Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №910/11855/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2026 р. Справа№ 910/11855/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Демидової А.М.

Владимиренко С.В.

розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на ухвалу господарського суду міста Києва від 08.10.2025 (дата підписання ухвали 08.10.2025) (про повернення заяви позивачеві (заявнику)

у справі № 910/11855/25 (суддя Андреїшина І. О.)

за позовом ОСОБА_1

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерські схили" ("Драгомирова - 4")

про визнання недійсними рішень загальних зборів

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерські схили" (далі за текстом - відповідач, ОСББ "ПЕЧЕРСЬКІ СХИЛИ") про визнання недійсними рішень загальних зборів ОСББ "ПЕЧЕРСЬКІ СХИЛИ" в частині затвердження кошторисів та розмірів тарифу, оформлених протоколами № 5 від 13.02.2018, № 7 від 23.01.2019, № 8 від 23.01.2020 та № 10 від 25.01.2021.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.09.2025 у справі № 910/11855/25 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху на підставі пунктів 1, 2 частини першої статті 164 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі та доказів направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу). Відмовлено у задоволенні клопотання про зменшення розміру судового збору.

Суд мотивував ухвалу про залишення позову без розгляду тим, що зазначені заявником підстави не підпадають під перелік умов, наведений в ст. 8 Закону України "Про судовий збір", а також тим, що додатки до позовної заяви засвідчено пізніше, ніж відправлено відповідачу, що, за висновком суду, унеможливлює висновок про належність та допустимість цих доказів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.10.2025 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто без розгляду на підставі ч. 4, 6 ст. 174 ГПК України.

Суд мотивував ухвалу про повернення позову без розгляду тим, що позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 08.10.2025 у справі № 910/11855/25, матеріали справи направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме положень статті 164, 174 ГПК України та статті 8 Закону України "Про судовий збір", наголошуючи на тому, що суд першої інстанції не дав оцінки доданим до клопотання про зменшення розміру судового збору доказам та безпідставно відмовив у задоволенні цього клопотання. Також суд дійшов помилкового висновку про неналежне засвідчення доданих до позову копій документів.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Розгляд справи Північним апеляційним господарським судом

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2026, з урахуванням ухвали про виправлення описок від 03.07.2026 (колегія суддів: головуюча Ходаківська І. П., судді Демидова А. М., Владимиренко С. В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду міста Києва від 08.10.2025 у справі № 910/11855/25. Звільнено скаржника від сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Витребувано матеріали справи цієї з господарського суду міста Києва. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

На виконання зазначеної ухвали матеріали справи надійшли до суду 09.07.2026.

У період з 06.07.2026 по 24.07.2026 судді Ходаківська І. П., Демидова А. М., Владимиренко С. В. перебували у відпустках.

Позиція Північного апеляційного господарського суду

Здійснивши розгляд апеляційної скарги, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 255 ГПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Верховний Суд у постанові від 25.02.2025 у справі № 917/542/22 вказав, що зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і вони не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжних ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.

Верховний Суд у постанові від 19.02.2024 у справі №5011-15/2045-2012 (910/15777/21) дійшов висновків щодо можливості касаційного оскарження ухвали про залишення апеляційної скарги без руху разом з ухвалою про залишення апеляційної скарги без розгляду з підстав несплати судового збору у визначеному ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху розмірі. Верховний Суд зазначив, що ухвала суду про залишення апеляційної скарги без руху у цій справі підлягає касаційному оскарженню разом з рішенням суду (у даному випадку - з ухвалою про залишення апеляційної скарги без розгляду), оскільки в цій ухвалі суд встановив розмір судового збору, який скаржник має сплатити при зверненні з апеляційною скаргою, та порядок його обчислення, однак особа не погоджується з таким розміром та з порядком обчислення. Адже саме через незгоду скаржника з висновком суду в частині визначеного розмірі судового збору не було усунуто недоліки апеляційної скарги, визначені в ухвалі про залишення його апеляційної скарги без руху, наслідком чого стало постановлення ухвали про залишення його апеляційної скарги без розгляду. В даному випадку, обмеження права на апеляційне оскарження ухвали про залишення апеляційної скарги без руху в частині визначення розміру судового збору, з яким не погоджується скаржник, суперечитиме гарантіям, закріпленим у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Верховний Суд у постанові від 26.11.2025 у справі № 910/16507/23 прямо вказав, що заперечення на такі ухвали як про залишення позову без руху мають розглядатися разом із доводами скарги на ухвалу про повернення позовної заяви.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має надати оцінку правомірності залишення місцевим господарським судом позову без руху, за наслідком невиконання якої прийнято ухвалу про повернення позову без розгляду.

Отже, предметом апеляційного перегляду є ухвала місцевого господарського суду про залишення позовної заяви без руху від 25.09.2025 (постановлена на підставі пунктів 1, 2 частини першої статті 164, частини першої статті 174 ГПК України) та ухвала місцевого господарського суду від 08.10.2026 про повернення позовної заяви без розгляду (постановлена на підставі на підставі частини четвертої статті 174 ГПК України).

Право на судовий захист прав і свобод людини і громадянина гарантовано приписом частини першої статті 55 Конституції України.

Приписи статті 8, частини першої статті 55 Конституції України зобов`язують державу гарантувати на законодавчому рівні кожному можливість реалізації його права на судовий захист. Законодавець має встановити такий обсяг права осіб на судовий захист, який забезпечував би його дієву реалізацію, а відмова судів у реалізації такої можливості може призвести до порушення гарантованого Конституцією України права на судовий захист (абзац шостий пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 6 квітня 2022 року № 2-р(II)/2022).

Зміст права на судовий захист, установленого частиною першої статті 55 Конституції України, слід визначати, серед іншого, з урахуванням змісту права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та витлумаченого Європейським судом із прав людини.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У частині першій статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами ГПК України.

Відповідно до статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування (частина перша). Позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову (частина третя).

За змістом частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового і немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою, відповідно до якої просив суд визнати недійсними рішення загальних зборів ОСББ "ПЕЧЕРСЬКІ СХИЛИ" в частині затвердження кошторисів та розмірів тарифу, оформлених протоколами № 5 від 13.02.2018, № 7 від 23.01.2019, № 8 від 23.01.2020 та № 10 від 25.01.2021.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до положень частин першої - четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України (у чинній редакції) суддя протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, в яких закріплено положення про загальні правильна подання позовів та документи, що додаються до позовної заяви.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч. 2 ст. 174 ГПК України).

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу (ч. 3 ст. 174 ГПК України).

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою (ч. 4 ст. 174 ГПК України).

Господарський суд міста Києва ухвалою від 25.09.2025 у справі № 910/11855/25 відмовив у задоволенні клопотання позивача про зменшення розміру сплати судового збору та залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху, встановивши строк для усунення такого недоліку позовної заяви.

Посилаючись на ст. 8 Закону "Про судовий збір", позивач у клопотанні про зменшення розміру судового збору зазначив, що має соціальний статус надавача соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі і те, що розмір судового збору більш ніж як у шість разів перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік, тому просив зменшити розмір судового збору до сплаченої ним суми (3 028 грн).

На підтвердження цього позивачем додано до зазначеного клопотання копії паспорту громадянина України, актів проведення обстеження сім`ї та відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга статті 8 Закону України "Про судовий збір").

Таким чином, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до осіб, що мають певний соціальний статус.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 висловлена наступна правова позиція:

У пункті 37 "З аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення;

у пункті 39 "Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена";

у пункті 41 "Окремо слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним".

Отже, питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору є правом суду, а не обов`язком.

Колегія суддів звертається до правової позиції викладеної в ухвалі Верховного Суду від 15.07.2024 № 917/1920/21, щодо доказів, якими можуть / могло бути підтверджено наявність майнового стану сторони, з якої вбачається, що:

"Суд зазначає, що положення статей ГПК України та Закону України "Про судовий збір" не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява № 71731/01; пункти 63-64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява № 73547/01).

З урахуванням зазначених рішень Європейського суду з прав людини, Верховний Суд, у постановах від 21.10.2022 у справі № 905/1059/21 та від 30.11.2022 у справі № 905/1060/21, зробив висновок, що скрутний майновий стан підтверджується відповідними доказами, які містять інформацію, у тому числі, щодо наявності/відсутності коштів (на банківських або депозитних рахунках), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів."

В ухвалі від 23.06.2025 у справі № 910/1917/21 Верховний Суд відмітив, що загальна сума отриманих доходів фізичною особою може бути підтверджена зокрема Довідкою про доходи фізичної особи за попередній рік виданою органом Державної податкової служби України, інформацією із Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.

Крім того, правова позиція щодо доказів висловлена й в низці інших ухвалах Верховного Суду, зокрема, (від 26.04.2024 у справі № 910/5346/23, від 18.07.2024 у справі № 924/681/22, від 24.01.2024 у справі № 921/2/21(921/463/22), від 17.07.2023 у справі № 757/14112/20-ц, від 03.05.2022 у справі № 914/1147/20, від 10.11.2021 у справі № 922/1429/19, від 06.09.2021 у справі № 922/1775/19, від 24.12.2025 № 904/11028/15, від 03.11.2025 № 916/2886/24, від 07.04.2025 № 910/1672/22 та інші).

Отже, аналіз положень Закону України "Про судовий збір" не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням, у порядку статті 86 ГПК України та дотриманням статей 73, 76-79 ГПК України.

У постанові Верховного Суду від 12.03.2021 у справі № 912/1061/20 наведено також висновок, відповідно до якого відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, а також звільнення від його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

Частиною першою статті 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, враховуючи вимог зазначеної статті суд першої інстанції мав надати оцінку наданим позивачем доказам, зокрема, копії відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору.

Однак, суд першої інстанції вимог зазначеної статті не виконав, про що свідчить зміст ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Іншою підставою для залишення позовної заяви без руху суд в ухвалі від 25.09.2025 визначив пункт 2 частини першої статті 164 ГПК України (до позовної заяви не додано доказів направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу), оскільки додатки до позовної заяви засвідчено пізніше, ніж відправлено відповідачу, що унеможливлює висновок про належність та допустимість цих доказів.

У цьому контексті колегія суддів зауважує, що відповідно до частини четвертої статті 91 ГПК України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Зокрема, відповідно до абзацу другого частини п`ятої цієї статті учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відповідно до висновку, що викладений у пункті 65 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18, вимоги до процесуальних документів і додатків до них визначає процесуальний закон, а не Національний стандарт України, затверджений Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики. Правила проставлення відмітки про засвідчення копії документа, визначені у ДСТУ 4163:2020 не поширюються на засвідчення копій документів, які учасники справи подають до суду.

Таким чином, залишення позовної заяви без руху з підстав неналежного засвідчення доданих до заяви документів визнається судом апеляційної інстанції помилковим.

Отже, колегія суддів вважає неправомірними ухвали суду першої інстанції як про залишення позову без руху від 25.09.2025, так і про повернення позову без розгляду від 08.10.2025, яка постановлена за наслідком невиконання ухвали про залишення позову без руху від 25.09.2025.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Водночас, частиною 4 цієї статті передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 271 ГПК України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність), про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність), зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство (неплатоспроможність) без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Зважаючи на те, що на стадії відкриття провадження у справі місцевий господарський суд припустився порушення норм процесуального права, внаслідок чого позовна заява не перевірялася на предмет додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 ГПК України, і розгляд справи не розпочався, суд апеляційної інстанції вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги шляхом скасування ухвал про залишення позову без руху та про повернення позову без розгляду і передачі матеріалів справи № 910/11855/25 до господарського суду міста Києва для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Судові витрати

Оскільки суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 271, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 25.09.2025 та ухвалу господарського суду міста Києва від 08.10.2025 у справі № 910/11855/25 скасувати.

Матеріали справи № 910/11855/25 передати до господарського суду міста Києва на стадію перевірки матеріалів та вирішення питання про відкриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерські схили" про визнання частково недійсними рішень загальних зборів ОСББ "ПЕЧЕРСЬКІ СХИЛИ".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.М. Демидова

С.В. Владимиренко