Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №927/148/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2026 р. Справа№927/148/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГАІНВЕСТБУД»

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.04.2026

у справі №927/148/26 (суддя Кузьменко Т.О.)

за позовом Комунального підприємства «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГАІНВЕСТБУД»

про стягнення 262 641, 24 грн

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду Чернігівської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГАІНВЕСТБУД» (далі за текстом - відповідач) про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 214 744, 40 грн, 3 % річних у розмірі 10 829, 72 грн та іфнляційних втрат у розмірі 37 067, 12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач свої зобов`язання за договором на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії № 2-1469 від 01.11.2023 виконав в повному обсязі та поставив відповідачу теплову енергію, проте відповідач всупереч умовам укладеного між сторонами договору за період з 01.01.2024 по 11.12.2024 не здійснив повну та своєчасну сплату за фактично спожиту теплову енергію у розмірі 217 744, 40 грн.

За порушення грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу на підставі пункту 7.3.3. Договору та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) 3% річних та інфляційні втрати.

Господарський суд Чернігівської області рішенням від 27.04.2026 у справі №927/148/26 позов задовольнив частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГАІНВЕСТБУД» на користь Комунального підприємства «Теплокомуненерго» 214 744, 40 грн боргу за теплову енергію, 37 067,12 грн інфляційних нарахувань, 10 822,62 грн 3% річних та 3 939,51 грн судового збору. В решті позовних вимог відмовив.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції встановив, що будь-яких зауважень або заперечень щодо обсягу та вартості спожитої теплової енергії за Актами прийому-передачі теплової енергії в спірному періоді суду не надано. Факт отримання теплової енергії за Актами не спростовано. У порушення умов п. 6.4. Договору №2-1469 споживач розрахунок за спожиту за період з 01.01.2024 по 11.12.2024 теплову енергію у встановлений строк здійснив частково у розмірі 18 725,65 грн, у зв`язку з чим за вказаний вище період обліковується заборгованість у розмірі 214 744,40 грн за поставлену теплову енергію, як товарну продукцію, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживача, що підтверджується належними та допустимими доказами, наявними у матеріалах справи.

Відповідач вартість наданих послуг ані у строк, встановлений у Договорі, ані протягом розгляду справи у суді, не сплатив та відповідних доказів суду не надав; існування заборгованості не спростував.

За таких обставин вимога позивача про стягнення 214744,40 грн боргу судом першої інстанції визнана правомірною.

Здійснивши перерахунок нарахованих позивачем інфляційних втрат, суд встановив правомірність їх нарахування, а відтак вимога про стягнення з відповідача 37 067,12 грн інфляційних втрат задоволена в повному обсязі. Водночас, за перерахунком суду розмір 3% річних за період з 01.03.2024 по 30.12.2025 становить 10 822,62 грн, які підлягають стягненню з відповідача. В решті вимог по стягненню 7,10 грн 3% річних вимоги не задоволені як безпідставно нараховані.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, 12.05.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІГАІНВЕСТБУД» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.04.2026 у справі №927/148/26 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивач до позовної заяви не надав належних та допустимих доказів того, що позивачем направлялися на адресу відповідача рахунки-фактури та підписані з боку відповідача акти приймання-передачі теплової енергії. Посилання в позовній заяві, що нібито вказані документи надсилалися позивачем відповідачу за допомогою системи M.E.DOK, на думку відповідача, не можуть братися до уваги, оскільки, по-перше, сторони у Договорі не обумовлювали між собою такий спосіб доставки документів, в якості належного доказу виконання обов`язків позивача щодо надсилання документів. По-друге, наданий позивачем до позовної заяви додаток під № 25 (Копія зведеного реєстру з системи електронного документообігу M.E.DOK про відправку рахунків-фактур, актів прийому-передачі - 1 прим.) взагалі не може бути доказом у справі. Роздрукована якась табличка з даними відповідача, незрозуміло з якої програми, яка взагалі не підтверджує факту направлення таких документів відповідачу та отримання вказаних документів відповідачем.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГАІНВЕСТБУД» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.04.2026 у справі №927/148/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 18.05.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГАІНВЕСТБУД» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.04.2026 у справі №927/148/26 залишив без руху, надав скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

Скаржник у встановлений строк усунув недоліки апеляційної скарги, шляхом подання відповідного клопотання.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 02.06.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГАІНВЕСТБУД» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.04.2026 у справі №927/148/26; розгляд апеляційної скарги призначив у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; витребував матеріали справи №9127/148/26 з Господарського суду Чернігівської області.

Матеріали даної справи надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 08.06.2026.

16.06.2026.2026 до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач зазначає, що обов`язок щомісячно отримувати та підписувати Акти прийому-передачі покладено на відповідача, що обумовлено сторонами при укладенні Договору. В свою чергу, відповідач систематично порушував зобов`язання покладені на нього Договором.

Позивач вказує, що щомісяця здійснював відправку рахунків-фактур, актів прийому-передачі та повних розрахунків на електронну пошту відповідача через систему електронного документообігу М.Е.DOK. Будь-яких скарг, листів, звернень, претензій відповідач на нібито не надіслані документи не надсилав, для щомісячного отримання Актів прийому-передачі теплової енергії не з`являвся. Отже, відповідача влаштовував такий спосіб отримання рахунків-фактур та актів-прийому передачі теплової енергії. Це підтверджується тим, що відповідач здійснював часткові оплати за надісланими електронним засобом рахункам-фактурам, про що зазначено в позовній заяві та у відповіді на відзив, а саме: 01.12.2023 в сумі 5 000,00 грн авансовий платіж згідно рахунку № 2-1469 від 21.11.2023, 30.08.2024 в сумі 3 000,00 грн сплата за постачання теплової енергії згідно договору № 2-1469 від 01.11.2023, 21.11.2024 в сумі 10 725,65 грн сплата за теплову енергію згідно рахунку № 2-1469 від 31.10.2024 (копії платіжних інструкцій було додано до позовної заяви).

За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.10.2024 між Комунальним підприємством «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради (теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лігаінвестбуд» (споживач) укладено Договір №2-1469 на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії (далі - договір) (а.с. 12-13).

Відповідно до п. 1.1-1.3. договору теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання виробляти, транспортувати та постачати споживачеві теплову енергію для опалення, а споживач зобов`язуються сплачувати теплопостачальній організації за теплову енергію за встановленими тарифами/двоставковими тарифами в терміни та на умовах, передбачених договором.

Тарифи/двоставкові тарифи на теплову енергію змінюються за поданням теплопостачальної організації до органів державної влади (місцевого самоврядування) за умови їх затвердження (погодження) в установленому діючим законодавством України порядку. Нові тарифи/доставкові тарифи є обов`язковими до застосування та набувають чинності для сторін без укладення додаткових угод.

Ціна договору складається з вартості виробництва, транспортування та постачання за договором теплової енергії. Вартість виробництва, транспортування та постачання за договором визначається на підставі встановлених тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії та кількості спожитої теплової енергії, визначеної згідно з умовами цього договору.

Абонентська плата (умовно-постійна частина тарифу) у разі застосування двоставкових тарифів в опалювальний та міжопалювальний періоди нараховується теплопостачальною організацією та сплачується споживачем незалежно від наявності чи відсутності засобів (приладів) обліку теплової енергії.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.3. договору теплова енергія виробляється, транспортується та постачається споживачу для об?єктів, перерахованих у додатку № 1, який є невід`ємною частиною Договору.

Виробництво, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється протягом всього опалювального періоду, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних органів місцевого самоврядування або органами виконавчої державної влади.

За умовами пунктів 5.1, 5.5., 5.9. договору облік споживання теплової енергії проводиться за показаннями засобів (приладів) обліку або розрахунковим методом відповідно до максимального теплового навантаження, вказаного у додатку №1 до договору, встановлених норм споживання (витрат) теплової енергії, а також з урахуванням вимог діючих нормативних-правових актів України (норм, правил і таке інше) в сфері теплопостачання та «Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні», затверджених Держжитлокомунгоспом України 14.12.1993.

Споживач, який має засоби обліку, повинен щомісячно подавати теплопостачальній організації підписаний та скріплений печаткою одного з споживачів звіт, в якому відображаються зняті візуально показання засобу (приладу) обліку теплової енергії в одиницях виміру засобу (приладу) обліку теплової енергії. Звіт подається до останнього дня календарного поточного місяця. У випадку, коли останній день календарного поточного місяця збігається з вихідним днем або святковим, то день подання звіту переноситься на попередній робочий день. В разі ненадання споживачем вказаного звіту, теплопостачальна організація має право виконати облік спожитої теплової енергії розрахунковим методом у відповідності до умов договору.

У разі щомісячної зміни для теплопостачальної організації згідно з умовами договору постачання природного газу ціни природного газу (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торгівельної надбавки (націнки) постачальника), що використовується для виробництва теплової енергії, теплопостачальна організація змінює розмір нарахувань за спожиту теплову енергію для відповідної категорії споживачів теплової енергії.

Згідно із пунктами 6.1, 6.2. договору розрахунки за теплову енергію споживач здійснює щомісячно у грошовій формі шляхом перерахування на поточний рахунок теплопостачальної організації у відповідності до всіх платежів/ставок та порядку оплати, що передбачені затвердженим в установленому порядку тарифом та згідно з умовами договору. За письмовою згодою сторін можливі інші форми розрахунків, які не заборонені чинним законодавством.

Розрахунки за теплову енергію здійснюються за розрахунковою одиницею - гігакалорія (Гкал).

Пунктом 6.3 Договору визначено, що розрахунки споживача з теплопостачальною організацією за теплову енергію здійснюються щомісячно згідно з показаннями засобів (приладів) обліку або, у випадках передбачених договором, розрахунковим методом, що передбачений договором, у відповідності та з урахуванням всіх платежів/ставок та порядку оплати, що передбачені затвердженим тарифом та згідно з умовами договору. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Розрахунки за теплову енергію споживач здійснює згідно умов договору щомісячно до 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, незалежно від того чи є 7-е число місяця вихідним, святковим чи робочим днем (п. 6.4. договору).

Згідно з п. 6.5. Договору споживач до початку опалювального періоду сплачує теплопостачальній організації 50% вартості фактичного споживання за перший розрахунковий період повного місяця попереднього опалювального періоду.

Пунктом 6.10. Договору погоджено, що сторони підписують акт прийому-передачі теплової енергії на підставі звіту, який передбачений п. 5.5 Договору, та з урахуванням архівних даних засобу (приладу) обліку теплової енергії споживача та даних журналу обліку споживання теплової енергії споживача. В разі, якщо архівні дані засобу (приладу) обліку або дані журналу обліку споживання теплової енергії споживача були зняті теплопостачальною організацією в періодах, що слідують за періодом оформлення будь-якого звіту, передбаченого п. 5.5 Договору, теплопостачальна організація здійснює в поточному періоді донарахування за спожиту теплову енергію та відображає фактичне споживання теплової енергії у попередніх періодах. Акт складається Теплопостачальною організацією, яка має право направити в двох примірниках такий акт споживачу для підписання та скріплення печаткою споживача. Споживач зобов`язаний протягом трьох робочих днів з моменту одержання акту підписати та скріпити печаткою та повернути другий екземпляр акту теплопостачальній організації.

Відповідно до п. 7.3.3. Договору споживач несе відповідальність за порушення порядку розрахунків, передбаченого п. 6.4. цього Договору сплачує на користь теплопостачальної організації пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.

Договір діє до 01.11.2024 включно, набирає чинності з дня його підписання сторонами. Припинення дії договору не звільняє споживача від обов?язку повної оплати вартості теплової енергії у відповідності та з урахуванням всіх платежів/ставок та порядку оплати, що передбачені затвердженим тарифом (п. 11.1., 11.3. договору).

Відповідно до п. 12.3 Договору у разі невиконання споживачем обов`язку, передбаченого п. 3.2.26 цього Договору та/або неповернення належного теплопостачальній організації примірника акту у визначений цим договором строк, теплова енергія у звітному розрахунковому періоді вважаються такою, що надана у повній відповідності до умов цього договору, у обсязі, визначеному згідно умов цього договору.

Додатком №1 до Договору визначено об`єкт теплопостачання - адмінприміщення за адресою: м. Чернігів, вул. Реміснича, 49, площею 2893,60 кв. м, навантаження - 0,159000 Гкал/год.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 30.11.2023 №757 «Про встановлення тарифів па теплову енергію, її транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, послуги з постачання гарячої води КП «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради для потреб населення, бюджетних установ, релігійних організацій, інших споживачів» встановлено тариф на опалювальний період 2023-2024 років для потреб інших споживачів в розмірі 4 526,75 грн (з ПДВ).

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 30.09.2024 №651 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, послуги з постачання гарячої води комунальному підприємству «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради для потреб населення, бюджетних установ, релігійних організацій, інших споживачів" встановлено двоставкові тарифи на опалювальний період 2024-2025 років для потреб інших споживачів в розмірі: умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію 2 793,67 грн/Гкал (без з ПДВ), умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата за одиницю теплового навантаження) - 50 553,72 грн/Гкал/год (без ПДВ).

Наказом Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Чернігівської міської ради від 02.10.2024 №273 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, послуги з постачання гарячої води за категоріями споживачів КП «ТКЕ» ЧМР, з 01.10.2024 введено в дію тарифи на теплову енергію, її транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, послуги з постачання гарячої води для потреб, зокрема, інших споживачів: умовно-змінна частина - 2 793,67 грн/Гкал (без ПДВ); умовно-постійна частина - 150 553,72 грн/Гкал (без ПДВ).

На виконання умов Договору позивач за період з 01.01.2024 по 11.12.2024 поставив Товариству з обмеженою відповідальністю «Лігаінвестбуд» теплову енергію на загальну суму 233 470,05 грн, на підтвердження чого надані акти прийому-передачі теплової енергії від 31.01.2024 на суму 140 895,77 грн; від 29.02.2024 на суму 23 180,19 грн; від 31.10.2024 на суму 28 725,65 грн; від 30.11.2024 на суму 28 725,65 грн; від 31.12.2024 на суму 28 725,65 грн; від 31.01.2025 на суму -16 782,86 грн, які направлені споживачу за допомогою системи електронного документообігу.

На оплату поставленої теплової енергії позивачем виставлені рахунки-фактури № 2-1469 від 31.01.2024 за січень 2024 року на суму 14 0895,77 грн з ПДВ; № 2-1469 від 29.02.2024 за лютий 2024 року на суму 23 180,19 грн з ПДВ; № 2-1469 від 31.10.2024 за жовтень 2024 року на суму 28 725,65 грн з ПДВ; № 2-1469 від 30.11.2024 за листопад 2024 року на суму 28 725,65 грн з ПДВ; № 2-1469 від 31.12.2024 за грудень 2024 року на суму 28 725,65 грн з ПДВ; № 2-1469 від 31.01.2025 за січень 2025 року на суму -16 782,86 грн з ПДВ.

Наведені позивачем повні розрахунки нарахувань за Договором №2-1469, здійснені за період січень, лютий, жовтень, листопад, грудень 2024 року та січень 2025 року на підставі паспорта послуг (а.с.50-51).

На виконання умов договору відповідач здійснив часткову оплату, а саме: платіжною інструкцією №1377 від 01.12.2023 в сумі 5 000,00 грн авансовий платіж згідно рахунку № 2-1469 віл 21.11.2023; платіжною інструкцією №1551 від 30.08.2024 в сумі 3 000,00 гри сплата за постачання теплової енергії згідно договору № 2-1469 від 01.11.2023; платіжною інструкцією №1583 від 21.11.2024 в сумі 10 725,65 грн сплата за теплову енергію згідно рахунку № 2-1469 від 31.10 2024 (а.с. 26-28).

Загальна сума, сплачена відповідачем за теплову енергію по Договору, становить 18 725,65 грн.

Листом № 01/12-24 від 01.12.2024 відповідач повідомив позивача про непостачання на його адресу теплової енергії з жовтня 2024 по теперішній час і у зв`язку із важким фінансовим становищем відповідача та відсутністю коштів для своєчасної сплати боргу просив вирішити питання про розірвання Договору №2-1469 від 01.11.2023.

12.12.2024 представниками КП «ТКЕ» проведено обстеження систем опалення приміщення відповідача з адресою: вул. Реміснича, 49 в м. Чернігові, та проведено відключення послуг з опалення будівлі за вказаною адресою шляхом перекриття та опломбування системи опалення споживача, про що складено Акт обстеження теплового господарства споживача №33.

Статтею 509 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).

Згідно із статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ст. 714 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відносини між позивачем та відповідачем регулюються спеціальним законодавством у сфері енергопостачання, а саме Законом України «Про теплопостачання» та Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Згідно з пунктом 4 Правил №1198 користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» основними обов`язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів; забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання; забезпечення безперешкодного доступу до власного теплового обладнання, вузлів обліку представникам теплогенеруючої чи теплопостачальної організації, за умови пред`явлення відповідного посвідчення при виконанні службових обов`язків.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відповідно до положень Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки (ч. 1 ст. 9 вказаного Закону).

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону.

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору та норм чинного законодавства не виконував взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати заборгованості у розмірі 214 744, 40 грн.

Щодо доводів відповідача про те, що у нього виникала реальна можливість здійснити оплати за спожиту теплову енергію до 7-го числа лише у разі отримання від позивача рахунків-фактур та актів приймання-передачі теплової енергії (виникнення обов`язку), суд апеляційної інстанції зазначає, що за умовами пунктів 3.2.26. та 3.2.27. Договору саме відповідач зобов`язується щомісячно прибути до Теплопостачальної організації для самостійного отримання Акту прийому-передачі теплової енергії (даний пункт застосовується в тому числі і для випадків передбачених п. 6.10. цього Договору). Споживач теплової енергії зобов`язується щомісячно підписати Акт прийому - передачі теплової енергії, скріпити печаткою та повернути другий екземпляр Теплопостачальній організації протягом трьох робочих днів з моменту його отримання.

Доказів належного виконання відповідачем умов вищезазначених пунктів Договору матеріали справи не містять, як і не містять доказів мотивованої відмови відповідача від підписання таких актів або ж заперечень щодо відомостей відображених у рахунках-фактурах та актах.

Не отримання відповідачем самостійно документів, зазначених у пункті 3.2.26. Договору, не свідчить про невиконання позивачем своїх зобов`язань щодо постачання теплової енергії.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в заявленій позивачем сумі за вказаний період.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Визначене частиною 2 статті 625 ЦК України право на стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які через інфляційні процеси матимуть іншу цінність порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

У зв`язку з простроченням розрахунків, визначених п. 6.4. Договору №2-1469, позивачем відповідно до п. 7.3.3. Договору №2-01469 нараховано та пред?явлено до стягнення 37067,12 грн інфляційних нарахувань та 10829,72 грн 3% річних, зокрема:

- за прострочення оплати рахунку-фактури №2-1469 від 31.01.2024 (за поставлену у січні 2024 року теплову енергію) - 26647,65 грн інфляційних нарахувань за період з березня 2024 року по грудень 2025 року та 7374,17 грн 3% річних за період з 01.03.2024 по 31.12.2025;

- за прострочення оплати рахунку-фактури №2-1469 від 29.02.2024 (за поставлену у лютому 2024 року теплову енергію) - 4509,54 грн інфляційних нарахувань за період з квітня 2024 року по грудень 2025 року та 1219,34 грн 3% річних за період з 01.04.2024 по 31.12.2025;

- за прострочення оплати рахунку-фактури №2-1469 від 31.10.2024 (за поставлену у жовтні 2024 року теплову енергію) - 1704,78 грн інфляційних нарахувань за період з грудня 2024 року по грудень 2025 року та 585,86 грн 3% річних за період з 01.12.2024 по 31.12.2025;

- за прострочення оплати рахунку-фактури №2-1469 від 30.11.2024 (за поставлену у листопаді 2024 року теплову енергію) - 2286,44 грн інфляційних нарахувань за період з січня 2025 року по грудень 2025 року та 861,77 грн 3% річних за період з 01.01.2025 по 31.12.2025;

- за прострочення оплати рахунку-фактури №2-1469 від 31.12.2024 (за поставлену у грудні 2024 року теплову енергію) - 1918,71 інфляційних нарахувань за період з лютого 2025 року по грудень 2025 року та 788,58 грн 3% річних за період з 01.02.2025 по 31.12.2025.

Щодо присуджених до стягнення судом першої інстанції 3% річних у сумі 10 822, 62 грн нарахованих до 31.12.2025 та 37 067, 12 грн інфляційних витрат нарахованих до 31.12.2025, то суд апеляційної інстанції, перевіривши правильність нарахування судом відповідачу 3% річних та інфляційних втрат, погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що їх розрахунок судом першої інстанції є арифметично правильним.

При цьому, судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції перевірено заперечення відповідача про те, що розрахунки зроблені без урахування п. 6.4. Договору та правильно відхилені судом першої інстанції з огляду на те, що з наявних в матеріалах справи розрахунків інфляційних втрат та 3 % річних, вбачається обрахування вказаних сум з першого числа місяця, наступного за тим, в якому до 7-го числа мала бути здійснена оплата, що відповідає умовам укладеного Договору.

Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ від 05.02.2009 у справі «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ від 03.07.2014 у справі «Мала проти України», від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України»).

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ від 21.03.2000 у справі «Дюлоранс проти Франції», від 07 березня 2006 року у справі «Донадзе проти Грузії»).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19.04.1994 у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).

Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», від 23.06.1993 у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії»).

Водночас ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.04.2026 у справі №927/148/26 прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Згідно статті 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГАІНВЕСТБУД» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.04.2026 у справі №927/148/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.04.2026 у справі №927/148/26 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали справи №927/148/26 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова