Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №910/12236/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2026 р. Справа№ 910/12236/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сковородіної О.М.

суддів: Горбасенка П.В.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання Фурсов Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська енергетична компанія "Партнер Енерджі"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2025 у справі №910/12236/25 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська енергетична компанія "Партнер Енерджі"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг"

про розірвання додаткової угоди

за участю представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: Слівінська Н.І.,

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд міста Києва рішенням від 09.12.2025 у справі №910/12236/25 у задоволенні позову відмовив.

Не погодившись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська енергетична компанія «Партнер Енерджі» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2025 у справі №910/12236/25 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, та розірвати Додаткову угоду №1 від 26.08.2023 до Договору купівлі-продажу електричної енергії №65-150-SD-25-01482 від 26.08.2025 з 01.09.2025.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.01.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська енергетична компанія «Партнер Енерджі» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2025 у справі №910/12236/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Владимиренко С.В. - головуючий, Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 21.01.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська енергетична компанія «Партнер Енерджі» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2025 у справі №910/12236/25.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Владимиренко С.В. у відпустці справа №910/12236/25 була передана на повторний автоматичний розподіл.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2026, для розгляду апеляційної скарги визначено наступну колегію: головуючий суддя - Сковородіна О.М., судді Мальченко А.О., Горбасенко П.В.

Ухвалою апеляційного суду від 31.03.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська енергетична компанія "Партнер Енерджі" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2025 у справі №910/12236/25 прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Сковородіної О.М., суддів Мальченко А.О., Горбасенко П.В.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що з часу укладення Додаткової угоди №1 від 26.08.2023 до Договору купівлі-продажу електричної енергії №65-150-SD-25-01482 від 26.08.2025 з 01.09.2025 обставини на ринку електричної енергії "на добу наперед" істотно змінилися, оскільки після 1 вересня 2025 зафіксоване аномальне, економічно невмотивоване зниження спотової ціни - приблизно на 40 %. Указані обставин потягли неможливість виконання ним договору після 4 вересня 2025, у зв`язку з чим він припинив оплачувати подальше придбання електричної енергії.

З рішення суду першої інстанції не вбачається жодного доказу, на який суд першої інстанції посилається при встановленні наявності чи відсутності істотної зміни обставин внаслідок істотного коливання цін на ринку.

05.02.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційний суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

15.07.2026 через систему «Електронний суд» від апелянта надійшло клопотання про відкладення судового засідання на підставі того, що у останнього наявне інше судове засідання 15.07.2026 о 13:40 год.

За приписами ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на те, що позивачем було викладено свою позицію відносно спірних правовідносин, а в клопотанні відсутні об`єктивні підстави для відкладення розгляду справи, судова колегія відмовляє в його задоволенні.

У судове засідання 15.07.2026 з`явився представник відповідача.

Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін з мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

У відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Дослідивши та оцінивши в сукупності матеріали справи №910/12236/25, предмет та підстави поданого позову, проаналізувавши вимоги законодавства, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, зазначаючи при цьому наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та досліджено судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" ринок "на добу наперед" (РДН) - сегмент ринку електричної енергії, на якому купівля-продаж електричної енергії здійснюється за правилами цього ринку шляхом подання учасниками ринку заявок на купівлю та продаж електричної енергії на наступну добу, із визначенням ціни та обсягів електричної енергії за результатами конкурентного відбору заявок.

Внутрішньодобовий ринок (ВДР) - сегмент ринку електричної енергії, на якому купівля-продаж електричної енергії здійснюється після завершення торгів на РДН та протягом доби постачання на підставі заявок учасників ринку, із визначенням ціни та обсягів за результатами задоволення таких заявок.

Двосторонній договір - договір купівлі-продажу електричної енергії, укладений між учасниками ринку електричної енергії поза організованими сегментами ринку (РДН, ВДР, балансуючий ринок тощо), що передбачає умови купівлі-продажу електричної енергії, у тому числі її обсяг, ціну та строки постачання.

Оператор ринку - юридична особа, яка забезпечує функціонування ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку електричної енергії, організовує проведення аукціонів, реєстрацію учасників ринку, збирання та опрацювання заявок на купівлю-продаж електричної енергії, визначення цін та обсягів купівлі-продажу, а також здійснює інші функції відповідно до цього Закону та правил ринку.

Ціна Base, грн/МВт год - ціна під час періоду базового навантаження (постачання електричної енергії протягом 24-годинного періоду від 00:00 до 24:00).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська енергетична компанія "Партнер Енерджі" займається торгівлею електроенергії на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" є виробником електричної енергії та здійснює продаж виробленої електроенергії на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії.

26 серпня 2025 р. між позивачем та відповідачем укладений договір купівлі-продажу електричної енергії № 65-150-SD-25-01482, згідно з яким відповідач (далі за текстом - продавець) зобов`язаний продати позивачу (далі за текстом - покупець) електричну енергію, а позивач - прийняти та оплатити електричну енергію в обсягах та за ціною, що визначаються за результатами електронного аукціону.

Згідно з п.п. 3.1., 4.2. договору періодом постачання електричної енергії є календарні дні з першого календарного дня по останній календарний день такого періоду, що зазначаються у додатковій угоді для Періоду постачання за результатами проведеного електронного аукціону. У додатковій угоді для Періоду постачання зазначаються години, в які буде здійснюватися відпуск/відбір електричної енергії, для кожного торгового дня (доби постачання) у Періоді постачання.

Вартість електричної енергії визначається як арифметичний добуток обсягу електричної енергії за ціну 1 МВт/год, та зазначається у додатковій угоді для періоду постачання.

26 серпня 2025 р. за результатами електронного аукціону № ЕР-220825-10 між ними ж було укладено додаткову угоду № 1 до договору, що є невід`ємною його частиною.

Відповідно до п.п. 2., 3., 4, 6 додаткової угоди періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 1 до 30 вересня 2025 р. Відпуск/відбір електричної енергії здійснюється з 00:00 по 24:00 години кожного торгового дня періоду постачання.

Загальний обсяг електричної енергії, що купується та продається відповідно до умов цієї додаткової угоди становить 32400 МВт год.

Ціна електричної енергії становить: за правочином № 03- ЕР-220825-10-1-82-158 для обсягу 7200 МВт·год 5060 грн. за 1 МВт·год без урахування ПДВ; за правочином № 03- ЕР-220825-10-1-82-165 для обсягу 7200 МВт·год 5055 грн. за 1 МВт·год без урахування ПДВ; за правочином № 03-ЕР-220825-10-1-82-193 для обсягу 15120 МВт·год 5050 грн. за 1 МВт·год без урахування ПДВ; за правочином № 03-ЕР-220825-10-1-82-194 для обсягу 2880 МВт·год 5050 грн. за 1 МВт·год без урахування ПДВ.

Оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. Для кожної доби постачання Періоду постачання покупець здійснює оплату за куплену електричну енергію не пізніше, ніж за три дні до доби постачання, у розмірі вартості електричної енергії доби постачання. Якщо граничний строк оплати припадає на святковий, вихідний чи інший неробочий день, то відповідний платіж повинен бути здійснений в останній робочий день, що передує даті такого платежу.

Вимоги про розірвання вищевказаного договору обґрунтовані позивачем істотною зміною обставин на ринку електричної енергії "на добу наперед", оскільки після 1 вересня 2025 р. зафіксоване аномальне, економічно невмотивоване зниження спотової ціни - приблизно на 40 %.

Підстави для розірвання договору встановлені ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), згідно з якими договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною, а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Зокрема, відповідно до вимог ч.ч. 2, 4 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

На стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані обставини, що виникають після укладення договору, істотно порушують баланс інтересів сторін і суттєво знижують для кожної з них очікуваний результат договору. Право змінити чи розірвати договір у разі істотної зміни обставин, які були визначальними на час його укладення, направлене на захист сторін договору від настання ще більш несприятливих наслідків, пов`язаних із подальшим його виконанням за існування обставин, що відповідають характеристикам, визначеним у статті 652 ЦК України.

Отже, за загальним правилом у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, його можна змінити чи розірвати за згодою сторін. Можливість такої зміни або розірвання може бути обмежена, коли інше передбачає договір або випливає із суті зобов`язання (абзац перший частини першої статті 651 ЦК України).

Припис абз. 2 ч. 1 ст. 652 ЦК України встановлює критерій, за яким для зміни чи розірвання договору на підставі цієї статті обставини, якими, укладаючи його, керувалися сторони, мають змінитися настільки, що, якби останні могли це передбачити, то б узагалі не уклали договір чи уклали б його на інших умовах. За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі статті 652 ЦК України договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду.

За змістом статті 202 ЦК України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК України полягає у наданні сторонам права на власний розсуд реалізувати: 1) можливість укласти договір або утриматися від укладення договору; 2) можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 ЦК України).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що уклавши додаткову угоду до договору на певних умовах, в т.ч. погодивши ціну, товариство позивача діяло самостійно, ініціативно та на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Апелянт вказує, що з доказів, наданих Позивачем (дані з веб-сайту АТ "ОПЕРАТОР РИНКУ", Висновок експерта ТОВ «Бюро судово - економічної експертизи та аудиту «І.В.А.» № 42 за результатами проведення судово-економічної експертизи від 24 жовтня 2025 року, Договори Позивача з контрагентами та інші докази, що підтверджують факт зміни обставин, які не міг передбачити Позивач, порушення співвідношення майнових інтересів сторін поза межами "розумного ризику"), вбачається, що в порівнянні з 22 серпня 2025 року (дата проведення аукціону), 26 серпня 2025 року (дата укладення додаткової угоди №1), 31 серпня 2025 року та першими дев`яти днями вересня 2025 року на ринку електричної енергії, а саме на «ринку на добу наперед» спотова ціна на електричну енергію знизилась - приблизно на 40%.

З рішення суду першої інстанції не вбачається доказів аналізу вищевказаних документів, доказ, який згадується судом першої інстанції є висновок Торгово-промислової палати № 2770/1.2 від 6 листопада 2025, який не містить посилань на конкретний Договір та Додаткову угоду.

Апеляційний суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 дійшла висновку, що припис абзацу 2 частини 1 статті 652 ЦК України встановлює критерій, за яким для зміни чи розірвання договору на підставі цієї статті обставини, якими, укладаючи його, керувалися сторони, мають змінитися настільки, що якби останні могли це передбачити, то б узагалі не уклали договір чи уклали б його на інших умовах. За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі статті 652 ЦК України договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду.

Ринок двосторонніх договорів, на якому укладено Договір і Додаткову угоду №1, та ринок «на добу наперед» є самостійними сегментами ринку в структурі єдиного ринку електричної енергії України. Ціноутворення на обох сегментах ринку відбувається автономно, самостійно та незалежно один від одного.

Беручи участь в електронному аукціоні № ЕР-220825-10, ТОВ «ВЕК «Партнер Енерджі» погодилося на купівлю електричної енергії за запропонованою АТ «НАЕК «Енергоатом» ціною.

Господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) є діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.

Так, апелянт, зокрема, посилається на те, що: у 2025 році - 19,12 % (ціна вересня на 19,12 % нижча ціни серпня); у 2024 році - 1.58% (ціна вересня на 1, 58 % нижча ціни серпня); у 2023 році: -7.39% (ціна вересня на 7, 39 % нижча ціни серпня); у 2022 році: +11.71% (ціна вересня на 11, 71% вище ціни серпня).

Ціна на РДН формується в режимі реального часу під впливом поточного співвідношення попиту і пропозиції, тому ціна за своєю природою волатильна і може суттєво змінюватися за короткі періоди. В історії нового оптового ринку України спостерігалися періодичні цінові провали - зазвичай двічі на рік (у міжсезоння), коли ринкова кон`юнктура призводить до падіння цін.

Оцінюючи вказаний аргумент, апеляційний суд звертає увагу, очевидним є те, що до підписання спірної угоди, позивачу було відомо про зміну цін на ринку у попередні роки у серпні/вересні 2022, 2023, 2024 років.

Тобто, коливання цін на ринку є цілком передбачуваною обставиною у даний період часу, та, відповідно, неможливо передбачити на майбутнє та встановити точне падіння/зростання цін на РДН, яке існує щорічно.

Тому, з урахуванням наявної в позивача інформації щодо розбіжності цін у попередніх роках, дії з укладання спірної додаткової угоди №1 у 2025 році, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що таке коливання цін є складовою підприємницького ризику позивача.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що висновок експерта фактично підтверджує той факт, що коливання ціни у попередній 2024 рік також мало місце.

Таким чином, напроти, формування ціноутворення в аналогічному періоді є прогнозованим. Хоча такі прогнози не можуть бути цілком точними, але не є неочікуваними для позивача, як постійного учасника ринку.

Виходячи з наведеного, судова колегія не вбачає наявність сукупних чотирьох умов за ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, які дають підстави для розірвання договору (додаткової угоди), а саме: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане та із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тому, наведені доводи апеляційної скарги є неспроможними, а судом першої інстанції у повному обсязі досліджені та оцінені з правового боку, як доводи та аргументи позивача, так і відповідача.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська енергетична компанія "Партнер Енерджі" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2025 у справі №910/12236/25 слід відмовити, а оскаржуване рішення - залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська енергетична компанія "Партнер Енерджі" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2025 у справі №910/12236/25 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2025 у справі №910/12236/25 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

4. Матеріали справи №910/12236/25 повернути до місцевого господарського суду.

5. Повний текст постанови складено та підписано 27.07.2026.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених ст. 287 ГПК України, та у строки, встановлені ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Сковородіна

Судді П.В. Горбасенко

А.О. Мальченко