовну заяву)?

02.12.2025 ухвалою Східного апеляційного господарського суду в судовому засіданні оголошено перерву до 08.12.2025 через проблеми з`єднання із сервером ДП ,,Інформаційні судові системи" що спричинило технічну помилку в роботі системи відеоконференцзв`язку та унеможливило відновлення зв`язку з представником відповідача.

08.12.2025 Східним апеляційним господарським судом прийнято ухвалу (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 02.01.2026), якою задоволено клопотання ФОП Дедюлі Олесі Леонідівни про призначення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності та частково задоволено відповідне клопотання ФОП Ковшарева Олексія Олександровича. Судом призначено судову експертизу об`єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручено Національному науковому центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса» Міністерства юстиції України, з направленням до експертної установи матеріалів справи та об`єкта дослідження.

На вирішення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності у справі №922/4214/24, поставлено наступні питання:

- Чи справляє зовнішній вигляд виробу "ІНФОРМАЦІЯ_3", придбаної у ФОП Ковшарева О. О. через соціальну мережу Instagram під ім`ям ,,ІНФОРМАЦІЯ_4", або його частина, на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як і промисловий зразок "ІНФОРМАЦІЯ_1" за свідоцтвом НОМЕР_1, право на який належить Дедюлі Олесі Леонідівні?

- Чи справляє зовнішній вигляд рекламної продукції (товарів) або їх частина, що розміщена у соціальній мережі Instagram під ім`ям ,,ІНФОРМАЦІЯ_4", на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як і промисловий зразок "ІНФОРМАЦІЯ_1" за свідоцтвом НОМЕР_1, право на який належить Дедюлі Олесі Леонідівні?

- Чи відрізняється загальне враження, яке справляє частина зовнішнього вигляду виробу «ІНФОРМАЦІЯ_3», придбана у ФОП Ковшарева О.О. через Інстаграм під ім`ям «ІНФОРМАЦІЯ_4», від загального враження, яке справляє на поінформованого користувача частина зовнішнього вигляду виробу, а саме зображення на тканині сумки «ІНФОРМАЦІЯ_5», що доведена до загального відома 25.12.2021 в Інстаграмі під ім`ям «ІНФОРМАЦІЯ_4» (додаток №7 (арк. 9 додатку №7) до відзиву від 29.01.2025 на позовну заяву)?

У зв`язку з призначенням експертизи провадження у справі зупинено до завершення експертного дослідження та повернення матеріалів справи до суду. Оплату витрат на проведення експертизи покладено на позивача - ФОП Дедюлю О.Л.

10.12.2025 на адресу Східного апеляційного господарського суду від представника позивача - адвоката Моргуна А.О. надійшов супровідний лист (вх.№14250), яким на виконання вимог ухвали Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 у справі №922/4214/24 направлено сумку «ІНФОРМАЦІЯ_6» виробництва ФОП Ковшарева О.О. в 1 екземплярі як об`єкт дослідження судової експертизи, з клопотанням долучити зазначену сумку до матеріалів справи та направити її разом з матеріалами справи до відповідної експертної установи для проведення експертизи.

15.12.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Серебрянікова В.Є. надійшло клопотання про приєднання доказів до клопотання від 15.12.2025 про виправлення описки в ухвалі суду про призначення експертизи (вх№14439), до якого додано фотографію сумки, яку позивач придбала у відповідача в 2024 році, та скриншот сторінки «ІНФОРМАЦІЯ_4» у мережі Instagram. Оригінал виробу «ІНФОРМАЦІЯ_5», доведеного, за твердженням відповідача, до загального відома 25.12.2021, до матеріалів справи наданий не був.

01.06.2026 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Заслуженого професора М.С. Бокаріуса" надійшов висновок експертів №239/7224 від 25.05.2026 за результатами проведення комісійної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності, об`єкт дослідження - виріб "ІНФОРМАЦІЯ_3", акт здачі-приймання висновку експертів та матеріали справи №922/4214/24.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2026, у зв`язку зі звільненням у відставку судді Медуниці О.Є. для розгляду справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Васильєв Є.О., суддя Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 поновлено провадження у справі №922/4214/24 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Дедюлі Олесі Леонідівни на рішення Господарського суду Харківської області від 14.10.2025 у справі №922/4214/24 та призначено її до розгляду на 22.06.2026.

11.06.2026 на адресу Східного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» від позивача ФОП Дедюлі Олесі Леонідівни адвоката Моргуна А.О. надійшли додаткові пояснення (вх.№6519) за наслідками проведеної судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності, висновок якої №239/7224 складено 25.05.2026 Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України на виконання ухвал Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 та 02.01.2026 про призначення судової експертизи. Обґрунтовуючи свою позицію, позивач зазначила, що згідно з висновком експертів №239/7224 частина зовнішнього вигляду виробу «ІНФОРМАЦІЯ_3», придбаного у ФОП Ковшарева О.О. через соціальну мережу Instagram під іменем «ІНФОРМАЦІЯ_4», а саме зображення на тканині, а також частина зовнішнього вигляду рекламної продукції, розміщеної в мережі Instagram під тим самим іменем, справляють на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як і промисловий зразок «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом НОМЕР_1. Виявлені експертами відмінності, зокрема у кольоровому рішенні, визнані несуттєвими, оскільки геометрія, масштаб і композиційне розташування ліній відтворюють суттєві ознаки промислового зразка позивача, а сукупність суттєвих ознак визнана тотожною. Позивач визнала цей висновок належним і допустимим доказом, що з більшою вірогідністю підтверджує її позицію щодо схожості об`єктів.

Позивач також зазначила, що самостійно здійснює реальне використання належного їй промислового зразка у власній господарській діяльності - виготовленні та реалізації продукції під торговельною маркою «Lesenok» (свідоцтво №385434 від 06.05.2026, заявка №m202423609 від 26.12.2024). Щодо сумки «ІНФОРМАЦІЯ_5», на яку відповідач посилався як на підставу права попереднього користування, позивач зазначила, що відповідач не надав оригіналу цього виробу ні суду першої, ні апеляційної інстанції, а факт доведення цієї моделі до загального відома 25.12.2021 не підтверджений належними та допустимими доказами; відповідач із самостійними вимогами про встановлення права попереднього користування до суду не звертався. Крім того, позивач наполягала на тому, що обраний нею спосіб захисту заборона виготовляти, пропонувати для продажу та продавати товар з використанням суттєвих ознак промислового зразка є ефективним та відповідає меті поновлення порушеного права без необхідності повторного звернення до суду. На підставі викладеного позивач просила скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 14.10.2025 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні 22.06.2026 колегією суддів заслухано пояснення представників сторін, у тому числі щодо додаткових пояснень позивача за наслідками проведеної судової експертизи, після чого в судовому засіданні оголошено перерву до 25.06.2026.

У судовому засіданні 25.06.2026, з урахуванням обсягу наданих учасниками справи пояснень та необхідності забезпечення повного, всебічного та об`єктивного дослідження наявних у справі матеріалів, у тому числі висновку судової експертизи №239/7224 від 25.05.2026, колегією суддів повторно оголошено перерву до 22.07.2026.

13.07.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача - адвоката Моргуна А.О. надійшли додаткові пояснення (вх.№7615) щодо доводів відповідача про наявність у нього права попереднього користувача спірним промисловим зразком. Обґрунтовуючи свою позицію, позивач зазначила, що ФОП Ковшарев О.О. не заявляв зустрічних позовних вимог про встановлення факту використання промислового зразка або визнання за ним права попереднього користувача, а відповідне питання не досліджувалося судом першої інстанції. На думку ФОП Дедюлі О.Л., надані відповідачем скриншоти з вебсайту та соціальних мереж, зображення з графічного редактора і листування щодо пошиття виробів не підтверджують належними, допустимими та вірогідними доказами добросовісного використання в Україні саме промислового зразка "ІНФОРМАЦІЯ_1" до дати подання заявки №s202300607 - 07.07.2023 або здійснення значної та серйозної підготовки до такого використання у розумінні статті 470 Цивільного кодексу України та статті 22 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки". Позивач також посилалася на те, що відповідач не надав оригіналу сумки "ІНФОРМАЦІЯ_5", а дата виготовлення цього виробу та факт його доведення до загального відома 25.12.2021 у соціальній мережі Instagram належними доказами не встановлені, у зв`язку з чим наявні матеріали не дають підстав для висновку про виникнення у ФОП Ковшарева О.О. права попереднього користувача. Водночас скаржник наголосила, що висновком комісійної судової експертизи №239/7224 від 25.05.2026 підтверджено використання відповідачем у сумці "ІНФОРМАЦІЯ_6" та рекламній продукції графічного зображення, яке справляє на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як і промисловий зразок за свідоцтвом НОМЕР_1, а тому вважала доведеним факт порушення належних їй прав інтелектуальної власності та наполягала на скасуванні рішення місцевого господарського суду із задоволенням позову в повному обсязі.

21.07.2026 через систему "Електронний суд" від ФОП Ковшарева О.О. надійшли додаткові письмові пояснення (вх.№7972), у яких відповідач виклав правову позицію щодо наявності у нього права попереднього користувача спірним промисловим зразком. Обґрунтовуючи свою позицію, ФОП Ковшарев О.О. зазначив, що ще з 2021 року самостійно створив графічне зображення на основі топографічної карти та використовував його у власній господарській діяльності під час виготовлення і реалізації товарів, а відповідні обставини підтверджуються поданими до матеріалів справи електронними доказами, зокрема скриншотами з графічного редактора Adobe Illustrator, листуванням щодо виготовлення партії сумок, а також матеріалами вебсайту та сторінок у соціальних мережах. Відповідач послався на висновок комісійної судової експертизи №239/7224 від 25.05.2026, зазначивши, що ним підтверджено однакове загальне враження, яке справляють зображення на тканині сумки "ІНФОРМАЦІЯ_5", доведеної до загального відома у 2021 році, сумки "ІНФОРМАЦІЯ_6", придбаної позивачем у 2024 році, та промислового зразка "ІНФОРМАЦІЯ_1" за свідоцтвом України НОМЕР_1, що, на думку відповідача, підтверджує використання ним відповідного графічного зображення ще до подання позивачем заявки на державну реєстрацію промислового зразка. Крім того, ФОП Ковшарев О.О. зазначив, що позивач не спростував належними доказами достовірність поданих ним електронних доказів, а також послався на наявність у провадженні Печерського районного суду міста Києва справи за його позовом про визнання недійсними прав ФОП Дедюлі О.Л. на промисловий зразок за свідоцтвом України НОМЕР_1 та вважав, що зазначені обставини підлягають врахуванню під час вирішення цього спору.

У судовому засіданні 22.07.2026 беруть участь представник позивача ФОП Дедюлі О.Л. - адвокат Моргун А.О., який підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та доводи наведені додаткових поясненнях, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача ФОП Ковшарева О.О. - адвокат Сварич А.А. підтвердив викладені у поданих відзиві та додаткових поясненнях доводи, просив рішення залишити без змін.

Судова колегія зауважує, що в матеріалах справи наявні процесуальні документи сторін, в яких останні висловили свою правову позицію, а також інші документи, необхідні для прийняття обґрунтованого рішення зі спору.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч.1 ст.273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, заслухавши в судовому засіданні представників присутніх сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

05.01.2023 ФОП Дедюля Олеся Леонідівна звернулася до Державного підприємства "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (УКРНОІВІ) із заявкою №s202300607 на державну реєстрацію промислового зразка "ІНФОРМАЦІЯ_1", до якої були додані зображення промислового зразка, його опис та заява про видачу свідоцтва.

За результатами проведення формальної експертизи УКРНОІВІ встановлено відповідність заявленого промислового зразка умовам надання правової охорони та відповідність поданої заявки вимогам Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", у зв`язку з чим прийнято рішення про державну реєстрацію промислового зразка "ІНФОРМАЦІЯ_1".

На підставі зазначеного рішення ФОП Дедюлі О.Л. видано свідоцтво України на промисловий зразок НОМЕР_1 від 20.12.2023, яке підтверджує належність їй майнових прав інтелектуальної власності на зазначений промисловий зразок.

Позивач зазначає, що під час здійснення господарської діяльності ФОП Ковшарев О.О. використовує графічне зображення, яке на її думку, відтворює сукупність суттєвих ознак належного їй промислового зразка "ІНФОРМАЦІЯ_1" та є схожим із ним настільки, що їх можна сплутати.

На обґрунтування заявлених вимог ФОП Дедюля О.Л. посилається на використання відповідачем зазначеного зображення при виготовленні, рекламі та реалізації товарів, а також на його розміщення на офіційному вебсайті https://www.ІНФОРМАЦІЯ_4.com, у соціальній мережі Instagram під ім`ям "ІНФОРМАЦІЯ_4" та у соціальній мережі Facebook під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_2 ".

За твердженням ФОП Дедюлі О.Л., спірне графічне зображення є графічно схожим із зареєстрованим промисловим зразком, містить усі його суттєві ознаки та створює тотожне загальне враження, а відтак фактично відтворює належний їй промисловий зразок без відповідного дозволу правовласника. Такі обставини були встановлені за результатами порівняльного аналізу придбаної у відповідача через соціальну мережу Instagram сумки із зареєстрованим промисловим зразком "ІНФОРМАЦІЯ_1", під час якого, на її думку, було встановлено збіг усіх суттєвих ознак промислового зразка, визначених у його описі.

Як зазначає позивач, спірний товар був придбаний через сторінку відповідача у соціальній мережі Instagram, посилання на яку розміщене на офіційному вебсайті https://www.ІНФОРМАЦІЯ_4.com. На цьому ж вебсайті містяться договір публічної оферти, відомості про продавця, його місцезнаходження та банківські реквізити, згідно з якими продавцем відповідного товару є ФОП Ковшарев Олексій Олександрович.

22.10.2024 позивач звернулася до відповідача з претензією про усунення порушень прав інтелектуальної власності, в якій просила припинити порушення прав інтелектуальної власності як власника промислового зразка, а саме: " 1.Припинити будь-яке використання позначення, яке копіює промисловий зразок згідно свідоцтва на промисловий зразок НОМЕР_1 та будь-яких інших позначень, схожих з даним промисловим зразком настільки, що їх можна сплутати, у Вашій комерційній діяльності, включаючи їх застосування для пропонування, продажу або надання будь-яких товарів або послуг, зокрема, через вебсайт Вашої компанії, соціальні мережі Instagram, Facebook або будь-яке інше неправомірне використання. Вжити заходів по перерахуванню 137.000,00 грн, з яких: 125.000,00 грн майнової шкоди за незаконне використання промислового зразка; 12.000,00 грн моральної шкоди".

Відповідач відповіді на претензію не надав.

Позивач вважає, що використання відповідачем промислового зразка без дозволу правовласника порушує належні їй майнові права інтелектуальної власності та є підставою для застосування передбачених законом способів судового захисту.

Як спосіб захисту порушеного права ФОП Дедюля О.Л. обрала стягнення компенсації зазначаючи, що її розмір має визначатися виходячи із суми винагороди, яка могла б бути отримана у разі укладення між сторонами ліцензійного договору на використання промислового зразка. При цьому позивач вказувала, що для цілей визначення розміру компенсації така винагорода фактично відповідає розміру упущеної вигоди правовласника.

Обґрунтовуючи розмір заявленої до стягнення компенсації, позивач посилалася на умови ліцензійного договору №15/01-24 від 15.01.2024, відповідно до якого щомісячний розмір винагороди за використання промислового зразка становив би 22.000,00 грн. Виходячи з того, що на думку позивача неправомірне використання відповідачем промислового зразка тривало з січня по листопад 2024 року, розмір компенсації визначено у сумі 242.000,00 грн.

При цьому ФОП Дедюля О.Л. зазначала, що не має можливості достеменно встановити дату початку використання відповідачем спірного промислового зразка, однак враховуючи наявність рекламних матеріалів у соціальних мережах за 2021 та 2022 роки, вважала, що порушення її прав могло мати місце лише після набуття чинності майнових прав інтелектуальної власності на промисловий зразок, а саме з 21.12.2023.

Посилаючись на наведені обставини, позивач звернулася до господарського суду з вимогами про припинення порушення її прав інтелектуальної власності шляхом заборони ФОП Ковшареву О.О. виробляти, пропонувати до продажу та реалізовувати товари, виготовлені з використанням усієї сукупності суттєвих ознак промислового зразка "ІНФОРМАЦІЯ_1" за свідоцтвом України НОМЕР_1, а також про стягнення з відповідача компенсації у розмірі 242.000,00 грн.

Судом апеляційної інстанції також враховується, що ще на стадії розгляду справи судом першої інстанції, 31.07.2025 представником позивача було подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, зокрема висновку представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) від 30.07.2025, з одночасним клопотанням про поновлення строку на подання цього доказу. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.08.2025 у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку на подання доказів відмовлено, а висновок патентного повіреного залишено без розгляду. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2025 зазначену ухвалу залишено без змін.

Господарський суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, мотивував своє рішення тим, що ключовим питанням для вирішення спору є встановлення факту використання відповідачем промислового зразка, право на який належить позивачу, проте позивач разом з позовною заявою не надала висновку експерта на підтвердження цієї обставини. Судова експертиза об`єктів інтелектуальної власності, призначена ухвалою суду від 04.03.2025 за клопотанням самого позивача, проведена не була у зв`язку з несплатою позивачем її вартості, внаслідок чого матеріали справи були повернуті до суду без складення експертного висновку. За таких обставин суд розглянув справу за наявними у ній матеріалами та самостійно здійснив порівняння зображення промислового зразка позивача і зображення, що використовується відповідачем, встановивши між ними відмінності за фоном, кольором та товщиною ліній, наявністю цифрових позначок і пунктирних елементів, а також характером самих ліній. З огляду на встановлені відмінності суд дійшов висновку, що зображення промислового зразка позивача та зображення відповідача є різними як у деталях, так і в цілому, а позивач не визначила, які саме суттєві ознаки промислового зразка використав відповідач, та не надала доказів того, що зовнішній вигляд товарів відповідача справляє на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як і промисловий зразок, що охороняється. Суд також врахував, що позивач не довела належними та допустимими доказами факту використання відповідачем промислового зразка у своїй діяльності, у зв`язку з чим не встановив підстав для задоволення вимог про заборону виготовляти, пропонувати для продажу та продавати відповідний товар. Оскільки позивач не довела наявності свого порушеного права, суд визнав це достатньою підставою для відмови в задоволенні позову також і в частині стягнення компенсації.

Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції не погоджується з мотивами суду першої інстанції щодо недоведеності використання відповідачем промислового зразка, однак вважає за необхідне зазначити наступне.

Предметом спору у даній справі є вимоги ФОП Дедюлі Олесі Леонідівни про припинення порушення належних їй майнових прав інтелектуальної власності на промисловий зразок "ІНФОРМАЦІЯ_1" за свідоцтвом України НОМЕР_1 шляхом заборони ФОП Ковшареву О.О. виробляти, пропонувати до продажу та реалізовувати товари із використанням усієї сукупності суттєвих ознак зазначеного промислового зразка, а також про стягнення компенсації за його використання.

Отже, вирішуючи даний спір, суд апеляційної інстанції має встановити, чи підтверджуються матеріалами справи обставини, з якими закон пов`язує виникнення у позивача права на судовий захист заявленим способом, а також чи спростовуються заявлені позовні вимоги доводами відповідача щодо використання ним спірного графічного зображення ще до дати подання позивачем заявки на державну реєстрацію промислового зразка.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Згідно зі статтею 420 ЦК України до об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать промислові зразки.

Абзацом першим пункту 1 статті 1 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" (далі - Закон) визначено, що промисловий зразок - це результат інтелектуальної, творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання.

Відповідно до частини 2 статті 461 ЦК України та пункту 2 статті 5 Закону промисловим зразком може бути зовнішній вигляд виробу або його частини, що визначається, зокрема, лініями, контурами, кольором, формою, текстурою та/або матеріалом виробу, та/або його оздобленням.

Згідно зі статтею 462 ЦК України набуття права інтелектуальної власності на промисловий зразок засвідчується свідоцтвом; обсяг правової охорони визначається зображенням промислового зразка.

Відповідно до пункту 5 статті 5 Закону набуття прав на зареєстрований промисловий зразок засвідчується свідоцтвом, в якому наводиться внесене до Реєстру зображення промислового зразка. Пунктом 7 статті 5 Закону встановлено, що обсяг правової охорони, який надається на зареєстрований промисловий зразок, визначається зображенням промислового зразка, внесеного до Реєстру; такий обсяг охорони включає будь-який інший промисловий зразок, що не справляє на інформованого користувача відмінного загального враження; для визначення обсягу правової охорони береться до уваги ступінь свободи автора під час створення промислового зразка.

За приписами статті 464 ЦК України до майнових прав інтелектуальної власності на промисловий зразок належать: право на використання промислового зразка; виключне право дозволяти використання промислового зразка; виключне право перешкоджати неправомірному використанню промислового зразка, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Згідно з частиною 2 цієї статті майнові права інтелектуальної власності на промисловий зразок належать володільцю відповідного патенту (свідоцтва), якщо інше не встановлено договором чи законом.

Частиною 1 статті 20 Закону визначено, що права на зареєстрований промисловий зразок діють від дати, що настає за датою державної реєстрації промислового зразка, за умови сплати збору за підтримання їх чинності. Частиною 2 цієї статті передбачено, що власник промислового зразка має виключне право використовувати промисловий зразок за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших осіб. Використанням зареєстрованого промислового зразка визнається виготовлення виробу із застосуванням зареєстрованого промислового зразка, застосування такого виробу, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення), експорт (вивезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого виробу в зазначених цілях. Виріб визнається виготовленим із застосуванням зареєстрованого промислового зразка, якщо зовнішній вигляд такого виробу або його частини справляє на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як і промисловий зразок, що охороняється.

Відповідно до частини 3 статті 20 Закону власник зареєстрованого промислового зразка має право забороняти іншим особам використовувати промисловий зразок без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав на промисловий зразок.

Частинами 2, 3 статті 426 ЦК України визначено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об`єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має таке виключне право, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Водночас із наведеними положеннями, що визначають виключне право власника зареєстрованого промислового зразка, законодавством встановлено межі здійснення цього права.

Відповідно до пункту 1 статті 22 Закону будь-яка особа, яка до дати подання до Національного органу інтелектуальної власності заявки або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету в інтересах своєї діяльності добросовісно використала в Україні заявлений промисловий зразок чи здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, зберігає право на безоплатне продовження цього використання або на використання промислового зразка, як це передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача).

Аналогічне положення закріплено частиною 1 статті 470 Цивільного кодексу України, згідно з якою будь-яка особа, яка до дати подання заявки на промисловий зразок або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добросовісно використала промисловий зразок в Україні або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, має право на безоплатне продовження такого використання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача).

Отже, наведені норми не припиняють і не визнають недійсним право власника свідоцтва на промисловий зразок, а обмежують можливість останнього заборонити конкретній особі, яка відповідає встановленим законом умовам, продовження того обсягу використання промислового зразка, який існував до дати подання заявки на його реєстрацію.

Щодо процесуальних засад дослідження і оцінки доказів у цій справі, апеляційний господарський суд виходить з такого.

Відповідно до частини1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з частинами 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою статті 96 ГПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, веб-сайти (сторінки) тощо), метадані та інші дані в електронній формі. Відповідно до частини третьої цієї статті учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом; паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 98 ГПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Згідно з частиною 3 цієї статті висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Статтею 104 ГПК України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу; відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 07.07.2023 ФОП Дедюля Олеся Леонідівна звернулася до Державного підприємства "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" із заявкою №s202300607 на державну реєстрацію промислового зразка "ІНФОРМАЦІЯ_1", до якої були додані зображення промислового зразка, його опис та заява про видачу свідоцтва.

За результатами проведення експертизи заявки уповноваженим закладом експертизи встановлено відповідність заявленого промислового зразка умовам надання правової охорони та відповідність поданої заявки вимогам Закону, у зв`язку з чим прийнято рішення про державну реєстрацію промислового зразка.

На підставі зазначеного рішення ФОП Дедюлі О.Л. видано свідоцтво України на промисловий зразок НОМЕР_1 від 20.12.2023, яке підтверджує належність їй майнових прав інтелектуальної власності на промисловий зразок "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Зазначені обставини сторонами по суті не заперечуються.

За таких обставин суд апеляційної інстанції виходить з того, що станом на спірний період (2024 рік) ФОП Дедюля О.Л. є чинним власником майнових прав інтелектуальної власності на зареєстрований промисловий зразок за свідоцтвом НОМЕР_1, а обсяг наданої їй правової охорони визначається зображенням, внесеним до Державного реєстру патентів України на промислові зразки.

Питання новизни, індивідуального характеру чи авторства зазначеного промислового зразка не є предметом розгляду в межах цієї справи та не досліджуються судом апеляційної інстанції, оскільки складом позовних вимог не охоплюються, а свідоцтво НОМЕР_1 станом на час розгляду справи не визнане недійсним у встановленому законом порядку.

Оцінюючи довід апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не мав досліджувати обставини попереднього використання відповідачем спірного зображення за відсутності відповідної зустрічної позовної вимоги, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

З наведених вище положень статей 13, 74 ГПК України вбачається, що відповідач у справі про захист прав інтелектуальної власності вправі заперечувати проти позовних вимог шляхом наведення будь-яких обставин, що спростовують неправомірність його поведінки або виключають підстави для застосування заявлених позивачем способів захисту, без необхідності пред`явлення окремої зустрічної позовної вимоги для кожного такого заперечення.

Предметом позову в цій справі є зобов`язання відповідача припинити порушення прав інтелектуальної власності позивача шляхом заборони йому виготовляти, пропонувати для продажу та продавати відповідний товар, а також стягнення компенсації за неправомірне використання промислового зразка. Заперечення відповідача про те, що він добросовісно використовував спірне зображення до дати подання позивачем заявки на реєстрацію промислового зразка, спрямоване на спростування самої протиправності поведінки відповідача як елемента складу порушення, на якому ґрунтується позов, а не на встановлення за відповідачем окремого суб`єктивного права, яке підлягало б захисту самостійним позовом.

За таких обставин відсутність з боку відповідача зустрічної позовної вимоги про встановлення права попереднього користувача не перешкоджає дослідженню судом апеляційної інстанції відповідних обставин у межах заявлених позивачем вимог та в межах доводів і заперечень сторін у цій справі. Водночас якщо за результатами такого дослідження буде встановлено наявність обставин, передбачених статтею 22 Закону та статтею 470 ЦК України, це виключатиме задоволення позовних вимог позивача, однак не є підставою для формулювання в резолютивній частині цієї постанови окремого висновку про визнання за відповідачем права попереднього користувача, оскільки такої самостійної вимоги учасниками справи не заявлялося.

Судом апеляційної інстанції на виконання ухвал від 08.12.2025 та від 02.01.2026 про призначення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності було отримано висновок експертів №239/7224 від 25.05.2026 за результатами проведення комісійної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності, складений старшими науковими співробітниками Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України Заніною Т.А. та Копитько А.П.

На дослідження експертам було надано, зокрема: фотокопію свідоцтва на промисловий зразок НОМЕР_1; сумку "ІНФОРМАЦІЯ_6", придбану позивачем у відповідача через соціальну мережу Instagram, в оригіналі; роздруківки вебсайту та соціальних мереж відповідача; зображення сумки "ІНФОРМАЦІЯ_5", доведеної до загального відома 25.12.2021 в Інстаграмі під ім`ям "ІНФОРМАЦІЯ_4".

По першому питанню: чи справляє зовнішній вигляд виробу "ІНФОРМАЦІЯ_3" на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як і промисловий зразок "ІНФОРМАЦІЯ_1" за свідоцтвом НОМЕР_1, - за результатами порівняльного дослідження сукупності суттєвих ознак обох об`єктів експерти встановили тотожність за п`ятьма з шести категорій ознак (графічний характер елементів, траєкторія та пластика ліній, композиційна структура, візуальний ритм та щільність, наявність додаткових елементів), а відмінність у колористичному вирішенні визнали несуттєвою, оскільки зміна колірної гами при збереженні архітектури, лінійної графіки та композиції не змінює індивідуального характеру дизайну. Експерти дійшли висновку, що зазначений виріб справляє на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як і промисловий зразок за свідоцтвом НОМЕР_1.

По другому питанню: чи справляє таке саме враження рекламна продукція, розміщена у соціальній мережі Instagram під ім`ям "ІНФОРМАЦІЯ_4", - за аналогічною методикою порівняння експерти дійшли висновку, що зображення на тканині відповідної продукції також справляє на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як і промисловий зразок за свідоцтвом НОМЕР_1.

По третьому питанню: чи відрізняється загальне враження, яке справляє частина зовнішнього вигляду виробу "ІНФОРМАЦІЯ_3", від загального враження, яке справляє зображення на тканині сумки "ІНФОРМАЦІЯ_5", доведеної до загального відома 25.12.2021, - експерти зазначили, що за матеріалами справи були відсутні дані та сам об`єкт дослідження (виріб "сумка ІНФОРМАЦІЯ_5" в оригіналі, а дослідження проводилося виключно за зображенням цього виробу, розміщеним у соціальній мережі Instagram (додаток №7 до відзиву на позовну заяву від 29.01.2025). З урахуванням цього застереження щодо обсягу наданих матеріалів експерти дійшли висновку, що загальне враження, яке справляє зображення на тканині сумки "ІНФОРМАЦІЯ_6", не відрізняється від загального враження, яке справляє зображення на тканині сумки "ІНФОРМАЦІЯ_5": обидва зображення виконані у вигляді тотожного графічного малюнка (принта), з повним співпадінням геометрії кожної лінії, траєкторії її вигину, кроку малюнка, а також ідентичним просторовим розташуванням цифрових індексів, що виключає можливість незалежної паралельної творчості; єдина виявлена відмінність - колористична гама (оливкова проти пісочної) - визнана несуттєвою за тією самою методикою.

Оцінюючи зазначений висновок за правилами статті 104 ГПК України, суд апеляційної інстанції враховує, що експертизу проведено кваліфікованими судовими експертами з відповідною спеціалізацією та стажем експертної роботи, які попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок; дослідження проведено на виконання ухвал суду апеляційної інстанції в межах поставлених питань; застосована методика порівняльного аналізу суттєвих ознак промислових зразків описана та обґрунтована відповідними порівняльними таблицями; висновки експертів є послідовними та узгоджуються між собою. Наведене у висновку методологічне застереження щодо відсутності оригіналу виробу "ІНФОРМАЦІЯ_5" не є підставою для відхилення відповіді на третє питання, оскільки експерти прямо зазначили це обмеження, оцінили його вплив на повноту дослідження і в межах наданих матеріалів дійшли чіткого й обґрунтованого висновку. Інших підстав для сумніву у правильності чи повноті висновку суд апеляційної інстанції не встановив.

За таких обставин суд апеляційної інстанції приймає висновок експертів №239/7224 від 25.05.2026 як належний, допустимий та достовірний доказ у справі в повному обсязі щодо відповідей на всі три поставлені питання.

Разом із тим суд апеляційної інстанції зазначає, що висновок судової експертизи, будучи одним із засобів доказування, встановлює виключно фактичну обставину - тотожність (подібність) досліджуваних зображень за критерієм загального враження, яке вони справляють на поінформованого користувача. Названий висновок не містить і не може містити правової кваліфікації встановлених фактичних обставин, зокрема висновку про наявність чи відсутність порушення прав позивача або про наявність чи відсутність у відповідача права попереднього користувача, оскільки надання такої кваліфікації відповідно до статей 73, 86 ГПК України віднесено виключно до компетенції суду.

Такий підхід узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, згідно з якою питання щодо наявності чи відсутності в особи права попереднього користувача не потребує спеціальних знань та не є об`єктом дослідження судової експертизи у сфері інтелектуальної власності, оскільки є питанням права та правової оцінки, віднесеним до компетенції суду (постанови Верховного Суду від 19.05.2022 у справі №592/108/19, від 11.05.2023 у справі №910/17047/20, від 09.08.2023 у справі №592/7979/18, від 18.12.2024 у справі №618/366/20).

Переходячи до оцінки доказів, поданих відповідачем на підтвердження добросовісного використання спірного зображення до дати подання позивачем заявки на реєстрацію промислового зразка (07.07.2023), суд апеляційної інстанції враховує наявні в матеріалах справи докази, а саме:

- матеріали графічного редактора Adobe Illustrator (додаток №4 до відзиву на позовну заяву від 29.01.2025) - скриншоти з відображеними на них датами створення та зміни файлів зображень (25.12.2021). Зазначені матеріали подані відповідачем ще в суді першої інстанції одночасно з відзивом на позовну заяву, тобто до отримання висновку судової експертизи, що виключає можливість підбору цього доказу під результати експертного дослідження. Самі по собі метадані графічного файлу не є безумовним і вичерпним доказом дати створення зображення, однак у сукупності з іншими доказами, дослідженими нижче, мають доказове значення для встановлення моменту, з якого відповідач розпочав роботу над відповідним графічним рішенням;

- листування щодо пошиття партії сумок (додаток №5 до відзиву на позовну заяву від 29.01.2025), яке підтверджує не лише факт створення графічного зображення, а й вчинення відповідачем конкретних дій, спрямованих на його практичне застосування у виробництві товарів, тобто здійснення значної і серйозної підготовки до використання зображення в розумінні статті 22 Закону та статті 470 ЦК України, а в подальшому і фактичне виготовлення продукції з відповідним принтом;

- скриншоти з вебсайту www.ІНФОРМАЦІЯ_4.com, зі сторінки "ІНФОРМАЦІЯ_4" у соціальній мережі Instagram та сторінки "ІНФОРМАЦІЯ_2" у соціальній мережі Facebook (додатки №6-8 до відзиву на позовну заяву від 29.01.2025), які за твердженням відповідача належать йому та використовувалися для реклами і реалізації товарів з відповідним зображенням починаючи з 2021 року. Належність зазначених ресурсів відповідачу підтверджується, зокрема, розміщеною на вебсайті публічною офертою з реквізитами продавця - ФОП Ковшарева О.О., які збігаються з реквізитами відповідача у цій справі. Щодо заперечень позивача про можливість зміни дат публікацій у соціальних мережах суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до частини 3 статті 96 ГПК України зазначені докази подані в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом; позивач та її представник у суді першої інстанції проти цих доказів не заперечували та клопотання про огляд відповідних веб-сторінок за їх місцезнаходженням у порядку частини 7 статті 82 ГПК України не заявляли; жодного конкретного доказу на підтвердження того, що дати розміщення саме цих матеріалів були змінені технічним шляхом чи що матеріали зазнали монтажу, позивачем не надано. За таких обставин підстав для відхилення зазначених доказів лише через форму їх подання чи припущення про підроблення дат суд апеляційної інстанції не встановлює.

- власні твердження позивача, викладені в первинній позовній заяві від 26.11.2024: "Позивач не має можливості встановити точну дату початку використання промислового зразка Відповідачем, однак, враховуючи, що сторінку Відповідача у мережі Інстаграм створено ще у 2013 році, а рекламування товару із позначенням промислового зразка Позивача наявні і за 2022 і за 2021 роки...", які послідовно повторені й у заяві про усунення недоліків від 10.12.2024 та в уточненій позовній заяві від 10.12.2024. Зазначені твердження самі по собі також не є самостійним і достатнім доказом виникнення у відповідача права попереднього користувача, однак узгоджуються з поданими відповідачем матеріалами та підтверджують, що факт наявності рекламних матеріалів з відповідним зображенням у 2021-2022 роках не заперечувався позивачем від початку розгляду цієї справи.

Оцінюючи наведені докази в сукупності з висновком судової експертизи №239/7224, суд апеляційної інстанції зазначає, що подані відповідачем письмові та електронні докази підтверджують дату, з якої він розпочав роботу над відповідним графічним зображенням, а також господарський характер його подальшого використання - виготовлення продукції, її рекламування та реалізацію. Своєю чергою, висновок судової експертизи підтвердив, що зображення, розміщене відповідачем у соціальній мережі Instagram 25.12.2021 (сумка "ІНФОРМАЦІЯ_5"), та зображення на продукції відповідача, придбаній позивачем у 2024 році (сумка "ІНФОРМАЦІЯ_6"), справляють одне й те саме загальне враження, а також що останнє зображення справляє таке саме загальне враження, що й промисловий зразок за свідоцтвом НОМЕР_1. Оскільки експертне порівняння обох пар об`єктів здійснювалося за єдиним критерієм - загальним враженням, яке досліджувані зображення справляють на поінформованого користувача, - зазначені висновки в сукупності дають підстави вважати доведеним, що вже станом на 25.12.2021, тобто до дати подання позивачем заявки на реєстрацію промислового зразка (07.07.2023), відповідач використовував у своїй господарській діяльності графічне зображення, яке за критерієм загального враження є тотожним зареєстрованому в подальшому позивачем промисловому зразку.

Перевіряючи наявність передбачених статтею 22 Закону та статтею 470 ЦК України умов права попереднього користувача, суд апеляційної інстанції встановлює таке.

Датою подання позивачем заявки на реєстрацію промислового зразка №s202300607 є 07.07.2023. Дослідженими вище доказами (додатки №4-8 до відзиву на позовну заяву від 29.01.2025, висновок судової експертизи №239/7224) підтверджено, що відповідач розпочав використання спірного зображення не пізніше 25.12.2021, тобто більш ніж за півтора року до дати подання позивачем заявки. Отже, часовий критерій права попереднього користувача дотриманий.

Відповідач ФОП Ковшарев О.О. зареєстрований та здійснює підприємницьку діяльність на території України (м.Харків). Виготовлення та реалізація продукції з відповідним зображенням здійснювалися ним у межах власної господарської діяльності через вебсайт www.ІНФОРМАЦІЯ_4.com та сторінки в соціальних мережах Instagram і Facebook, наповнення яких здійснено українською мовою. Листування щодо пошиття партії сумок (додаток №5 до відзиву на позовну заяву від 29.01.2025) також підтверджує, що виробництво продукції здійснювалося на території України. Критерій використання в Україні є дотриманим.

Також матеріалами справи підтверджено, що відповідач наносив спірне зображення на тканину, з якої виготовляв сумки та інші вироби, пропонував відповідну продукцію для продажу та реалізовував її через власний вебсайт і сторінки в соціальних мережах. Зазначені дії охоплюються поняттям використання промислового зразка в розумінні абзацу 3частини 2 статті 20 Закону і свідчать про те, що використання здійснювалося в інтересах власної підприємницької діяльності відповідача, а не з іншою метою.

Слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач на момент початку використання спірного зображення (грудень 2021 року) знав або міг знати про намір позивача в майбутньому подати заявку на реєстрацію тотожного промислового зразка, адже така заявка була подана позивачем лише 07.07.2023, тобто майже через два роки після початку використання відповідачем відповідного зображення. Використання здійснювалося відповідачем відкрито через власний вебсайт та сторінки в соціальних мережах під власним брендом "ІНФОРМАЦІЯ_4"/"ІНФОРМАЦІЯ_2", а не приховано. Доказів того, що відповідач запозичив спірне зображення саме у позивача чи в інший неправомірний спосіб до 07.07.2023, матеріали справи не містять. За таких обставин суд апеляційної інстанції визнає використання відповідачем спірного зображення до дати подання позивачем заявки добросовісним. При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що встановлення добросовісності попереднього використання в розумінні статті 22 Закону не потребує вирішення питання про те, хто є первинним автором відповідного графічного зображення, таке питання виходить за межі предмета доказування в цій справі.

Матеріалами справи підтверджено, що до дати подання позивачем заявки відповідач наносив спірне зображення на тканину для виготовлення одягу та сумок і реалізовував відповідну продукцію; після зазначеної дати відповідач продовжив використання того самого зображення на аналогічній продукції (зокрема, сумці "ІНФОРМАЦІЯ_6", придбаній позивачем у листопаді 2024 року). Доказів того, що відповідач після 07.07.2023 вийшов за межі того обсягу використання, який здійснювався ним до цієї дати, або застосував спірне зображення на принципово інших видах товарів, матеріали справи також не містять.

За результатами наведеної перевірки суд апеляційної інстанції встановлює, що в діях відповідача наявна сукупність усіх умов, передбачених статтею 22 Закону та статтею 470 ЦК України, для визнання за ним права попереднього користувача щодо спірного зображення в обсязі, що існував до 07.07.2023, а відтак ФОП Ковшарев О.О. зберіг право на безоплатне продовження використання спірного зображення в обсязі, що існував до дати подання позивачем заявки на реєстрацію промислового зразка.

Отже, хоча факт використання відповідачем зображення, яке за критерієм загального враження є тотожним промисловому зразку за свідоцтвом НОМЕР_1, підтверджений матеріалами справи, таке використання не є неправомірним стосовно позивача, оскільки здійснювалося відповідачем добросовісно до дати подання позивачем заявки на реєстрацію промислового зразка та в межах обсягу, який існував станом на цю дату.

За таких обставин позивач не має права заборонити відповідачу продовжувати відповідне використання, а позовна вимога про зобов`язання відповідача припинити порушення прав інтелектуальної власності позивача шляхом заборони виготовляти, пропонувати для продажу та продавати товар із використанням сукупності суттєвих ознак промислового зразка "ІНФОРМАЦІЯ_1" задоволенню не підлягає.

Апеляційний господарський суд не погоджується з мотивом місцевого суду про недоведеність використання відповідачем промислового зразка позивача, оскільки ця обставина спростована висновком комісійної судової експертизи №239/7224 від 25.05.2026. Водночас встановлений факт використання не призводить до задоволення позовних вимог, оскільки сукупність наявних у справі доказів підтверджує здійснення такого використання відповідачем до дати подання позивачем заявки на реєстрацію промислового зразка та наявність передбачених законом підстав для безоплатного продовження цього використання.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача компенсації у розмірі 242.000,00 грн суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Обґрунтовуючи розмір заявленої до стягнення компенсації, позивач послання на умови ліцензійного договору №15/01-24 від 15.01.2024, відповідно до якого щомісячний розмір винагороди за використання промислового зразка становив би 22.000,00 грн. Виходячи з того, що на думку позивача неправомірне використання відповідачем промислового зразка тривало протягом одинадцяти місяців (з січня по листопад 2024 року), розмір заявленої компенсації визначено в сумі 242.000,00 грн. При цьому позивач обрала стягнення компенсації як спосіб захисту порушеного права замість відшкодування збитків, зазначаючи що розмір такої компенсації має відповідати сумі винагороди, яка могла б бути отримана нею за умови укладення з відповідачем ліцензійного договору на використання промислового зразка.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону розмір відшкодування збитків визначається судом з урахуванням упущеної вигоди або доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним прав власника зареєстрованого або незареєстрованого промислового зразка; стягнення компенсації застосовується судом замість відшкодування збитків на розсуд власника зареєстрованого промислового зразка.

Із наведеної норми вбачається, що обов`язковою передумовою для стягнення як збитків, так і компенсації є встановлення факту неправомірного використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою. Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що використання відповідачем спірного зображення охоплюється передбаченим статтею 22 Закону та статтею 470 ЦК України правом попереднього користувача, а отже не є неправомірним стосовно позивача, відсутня сама підстава відповідальності, з якою закон пов`язує можливість стягнення компенсації.

За таких обставин суд апеляційної інстанції не вбачає необхідності надавати оцінку розміру заявленої компенсації, зокрема відповідності суми 22.000,00 грн ринковій вартості права на використання промислового зразка чи достовірності ліцензійного договору №15/01-24 від 15.01.2024, оскільки встановлення чи спростування цих обставин не впливає на результат вирішення спору за відсутності самої підстави для настання відповідальності відповідача. Відтак позовна вимога про стягнення компенсації у розмірі 242 000,00 грн задоволенню не підлягає.

Щодо доводу апеляційної скарги про неправомірне залишення судом першої інстанції без розгляду висновку представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) від 30.07.2025 та відмову в поновленні строку на його подання, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Питання законності ухвали Господарського суду Харківської області від 12.08.2025 про відмову в поновленні строку на подання зазначеного доказу вже було предметом самостійного апеляційного перегляду, за результатами якого постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2025 цю ухвалу залишено без змін. Повторна оцінка законності та обґрунтованості названої ухвали в межах перегляду рішення суду першої інстанції по суті спору не здійснюється.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що фактичне питання подібності досліджуваних об`єктів, на з`ясування якого був спрямований висновок патентного повіреного від 30.07.2025, надалі досліджено комісійною судовою експертизою №239/7224 від 25.05.2026, висновки якої прийняті судом апеляційної інстанції як належний і допустимий доказ у справі. За таких обставин зазначений довід апеляційної скарги не впливає на результат перегляду рішення суду першої інстанції по суті.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ФОП Дедюлі Олесі Леонідівни до ФОП Ковшарева Олексія Олександровича про зобов`язання припинити порушення прав інтелектуальної власності шляхом заборони виготовляти, пропонувати для продажу та продавати товар, а також про стягнення 242.000,00 грн компенсації задоволенню не підлягають, оскільки встановлене використання відповідачем спірного зображення охоплюється передбаченим статтею 22 Закону та статтею 470 ЦК України правом попереднього користувача та не є неправомірним стосовно позивача.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує, що вони охоплені наведеною правовою та фактичною оцінкою обставин справи, наданою за результатами дослідження висновку судової експертизи №239/7224 та сукупності інших доказів у справі.

Так, довід апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, самостійно порівнявши зображення промислового зразка позивача та зображення що використовує відповідач, знайшов часткове підтвердження. Таке порівняння дійсно здійснене судом першої інстанції без застосування спеціальних знань і не було підтверджене висновком судової експертизи, який на момент ухвалення рішення в справі був відсутній. Водночас отриманий лише на стадії апеляційного перегляду висновок судової експертизи спростував висновок місцевого суду про наявність відмінностей у загальному враженні, яке справляють досліджувані зображення.

Разом із тим встановлена цим доводом обставина, - що факт використання відповідачем зображення, тотожного промисловому зразку позивача, - не спричиняє скасування рішення суду першої інстанції в частині його резолютивних висновків, оскільки таке використання як встановлено вище, здійснювалося відповідачем на підставі права попереднього користувача та не є неправомірним.

Апеляційна скарга також містить доводи щодо неправомірного залишення без розгляду висновку патентного повіреного від 30.07.2025 та щодо наявності у позивача доказів авторства спірного дизайну - листування з виконавцем у соціальній мережі Instagram, свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_3 від 19.02.2025. Щодо першого доводу суд апеляційної інстанції зазначає, що з цього питання вже ухвалено судове рішення, яке набрало законної сили про відмову в поновленні строку на подання цього доказу. Щодо другого доводу суд апеляційної інстанції зазначає, що питання авторства спірного графічного зображення не входить до предмета доказування в цій справі та не впливає на наявність чи відсутність у відповідача права попереднього користувача.

Довід апеляційної скарги про те, що обраний позивачем спосіб захисту є ефективним та відповідає меті поновлення порушеного права, суд апеляційної інстанції відхиляє з тих підстав, що заборона використання промислового зразка як спосіб захисту, хоча й передбачена законом, не може бути застосована судом стосовно особи, яка має право на безоплатне продовження попереднього використання відповідного зображення.

Решта доводів апеляційної скарги, включаючи доводи щодо покладення на позивача обов`язку оплати судової експертизи, визначення експертної установи та відмови в поновленні строку на подання доказів у суді першої інстанції, не впливають на результат перегляду рішення суду першої інстанції по суті, оскільки встановлені судом апеляційної інстанції підстави для відмови в задоволенні позовних вимог ґрунтуються на самостійно дослідженій та оціненій сукупності доказів, поданих сторонами до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, не з`ясування обставин, що мають значення для справи (п.1ч.1 ст. 277 ГПК України).

Оскільки висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог є правильним, але за наведених в даній постанові підстав, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дедюлі Олесі Леонідівни на рішення Господарського суду Харківської області від 14.10.2025 у справі №922/4214/24 залишити без задоволення, але змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Харківської області від 14.10.2025 у справі №922/4214/24 щодо підстав відмови в позовних вимогах, виклавши її в редакції цієї постанови на підставі п.1ч.1 ст.277 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дедюлі Олесі Леонідівни залишити без задоволення.

Змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Харківської області від 14.10.2025 у справі №922/4214/24, виклавши її в редакції даної постанови.

В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 14.10.2025 у справі №922/4214/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України

Повна постанова складена 27.07.2026.

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя Є.О. Васильєв

Суддя І.А. Шутенко