Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №910/14758/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2026 р. Справа№910/14758/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗСК-БУД»

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2026

у справі №910/14758/25 (суддя Карабань Я.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛМЕТ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗСК-БУД»

про стягнення 34 603, 14 грн

ВСТАНОВИВ:

27.11.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛМЕТ» (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗСК-БУД» (далі по тексту - відповідач), за яким просило стягнути з відповідача 34 603, 14 грн збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було зареєстровано на суму поставленого та оплаченого товару вартістю 207 618, 82 грн (34 603, 14 грн ПДВ) в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, внаслідок чого позивач позбавлений можливості отримати податковий кредит на відповідну суму податку на додану вартість у розмірі 34 603, 14 грн.

Господарський суд міста Києва рішенням від 24.03.2026 у справі №910/14758/25 позов задовольнив. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗСК-БУД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛМЕТ» 34 603, 14 грн збитків та 3 028, 00 грн судового збору.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції встановив, що податковим органом було зупинено реєстрацію податкової накладної на загальну суму 207 618, 82 грн, у т.ч. ПДВ 34 603, 14 грн, та було запропоновано відповідачу надати пояснення та документи для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. Відповідач мав час (365 календарних днів, що настають за датою складання податкової накладної (30.08.2024), тобто до 30.08.2025) та можливість змінити обставини щодо зупинення реєстрації податкової накладної шляхом подання уточнюючої інформації та у разі її відповідності вимогам закону та, після перевірки такої інформації контролюючим органом, уникнути прийняття рішення про відмову у реєстрації. Проте, відповідач не надав доказів вжиття заходів для належного виконання свого зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних та/або доказів ефективного оскарження рішення, дії чи бездіяльності контролюючого органу, які перешкодили виконати таке зобов`язання.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи та в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов про стягнення з відповідача збитків у розмірі 34 603, 14 грн завданих унаслідок не реєстрації податкових накладних підлягає задоволенню в повному обсязі.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, 05.05.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗСК-БУД» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 у справі №910/14758/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач вказує, що сума збитків 34603,14 грн відноситься в обліку до непідтвердженого податкового кредиту по закінченню граничних термінів (365 днів) підлягає списанню, яке тягне за собою зменшення податкового навантаження в вигляді зменшення податку на прибуток, на момент формування позову сума списана і податкове навантаження зменшене. Факт порушення правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами, зокрема актом перевірки, складеними за результатами такої перевірки. Посилання на те, що начебто порушення відповідачем порядку реєстрації податкової накладної є належним доказом вини відповідача та мають бути відхилені судом як необґрунтовані. Порушення порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунку коригування не є правопорушенням у сфері господарювання, це, свою чергу, виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді стягнення збитків або штрафних санкцій. Також апелянт зазначає, що між сторонами відсутній погоджений договір, в якому відповідальність за порушення термінів згідно п 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, не залежно від дій третіх осіб і контролюючих органів, цілком і повністю лягала б на відповідача.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗСК-БУД» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 у справі №910/14758/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 11.05.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗСК-БУД» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 у справі №910/14758/25 залишив без руху, надав скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надавши суду апеляційної інстанції:

докази реєстрації електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗСК-БУД» в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі);

належні докази надсилання копії апеляційної скарги позивачу;

обґрунтоване клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 у справі №910/14758/25 та докази отримання оскаржуваного рішення.

Скаржник у встановлений строк подав заяву на усунення недоліків та долучив до матеріалів справи докази надсилання копії апеляційної скарги позивачу та копії накладної про вручення оскаржуваного рішення, однак без клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 у справі №910/14758/25.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 18.05.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗСК-БУД» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 у справі №910/14758/25 залишив без руху. Скаржнику надав строк на усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання суду клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 у справі №910/14758/25.

26.05.2026 скаржник подав відповідне клопотання в якому просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення. Клопотання скаржника мотивоване тим, що повний текст оскаржуваного рішення скаржник отримав 16.04.2026, про що долучено відповідні докази.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 01.06.2026 задовольнити клопотання та поновив Товариству з обмеженою відповідальністю «ЗСК-БУД» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 у справі №910/14758/25. Відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗСК-БУД» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 у справі №910/14758/25. Зупинив дію рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 у справі №910/14758/25 на час апеляційного провадження; розгляд апеляційної скарги призначив у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; витребував матеріали справи №910/14758/25 з Господарського суду міста Києва.

Матеріали справи №910/14758/25 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 04.06.2026.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) було укладено договір поставки, у спрощений спосіб, на виконання якого, відповідачем виставлено рахунок № 379 від 06.08.2024 на оплату товару на загальну суму 207 618, 82 грн, у т.ч. ПДВ 34 603, 14 грн, а саме: стовпчик (60х80, L, 5 м, ОЦ + RAL, 7016 (сірий) з різьбою анкерна платформа) в кількості 22 шт., ціною з ПДВ - 3 400, 00 грн, сумою з ПДВ - 74 800, 00 грн; хвіртка (2000х1000, ОЦ+RAL, 7016 (сіра)) в кількості 1 шт., ціною з ПДВ - 6 532, 80 грн, сумою з ПДВ - 6 532, 80 грн; сітка селекційна (2D, 2000х2500, ф5х4х5мм, 50х200, ОЦ+RAL, 7016 (сіра)) в кількості 44 шт., ціною з ПДВ - 1 499, 64 грн, сумою з ПДВ - 65 984, 16 грн; сітка селекційна (2D, 1000х2500, ф5х4х5мм, 50х200, ОЦ+RAL, 7016 (сіра)) в кількості 23 шт., ціною з ПДВ - 829, 14 грн, сумою з ПДВ - 19 070, 22 грн; кріплення (DUOS SPORT+RAL, 7016 (сірий)) в кількості 312 компл., ціною з ПДВ - 48, 00 грн, сумою з ПДВ - 14 976, 00 грн; ворота «Пром-спорт» (2030х2500 (двуств.), RAL 6005) в кількості 1 шт., ціною з ПДВ - 9 095, 64 грн, сумою з ПДВ - 9 095, 64 грн; наконечник для гасильної сітки, 1 м (комплект) в кількості 22 компл., ціною з ПДВ - 780, 00 грн, сумою з ПДВ - 17 160, 00 грн.

Позивачем оплачено виставлений відповідачем рахунок на загальну суму 207 618, 82, у т.ч. ПДВ 34 603, 14 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 24944 від 12.08.2024 (а.с.11).

Відповідачем у вересні 2024 року було поставлено позивачу товар на загальну суму 207 618, 82 грн, що підтверджується:

- видатковою накладною № 440 від 20.09.2024 на загальну суму 191 990, 38 грн з ПДВ (а.с. 12 на звороті) за поставлений товар, а саме: стовпчик (60х80, L, 5 м, ОЦ + RAL, 7016 (сірий) з різьбою анкерна платформа) в кількості 22 шт., ціною з ПДВ - 3 400, 00 грн, сумою з ПДВ - 74 800, 00 грн; сітка селекційна (2D, 2000х2500, ф5х4х5мм, 50х200, ОЦ+RAL, 7016 (сіра)) в кількості 44 шт., ціною з ПДВ - 1 499, 64 грн, сумою з ПДВ - 65 984, 16 грн; сітка селекційна (2D, 1000х2500, ф5х4х5мм, 50х200, ОЦ+RAL, 7016 (сіра)) в кількості 23 шт., ціною з ПДВ - 829, 14 грн, сумою з ПДВ - 19 070, 22 грн; кріплення (DUOS SPORT+RAL, 7016 (сірий)) в кількості 312 компл., ціною з ПДВ - 48, 00 грн, сумою з ПДВ - 14 976, 00 грн; наконечник для гасильної сітки, 1 м (комплект) в кількості 22 компл., ціною з ПДВ - 780, 00 грн, сумою з ПДВ - 17 160, 00 грн;

- видатковою накладною № 441 від 23.09.2024 на загальну суму 6 532, 80 грн з ПДВ (а.с. 13) за поставлений товар, а саме: хвіртка (2000х1000, ОЦ+RAL, 7016 (сіра)) в кількості 1 шт., ціною з ПДВ - 6 532, 80 грн, сумою з ПДВ - 6 532, 80 грн;

- видатковою накладною № 452 від 26.09.2024 на загальну суму 9 095, 64 грн з ПДВ (а.с. 13 на звороті) за поставлений товар, а саме: ворота «Пром-спорт» (2030х2500 (двуств.), RAL 6005) в кількості 1 шт., ціною з ПДВ - 9 095, 64 грн, сумою з ПДВ - 9 095, 64 грн;

Позивач в обґрунтування позовних вимог вказав, що відповідачем у порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України не здійснено реєстрацію податкової накладної, що призвело до втрати права позивача на включення до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі: 31 998, 40 грн за видатковою накладною № 440 від 20.09.2024, 1 088, 80 грн за видатковою накладною № 441 від 23.09.2024, 1 515, 94 грн за видатковою накладною № 452 від 26.09.2024, а всього у сумі 34 603, 14 грн, яка заявлена позивачем до стягнення з відповідача у вигляді збитків.

За приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною першої статті 225 ГК України (діючого на момент виникнення спірних правовідносин) до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов`язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.

Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювана є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21.

Відповідно до підпункту 14.1.181 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

3а змістом пунктів 198.1 статті 198 цього Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені І нараховані, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів І послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними І розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів / послуг платник податку - продавець товарів І послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України на продавця товарів / послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21, від 15.06.2023 у справі №914/2524/21, від 22.01.2024 у справі № 906/267/23, на неврахуванні якого судом апеляційної інстанції наполягає скаржник.

У пункті 5.27 постанови Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 07.06.2023 у справі № 916/334/22 зазначено, що факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.

Відповідач на виконання пункту 201.10 статті 201 ПК України склав податкову накладну та подав її в ЄРПН для реєстрації, однак, з квитанції про реєстрацію податкової накладної від 30.08.2024 (а.с.14), Державною податковою службою України реєстрація податкової накладної №212 від 12.08.2024 загальною сумою з ПДВ 207 618, 82 грн зупинена у відповідності до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки останні не відповідають вимогам п. 1 «критеріїв ризиковості здійснення операцій» та запропоновано відповідачу надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН).

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН (далі - Порядок № 1165), а наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН (далі - Порядок № 520).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1165 (тут і надалі у редакції на дату прийняття Комісією відповідних рішень) платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Згідно абзацу першого пункту 6 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (абзаци другий, третій пункту 6 Порядку № 1165).

У свою чергу, Порядок № 520 визначає механізм прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в ЄРПН, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України (пункт 1 Порядку № 520).

Відповідно до пункту 4 Порядку №520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування (абзац перший пункту 6 Порядку № 520).

Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня (пункт 9 Порядку №520).

Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку (пункт 10 Порядку №520).

Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання / часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства (пункт 11 Порядку №520).

Судом першої інстанції при ухваленні рішення про задоволення позову встановлено, що згідно положень Порядку №520 відповідач мав час (365 календарних днів, що настають за датою складання податкової накладної (30.08.2024), тобто до 30.08.2025) та можливість змінити обставини щодо зупинення реєстрації податкової накладної шляхом подання уточнюючої інформації та у разі її відповідності вимогам закону та, після перевірки такої інформації контролюючим органом, уникнути прийняття рішення про відмову у реєстрації.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач не надав доказів вжиття заходів для належного виконання свого зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних та/або доказів ефективного оскарження рішення, дії чи бездіяльності контролюючого органу, які перешкодили виконати таке зобов`язання.

Як вище зазначено судом апеляційної інстанції, факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.

Водночас, матеріали даної справи не містять рішення контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної, а як правильно було встановлено судом першої інстанції, її реєстрація була лише зупинена.

Так, матеріали справи не містять доказів надання відповідачем контролюючому органу письмових пояснень та первинних документів для подальшої реєстрації податкової накладної внаслідок зупинення їх реєстрації, однак і не містять доказів відмови комісії в реєстрації податкових накладних.

Судом апеляційної інстанції враховано, що відповідно до абзацу четвертого пункту 198.6 статті 198 ПК України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в ЄРПН (абзац сьомий пункту 198.6 статті 198 ПК України).

На підставі наведених вище норм суд зазначає, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 ПК України (за відсутності рішення контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН) контрагент відповідача не втрачає право на отримання податкового кредиту внаслідок зупинення реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в ЄРПН, оскільки перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в ЄРПН, зазначене виключає наявність такого обов`язкового елементу деліктної відповідальності як причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача.

Суд апеляційної інстанції додатково наголошує, що в матеріалах справи відсутнє рішення контролюючого органу щодо відмови у реєстрації поданої відповідачем податкової накладної.

За таких обставин, у суду відсутні підстави вважати, що у цьому конкретному випадку позивачем понесені збитки.

Крім того, позивачем не доведено суду і упущеної вигоди у вигляді неотримання доходів, які він міг би реально одержати за звичайних обставин у разі включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Позивачем не надано суду податкову декларацію з ПДВ, з якої б вбачалось належність йому з Державного бюджету України ПДВ, що підлягає відшкодуванню.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно із частинами 4, 5 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Зважаючи на неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 у справі №910/14758/25 підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 у справі №910/14758/25 підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Згідно частини 14 статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судові витрати за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції покладаються на позивача відповідно до положень статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗСК-БУД» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 у справі №910/14758/25 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 у справі №910/14758/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛМЕТ» (79017, Львівська обл., Львівський р-н, м. Львів, вул. Водогінна, 2, оф.223, ЄДРПОУ 41647706) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗСК-БУД» (02092, м. Київ, вул. Алматинська, 97/1, кв.35, ЄДРПОУ 40948924) 4 992, 00 грн (чотири тисячі дев`ятсот дев`яності дві гривні 00 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу на виконання пункту 3 даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №910/14758/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені у статтях 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова